Рішення № 13657676, 24.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.11 Справа № 8/269

За позовом Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Красноармійськ Донецької області,

до Акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж" в особі Дочірнього підприємства "Алчевське спеціалізоване управління "Електромонтаж № 450"", м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 7820 грн. 72 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надання місць для проживання у житловому приміщенні у сумі 6527,50 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1070,04 грн. та 3% річних у сумі 223,18 грн., нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору найму місць для проживання № 2, укладеного між сторонами 01.01.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 22.11.10 року до 06.12.10 року та з 06.12.10 року до 20.12.10 року у звязку з невиконанням відповідачем вимог суду, викладених в ухвалі від 08.11.10 року та від 22.11.10 року.

Ухвалою суду від 20.12.10 року відповідно до ст. 24 ГПК України здійснено заміну неналежного відповідача в особі Дочірнього підприємства "Алчевське спеціалізоване управління "Електромонтаж № 450" Акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж" на належного відповідача - Акціонерне товариство закритого типу "Донбаспромелектромонтаж" в особі Дочірнього підприємства "Алчевське спеціалізоване управління "Електромонтаж № 450".

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 20.12.10 року до 10.01.11 року та з 10.01.11 року до 24.01.11 року у звязку з неявкою відповідача та невиконанням з його боку вимог суду, викладених в його ухвалах по даній справі.

Позивач до судових засідань не зявився, не надав витребувані судом документи, звернувшись до суду з клопотаннями про розгляд спору по суті за його відсутності (вих.№ 15/11 від 15.11.2010 року та вих. №29/11-ш від 29.11.10 року).

Розглянувши клопотання, суд вважає, що воно відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає задоволенню.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.39;50;57; 66 та ін.), у т.ч. фактами вручення уповноваженим особам відповідача ухвал суду про призначення справи до слухання та про відкладення її розгляду.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, суд, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.09 року між позивачем (наймодавець) та відповідачем (наймач) укладено договір №2 найму місця для проживання, відповідно до якого наймодавець відповідно до умов договору зобовязується надати наймачеві місце (місця) для проживання у житловому приміщенні на певний термін, на платній основі (п.1.1), у будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Красноармійськ Донецької області, вул. Соціалістична, 20 (п.1.2).

Наймачеві місця для проживання надаються на умовах: одне ліжко-місце на одну людину (п.2.1) після повної попередньої оплати замовлених місць. Оплата вважається повною, якщо наймач вніс на користь наймодавця суму за весь час, на який замовлені місця для проживання, виходячи з добової вартості одного місця (п.2.4) до першого дня проживання, вказаного у порядку, передбаченому пунктом 2.3 договору (п.4.7).

Наймач зобовязаний: у встановлені строки вносити плату за користування приміщенням (п.3.2.5; 4.1; 4.5); у разі виїзду з приміщення звільнити його та повернути наймодавцеві у належному технічному та санітарному стані (п.3.2.9).

Розмір плати за користування приміщенням може бути змінений наймодавцем в односторонньому порядку у звязку зі зміною витрат на його утримання та (або) обслуговування приміщення (п.4.2).

У випадку прострочення платежу наймач сплачує наймодавцеві пеню у розмірі 0,1% за кожний календарний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.4.9).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством, аж до відшкодування спричинених збитків (п.5.2).

Договір укладено на період з 01.12.09 року до 31.12.09 року (п.6.1), з можливістю пролонгації строку його дії за умов, визначених у п.6.2 договору (а.с.14-15).

01.01.09 року сторони уклали додаткову угоду до основного договору, яким внесли зміни до п.4.1 останнього, визначивши вартість 1-го ліжко-місця у одно-, дво-, три- та чотиримісних номерах, при цьому оплата вартості номера повинна здійснюватися на підставі виставлених рахунків (а.с.16).

На підтвердження своїх вимог позивач надав до справи наступні докази:

списки працівників відповідача, які проживали у найманих приміщеннях позивача у період з січня по березень 2009 року включно (а.с.17,21,25);

акти виконаних робіт за період з січня по березень 2009 року, підписані обома сторонами (а.с.18,22,26);

рахунок №2 від 08.01.09 року на суму 6210,00 грн. (а.с.19); №6 від 03.02.09 року на суму 4140,00 грн. (а.с.23); №10 від 02.03.09 року на суму 4830,00 грн. (а.с.27), - а разом на суму 15180,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач частково сплатив вартість використання наданих йому ліжко-місць у сумі 6000,00 грн. (а.с.2-6;29-32), у звязку з чим станом на день звернення позивача до суду залишок боргу склав 6527,50 грн. (а.с.36).

Керуючись умовами договору та чинним законодавством, позивач на вказану суму основного боргу нарахував:

інфляційні нарахування з період з 09.01.09 року по 01.12.09 року у сумі 1070,04 грн.;

3% річних за той же період у сумі 223,18 грн. (а.с.36-37), - а разом 7820,72 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зобовязанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобовязана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобовязання (ст. 509 ЦКУ).

Згідно ст.526 ЦКУ зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання.

Цивільним кодексом (ст.530) передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо боржник припустився неналежного виконання грошового зобовязання, то відповідно до правила ст.536 ЦКУ за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до орендних.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачу майно у користування за плату на визначений термін (ч. 1 ст. 759 ЦКУ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, упоноважена на укладення договору найму (ст. 761 Кодексу).

Статтею 762 Цивільного кодексу встановлено низку імперативних обовязків орендаря, згідно яким за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наявними у справі доказами доведено, що орендар припустився порушення умов договору шляхом несплати орендної плати, - тобто порушення зобовязань.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення абонентом (відповідачем) своїх зобовязань за договорами та додатковими угодами до них позивач правомірно скористався правилом частини ст. 615 ЦКУ, в якій сказано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили

Відповідач не довів суду наявність таких обставин.

Суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні своїх зобовязань за вищезгаданим договором.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Висунення вимоги про стягнення пені є правом, а не обовязком позивача.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525,526, 527, 530, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж» (місто Донецьк, вул. Кабардинська, 2, ідентифікаційний код 01416990) в особі Дочірнього підприємства "Алчевське спеціалізоване управління "Електромонтаж № 450"", ідентифікаційний код 01416926, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Декабристів, 1 Луганської області, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - основну заборгованість у сумі 6527 (шість тисяч пятсот двадцять сім) грн. 50 коп., інфляційні нарахування у сумі 1070 (одна тисяча сімдесят) грн. 04 коп., 3% річних у сумі 223 (двісті двадцять три) грн. 18 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 січня 2011 року.

Суддя А.П.Середа