Ухвала суду № 136571614, 14.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-з/754/52/26

Справа № 754/8025/26

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

за участю особи, яка подала заяву про забезпечення позову ОСОБА_1

розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", треті особи: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про захист прав споживачів

УСТАНОВИВ:

4 травня 2026 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач) подав через підсистему "Електронний суд" до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (надалі - Відповідач), в якій просить визнати незаконною відмову Відповідача в укладенні письмового договору про надання послуг комерційного обліку електричної енергії з ним як співвласником квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язати Відповідача укласти вказаний договір; а також стягнути з Відповідача на свою користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що він як співвласник квартири, звернувся до Відповідача для укладення договору, однак головний фахівець центру обслуговування клієнтів відмовила йому у прийнятті документів, оскільки Позивач не є єдиним власником квартири. Така відмова в укладанні договору порушує його права як споживача на отримання життєво необхідної послуги.

Позивач одночасно з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову у виді заборони відключення (припинення) електропостачання квартири АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що незаконні дії Відповідача створюють загрозу припинення постачання електричної енергії до квартири. Квартира має лише електричне постачання, а природний газ відсутній. Невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду про поновлення порушених прав Позивача.

07 травня 2026 року за результатами розгляду цієї заяви суд постановив ухвалу, про відмову у забезпеченні позову.

Суд з`ясував, що між сторонами існує спір щодо відмови в укладенні договору про надання послуг комерційного обліку електричної енергії зі співвласником квартири.

Водночас Позивач не довів наявності ризику незабезпечення ефективного захисту своїх прав та реальної загрози відключення квартири від електропостачання, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що Відповідач вчиняє або готується вчинити дії щодо припинення електропостачання до квартири Позивача. Позивач не надав попереджень, приписів, повідомлень чи актів від Відповідача про наявність заборгованості або порушень, які б слугували підставою для відключення електроустановки споживача згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

За висновком Суду факт можливої відмови Відповідача в укладенні письмового договору про надання послуг комерційного обліку електричної енергії (яка затвердженням Позивача була висловлена йому усно головним фахівцем центру обслуговування клієнтів) не свідчить про безумовний намір припинити розподіл електричної енергії найближчим часом.

Суд виснував, що відсутнє достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав Позивача у межах цього провадження без його нових звернень до суду. Водночас застосування загальної заборони відключати квартиру Позивача від електропостачання є неспівмірним заходом, оскільки така заборона позбавить Відповідача можливості здійснювати відключення з інших законних підстав, передбачених законодавством (наприклад, у разі виникнення аварійних ситуацій, грубого порушення правил безпеки експлуатації електроустановок або наявності підтвердженої заборгованості). Це призведе до безпідставного обмеження прав Відповідача як оператора системи розподілу та порушить баланс інтересів сторін.

11 травня 2026 року Позивач повторно подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборони відключення (припинення) електропостачання квартири АДРЕСА_1 на час розгляду справи у суді.

Заявник в обґрунтування повторно поданої заяви надав відеозапис від 29.04.2026, на якому, як він стверджує "зафільмовано повторну спробу працівників ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у незаконний спосіб взломати поверховий електрощиток та відключити електропостачання квартири АДРЕСА_2 ". Неподання цього доказу при поданні первісної заяви викликано тим, що електронний засіб, на якому зберігався відеозапис, було вилучено поліцією.

Заявник стверджує, що необхідність забезпечення позову викликана тим, що "реальні незаконні діяння Відповідача детермінують негативні наслідки для Позивача як споживача у вигляді фактичного припинення постачання електричної енергії до квартири, яка має лише електричне постачання (природний газ відсутній). Відновлення постачання електричної енергії до квартири детермінує матеріальні збитки для споживача. Тобто, невжиття заборони припинення електричної енергії істотно ускладнить виконання рішення суду про поновлення порушених прав, за захистом яких Позивач звернувся до суду".

Відповідно до частини третьої статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

З метою надання пояснень щодо необхідності забезпечення позову, Суд викликав Заявника у судове засідання для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Заявник в судовому засіданні 14.05.2026 на питання суду, яким чином сплачувалась вартість електроенергії до подій, що є предметом спору, пояснив, що є співвласником квартири після смерті своєї матері, договірні відносини не переоформлювались. Наразі він проживає в іншій квартирі, а в цій квартирі ніхто не проживає. Відповідач через свого працівника в обслуговуючому центрі відмовив в оформленні договору. Відповідач не розуміє суть вимог та претензій до нього, оскільки Відповідач не надсилав ніяких приписів та листів. Лише після подання позову у цій справі Позивач отримав листа від YASNO (Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"), де роз`яснено порядок укладання договору.

Заявник зауважив, що до заяви додано відео, де зафіксовано подія за 29.04.2026. Позивач викликав поліцейських та заявив про порушення своїх майнових прав, оскільки працівники ДТЕК незаконно намагались відключити електропостачання. Позивач є співвласником квартири, тому відключення електропостачання порушує його права, навіть якщо він у квартирі не проживає.

Суд, розглянувши повторно подану заяву про забезпечення позову, дійшов висновку, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина перша статті 149 ЦПК України).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).

ЦПК України не містить положень, які б забороняли звернутися із заявою про забезпечення позову повторно після ухвалення судового рішення про відмову у задоволенні попередньої заяви (постанова Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 212/6011/23).

Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. (пункти 8.4, 8.5, 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kubler v. Germany) (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2025 року у справі № 903/497/24].

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, заборону вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК України).

У випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з огляду на зміст цієї норми права, а саме постановлення ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів. Споживач має право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів Питання щодо відновлення / припинення або обмеження електропостачання на підставі пункту 7.11 ПРРЕЕ здійснюється з використанням інституту процесуального права - забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів. (пункти 93, 96, 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25)).

Суд ураховує, що цей висновок стосується спорів, що ініціюються споживачем на підставі пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

Водночас у цій справі предметом позову є немайнові вимоги щодо укладення письмового договору про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, а не оскарження факту порушення Позивачем Правил роздрібного ринку електричної енергії та/або умов договорів, що виключає безумовне застосування гарантії невідключення електроенергії на час судового розгляду, визначена п. 7.11 ПРРЕЕ.

З огляду на те, що Позивач заявив вимогу про зобов`язання укласти договір (немайнова вимога), застосування забезпечення позову можливе лише за загальними правилами ЦПК України

Зокрема, у разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25)).

За загальним правилом, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду ключовим при вирішенні при вирішенні питання про забезпечення позову є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) також зазначено, що: "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".

З урахуванням вимог, передбачених статтями 76, 77, 81 ЦПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності. Отже, не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору (пункти 84-85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25)).

У цій справі Суд, заслухавши пояснення Заявника та дослідивши поданий ним відеозапис, встановив, що він фіксує конфліктну ситуацію за участю поліції. Хоча на відео "людина за кадром" (який є Позивачем у цій справі за його твердженням) усно звинувачує чоловіка в одязі ДТЕК у намаганні втрутитися в електрощиток ("лізе в мою власність"), сам відеозапис водночас візуально не фіксує факту безпосередньо відкриття щитка, пошкодження замків чи застосування інструментів для відключення.

Позивач не надав суду належних доказів того, що цей виклик поліції завершився складанням відповідного протоколу, акта про правопорушення чи внесенням відомостей до ЄРДР щодо спроби незаконного проникнення чи пошкодження майна. За таких обставин, сама лише відеофіксація емоційної суперечки та односторонніх усних звинувачень не є достатнім і безспірним доказом того, що Відповідач як юридична особа вчиняє реальні дії щодо незаконного відключення квартири Позивача і таке відключення безпосередньо пов`язане з відсутністю укладеного договору за звернення Позивача, що є предметом спору у цій справі.

Позивач не надав доказів, які б підтверджували реальне та очевидне порушення його прав, що потребувало втручання суду у виді забезпечення позову в обраний спосіб.

Суд повторює, що сам по собі факт можливої усної відмови працівника ДТЕК в укладенні письмового договору не свідчить про безумовний намір Компанії найближчим часом припинити розподіл електричної енергії.

У матеріалах справи немає жодних доказів підготовки Відповідача до відключення та його причин: відсутні попередження, приписи, повідомлення чи акти від Відповідача про наявність заборгованості або порушень, які згідно з законодавством слугують підставою для відключення споживача. За висновками Великої Палати Верховного Суду, необхідність забезпечення позову має підтверджуватися об`єктивними доказами, а не лише суб`єктивними припущеннями Позивача про можливі негативні наслідки.

Предметом позову є немайнова вимога (зобов`язання укласти договір), а не оскарження факту порушення Позивачем Правил роздрібного ринку електричної енергії. У таких спорах необхідно довести, що невжиття заходів забезпечення зробить неможливим ефективний захист прав у межах одного провадження.

Позивач не довів наявності ризику, що без забезпечення позову виконання рішення суду чи поновлення його прав буде суттєво ускладнене. Заборона відключення електропостачання жодним чином не забезпечує та не впливає на можливе виконання рішення суду про зобов`язання укласти письмовий договір. Натомість такий захід встановлює для Позивача гарантії, які виходять за межі заявлених позовних вимог.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25)).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Застосування повної заборони відключати квартиру від електропостачання є неспівмірним заходом, оскільки він позбавляє Відповідача можливості діяти в межах закону за інших обставин (наприклад, у разі виникнення аварійних ситуацій, грубого порушення правил безпеки або виникнення підтвердженої заборгованості), що призвело б до безпідставного обмеження прав ДТЕК як оператора системи розподілу.

Водночас в аспекті співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами, Суд бере до уваги, що Позивач за його твердженням не проживає в цій квартирі. При цьому Позивач на цій стадії розгляд не надав жодних доказів, які б підтверджували обставини споживання та оплати вартості електричної енергії за вказаною адресою протягом чотирьох років (з 2022 року після смерті матері).

Посилання Позивача на норми ст. 60 Закону України «Про ринок електричної енергії» не створюють безумовних підстав для забезпечення позову. Загальні норми щодо недискримінаційного постачання та захисту прав споживачів застосовуються тоді, коли доведено сам факт порушення (або реальну загрозу порушення) цих правил з боку оператора розподілу, чого Позивач належними доказами на стадії розгляду заяви про забезпечення позову не підтвердив.

Отже Позивач не довів наявності ризику незабезпечення ефективного захисту своїх прав та реальної загрози відключення квартири від електропостачання.

З огляду на вищевикладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 152, 153, 261 ЦПК, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб заборони Приватному акціонерному товариству "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" відключати (припиняти) електропостачання квартири АДРЕСА_1 відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (адреса: місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20; ЄДРПОУ 41946011).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО