Рішення № 136574311, 15.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 рокусправа № 380/6043/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач, ДСА України), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (далі - третя особа, ДП «Інформаційні судові системи»), у якому просить:

- визнати протиправною відмову Державної судової адміністрації України надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 25.02.2026;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України надати на запит ОСОБА_1 від 25.02.2026 публічну інформацію у формі відкритих даних, а саме усі звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями, які створені протягом 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 25.02.2026 скерувала до ДСА України запит на публічну інформацію щодо надання у формі відкритих даних усіх звітів про автоматизований розподіл судових справ між суддями, які створені упродовж 2025 року. У запиті запропонувала альтернативні способи надання запитуваної інформації. Проте листом від 03.03.2026 відповідач повідомив, що запитувана інформація у нього не створена та перенаправив запит до ДП «Інформаційні судові системи», яке, у свою чергу, повідомило, що наразі тривають роботи щодо додавання набору відкритих даних «Звіти автоматизованого розподілу», а тому воно не володіє запитуваною інформацією. Водночас третя особа наголосила, що розпорядником цього набору даних є саме ДСА України. Вважаючи відмову у наданні інформації на запит протиправною та такою, що порушує її право на доступ до публічної інформації у формі відкритих даних, позивачка пред`явила цей позов до суду.

Ухвалою судді від 06.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ДП «Інформаційні судові системи».

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних документів процесуального характеру від нього на адресу суду не надходило. Про відкриття провадження у справі проінформований шляхом направлення тексту ухвали в електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

21.04.2026 третя особа подала пояснення, у яких наголосила, що розпорядником інформації, що міститься в складі наборів даних, зокрема набору даних «Звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями», є ДСА України. Натомість ДП «Інформаційні судові системи» є лише технічним адміністратором, у якого відсутні повноваження перевіряти на дотримання вимог законодавства та право ставити під сумнів чи не виконувати розпорядження Уповноваженого органу управління - ДСА України.

Констатує, що у січні 2026 року отримало від ДСА України доручення (лист від 26.01.2026 №15-1871/26) щодо вжиття заходів відповідно до листа Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Юлії Деркаченко від 20.01.2026 №6100.Б/1331.3/26/45.3, спрямованих на оприлюднення набору даних «Звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями» у формі відкритих даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, оприлюднення якого визначено ст. 10-1 та 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в повному обсязі.

Листом від 03.02.2026 №617/1/11-30-26 третя особа повідомила ДСА України про спосіб та час реалізації зазначеного доручення шляхом додаткового включення звітів про автоматизований розподіл судових справ між суддями в набір даних «Протоколи автоматизованого розподілу судових справ між суддями», а також перейменування резолютивного набору даних на «Протоколи та звіти автоматизованого розподілу судових справ між суддями». 09.03.2026 ДСА України наказом № 95 внесла зміни у додаток 1 до наказу ДСА України від 15.11.2019 № 1120 «Про набори даних Державної судової адміністрації України, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних».

Стверджує, що у ДП «Інформаційні судові системи» відсутні повноваження самостійно здійснювати дії, пов`язані з формуванням наборів відкритих даних. У зв`язку з відсутністю відповідного своєчасного розпорядження ДСА України щодо необхідності формування та додавання набору відкритих даних «Звіти автоматизованого розподілу судових судових справ між суддями», на момент розгляду запиту позивачки, ДП «Інформаційні судові системи» не володіло запитуваною інформацією, тому не змогло його задовольнити. Просить врахувати ці пояснення під час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які покликаються учасники справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

25.02.2026 о 13:13 позивачка скерувала на електронну пошту ДСА України запит на публічну інформацію, у якому, покликаючись на приписи ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835, просила надати у формі відкритих даних усі звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями, які створені протягом 2025 року. У запиті запропонувала альтернативні способи надання запитуваної інформації, зокрема, шляхом надіслання в електронному вигляді на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1, а у разі, якщо обсяг запитуваної інформації не дозволить надіслати її електронною поштою, - надати чи надіслати потрібний носій інформації або отримати інформацію у відведеному місці для запису такого набору даних на власний носій інформації.

