Вирок № 136570886, 14.05.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1736/26

1-кп/569/1074/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №22024180000000142 від 18.10.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Амвросіївка, Донецької області, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №22024180000000142 від 18.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Ухвалою суду від 30.01.2026 в кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

На підставі ухвали суду від 12.03.2026 судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 здійснювався у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

ОСОБА_5 , будучи радикально налаштованою особою, яка не сприймає державну владу в Україні, підтримує злочинні наміри терористичної організації днр, що діє на окупованій території Донецької області, діючи умисно, добровільно, підтримуючи воєнну агресію рф на території України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.02.2018, перебуваючи на території Донецької області, більш точне місце не встановлено, здійснив перехід на бік ворога у період збройного конфлікту, а саме вступив до незаконного збройного формування терористичної організації «днр» - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в/ч НОМЕР_1 , на посаду солдата, отримав стрілецьку вогнепальну зброю з бойовими припасами до неї та військову амуніцію.

ОСОБА_5 , вступаючи до складу вищевказаного незаконного збройного формування терористичної організації «днр», був достовірно обізнаним, що воно відноситься до збройних формувань, створення яких не передбачене Законами України, яке має організаційну структуру військового типу (поділяються на структурні підрозділи (управління, частини, підрозділи, групи, відділення та ін.) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), діють на принципах єдиноначальності та субординації, використовують знаки розрізнення, мають воєнізований характер завдань та методів.

З моменту вступу на службу до складу вищевказаного незаконного збройного формування ОСОБА_5 виконує покладені на нього завдання, обов`язки й повноваження у складі зазначеного незаконного збройного формування, а саме: функції силового блоку, в тому числі, щодо збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України та військовослужбовцями Збройних Сил України, силового сприяння та забезпечення діяльності терористичної організації на тимчасово окупованій території України, діючи таким чином на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності й державній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, а саме державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога у період збройного конфлікту.

2. Позиції сторін кримінального провадження

За результатами судового розгляду прокурор ОСОБА_3 підтримав пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення, зазначив, що докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження. Прокурор просив визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією майна.

Допит обвинуваченого ОСОБА_5 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 просив суд ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам ст.. 370 КПК УКраїни.

3. Щодо обсягу дослідження доказів та обґрунтування дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого (in absentia).

У справі «Санадер проти Хорватії» Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження, яке відбувається за відсутності обвинуваченого, саме собою не є несумісним зі ст. 6 Конвенції і ця норма буде порушена лише в тому разі, якщо особа, засуджена заочно, згодом не зможе отримати від суду новий розгляд по суті обвинувачення, якщо не було однозначно встановлено, що вона відмовилася від свого права з`явитися і захищати себе або що мала намір уникнути суду.

Чинний КПК України містить положення, які дозволяють забезпечити такий перегляд в суді апеляційної інстанції як щодо питань права, так і фактів.

Відповідно до ч. 3 ст. 400 КПК України якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених статтею 399 цього Кодексу.

Тож, засуджений навіть після закінчення строків на апеляційне/касаційне оскарження не позбавлений права подати скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження судових рішень, якщо причини його неявки дійсно виявляться поважними, під час якого ОСОБА_5 також не буде позбавлений можливості ставити питання про усунення порушень, які, на його думку, були допущенні під час спеціального досудового розслідування та судового розгляду.

Зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

В даному контексті суд також враховує правові позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії»), справа «Шомоді проти Італії»), за якими суд під час розгляду справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були вжиті всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Судом встановлено, що сторона обвинувачення вживала заходи щодо виклику ОСОБА_5 в процесуальному статусі підозрюваного для допиту та вручення процесуальних документів шляхом публікації відповідних повідомлень в офіційному виданні газеті «Урядовий кур`єр» (№263 від 25.12.2025, №267 від 31.12.2025, №18 від 22.01.2026) та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора (29.12.2025, 31.12.2025, 20.01.2026) у порядку ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 297-5 КПК України.

Після отримання обвинувального акта у кримінальному провадженні Рівненським міським судом здійснювались виклики обвинуваченого ОСОБА_5 у судові засідання, призначені на 27.02.2026, 03.03.2026, 12.03.2026, 07.04.2026, 22.04.2026 та 07.05.2026, 14.05.2026, які опубліковані на сайті Рівненського міського суду та у газеті «Урядовий кур`єр» (№41 від 19.02.2026, №68 від 28.03.2026).

Разом з тим, відповідно до відомостей, які розміщені на офіційному сайті АТ «Укрпошта» («ukrposhta.ua») у 2026 році поштові відділення у м. Амвросіївка, Донецької області (останнє відоме місце проживання ОСОБА_5 ) перестали функціонувати у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. З цих причин виклик ОСОБА_5 у зазначений період здійснювався виключно шляхом публікації відповідних оголошень у газеті «Урядовий Кур`єр» та на офіційному сайті суду.

Таким чином, на виконання вимог, передбачених абз. 6 ч. 3 ст. 323 КПК України, суд забезпечив право обвинуваченого ОСОБА_5 знати про час та місце розгляду кримінального провадження стосовно нього шляхом публікації інформації про виклики у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий Кур`єр», а також на офіційному сайті Рівненського міського суду Рівненської області.

Відповідно до згаданої норми кримінального процесуального закону суд вважає таке повідомлення належним підтвердженням факту ознайомлення обвинуваченого зі змістом відповідних оголошень.

З огляду на викладене, а також мотиви прийняття рішення про здійснення спеціального судового провадження, викладені в ухвалі від 12.03.2026, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 відмовився від права бути присутнім в суді та ухилився від суду.

Також суд констатує, що на виконання вимог ч. 2 ст. 349 КПК України були досліджені всі надані докази, а право обвинуваченого ОСОБА_5 на захист не було порушено, оскільки захист було здійснено адвокатом ОСОБА_4 , який був присутній у кожному судовому засіданні і здійснював захист обвинуваченого, користуючись всіма правами захисника, передбаченими ст. 46 КПК України.

Аналіз наявних у матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора) та суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.

Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянськ і і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.

Отже, як убачається із матеріалів кримінального провадження, судом були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, і до нього була застосована належна правова процедура.

4. Мотиви суду і докази на підтвердження встановлених судом обставин

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

При цьому особа може бути визнана винною лише, якщо буде доведено, що нею вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Склад кримінального правопорушення це сукупність встановлених законом юридично значущих об`єктивних та суб`єктивних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

Тому поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу злочину як ті, що утворюють об`єктивну сторону злочину, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Таким чином, для вирішення питання про доведеність вини особи поза розумним сумнівом, враховуючи формулювання та межі пред`явленого обвинувачення, а також диспозицію ч. 1 ст. 111 КК України, яка передбачає відповідальність за інкримінований обвинуваченому злочин, суд має надати відповіді на такі питання:

1) Чи є ОСОБА_5 суб`єктом інкримінованого йому злочину?

2) Чи вчинив ОСОБА_5 державну зраду?

3) Чи діяв ОСОБА_5 умисно та з метою завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України?

4) Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченим злочину?

Лише надання ствердних відповідей на кожне з цих питань, із посиланням на сукупність належних, допустимих, достовірних і взаємопов`язаних доказів, свідчитиме про наявність в діях обвинуваченого усіх ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, а отже і про достатність підстав для визнання його винним.

Чи є ОСОБА_5 суб`єктом інкримінованого йому злочину?

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, є громадянин України, який досяг 16 річного віку та є осудним. З наданих стороною обвинувачення документів, встановлено, що обвинувачений є фізичною осудною особою, а також на момент вчинення інкримінованого діяння досяг 16 річного віку.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 15.05.2025 в АТ КБ «ПриватБанк» вилучено документи, які стали підставою для відкриття та обслуговування банківського рахунку ОСОБА_5 (а.к.п. 81-82 Т.1). Вказані документи оглянуті відповідно до протоколу огляду від 22.05.2025, зокрема, фотознімок ОСОБА_5 , копії сторінок його паспорта громадянина України (а.к.п. 85-93 Т.1).

