Ухвала суду № 136577600, 18.05.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/681/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

представника потерпілого: ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокаль

кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

в с т а н о в и в:

До Сокальського районного суду Львівської області надійшло дане кримінальне провадження .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 - заявив клопотання про закриття кримінального провадження, у якому просить звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в порядку вимог статті 49 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечила проти задоволення заявленого стороною захисту клопотання, висловивши думку про наявність правових підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, в порядку статті 49 КК України.

Представник потерпілого в суді поклалася вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_4 просив суд клопотання задоволити.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).

Відповідно до п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Аналогічна норма закріплена у статті 62 Конституції України, відповідно до частини першої якої передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тобто встановлювати вину особи можна виключно в обвинувальному вироку суду.

У справі Грабчук проти України Європейський суд з прав людини визнав порушення ч. 2 ст. 6 (презумпція невинуватості) та наголосив, що при закритті провадження у суді за строками давності суд не повинен висловлюватись у термінах, які не залишають сумніву щодо погляду на те, що заявниця вчинила злочин. Зокрема, у рішенні від 4 грудня 2000 року слідчий використав слова: в діях [заявниця] є склад злочину та моменту, коли [заявниця] вчинила злочин , а суд зазначив, що в діяннях заявниці вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 167 КК України. Такі твердження суперечать презумпції невинуватості, а тому дії українського суду ЄСПЛ визнав такими, що порушують Конвенцію з прав людини.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною першою статті 285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку п.2 цієї частини.

Згідно вимог статті 12 КК України визначено, що злочини, передбачені ч.2 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України за ступенем тяжкості є нетяжкими злочинами.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, що події кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачують ОСОБА_6 мали місце, зокрема - кінець 2017р., тобто на даний час минуло більше п`яти років, що є підставою для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

В силу вимог п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

Як встановлено судом, що строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.191 та, ч.1 ст.366 КК України закінчились, обвинувачений не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо неї, а обставини щодо вчинення обвинуваченими протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості чи ухилення обвинувачених від слідства або суду не виявлено.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Крім того, в силу пункту 1 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення підлягає скасуванню, коли провадження в кримінальній справі не було закрито судом за наявності підстав для закриття.

Таким чином, оскільки з дня вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень закінчилися строки давності, їх перебіг не зупинявся і не переривався, що є підставою для звільнення їх від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, на що останні надали свою згоду, у зв`язку із чим клопотання захисника підлягає до задоволення.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 284, 285, 286, 372 КПК України, ст. 49 КК України, суд, у х в а л и в:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст..191 та ч.1 ст. 366 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 ід кримінальної відповідальності у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за за ч.2 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України - закрити.

Позовну заяву ДП`Львіввугілля» до ОСОБА_6 матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1