Як вбачається з листа від 03.03.2026 №інф/Б246-26-249/26 про розгляд запиту на публічну інформацію від 25.02.2026, відповідач повідомив позивачці, що запитувана інформація за заданими критеріями, а саме: «Надати у формі відкритих даних усі звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями, які створені протягом 2025 року», в ДСА України не створена. Крім того повідомив, що наказом ДСА України від 22.09.2022 №333 (зі змінами) адміністратором Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та інших інформаційних систем і сервісів судової влади визначене ДП «Інформаційні судові системи», який несе відповідальність за забезпечення безперервного функціонування, супроводження та адміністрування інформаційних систем і сервісів, забезпечує належний рівень технічної підтримки, обробки запитів і консультування користувачів.

Зазначив, що листом ДСА України від 12.02.2026 №Б144-26-347/26 позивачці надано відповідь на звернення від 20.01.2026 щодо забезпечення оприлюдненя нового набору даних. Зокрема, поінформовано про те, що ДСА України листом від 26.01.2026 № 15-1871/26 доручено адміністратору забезпечити оприлюднення звітів про автоматизований розподіл на порталі «Судова влада України» та в системі «Портал відкритих даних» у формі відкритих даних. За інформацією адміністратора (лист від 03.02.2026 №679/11-50-26) оприлюднення вказаних звітів планується до кінця лютого 2026 року.

З урахуванням викладеного, покликаючись на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», повідомив про надіслання запиту на публічну інформацію за належністю до ДП «Інформаційні судові системи».

Листом №1378/7/11-30-26 від 10.03.2026 третя особа повідомила позивачку про те, що проводяться роботи щодо додавання набору відкритих даних «Звіти автоматизованого розподілу». Цей набір відкритих даних не формувався у 2025 році, тому ДП «Інформаційні судові системи» не володіє запитуваною інформацією. Крім того наголосила, що відповідно до Переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, Державна судова адміністрація України є розпорядником інформації у формі наборів відкритих даних, зокрема, звітів про автоматизований розподіл судових справ між суддями.

Вважаючи поведінку відповідача щодо ненадання публічної інформації на запит протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з ненаданням розпорядником публічної інформації у формі відкритих даних на запит.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.

Статтею 40 Конституції України регламентовано, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі ст. 5 Закону України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ «Про інформацію» (далі - Закон №2657-ХІІ) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, унормований Законом України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ст. 2 Закону № 2939-VI).

За дефініцією, закріпленою у ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 3 Закону №2939-VI визначає гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

За змістом ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2939-VI публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Згідно з ч. 2 до ст. 10-1 Закону № 2939-VI публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

За правилами ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2939-VI перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом. Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.

Згідно зі ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI регламентовано, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).

Пунктом 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, передбачено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За правилами п. 5-1 ч. 1 ст. 15 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (далі - положення №835 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом п. 3 положення №835 розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (далі - перелік), згідно з додатком.

Завантаження наборів даних, визначених у переліку, здійснюється з урахуванням рекомендацій, оприлюднених Мінцифри на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Перетворення (зокрема, вивантаження з баз даних та в разі потреби знеособлення) публічної інформації у публічну інформацію у формі відкритих даних є обов`язковим.

Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати у формі відкритих даних усю публічну інформацію у формі відкритих даних, яка перебуває в їх володінні та стосується конкретного набору даних.

Розпорядники інформації можуть створювати модулі управлінської аналітики на основі наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. Не допускається розміщення модулів управлінської аналітики без посилання на використані набори даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Завантаження у формі відкритих даних набору даних, визначених абзацом першим цього пункту, та їх регулярне оновлення може здійснюватися автоматично програмними засобами електронних інформаційних ресурсів у разі наявності технічної можливості на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та відповідних інформаційно-комунікаційних системах.

У випадку автоматичного оновлення набору даних розпорядники інформації несуть згідно із законом відповідальність за достовірність і актуальність оприлюднених наборів даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Згідно з п. 5 положення №835 для забезпечення оприлюднення та регулярного оновлення публічної інформації у формі відкритих даних розпорядник інформації:

завантажує та регулярно оновлює на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних набори даних, визначені у переліку, з урахуванням рекомендацій, оприлюднених Мінцифри на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, та Методичних рекомендацій щодо проведення інформаційного аудиту, затверджених Мінцифри;

може здійснювати завантаження наборів даних, які не включені до переліку, якщо інше не передбачено Законом України «Про доступ до публічної інформації», у разі високого суспільного інтересу до таких даних (високої частоти їх запитування; за результатами опитування громадської думки; антикорупційного ефекту та/або економічного ефекту від оприлюднення наборів даних; наявності інших обставин).

Відповідно до п. 21 положення №835 оприлюднення набору даних передбачає можливість їх перегляду і завантаження безоплатно та без проведення додаткової реєстрації, ідентифікації, авторизації, проходження автоматизованого тесту для розрізнення користувачів чи інших обмежень.

Згідно з п. 25, 26 положення №835 розпорядники інформації несуть згідно із законом відповідальність за достовірність і актуальність оприлюднених наборів даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. Адміністратор Єдиного державного веб-порталу відкритих даних несе згідно із законом відповідальність за забезпечення цілісності інформації на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних після оприлюднення цієї інформації її розпорядниками.

Розпорядник інформації забезпечує оприлюднення нового набору даних відповідно до вимог цього Положення протягом 10 календарних днів.

Відповідно до додатку до положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2025 р. №1151) затверджено перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, яким визначено усіх розпорядники інформації (відповідно до компетенції), зокрема до них належить ДСА України.

На ДСА України покладено обов`язок оприлюднювати, серед іншого, такий набір даних, як «Звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями».

Із системного аналізу викладених норм, суд дійшов висновку, що розпорядником запитуваної позивачкою публічної інформації у формі відкритих даних, зокрема, звітів про автоматизований розподіл судових справ між суддями, є ДСА України.

Як зазначалося, приписами абз. 2 ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2939-VI на розпорядників інформації покладено обов`язок надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит.

Згідно з ч. 1-4 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Суд установив, що 25.02.2026 о 13:13 позивачка скерувала на електронну пошту ДСА України запит на публічну інформацію, у якому, покликаючись на приписи ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2939-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835, просила надати у формі відкритих даних усі звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями, які створені протягом 2025 року.

У запиті запропонувала альтернативні способи надання запитуваної інформації, зокрема, шляхом надіслання в електронному вигляді на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1, а у разі, якщо обсяг запитуваної інформації не дозволить надіслати її електронною поштою, - надати чи надіслати потрібний носій інформації або отримати інформацію у відведеному місці для запису такого набору даних на власний носій інформації.

Приписами ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI регламентовано, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Листом від 03.03.2026 №інф/Б246-26-249/26 про розгляд запиту на публічну інформацію від 25.02.2026, відповідач повідомив позивачці, що запитувана інформація за заданими критеріями, а саме: «Надати у формі відкритих даних усі звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями, які створені протягом 2025 року» в ДСА України не створена. Крім того, поінформував про надіслання запиту на публічну інформацію за належністю до ДП «Інформаційні судові системи».

Аналізуючи надану відповідачем відповідь, суд звертає увагу, що листом від 03.03.2026 №інф/Б246-26-249/26, запит по суті не розглянутий, повідомлено про скерування його за належністю.