Згідно протоколу огляду від 08.01.2026 оглянуто сайт Офісу Президента України, на якому не виявлено відомостей про позбавлення чи припинення громадянства України ОСОБА_5 (а.к.п. 177-179 Т.1).

Таким чином, ОСОБА_5 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України.

Чи вчинив ОСОБА_5 державну зраду?

Відповідно до диспозиції ст. 111 КК України державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Однією із форм державної зради є перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.

Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту, та є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. В конкретних випадках цей злочин може полягати у добровільному зайнятті посади у незаконних органах влади на окупованих територіях, участь у будь-яких воєнізованих ворожих формуваннях, передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням агресора або провадження господарської діяльності у взаємодії з ворогом.

Формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб`єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК України.

З огляду на формулювання обвинувачення та диспозицію ч. 1 ст. 111 КК України, вирішуючи питання щодо наявності в діях обвинуваченого ознак об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину, суду необхідно дати відповіді на такі питання:

1) Чи є «Донецька народна республіка» («днр») ворогом України та чи існує збройний конфлікт між Україною та «днр»?

2) Чи здійснив ОСОБА_5 перехід на бік ворога в період збройного конфлікту ?

3) Чи вступив ОСОБА_5 до незаконного збройного формування терористичної організації «днр» - ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 ?

Щодо наявності збройного конфлікту

Суд вважає, що 07.04.2014 утворено «Донецьку народну республіку» («днр»), одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України (а саме - шляхом відокремлення від України території Донецької області, в порушення порядку, встановленого ст. ст. 2, 73 Конституції України, відповідно до яких територія України є цілісною і недоторканою, а питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом). Вказана організація є стійким об`єднанням невизначеного кола осіб (більше трьох), що створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якій структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації.

Радою національної безпеки і оборони України 13.04.2014 прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

Верховна Рада України 17.03.2015 своєю постановою № 254-VIII визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Терористична організація «днр» та її структурні підрозділи діють на території України незаконно та її учасники вчиняють терористичні акти - захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування із застосуванням зброї, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, в тому числі щодо визнання легітимності діяльності вказаної терористичної організації та влади її керівників, а також перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.

Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «днр» або за участі її структурних підрозділів, знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання її терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 №106-VIII, а також у Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого російською федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 № 1597-VII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 № 337-VIII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 № 1596-VII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами російської федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 № 145-VІІІ.

Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закони, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.

Позиція суду про визнання «днр» терористичною організацією узгоджується також із практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який зазначив, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі Донецької та Луганської областей і заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «днр» і «лнр». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція» (рішення від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України»).

За наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність збройного конфлікту між Україною та керованими російською федерацією терористичними організаціями «ДНР» та «ЛНР», що зумовлює визнання російської федерації, «днр», «лнр» ворогами України.

Щодо переходу на бік ворога

Суд, на підставі матеріалів кримінального провадження надасть оцінку обставинам, які підтверджують перехід ОСОБА_5 на бік ворога.

З метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені протоколи огляду інтернет - ресурсів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, оперуповноважений на виконання відповідних доручень, наданих у порядку ст. 40 КПК, провів огляди інтернет-ресурсів, зробивши скриншоти й завантаживши відеофайли, фотознімки, файли з документами, які є додатками до протоколів огляду, оформлених відповідно до вимог КПК.

Досліджені судом протоколи огляду інтернет - ресурсів мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаних доказів у сукупності із іншими доказами по справі.

Відповідно до протоколу огляду інтернет-ресурсів від 13.08.2024 оглянуто відеохостинг «Youtube», який публічно доступний в мережі Інтернет, за електронним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , за яким наявне відео із назвою « ОСОБА_6 ». З відео вбачається, що військовий кореспондент прес-служби днр відвідав позиції збройних сил Тельманівському районі. Зокрема, кореспондент взяв інтерв`ю у особи чоловічої статті, зовні схожої на ОСОБА_5 , який був у військовій формі та зі зброєю в руках. За змістом відеозапису, вказаний військовослужбовець зс днр показує на розміщення військової техніки та позиції ЗСУ, звідки ведуться обстріли, вказує про забезпечення зброю та боєприпасами та готовність протистояти ЗСУ. Вподальшому ОСОБА_5 показує особливості облаштування бойових позицій (а.к.п. 53-56 Т.1).

З дослідженого судом протоколу огляду інтернет-ресурсів від 15.01.2026 вбачається, що оглянуто сайт «Вікіпедії», на якому виявлено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », відповідно до якої ІНФОРМАЦІЯ_5 була створена в листопаді 2014 року у АДРЕСА_2 та була включена до складу першого армійського корпусу рф, але підпорядковувалась «днр». В 2022 році увійшла до складу зс рф, після чого номер військової частини НОМЕР_1 змінили на військову частину НОМЕР_2 . Вказана бригада приймала участь у бойових діях проти ЗСУ (а.к.п. 170-176 Т.1).

Суд не має підстав вважати, що інформацію з мережі Інтернет було здобуто та здійснено її огляд з порушенням конвенційних або конституційних прав обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин учинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_5 сторона обвинувачення посилалася, зокрема, на протоколи огляду інтернет-ресурсів, з яких випливає, що оперуповноважений на виконання відповідних доручень, наданих у порядку ст. 40 КПК, провів огляди відповідно до статей 104-107, 223, 237 КПК, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин учинення злочину. Під час оглядів здійснювалося відображення електронних сторінок сайтів за допомогою системної команди « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та завантаження відеофайлів. Скриншоти та відео, які було зроблено в ході оглядів, долучені до протоколів.

Огляди зазначених інтернет-сайтів проведено із дотриманням вимог ст. 237 КПК, за результатами зафіксовано (за допомогою функцій скриншоту, друку та запису на технічні носії інформації) зміст відображеної на інтернет-сайтах як електронних документах інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні.

З вказаних протоколів огляду встановлено, що ОСОБА_5 вступив до незаконного збройного формування терористичної організації «ДНР» - ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 .

Крім того, вказані обставини підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , показання яких були досліджені судом в порядку ст. 615 КПК України.

З показань вказаних свідків вбачається, що вони знайомі з ОСОБА_5 з осені 2022 року, з яким разом проходили службу в 1-першій Слов`янській бригаді «ДНР» та разом перебували на навчаннях на полігоні в Донецькій області. Також, ОСОБА_8 вказав, що ОСОБА_5 під час розмови з ним повідомив, що воює за «ДНР» з 2015 року, показував свої фотознімки за ті роки, на яких перебував у формі «днр» (а.к.п. 57-60, 67-70 Т.1).

На думку суду, показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надані під присягою, є логічними, послідовними, стосуються обставин, що підлягають доказуванню, та узгоджуються між собою.

Показання вказаних свідків перебувають в об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим злочином, не спростовані в ході судового розгляду, чинним законодавством передбачені як джерела доказування та зібрані з дотриманням процесуальних норм.

За відсутності об`єктивних даних про існування упередженості з боку свідків, у суду немає підстава для сумніву у достовірності показань свідків.

Згідно з протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.08.2025 та 12.03.2025 свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 впізнали ОСОБА_5 як особу, з якою разом проходили службу в 1 Слов`янській бригаді «днр» (а.к.п. 61-66, 71-76 Т.1).

