Ухвала суду № 136572566, 13.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12120/26 1-кс/760/6006/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42022110000000242 від 08.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42022110000000242 від 08.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що Державний біотехнологічний університет (код ЄДРПОУ 44234755, м. Харків, вул. Алчевських, 44) на підставі Наказу Міністерства освіти і науки України «Про визначення Державного біотехноголічного університету критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» № 516 від 15.04.2024 є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Так, громадянин України ОСОБА_4 , який займає посаду в.о. ректора Державного біотехнологічного університету (Далі - ДБТУ, код ЄДРПОУ 44234755, м. Харків, вул. Алчевських, 44), за попередньою змовою з іншими службовими особами налагодили незаконний механізм бронювання військовозобов`язаних осіб шляхом їх фіктивного працевлаштування на ДБТУ, який має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно листа щодо виконання доручення встановлено осіб, які протягом 2024-2025 років були фіктивно працевлаштовані до Державного біотехнологічного університету та отримали бронювання у вказаному навчальному закладі, а також причетні до вчинення вище вказаного кримінального правопорушення, одним із яких є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працевлаштований до Державного біотехнологічного університету в березні 2025.

23.04.2026 на підставі ухвали Слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2026, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ходіякого виявлено та вилучено:

-Мобільний телефон Galaxy A54 5G, модель: SM-A546E/DS, серійний номер: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , з сімкою НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_5 .

23.04.2026 постановою старшого слідчого 4 відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , вилучені предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022110000000242.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся завчасно та належним чином. 11.05.2026 до суду від прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 надійшла заява, у якій повідомлено про неможливість з`явитися у судове засідання у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці. Крім того, у заяві зазначено, що інші прокурори, які входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, також не мають можливості взяти участь у судовому засіданні у зв`язку із зайнятістю під час здійснення процесуального керівництва в інших кримінальних провадженнях.

Власник майна в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду клопотання повідомлявся завчасно та належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття осіб, які беруть участь у розгляді клопотання про арешт майна у судове засідання не перешкоджає його розгляду.

Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Державний біотехнологічний університет (код ЄДРПОУ 44234755, м. Харків, вул. Алчевських, 44) відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 516 від 15.04.2024 визначений критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Також встановлено, що в.о. ректора Державного біотехнологічного університету ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з іншими службовими особами, організував незаконний механізм бронювання військовозобов`язаних осіб шляхом їх фіктивного працевлаштування до вказаного навчального закладу.

Згідно з отриманою інформацією встановлено осіб, які протягом 2024-2025 років були фіктивно працевлаштовані до Державного біотехнологічного університету та отримали бронювання, серед яких ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був працевлаштований до ДБТУ у березні 2025 року.

23.04.2026 на підставі ухвали Слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2026, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ходіякого виявлено та вилучено:

-Мобільний телефон Galaxy A54 5G, модель: SM-A546E/DS, серійний номер: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , з сімкою НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_5 .

23.04.2026 постановою старшого слідчого 4 відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 вилучені предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022110000000242.

Згідно з ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, в тому числі: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

Відповідно до ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).

Згідно ч.3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також того, що майно, зазначене у клопотанні прокурора, відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та обґрунтовано має правовий статус речового доказу, на переконання слідчого судді, наявні правові підстави для накладення арешту з метою збереження речових доказів.

Керуючись ст. ст. 131; 132; 167, 168, 170-174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, шляхом заборони користування ним, розпоряджання та відчуження, яке було вилучене в ході проведення обшуку 23.04.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-Мобільний телефон Galaxy A54 5G, модель: SM-A546E/DS, серійний номер: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , з сімкою НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_5 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: ОСОБА_1