Рішення № 136571115, 14.05.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №702/259/26

Провадження №2/702/432/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

секретар судового засідання Возна В.В.,

представник позивача, відповідач не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №51101863 від 13.12.2021 в розмірі 16660,00 грн. та понесених судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500, 00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача Міньковська А. В. зазначає, що 13.12.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором 964873, укладений Договір №51101863.

Відповідно до умов цього правочину ТОВ «ФК «Ірбіс» зобов`язувалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 4900,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 , зобов`язувався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, відповідно до умов передбачених Договором, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця.

ТОВ «ФК «Ірбіс» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4900,00 грн. на його банківський рахунок.

Однак, отримавши кошти у користування на строковій і платній основі, відповідач ОСОБА_1 свого обов`язку щодо їх повернення не виконав.

Позивач стверджує, що внаслідок укладення 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» Договору факторингу №01092025/1, право вимоги за кредитним Договором №51101863 від 13.12.2021 перейшло до позивача, тому за захистом набутого ним права він звернувся до суду.

Постановленою 30.03.2026 ухвалою суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області позов ТОВ «ФК «Позика» прийняла до розгляду, відкрила у справі спрощене позовне провадження з викликом сторін, відповідачу визначила термін у п`ятнадцять днів для подання відзиву на заявлену вимогу .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві просить суд справу розглянути за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у призначений день і години у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем його проживання. Судову повістку про виклик отримав 16.04.2026, правом на надання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ураховуючи, що передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, розгляд справи за відсутності учасника справи, що не з`явився, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову, продовжений.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Дослідженням доданих до позову копій письмових доказів суд встановив, що 13.12.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» (далі у тексті також первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 укладений Договір про надання фінансового кредиту №51101863.

За умовами п.3.1. цього правочину ТОВ «ФК «Ірбіс» надає позичальнику кредит в розмірі 4900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, в строки та на умовах визначених Договором (а.с.19-25).

Відповідно до п.4.1. Договору видача (надання) товариством кредиту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальтника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені позичальником в особистому кабінеті, та, яка визначена ним як основна платіжна картка.

За умовами п.4.2 Договору позичальник зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 13.03.2022 (далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

У разі закінчення строку кредитування позичальник може подати кредитодавцю заявку щодо продовження строку кредитування і кредитодавець, у разі наявності вільних коштів та інших факторів, може розглянути заяву та надати згоду шляхом укладення Додаткового договору (п.11.4 Договору, а.с. 23).

Згідно з п.п.3.2.1. п.3.2 Договору пільговий період складає 30 календарних днів з 13.12.2021 по 12.01.2022 з пільговою процентною ставкою 2%, а стандартний період 60 календарних днів з 13.01.2022 по 13.03.2022 зі стандартною процентною ставкою 3% (п.3.2.2. п.3.2. Договору).

Пунктом 4.4 Договору сторони обумовили, що позичальник має право скористатися пільговою процентною ставкою повторно, якщо сплатить проценти за користування кредитом не пізніше 3-х днів після останнього дня попереднього пільгового періоду. У цьому випадку позичальник на сайті кредитодавця обирає наступний пільговий період у значенні від 1 до 30 днів. Після цього між сторонами правочину підписується додатковий договір. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка у визначеному п.3.2.2. Договору розмірі (3%).

Дослідженням паперової копії укладеного в електронному вигляді Договору, яку надав позивач на доведення заявлених вимог, суд встановив, що паперова копія Договору №51101863 містить відомості про його підписання ОСОБА_1 електронним підписом 964873 (а.с.24 на звороті).

Зі сторони кредитодавця електронним підписом n6pt6dwj Договір підписав директор ОСОБА_2 (а.с.24 на звороті)

Як Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №51101863 від 13.12.2021 додана Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит, за змістом якої ОСОБА_1 мав своїм обов`язком 12.01.2022 сплатити кредитору в особі ТОВ «ФК «Ірбіс» 2940,00 грн. процентів за користування кредитом упродовж першого пільгового періоду в 30 днів.

13.03.2022, тобто по спливу 60 днів стандартного періоду, 8820,00 грн. процентів за користування кредитом та 4900,00 грн. чистої суми кредиту (а.с.24 на звороті), що відповідає заявленим позовним вимогам.

Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит також містить електронні підписи сторін (а.с.25).

Виданою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» довідкою за вих.№3152_251024114105 від 24-10-2025 позивач підтверджує зарахування 13-12-2021 о 14:58:10 4900,00 грн. на карту НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.uа -124918041, призначення платежу зарахування 4900,00 грн. на карту НОМЕР_1 (а.с.50).

Датована 01.09.2025 і підписана директором ТОВ «ФК «Ірбіс» Владиславом Завадою копія довідки про ідентифікацію підтверджує, що ТОВ «ФК «Ірбіс» в інформаційно телекомунікаційній системі ідентифікувало ОСОБА_1 за унікальним ідентифікатором (кодом підпису) 964873, що був надісланий на мобільний телефон НОМЕР_2 . Договір № 51101863 підписаний 12.13.2021, маска картки НОМЕР_1 (а.с.15).