З досліджених судом протоколів огляду від 15.08.2025 вбачається, що за участі свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в мережі Інтернет оглянуто сайт «Миротворець», а саме наявну на ньому публікацію про ОСОБА_5 , до якої прикріплені фотознімки ОСОБА_5 в військовій формі «днр», в тому числі зі зброєю та на фоні прапора рф, на яких свідки впізнали ОСОБА_5 як особу, з яким разом проходили службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.к.п 95-105, 106-116 Т.1).

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 добровільно, керуючись власними переконаннями, перейшов на бік ворога, а саме вступив до незаконного збройного формування терористичної організації «днр» - ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 .

Чи діяв ОСОБА_5 умисно та з метою завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України?

Із суб`єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом, вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту і бажає цього. Метою державної зради є заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Злочин вважається вчиненим, якщо будь-які дії спрямовані саме на досягнення цієї мети, незалежно від того, чи вдалося ворогу реалізувати свої плани.

При цьому мотив, тобто внутрішнє спонукання, рушійна сила кримінально караного вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого, не є визначальною ознакою для кваліфікації конкретного діяння за ст. 111 КК України.

Ознаки суб`єктивної сторони й особливості психічного ставлення ОСОБА_5 встановлюється судом з урахуванням особливостей вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, на підставі досліджених доказів. При встановленні форми та виду вини, суд виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів і сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує характер і спосіб його вчинення.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 достовірно знав, що у березні-квітні 2014 року у м. Донецьк, інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації проти України шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації. Також, він усвідомлював, що діяльність терористичної організацій «днр» та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків.

Суд виходить з оцінки зовнішнього прояву дій обвинуваченого в ході вчинення кримінального правопорушення, які свідчать про суб`єктивну сторону в ставленні до скоєного і, на думку суду, є безперечним підтвердженням наявності у нього умислу на державну зраду.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 , вступаючи до не передбаченого законом збройного формування ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 , був достовірно обізнаний, що вказаний підрозділ відноситься до збройних формувань, має воєнізований характер завдань та методів здійснення, з використанням вогнепальної зброї та військової техніки, збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних у протистоянні збройній агресії російської федерації і керованих нею терористичних організацій «днр» та «лнр».

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 діяв з прямим умислом та з метою заподіяти шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а тому в його діях наявні ознаки суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченим злочину?

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 111 КК України, є основи національної безпеки. Цей об`єкт охоплює зовнішню безпеку, державний суверенітет та недоторканість, територіальну цілісність, обороноздатність, державну, економічну і інформаційну безпеку.

У цій справі встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 вступив до незаконного збройного формування та діяв з метою заподіяти шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що відповідає ознакам безпосереднього об`єкту злочину, передбаченого ст. 111 КК України.

Всі досліджені у цьому провадженні докази, як кожен окремо, так і у їх сукупність, підтверджують обставини, що регламентовані ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення (його часу, місця, способу, обставин його вчинення), причетності обвинуваченого до учинення інкримінованих йому діянь, його винуватості, форми вини, та водночас дають повне уявлення щодо усіх елементів і ознак інкримінованого ОСОБА_5 у даному провадженні кримінального правопорушення.

5. Мотиви призначення покарання

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисний злочин проти основ національної безпеки, а саме злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України, який у відповідності до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

ОСОБА_5 є громадянином України, раніше не судимий.

Обставин, які згідно ст.ст. 66, 67 КК України пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи підвищену суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки, який посягає на захист життєво важливих інтересів держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також роль кари як мети покарання, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, суд дійшов до переконання про наявність підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі в межах наближених до максимального строку встановленої санкцією ч. 1 ст. 111 КК України, з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є його власністю.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Згідно з ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 16.01.2026 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оскільки обвинуваченому призначається покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, то суд з метою запобігання ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду, вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років, з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати з дня затримання ОСОБА_5 на виконання вироку суду.

До набрання вироку законної сили, обраний запобіжний захід ОСОБА_5 , залишити попередній тримання під вартою.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.

Суд на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_9