Рішення № 13657608, 20.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.11 Справа № 17/326(4/14)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія”, м. Луганськ

до ДП ДАК “Хліб України” “Солідарненський елеватор”, с. Солідарне Білокуракинського району Луганської області

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Аграрний фонд, м. Київ

про стягнення 23 675 грн. 60 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Бодневич О.В., довіреність № 01121 від 02.01.2011;

від відповідача: Чорнуха І.П. - представник, довіреність № б/н від 22.07.2010;

від 3-ї особи: Зайцев В.В. - директор Луганського регіонального відділення Аграрного фонду, згідно посвідчення № 262 видане 14.05.2009, довіреність № 42 від 19.05.2009.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів у сумі 23675,60 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.06.2010, суддею Батюк Г.М., у справі № 4/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія до ДП ДАК “Хліб України” “Солідарненський елеватор” про стягнення 236750,60 грн., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 10.08.2010 у справі №4/14 рішення господарського суду Луганської області від 15.06.2010 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2010 у справі №4/14 постанову Луганського апеляційного господарського суду від 10.08.2010 та рішення господарського суду Луганської області від 15.06.2010 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів в сумі 23675,60 грн. скасовано, справу №4/14 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

У зв’язку з зазначеним предметом розгляду даної справи є стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 23675,60 грн.

Розпорядженням голови суду Зубовою Л.В. від 08.11.2010 справу №4/14 передано на розгляд судді Фоновій О.С.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2010 у справі №4/14 підставами для направлення справи на новий розгляд до господарського суду Луганської області є те, що господарськими судами не взято до уваги, що розмір плати за зберігання зерна і порядок проведення розрахунків встановлено умовами договорів складського зберігання зерна, укладених між відповідачем і позивачем (№2 від 10.07.2009) та між відповідачем і Аграрним фондом (№427 від 28.10.2008), якими передбачено обов'язок поклажодавця розрахуватися за послуги зі зберігання зерна за встановленими в договорі тарифами.

Також ВГСУ зазначив, що господарські суди також не встановили, умовами якого договору передбачено обов'язок позивача оплатити вартість наданих відповідачем послуг зі зберігання зерна за тарифами, встановленими не умовами договору складського зберігання зерна, укладеного між позивачем і відповідачем, а умовами договору складського зберігання зерна, укладеного між відповідачем і Аграрним фондом.

Крім того, господарськими судами не взято до уваги, що згідно з умовами договорів складського зберігання зерна, укладених між позивачем і відповідачем, та між відповідачем і Аграрним фондом, оплата вартості послуг за зберігання зерна здійснюється на підставі актів виконаних робіт, однак вказані акти в матеріалах справи відсутні.

ВГСУ вказав, що, пославшись на встановлення відповідачем тарифу в розмірі 12,51грн. за 1 тонно/день зберігання при переоформленні зернових культур на Аграрний фонд і складанні простих складських свідоцтв на зерно на пред'явника (що відповідає умовам договору складського зберігання зерна, укладеного між відповідачем і Аграрним фондом), господарськими судами не взято до уваги, що у простих складських свідоцтвах на зерно на пред'явника від 04.08.2009 не зазначено, що 12,51 грн. є розміром винагороди зерновому складу за 1 тонно/день зберігання зерна, а в додатковій угоді від 06.06.2009 до договору складського зберігання зерна, укладеного між відповідачем і Аграрним фондом, зазначено тариф - 12,51 грн. за послуги по зберіганню за тонну за 30 календарних днів (а.с.71 т.1).

Відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами у справі договору складського зберігання зерна № 2 від 10.07.2009 позивач передав на зберігання відповідачу зерно, за зберігання 1 тони на день якого встановлено плату у розмірі 0,32 грн.

В кінці липня 2009 року, позивач поставив на відповідальне зберіган ня відповідачу відповідно складських квитанцій на зерно: 303452 кг пшениці п’ятого класу, 743280 кг пшениці четвертого класу, 220449 кг пшениці третього класу, 509400 кг ячменю 1 класу та 601613 кг ячменю третього класу. Відповідач прийняв це зерно на зберігання.

04.08.2009 позивач, своїм листом № 50, просить відповідача пере оформити на адресу Аграрного Фонду зерно, яке ним було передане на зберігання відповідно договору № 2. Виконуючи дане клопотання позивача, відповідач переоформив вищеза значену кількість зерна, змівши власника зерна з позивача на Аграрний Фонд.