Суд не враховує твердження відповідача та третьої особи, зазначене у листах від 03.03.2026 №інф/Б246-26-249/26 і від 10.03.2026 №1378/7/11-30-26, про те, що запитувана інформація не створена (відсутня), оскільки згідно з п. 2.3.28 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39, звіт про автоматизований розподіл судової справи між суддями формується автоматизованою системою автоматично одночасно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідного суду. Тобто ДСА України володіє запитуваною публічною інформацією.

Суд наголошує, що обов`язок розпорядника інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію на запит імперативно встановлений п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI і належним виконанням такого обов`язку відповідачем у спірній ситуації є надання позивачці запитуваної інформації, або ж обґрунтування неможливості її надання.

Частиною 1 ст. 22 Закону № 2939-VI визначено вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.

Так розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У межах спірних правовідносин, відповідач, незважаючи на те, що у його володінні перебувала запитувана публічна інформація, все ж, покликаючись на приписи ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI, перенаправив запит позивачки до ДП «Інформаційні судові системи», який є технічним адміністратором.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, яка ратифікована із заявами Законом України від 20.05.2020 №631-IX «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів», Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.

У трактуванні ст. 1 Конвенції Ради Європи під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів; під поняттям «державні органи» - органи законодавчої та судової влади у тій мірі, в якій вони виконують адміністративні функції згідно з національним законодавством.

За змістом ч. 2 ст. 5 «Опрацювання запитів про доступ до офіційних документів» Конвенції Ради Європи запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Таким чином, у першу чергу, державний орган повинен розглянути запит, якщо ця інформація у нього є.

Приписи ст. 3 Закону №2939-VI встановлюють гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації (п. 3).

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №380/15492/21 акцентував на тому, що з точки зору принципу максимального спрощення процедури отримання інформації, не можна покладати на громадянина тягар доведення того, хто з цих двох суб`єктів: ДСА України чи ДП «Інформаційні судові системи», є розпорядником.

Розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу (в аспекті порушеного питання). Оскільки розпорядник інформації зайняв пасивну позицію, таку поведінку слід кваліфікувати як таку, що не відповідає принципам ст. 2 КАС України, зокрема, принципам добросовісності і розсудливості.

Отже, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої ст. 10-1 Закону №2939-VI.

З огляду на встановлені у справі обставини, а також за відсутності прямо визначених у ст. 22 Закону №2939-VI підстав для відмови у наданні публічної інформації, вимоги запиту позивачки належало виконати. Жодного іншого законного способу поведінки законодавством не передбачено.

Приписами ст. 23 Закону №2939-VI регламентовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, відмова ДСА України надати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит є неправомірною, тому суд визнає дії відповідача щодо ненадання позивачці інформації на запит на публічну інформацію від 25.02.2026 протиправними.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За змістом абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач не надав відповіді на запит позивачки, яка б підпадала під визначені ст. 22 Закону №2939-VI підстави для відмови в наданні публічної інформації, а скерував запит для розгляду до ДП «Інформаційні судові системи», фактично самоусунувшись від надання відповіді, суд виснує, що належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на публічну інформацію позивачки від 25.02.2026 та надати відповідь з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивачки, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Отже, понесені позивачкою документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1064,96 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Водночас суд звертає увагу, що відшкодуванню підлягає уся сума сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позову, суд установив порушення прав позивачки внаслідок протиправної поведінки відповідача і спір по суті вирішено на її користь, тобто задоволена основна позовна вимога немайнового характеру.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 291, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державного підприємства «Інформаційні судові системи» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо ненадання ОСОБА_1 інформації на запит на публічну інформацію від 25.02.2026.

3. Зобов`язати Державну судову адміністрацію України повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 25.02.2026 та надати відповідь з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Державна судова адміністрація України (місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ 26255795).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Інформаційні судові системи» (місцезнаходження: вул. Джона Маккейна, буд. 40, м. Київ, 01042; ЄДРПОУ 34614292).

Повне рішення суду складено 15.05.2026.

СуддяАндрусів Уляна Богданівна