Рішення № 136576461, 15.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2668/26

н/п 2/953/2397/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Сергієнко К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором позики № 77897536 від 31 жовтня 2021 року у розмірі 26944,22 грн, з яких: 14036,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 12908,22 грн - сума заборгованості за відсотками.

Позовна заява мотивована тим, що 31.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77897536, на підставі якого відповідач отримав кредит в сумі 14036,00 грн. Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 77897536 від 31 жовтня 2021 року відповідно до договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс», яке набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №033-030423 від 03.04.2023, укладеного із первісним позикодавцем.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за договором позики № 77897536 не погашена. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2026 року справа передана на розгляд судді Вітюка Р.В.

Відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 11 березня 2026 року суддя Вітюк Р.В. заявив самовідвід.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2026 року справа передана на розгляд судді Кіндера В.А.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 березня 2026 року прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В позові наявна заява представника позивача про розгляд справи без його участі, у разі неявки в судове засідання відповідача, представник позивача не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.

31.10.2021 між відповідачем та первинним позикодавцем товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики № 77897536 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти від позикодавця у розмірі 14036,00,00 грн строком на 30 днів із базовою процентною ставкою 1,99 % (фіксована). Дата надання позики 31.10.2021. Дата повернення позики: 30.11.2021. Знижене процентна ставка: 0,6965 %. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 %.

За змістом Додатку № 1 до договору позики № 77897536, що містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит сума кредиту: 14036,00 грн, кількість днів: 30, сума процентів за користування кредитом: 2932,82 грн. Рахунок позичальника: НОМЕР_1 .

Відповідач підписав вказаний договір одноразовим електронним ідентифікатором aFq7EggVhw.

Відповідно до копії платіжної інструкції позикодавець перерахував 31 жовтня 2021 року на корить отримувача НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 14036,00 грн.

14 січня 2022 року відповідач підписав одноразовим електронним ідентифікатором додаткову угоду № 6679811 до договору позики № 77897536, в якій сторони домовилися про реструктуризацію погашення заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї додаткової угоди в сумі 20371,45 грн.

03.04.2023 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Сіроко фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу № 033-030423.

Згідно із п. 1.1 укладеного договору, за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений договором спосіб.

Відповідно до п. 2.1.3 договору факторингу № 033-030423 перехід від клієнта до фактора прав вимог відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог від 14 червня 2023 року фактор набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 77897536 від 31 жовтня 2021 року в сумі 26944,22 грн.

05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко фінанс» (клієнт) та ТОВ «Деал фінанс груп» (фактор) було укладено договір факторингу № 05/12/25-01.

Згідно із п. 1.1 укладеного договору, за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений договором спосіб.

Відповідно до п. 2.1.3 договору факторингу № 05/12/25-01 перехід від клієнта до фактора прав вимог відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників.

Відповідно до реєстру прав вимог №05/12/25 ТОВ «Деал фінанс груп» набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 77897536 від 31 жовтня 2021 року в сумі 26944,22 грн.

За відомостями розрахунку заборгованості відповідача, сформованого 06 січня 2026 року, загальна заборгованість відповідача станом на 14.06.2023 становить: 26944,21 грн, з яких залишок заборгованості за тілом кредиту: 14036,00грн, залишок заборгованості за відсотками 12908,21 грн. Відповідач здійснив оплат на загальну суму 12132,50 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Положеннями частини 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Згідно із підпунктом п`ять частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав електронний договір позики № 77897536 від 31 жовтня 2021 року із Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів». Зазначений договір відповідач підписав у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Суд вважає, що позивачем доведено факт надання грошових коштів за кредитним договором. Зазначене підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» від 23 березня 2026 року, відповідно до якого на ім`я відповідача банком емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , а також рухом коштів по картці за період з 31.10.2021 по 03.11.2021, відповідно до якого 31 жовтня 2021 на картку відповідача зараховано переказ у сумі 14036,00 грн, що узгоджується з відомостями платіжної інструкції, відповідно до якої позикодавець перерахував 31 жовтня 2021 року на корить отримувача НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 14036,00 грн.

Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).

За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).

Оскільки сторонами дотримані умови зазначених вище договорів факторингу, що встановлює порядок та процедуру відступлення права вимоги за договором позики, то суд дійшов висновку, що позивач набув право вимоги до відповідача за договором позики № 77897536 від 31 жовтня 2021 року.

Положеннями ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 77897536 від 31 жовтня 2021 року у розмірі 26944,22 грн, з яких: 14036,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 12908,22 грн - сума заборгованості за відсотками.

Сума заборгованості за відсотками розрахована за період з 31 жовтня 2021 року по 24 лютого 2022 року. При цьому, умовами договору № 77897536 від 31 жовтня 2021 року сторони погодили тридцятиденний строк кредитування. Позивач обґрунтовує нарахування відсотків поза визначеним строком пунктом 5.2. договору позики, яким визначена можливість продовження строку користування позикою або застосування пролонгації на умовах, визначених у Правилах надання грошових коштів у позику.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що надані позивачем Правила, за відсутності доказів, що відповідач з ними ознайомився при підписанні договору № 77897536 від 31 жовтня 2021 року, є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені.

Відтак, суд вважає, що розмір відсотків за договором № 77897536 від 31 жовтня 2021 року в межах тридцятиденного строку кредитування становить 2932,82 грн, як зазначено в таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що становить додаток № 1 до договору позики № 77897536 від 31 жовтня 2021 року.

Укладення сторонами додаткової угоди №1 щодо реструктуризації погашення заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї додаткової угоди в сумі 20371,45 грн, не спростовують висновків суду щодо відсутності узгодження сторонами продовження строку кредиту після закінчення його перебігу 30 листопада 2021 року. Додаткова угода укладена 14 січня 2022 року, тобто після закінчення строку кредиту 30 листопада 2021 року та стосувалася умов реструктуризації.

Суд зауважує, відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Зазначення у договорі різних строків кредитування, різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником, що повинно тлумачитися на користь позичальника.

Зважаючи на те, що сума кредиту за договором становить 14036,00 грн, розмір відсотків - 2932,82 грн за тридцять днів строку кредиту згідно із додатком №1, то загальна сума заборгованості за договором може становити 16968,82 грн.

За відомостями розрахунку заборгованості, сформованого 06 січня 2026, відповідачем здійснено оплат за договором на загальну суму 12132,50 грн.

Положеннями ст. 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З урахуванням зазначеного, заборгованість відповідача за договором № 77897536 від 31 жовтня 2021 року становить 4 836,32 грн (14036,00 грн (12132,50 грн - 2932,82 грн)), що становить борг відповідача за тілом кредиту.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються в тому числі із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокатом складено лише позовна заява, що не є складною за змістом. Судовий розгляд справи здійснений без участі представника позивача, що не потребувало витрат часу адвоката для участі у судових засіданнях.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 2500,00 грн.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду стягнуто на корить позивача 4 836,32 грн, що становить 17.95 % від ціни позову, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал фінанс груп» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 477,90 грн (2662,40 грн х 17.95 %).

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» заборгованість за договором позики № 77897536 від 31 жовтня 2021 року в розмірі 4 836,32 грн, що становить заборгованість за основною сумою боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» витрати по сплаті судового збору у розмірі 477,90 грн та витрати позивача на правову допомогу в сумі 2500,00 грн.

В решті частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 15 травня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Кіндер В. А.