У зв'язку з тим, що між ДП ДАК "Хліб України" "Солідарненський елеватор" та Аграрним Фондом 28.10.2008, було укладено Договір складського зберігання зерна № 427, та додатковий договір до нього від 06.06.2009, ціна за зберігання 1 тони зерна за 30 календарних днів становить 12,51 грн., що становить 0,417 гривень за 1 тонно-день.

Таким чином, при переоформленні зерна, відповідачем були складені прості складські свідоцтва на зерно на пред'явника серії АА №039069, АА №039070, АА №039071, АА №039072 та АА №039074 від 04.08.2009, згідно яких було переоформлено всю кількість зерна та установлено ціну в розмірі 12,51 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ за кожні 30 календарних днів зберігання кожної метричної одиниці виміру її обсягу.

Дана ціна була встановлена у цілях виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо (запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу»і наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2009 № 340, яким було визнано на 2009 рік плату за зберігання зерна в розмірі 12,51 грн., незалежно від його класу.

Дані свідоцтва належним чином були оформлені, підписані сторонами, і примірники їх були надані як Аграрному Фонду, так і ТОВ «Агропромис лова компанія»в особі Сердюк А.А.

Факт отримання цих складських свідоцтв підтвердив і представник пози вача в судовому засіданні. Таким чином, розрахункова ціна за зберігання зерна була своєчасно доведена до позивача.

В простих складських свідоцтвах на зерно на пред’явника відповідно серії АА №039069, АА №039070, АА №039071, АА №039072 та АА №039074 від 4 серпня 2009 року, вказана дата індосаменту –це 04.08.2009.

Таким чином, вищеназвані прості складські свідоцтва на зерно на пред’явника, перейшли до Аграрного Фонду, що посвідчує перехід права на зерно.

Відповідно ст.36 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»зернові склади зобов’язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.

Як зазначає відповідач, факт переоформлення зерна та ведення реєстру на Аграрний Фонд, що стверджується відповідними записами у книгах:

- книга обліку кількісно-якісного обліку хлібопродуктів ТОВ «Агропро мислова компанія», де посвідчено зняття з обліку ТОВ АПК зерна пшениці 5 класу у кількості 303452 кг, пшениці 4 класу у кількості 743280 кг, пшениці 3 класу у кількості 220449 кг, ячмінь 1 класу в кількості 509400 кг, ячмінь 3 класу в кількості 6016130 кг,

- книга обліку кількісно-якісного обліку хлібопродуктів Аграрного Фонду, де посвідчено постановку на облік Аграрного Фонду зерна пшениці 5 кла су у кількості 303452 кг, пшениці 4 класу у кількості 743280 кг, пшениці 3 класу у кількості 220449 кг, ячмінь 1 класу в кількості 509400 кг, ячмінь 3 класу в кількості 6016130 кг.

Відповідач зазначає, що факт передання зерна від позивача до Аграрного фонду стверджується і листом Аграрного Фонду №41-05/6068 від 25.12.2009 на ім’я директора ТОВ «Агропромислова компанія»Сердюк А.А., яким Фонд у зв’язку з част ковим поверненням бюджетної позики в межах режиму державних застав них закупівель зерна за кредитним договором № 272 від 17.08.2009, повертає вищезазначені прості складські свідоцтва на зерно пшениці та зерна ячменю.

Відповідно п. 4.1.4 Кредитного договору Позичальник, тобто позивач, повинен відшкодувати Зерновому складу, тобто відповідачу, витрати за збері гання заставного зерна за час його фактичного перебування у заставі.

Згідно з п.4.7 Кредитного договору, відшкодування витрат на сертифікацію, доставку, зберігання, відвантаження, обробку, переробку та страхування предмета застави, здійснюється Позичальником за власний рахунок.

Позивач сплатив відповідачеві по рахунках за зберігання зерна в повному обсязі, призначенням платежу «Услуги хранения залог Аграрного Фонда».

Тобто Позивач добровільно сплачував грошові кошти за зберігання зерна за ціною, встановленою простим складським свідоцтвом на зерно, у розмірі 12 грн. 51 коп., на протязі всього часу зберігання.

Факт переоформлення зерна з ТОВ «Агропромислова компанія»на Аграрний Фонд, стверджується і актами виконаних робіт по договору надання послуг зі складського зберігання зерна /об’єкта державного цінового регулювання/ від 28.10.2019 № 247, укладеними між Аграрним Фондом та ДП ДАК "Хліб України " "Солідарненський елеватор".