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №51101863, виконаним первісним кредитором ТОВ «ФК «Ірбіс» станом на 01.09.2025, у ОСОБА_1 , наявна заборгованість в розмірі 16660,00 грн., з яких 4900,00 грн. борг за кредитом, 11760,00 грн. борг за процентами, проценти первісним кредитором нараховані до 13.03.2022 включно (а.с. 35, 36), що відповідає умовам Кредитного договору.

01.09.2025 ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» уклали Договір факторингу №01092025/1, відповідно до умов якого клієнт ТОВ «ФК «Ірбіс» зобов`язався відступити фактору ТОВ «ФК «Позика» права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах визначених цим договором (а.с.26-30).

Платіжна інструкція №6054383 від 02.09.2025 підтверджує сплату ТОВ «ФК «Позика» на користь ТОВ «ФК «Ірбіс» 3490472,17 гривень фінансування згідно з Договором факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 (а.с.33).

Відповідно до сформованого 01.09.2025 витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 від ТОВ «ФК «Ірбіс» до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №51101863 від 13.12.2021 в загальній сумі 16660,00 грн. (а.с. 13).

Акт прийому-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 між ТОВ ФК «Ірбіс», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Позика», як фактором, підтверджує, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників від 01.09.2025 у кількості 25419 боржників загальною сумою заборгованості 213674446,94 грн.(а.с.10).

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормою частини 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи юридичний спір між ТОВ «ФК «Позика» та ОСОБА_1 суд встановив, що 13.12.2021 відповідач з кредитором в особі ТОВ «ФК «Ірбіс» уклав Договір про фінансовий кредит, умови якого передбачали обов`язок відповідача повернути кредитодавцю отримані в кредит 4900,00 гривень, сплатити проценти за користування ними.

ТОВ «ФК «Ірбіс» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти в у розмірі 4900,00 гривень, що підтверджено дослідженими судом доказами.

Отже, між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, керуючись ст. 627 ЦК України та умовами Договору №51101863 від 13.12.2021, встановив, що розмір основного боргу складає 4900,00 гривень ; проценти за користування отриманими в кредит коштами нараховані в рамках строку кредитування, з яких 30 днів за пільговою ставкою 2,00%, та 60 днів - за стандартною ставкою 3,00%.

Доказів на підтвердження того, що позичальник ОСОБА_1 належним чином та в повному обсязі виконав кредитні зобов`язання, як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позичальник взяті на себе зобов`язання у повному обсязі не виконав, у передбачений в Договорі строк кошти, нараховані відсотки не повернув, у зв`язку із чим заявлені вимоги підлягають до повного задоволення.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в розмірі 2662,40 гривень підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно дост.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Дослідженням копій доданих до справи доказів суд встановив, що між позивачем ТОВ «Позика» і ФОП ОСОБА_3 02.01.2026 укладений Договір про надання правової допомоги № 39493634/01, предметом якого є надання юридичних послуг (правової допомоги) в обсязі та на умовах, визначених цим правочином. Деталі предмету Договору встановлюються додатковими угодами (а.с.16-18).

Відповідно до датованої 16.02.2026 Додаткової угоди до Договору № 39493634/01 позивач доручив ФОП ОСОБА_3 надавати юридичну допомогу на захист прав і інтересів товариства у справі про стягнення із ОСОБА_1 кредитної заборгованості (а.с.31).

Вартість послуг узгоджена сторонами Актом наданих послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги від 16.02.2026, де правові та юридичні послуги склали 5500,00 гривень, у тому числі складання позовної заяви (3000,00 гривень), правовий аналіз обставин спірних правовідносин (1500,00 гривень), письмова консультація (500,00 грн.), формування додатків до позовної заяви (500,00 грн.) (а.с.11), який відповідає детальному опису робіт (а.с.14).

Згідно з копії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №841 від 22.07.2016 Лівак Інна Миколаївна має право займатися адвокатською діяльністю (а.с.37,37 на звороті).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подав, доводів щодо їх неспівмірності не заявляв.

Вирішуючи питання відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку процесуальних документів позовної заяви, зміст якої є типовим і майже повністю дублює умови Кредитного договору, тому заявлений позивачем розмір витрат на правничу (правову) допомогу підлягає зменшенню до 2000,00 гривень.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 263 - 265, 273, 280-284, 351 - 354 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №51101863 від 13.12.2021 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 16660 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят) гривень 00 копійок заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №51101863 від 13.12.2021, з яких 4900,00 гривень основного боргу та 11760,00 гривень заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 2662 гривні 40 копійок судового збору та 2000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, 07406, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення ухвалене і підписане 14.05.2026.

Суддя Тетяна БАРСЬКА