Рішення № 136575308, 13.05.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/15248/25

Провадження №2/524/930/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 м.Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді - Алексашиної Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Сінельнік В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовує позов тим, що 26.06.2024 року фінансова установа ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» уклала з ОСОБА_1 електронний договір №1681563 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору позичальнику надано кредит в сумі 13700 грн., строком на 359 днів (з 26.06.2024 року по 21.06.2025 року). Встановлено періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надало йому кредит в сумі 13700 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 .

27.06.2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу №27062025, на підставі якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором.

Заборгованість за кредитним договором відповідача склала 94530 грн., з яких: сума кредиту - 13700 грн., сума процентів за користування кредитом - 73980 грн., штрафні санкції 6850 грн.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 94530 грн., судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

23.02.2026 року до суду надійшов поданий 18.02.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дашка М.В. відзив, який стосується іншого позивача - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та у якому йдеться про інший кредитний договір.

26.02.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - Столітнього М.М. надійшли додаткові пояснення. Представник позивача зазначає, що кредитний договір укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «A833», що відповідає положенням ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Кредитні кошти в сумі 13 700 грн. були перераховані на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Також зазначає, що нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір який визначається договором.

19.03.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дашка М.В. надійшли письмові пояснення, у яких він заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що позивачем не надано доказів того, що електронний підпис, яким підписано договір, належать саме відповідачу. Також, вказує на відсутність доказів надання відповідачу кредитних коштів. Також зазначає, що відповідач не отримував повідомлення про відступлення права вимоги, а тому він здійснював виконання зобов`язання на користь первісного кредитора.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову позивач просив судовий розгляд проводити без участі свого представника.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про місце та час судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 26.06.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , шляхом підписання останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором А833, укладено договір №1681563 про надання споживчого кредиту. Про використання одноразового ідентифікатора зазначено у самому договорі після реквізитів сторін. /а.с.48/

Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Враховуючи, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним.

Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20,у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у сумі 13700 гривень, строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, із встановленим у таблиці обчислення вартості кредиту терміном повернення до 21.06.2025 року. Стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.1 договору). Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. /а.с.48-49, 51/

Договір також передбачає можливість застосування зниженої процентної ставки 1,425% на день якщо споживач до 26.07.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. (п.1.5.2 договору)

Відповідачем також підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту, де також визначені перелічені умови кредитування. /а.с.51-52/

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно довідки надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» 26.06.2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало відповідачу кошти в сумі 13700 грн. на зазначену ним у п.2.1 договору картку НОМЕР_1 . /а.с.59/

Крім того на виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «ТАСКОМБАНК» надав інформацію, з якої вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в АТ «ТАСКОМБАНК» було оформлену віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , яка існує в цифровій формі, без фізичного носія, крім того, на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) НОМЕР_3 у гривнях, операції по якому можуть здійснюватись за допомогою платіжної картки НОМЕР_1 , 26.06.2024 о 16:16:10 зараховано кошти в сумі 13700 гривень. До вказаною відповіді додано виписку по рахунку відповідача.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.

Відповідач порушив умови кредитного договору, покладені на нього обов`язки щодо своєчасного погашення кредиту та процентів належним чином не виконував.

В період з 26.06.2024 року до 21.06.2025 року утворилася заборгованість в сумі 94530 грн., з яких 13700 грн. заборгованість кредитом, 73980 грн. заборгованість за процентами, 6850 грн. заборгованість штрафам, що підтверджується розрахунком заборгованості первісного кредитора. /а.с.55/

Судом також встановлено, що 27.06.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №27062025, згідно якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників. /а.с34/

Відповідно до витягу з реєстру боржників, до договору факторингу № 27062025 від 27.06.2025 р., ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 94530 грн., з яких: 13700 грн. - заборгованість за основним боргом, 73980 грн. - сума заборгованості за процентами. /а.с. 57 на звороті/

Подібне відступлення права вимоги відповідає положенням чинного цивільного законодавства, зокрема, статті 1077 ЦК України, згідно якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» на законних підставах набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Заборгованість залишається непогашеною.

Разом з тим, враховуючи, що метою отримання кредиту є споживчі цілі, щодо нарахування процентів за користування кредитом суд виходить з наступного.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), пунктом 5 якого внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - не більше 1,5%, з 20.08.2024 року - не більше 1%.

Зважаючи на те, що у цій справі кредитний договір з відповідачем укладено 26.06.2024 року, після набрання чинності вказаними змінами до ЗУ «Про споживче кредитування» (24.12.2023 року), процентна ставка за користування наданим кредитом не повинна перевищувати 1%. Натомість умовами кредитного договору встановлено стандартну процентну ставку на рівні 1,5% на день, а знижену 1,425%. (п.1.5.1, п.1.5.2 договору).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню частково, із застосуванням денної процентної ставки, яка не перевищує 1%.

Як убачається з наданого розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» з 26.06.2024 року до 25.07.2024 року застосовувалась знижена процентна ставка 1,425% на день (195,22 грн.), а денна процентна ставка у розмірі 1,5% на день (205,50 грн.) застосовувалась з 26.07.2024 року до 21.06.2025 року. Всього проценти нараховувались впродовж 360 днів, з нарахуванням кожні 30 днів, як встановлено умовами договору. Жодних оплат за договором відповідач не здійснив.

Відтак сума процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню, становитиме 49320 грн. (з розрахунку: 13700 грн. х 1%/100х360 день = 49320 грн.)

При цьому, суд відхиляє посилання представника відповідача у додаткових поясненнях, що останній не був повідомлений про зміну кредитора та здійснював сплату на користь первісного кредитора. Жодних доказів здійснення сплати заборгованості за кредитним договором на користь первісного кредитора відповідач не надав. Крім того, твердження відповідача, що він сплатив кошти на користь первісного кредитора суперечить його позиції про те, що він жодних кредитних коштів не отримував.

Крім того, суд звертає увагу на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що штрафні санкції нараховані за невиконання умов кредитного договору в період дії воєнного стану, суд вважає, що позовні вимогу в частині її стягнення задоволенню не підлягають, оскільки штраф підлягає списанню кредитодавцем.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявленого позову, стягнувши з відповідача 13700 грн. заборгованості за тілом кредиту та 49320 грн. заборгованості за нарахованими процентами, а всього 63020 грн.

Втім, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення решти процентів в сумі 24660 грн. та штрафу в розмірі 6850 грн. слід відмовити.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у відповідності до положення ст.141 ЦПК України. Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, в сумі 63020 грн., що складає 66,66% від суми позову, у відповідному відсотковому значенні підлягає стягненню судовий збір з відповідача на користь позивача, а саме, в розмірі 1614,77 грн. (з розрахунку: 2422,40 грн. х 66,66/100=1614,77 грн.)

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до позову договір про надання правничої допомоги від 10 грудня 2024 року, укладений з адвокатом Столітнім М.М., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордера на надання правничої допомоги, акт №12657 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), а також рахунок на оплату по замовленню. /а.с.14-15, 19, 56, 61-62/

З акта прийому-передачі убачається, що вартість зустрічі адвоката та клієнта для надання первинної консультації та аналізу даних документів 0,5 год. - 440 грн., дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи 1 год. 840 грн., аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного суду 0,5 год. 440 грн., підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта 1 год. 840 грн., письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку 1 год. -840 грн., проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі 1 год. - 840 грн., складання позовної заяви 2 год. 1640 грн., складання та оформлення додатків до позовної заяви 1 год. - 840 грн., складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи 1 год. 840 грн., представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства 2 год. -1640 грн., а всього 10 000 грн.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Суд звертає увагу, що наданий договір про надання правничої допомоги стосується широкого виду та невизначеного обсягу послуг, а не конкретно стягнення кредитної заборгованості з відповідача. Водночас, поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не є унікальним за своєю суттю, не торкається виключних правових проблем, і зважаючи на вузькоспеціалізований вид діяльності позивача, ймовірно не є поодиноким. Зважаючи на типовий характер спірних правовідносин, що виникли, викликає сумнів те, що аналіз практики та правових позиці Верховного Суду не охоплювався процесом складання позовної заяви і потребував окремого часу та окремої оплати. Крім того, до акту прийому-передачі виконаних робіт включено участь у судових засіданнях, хоча у цій справі адвокат не з`явився в судове засідання, обмежившись клопотанням у позовній заяві про розгляд справи без його участі.

Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необґрунтованість та неспівмірність заявленої вартості витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», з 10000 грн. до 3000 грн.

Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 63020 гривень заборгованості за договором №1681563 про надання споживчого кредиту від 26.06.2024 року, укладеним з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в частині стягнення з ОСОБА_1 решти процентів в сумі 24660 грн. та штрафу в розмірі 6850 грн., відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 1614 грн. 77 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Алексашина Н.С.