Прості складські свідоцтва на зерно не були оскаржені позивачем і не оскаржені на цей час.

Зважаючи на те, що при укладенні договору складського зберігання зерна №2, сторонами не з’ясовувалися питання відчуження зерна або передачі його в заставу, відповідно і витрати, пов’язані з цими діями не могли бути передбаченими під час укладення договору.

З урахуванням викладеного, відповідач не визнає позов в повному обсязі і просить суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в :

Між позивачем - ТОВ “Агропромислова компанія” (Поклажодавець) та відповідачем - ДП ДАК “Хліб України” “Солідарненський елеватор” (Зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна №2 від 10.07.2009, відповідно до якого позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури врожаю 2009 та у встановлений строк повернути їх позивачу.

До договору складського зберігання зерна №2 від 10.07.2009 сторонами укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої послуги за зберігання 1 тонни зернових, за 1 тону-день складають 0,32 грн.

В кінці липня 2009 року, позивач поставив на відповідальне зберігання відповідачу, згідно складських квитанцій зерно: 303452 кг пшениці п’ятого класу, 743280 кг пшениці четвертого класу, 220449 кг пшениці третього класу, 509400 кг ячменю 1 класу та 601613 кг ячменю третього класу.

Відповідач зазначені зернові культури прийняв на зберігання.

Позивачем - ТОВ “Агропромислова компанія” з Аграрним Фондом, укладено кредитний договір про бюджетні позики в межах режиму державних заставних закупівель № 272 від 17.08.2009, відповідно до п. 1.1 якого Аграрний Фонд надає позивачу бюджетну позику в межах режиму державних заставних закупівель, а позивач повертає суму бюджетної позики та сплачує відсотки за її користування (а.с.16-17).

Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що для забезпечення своїх зобов’язань за цим договором позивач передає в заставу зерно.

Відповідно до п. 3.8 договору складського зберігання зерна № 2 від 10.07.2009, переоформлення зерна поклажодавцем (позивачем) на іншого власника проводиться Зерновим складом (відповідачем) за письмовим клопотанням поклажодавця.

Листом від 04.08.2009 №50 позивач звернувся до відповідача з проханням переоформити на Аграрний фонд зернові культури, які були передані на зберігання згідно договору №2 від 10.07.2009 (а.с.49 т. 1).

Відповідач переоформив зернові культури на Аграрний фонд і видав прості складські свідоцтва на зерно на пред'явника серії АА №039069, АА №039070, АА №039071, АА №039072, АА №039074 від 04.08.2009. Дата індосаменту - 04.08.2009.

28.10.2008 між відповідачем та Аграрним фондом було укладено договір складського зберігання зерна №427 від 28.10.2008, а 06.06.2009 додаткову угоду до нього, за умовами яких ціна за зберігання 1 тони зерна за 30 календарних днів становила 12,51грн. (а.с.68-71 т.1).

Листом Аграрного Фонду від 25.12.2009 № 41-05/6068 позивача повідомлено про повернення простих складських свідоцтв на зерно у зв'язку з частковим поверненням бюджетної позики (а.с.1 т.2).

В листопаді-грудні 2009 року позивачем було отримано рахунки відповідача на оплату послуг по зберіганню зерна, в яких відповідачем було застосовано завищені тарифи за тонно/день, які не відповідають умовам договору складського зберігання зерна від 10.07.2009, укладеного між позивачем і відповідачем.

У відповідь на звернення позивача відповідач листом №211 від 07.10.2009 (а.с.14 т.1) повідомив, що, оскільки вартість послуг по зберіганню зерна згідно з договором складського зберігання зерна №427 від 28.10.2008, укладеним між відповідачем і Аграрним фондом, і додатковою угодою до нього від 06.06.2009 складає 12 грн. 51 коп. за тону в місяць, то послуги по зберіганню зерна повинні бути оплачені за вказаними тарифами з огляду на переоформлення зерна в заставу Аграрному фонду.

З огляду на повернення суми бюджетної позики Аграрному фонду і намір забрати зерно зі зберігання і продати його сторонній організації позивач вимушений був оплатити рахунки за зберігання зерна за завищеними тарифами.

