Рішення № 136577803, 18.05.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7542/25

Провадження № 2/487/460/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., представника відповідача Руснакової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

07 жовтня 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі також позивач) до ОСОБА_1 (далі також відповідач), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №14.11.2023-100003005 від 17.11.2023 у розмірі 18 854,91 грн та судовий збір 2 422,40 грн.

Обґрунтування позовних вимог та заперечень відповідача.

Позов обґрунтований тим, що 17.11.2023 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №14.11.2023-100003005, за умовами якого йому надано кредит у розмірі 9000 грн шляхом перерахування на рахунок відповідача, строком на 70 днів зі сплатою процентів, комісії та неустойки. ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 9 000,00 грн, а отже акцептовано умови Договору. Відповідач не виконав умови договору та на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 18 854,91 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9000,00 грн, по процентам 8 504,91 грн, комісії за надання кредиту 1 350,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

Правом на подання відзиву відповідач не скористався, проте в судовому засіданні представник позивача Руснакова Т.А., долучила письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідач повністю заперечує проти доводів позивача, оскільки позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу, які підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів. Наданий ним розрахунок заборгованості не є належним доказом існування боргу. Посилається на положення Цивільного кодексу України та судову практику у кредитних правовідносинах щодо строку нарахування процентів за користування кредитом, несправедливих умов договору відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Вважає, що витрати на правничу допомогу є завищеними і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

16 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився.

Представник відповідача Руснакова Т.А. в судовому засіданні 25.03.2026 позовну заяву не визнала, надала пояснення, аналогічні письмовим поясненням. Окремо представник зазначила, що не може підтвердити чи спростувати чи належить картка, зазначена у договорі відповідачу. Представник відповідача наголосила, що відповідач заперечує факт підписання договору та отримання кредитних коштів. На переконання представника, саме позивач зобов`язаний надати докази перерахування коштів відповідача. У разі неможливості надати такі докази самостійно, позивач мав звернутися до суду з клопотанням про їх витребування.

В наступне судове засідання представник відповідача подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі доказами.

Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 17.11.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено електронний кредитний договір №14.11.2023-100003005 шляхом ознайомлення з пропозицією укласти договір, поданням заявки, підписаної електронним підписом та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

У заявці, відповіді позичальника зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 4149-49ХХ-ХХХХ-5281.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 надається Кредит на наступних умовах: Сума Кредиту: 9 000 грн. 00 коп.; Строк на який надається кредит: 70 днів з дати його надання; Дата повернення кредиту 25.01.2024. Продовження строку кредитування не передбачено.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит.(п.7 Договору).

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія") 15% від суми кредиту та дорівнює 1350,00 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. (п. 9 Договору).

Неустойка: 90 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.(п. 12 Договору).

Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 Т839, шляхом введення коду з смс, яке відправлено на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

17.11.2023 року перераховано ОСОБА_1 на його платіжну картку НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 9 000 грн, що підтверджується квитанцією про електронний переказ коштів, сформованим платіжним сервісом АТ КБ «ПриватБанк», системою LiqPay.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №14.11.2023-100003005 від 17.11.2023, заборгованість ОСОБА_1 складає 18 854,91 грн: 9000 грн основний борг; 8 504,91 грн проценти; 1350 грн комісія за надання. Проценти по кредиту нараховані за період з 17.11.2023 по 25.01.2024.

Джерела права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до частин 3, 4, 6, 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, а саме, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Параграф 1 ЦК України регулює правовідносини щодо надання позики.

Відповідно до ч. 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 стаття 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновок суду.

На підставі матеріалів справи встановлено, що кредитний договір №14.11.2023-100003005 підписаний електронними підписами сторін в порядку передбаченому ст. ст. 638, 639 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

В укладеному між сторонами кредитному договорі визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, наслідки невиконання умов договору. З зазначеними умовами договору відповідач погодився, електронним цифровим підписом підтвердив, що прийняв пропозицію укласти договір саме на запропонованих умовах, про що свідчить як зміст Договору, у якому зазначений одноразовий ідентифікатор відповідача, так і довідка про ідентифікацію.

Враховуючи вказаний у розділі 2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) порядок укладення електронного договору, без реєстрації відповідача в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, обрання умов, отримання ідентифікатора в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний відповідачем при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінету на вебсайті, підписання відповіді на прийняття пропозиції (акцепту) одноразовим ідентифікатором, неможливе укладення договору.

Цей договір у встановленому законом порядку відповідачем не визнавався недійсним, доказів неукладення цього договору відповідач не надав.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10березня 2021 у справі № 607/11746/17).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, заперечення відповідача факту підписання договору суд відхиляє.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме перерахував на картковий рахунок НОМЕР_3 , вказаний в договорі, кошти в розмірі 9000,00 грн, що підтверджується квитанцією про електронний переказ коштів, сформованим платіжним сервісом АТ КБ «ПриватБанк», системою LiqPay та спростовує доводи відповідача про відсутність доказів перерахування йому кредитних коштів.

Також відповідач, заперечуючи проти наданих позивачем доказів, клопотань про щодо перевірки належності банківського рахунку, на який вказані кошти були перераховані, не заявляла, а посилалась лише на обов`язок позивача довести свої вимоги.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем жодним чином не спростовано отримання вказаних коштів за договором №14.11.2023-100003005, як і не надано доказів про повернення отриманих у кредит коштів, що є його процесуальним обов`язком.

Представник відповідача скористалася своїми процесуальними правами на власний розсуд та не надала суду доказів на спростування доводів позивача, а вдалася лише до оцінки доказів, наданих позивачем.

Водночас, обов`язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції.

Слід зазначити, що процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Принцип змагальності передбачає, зокрема і те, що суд у розгляді справи займає позицію об`єктивного та неупередженого арбітра, не збирає докази, а лише оцінює ті, що надані сторонами.

Тож можна зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019.

Враховуючи наведене, позивачем доведено на підставі належних доказів волевиявлення сторін на укладення правочину, укладення сторонами договору в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, підписання в порядку передбаченому ст. ст. 638, 639 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис», виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором та не виконання відповідачем умов вищевказаного договору, у зв`язку із чим і виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 складає 18 854,91 грн, з яких: 9000 грн основний борг; 8 504,91 грн проценти; 1350 грн комісія за надання кредиту.

Вказаний розрахунок відповідає умовам договору та відповідачем не спростовано.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним та обґрунтованим наявність у відповідача заборгованості в розмірі 18 854,91 грн.

Підсумовуючи викладене, позов потрібно задовольнити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено, то судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором 4149-49ХХ-ХХХХ-5281 від 17.11.2023 у розмірі 18 854,91 грн, з яких: 9000 грн основний борг; 8 504,91 грн проценти; 1350 грн комісія за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», ЄДРПОУ: 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: З.М. Сухаревич