У зв’язку з зазначеним позивач звернувся до суду з позовною заявою (з врахуванням уточнень до неї) про визнання дій відповідача щодо збільшення ціни за послуги по зберіганню зерна відповідно до Договору №2 від 10.07.2009 неправомірними та стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачених грошових коштів за Договором № 2 від 10.07.2009 у сумі 23 675,60 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.

Згідно зі ст. 28 вказаного Закону, плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Згідно ст. 42 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” № 37-1V від 04.07.2002, володілець простого складського свідоцтва має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі. При цьому до передачі зерна прирівнюється передача простого складського свідоцтва. Просте складське свідоцтво передається шляхом вручення його новому володільцеві. Застава зерна, зданого на зберігання за простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом передачі заставодавцю цього свідоцтва за передавальним написом (індосаментом) у порядку, визначеному статтею 40 цього Закону. На вимогу боржника йому може бути виданий дублікат простого складського свідоцтва з поміткою про заставу. У разі застави зерна, зданого на зберігання за простим складським свідоцтвом, до простого складського свідоцтва застосовуються правила, встановлені для заставного свідоцтва, а до дубліката простого складського свідоцтва - правила, встановлені для складських свідоцтв.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з умовами договору складського зберігання зерна №2 від 10.07.2009, укладеного між позивачем і відповідачем, розмір плати за зберігання зернових за 1 тонно/день складає 0,32 грн.

Також встановлено, що у виставлених відповідачем позивачу рахунках на оплату послуг за зберігання заставного зерна відповідачем було застосовано тарифи, передбачені умовами договору складського зберігання зерна, укладеного між відповідачем і Аграрним фондом.

На виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду у даній справі, які в силу ст. 11112 ГПК України є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд проаналізував умови пункту 4.1.4 кредитного договору від 17.08.2009 та дійшов наступного висновку.

Пунктом 4.1.4 кредитного договору від 17.08.2009, передбачено обов'язок позичальника відшкодувати зерновому складу витрати із зберігання заставного зерна за час його фактичного перебування в заставі.

При цьому передача зерна у заставу не позбавляє позивача права власності на нього, оскільки згідно зі статтею 1 Закону України „Про заставу” № 2654-XII від 02.10.1992, застава –це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Аграрний фонд надав суду пояснення, що зерно, яке передавалось позивачем йому у заставу, не належало Фонду на праві власності, а лише було переоформлене на нього, як на заставодержателя, на підставі заставних правовідносин, а тому до послуг за його зберігання повинні застосовуватись правовідносини, що витікають з договору складського зберігання зерна № 2 від 10.07.2009.

Про зазначене свідчить і інформація про рух зернових ТОВ «Агропромислова компанія», де зазначено, що зерно передано в заставу Аграрного фонду та картка про рух зернових Аграрного фонду з поміткою «в рахунок заставних операцій».

З огляду на зазначене, відповідач помилково визначив вартість послуг зберігання зерна на рівні 12,51 грн. за тону за 30 днів виходячи з договору складського зберігання зерна між відповідачем та Аграрним фондом, оскільки до правовідносин по зберіганню зерна, власник якого є позивач, який не змінився у зв’язку з передачею зерна у заставу, слід застосовувати договір складського зберігання зерна №2 від 10.07.2009, укладений між сторонами у даній справі, та застосовувати тарифи по зберіганню зерна на рівні встановлених у цьому договорі.

Посилання відповідача на доведення нової ціни у розмірі 12,51 грн. за тону за 30 днів до позивача, тобто зміни в односторонньому порядку умов договору складського зберігання зерна № 2 від 10.07.2009 судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Так, пунктом 4.14 вказаного договору встановлено, що Зерновий склад має право змінювати вартість наданих послуг, визначених у розділі 6 цього договору, при повідомленні Поклажодавця за 10 днів до таких змін.

Розділ 6 вказаного договору регулює взаєморозрахунки між сторонами, зокрема, визначає у пункті 6.3, що Зерновий склад залишає за собою право змінювати в односторонньому порядку вартість послуг, що надаються, у разі зміни тарифів на енергетичні, матеріальні та інші ресурси.

Однак, відповідачем не надано доказів, що на час зміни вартості послуг по зберіганню зерна позивача відбулись зміни тарифів на енергетичні, матеріальні та інші ресурси.

На виконання вказівок ВГСУ, судом були витребувані акти виконаних робіт по зберіганню зерна як між сторонами у справі, так і між відповідачем та Аграрним фондом.

На вимогу суду представником відповідача були надані акти виконаних робіт № 3 від 17.11.2009, № 5 від 18.02.2010, №7, № 8, № 8, № 9, від 26.03.2010, ,до договору складського зберігання зерна від 20.03.2009 № 170, та № 1, № 2, № 3 від 26.03.2010, № 2, № 4, № 6 від 23.09.2009, № 1 від 17.02.2010, №2, № 2, № 2, № 3, № 4, № 4 від 22.02.2010 до договору складського зберігання зерна від 28.10.2008 № 427, що складені відповідачем та Аграрним фондом.

Проте, з наданих актів вбачається, що кількість зерна Аграрного фонду, що зберігається у відповідача є значно більшою, ніж так кількість, що передавалась йому в заставу позивачем, і встановити зі змісту актів, що приймались послуги зі зберігання зерна саме позивача, не можливо. Крім того, частина актів складена зовсім за іншим договором зберігання від 20.03.2009 № 170, а не тим, на який посилається відповідач, а представник Аграрного фонду зазначив, що зберігалось зерно, власником якого є Аграрний фонд безпосередньо, а не зерно, що було передано йому у заставу.

Представником відповідача також надані акти виконаних робіт від 29.09.2009 за послуги по зберіганню згідно рахунку № 73 від 29.09.2009 на суму 58141,93 грн., та акт від 01.10.2009 за послуги по зберіганню на суму 29696,55 грн., що підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Однак, сам по собі факт підписання обома сторонами актів виконаних робіт на певну суму не є підставою для висновку, що позивач погодився з вищою ціною, ніж та, що передбачена в договорі № 2 від 10.07.2009, з огляду на наступне заперечення цієї ціни, та встановлені при розгляді справи обставини, про які зазначалось вище.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунки №73 від 29.09.2009 на суму 58141,93 грн., № 371 від 02.12.2009 на суму 29828,04 грн., №326 від 05.11.2009 на суму 29828,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було оплачено рахунки № 371 від 02.12.2009 на суму 29828,04 грн. (платіжне доручення № 322 від 25.12.2009), №326 від 05.11.2009 на суму 29828,04 грн. (платіжне доручення №321 від 25.12.2009) та передано відповідачу 02.10.2009 зерна на суму 117431,88 грн. в рахунок сплати послуг за зберігання зерна (видаткова накладна №10022 від 02.10.2009).

Позивачем вірно обраховано вартість зберігання заставного зерна, зокрема, пшениці 5 класу у кількості 303452 кг пшениці 4 класу у кількості 743280 кг, пшениці 3 класу у кількості 220449 кг, ячменю 1 класу в кількості 509400 кг, ячменю 3 класу в кількості 601613 кг за період з 04.08 по 01.10.2009, з 01.10 по 01.11.2009 та з 01.11 по 01.12.2009, виходячи з вартості зберігання зернових 1 тонно/день рівної 0,32 грн., як це встановлено в договорі № 2 від 10.07.2009, яка склала 94122,41 грн., а не 117798,01 грн., як вимагав сплатити відповідач, різниця складає 23675,60 грн.

Крім того, з рахунку № 73 від 29.09.2009 вбачається, що відповідачем також виставлено 2362,21 грн. без ПДВ (2834,65 грн. з ПДВ) за послуги зі зберігання 282223 кг пшениці 5 класу з 31.08 по 01.10.2009 (не заставна) за ціною 8,37 грн. без ПДВ за 1 тону за вказаний період, тобто виходячи з ціни 1 тонно/день –0,32 грн. за договором № 2 від 10.07.2009.

Однак в рахунку № 73 від 29.09.2009, відповідачем помилково зазначено 8,37 грн. –вартість зберігання 1 тони пшениці 5 класу за період з 31.08 по 01.10.2009, тобто за 31 день, оскільки вірною буде 8,27 грн. без ПДВ, з огляду на 0,32 грн. за 1 тонно/день, та 2333,04 грн. (2799,65 грн. –з ПДВ) за 282223 кг пшениці 5 класу, що також вірно обраховано позивачем.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення надмірно сплачених 23675,60 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов про стягнення з відповідача надмірно сплачених 23675,60 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Солідарненський елеватор”, с. Солідарне, Білокуракинського району, Луганської області, ід. код 00957293 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія», м. Луганськ, вул. Ватутіна, 1-д, ідентифікаційний код 31531059, надмірно сплачені грошові кошти у сумі 23675,60 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 236,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 25.01.2011.

Суддя О.С.Фонова