Рішення № 136570173, 15.05.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/481/25

2/532/30/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Тесленко Т. В.

з участю секретаря

судового засідання Климченко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», представник позивача Тараненко Артем Ігорович, до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Бердніченко Оксана Павлівна, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», представник позивача Тараненко Артем Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач вказував, що через невиконання ОСОБА_1 умов укладеного кредитного договору № 637644884 від 22.02.2021, в неї утворилася заборгованість на загальну суму 18 602,00 грн, які позивач прохав стягнути з відповідача та понесені ним судові витрати.

Ухвалою суду від 06.03.2025 відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи на 07.04.2025 в порядку спрощеного позовного провадження, яке в подальшому неодноразово було відкладено за клопотаннями сторін, яке в подальшу неодноразово відкладалося з різних підстав.

06.01.2026 відповідач подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких прохав відмовити в задоволенні позову, а судові витрати покласти на позивача.

07.01.2026 представник позивача надав суду додаткові пояснення у справі, в яких наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12.01.2026 представник відповідача надав заперечення на додаткові пояснення позивача, де вказував, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів та розмір заборгованості, а тому позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

16.01.2026 представник позивача надав суду додаткові пояснення у справі, в яких наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

26.01.2026 представник відповідача надав заперечення на додаткові пояснення позивача, де прохав відмовити в задоволенні позову.

28.01.2026 представник позивача надав суду додаткові пояснення у справі, в яких наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

30.01.2026 представник відповідача надав заперечення на додаткові пояснення позивача, де прохав оцінювати справу виключно в межах ст. 76-81 ЦПК України, без урахування декларативної риторики.

03.02.2026 представник позивача надав суду додаткові пояснення у справі, в яких наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

09.02.2026 представник відповідача надав заперечення на додаткові пояснення позивача, де прохав оцінити доводи позивача з урахуванням положень ст. 81 ЦПК України.

11.02.2026 представник позивача надав суду додаткові пояснення у справі, в яких наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12.02.2026 з метою доведення обставин, які входять у предмет доказування у справі та неможливістю самостійного отримання позивачем витребуваної інформації, представником позивача Поляковим О. В. заявлено клопотання про витребування первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують переказ коштів згідно з договором № 637644884 від 22.02.2021 на платіжну картку Відповідача (маска карти № НОМЕР_1 ), які перебувають в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", а саме:

- чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжна картка, маска картки № НОМЕР_1 / чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- про переказ коштів із транзитних рахунків - ДЕБЕТ рах. № НОМЕР_3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Код ЄДРПОУ: 38569246) та зарахування на картковий рахунок-маска карти № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період 22.02.2021 27.02.2021 у сумі 6000,00 грн; (безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer; згідно платіжного доручення №13360F0B-6CF2- 4EC7-8CA4-3EC19423B5FF від 22.02.2021);

- чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_1 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

- у разі підтвердження переказу коштів із транзитних рахунків - ДЕБЕТ рах. № НОМЕР_3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Код ЄДРПОУ: 38569246) на картковий рахунок-маска карти № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період 22.02.2021 27.02.2021 у сумі 6000,00грн; (безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer; згідно платіжного доручення №13360F0B-6CF2-4EC7-8CA4- 3EC19423B5FF від 22.02.2021),

- надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення ), що підтвердять цю інформацію;

- у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, потрібно надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок Боржника) .

11.03.2026 представником відповідача надано суду заперечення на вказане клопотання, в якому зазначено, що витребування доказів фактично спрямоване на усунення недоліків позову та перекладання обов`язку доказування на суд, тому адвокат Бердніченко О. П. прохала відмовити в його задоволенні.

Ухвалою суду від 11.03.2026 клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено.

12.03.2026 представник позивача надав суду додаткові пояснення у справі, в яких в чергове наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

07.04.2026 ухвала суду в частині витребування доказів є виконаною.

05.05.2026 ОСОБА_1 надала заперечення на додаткові пояснення позовича від 11.03.2026, де прохала в задоволенні позову відмовити повністю.

06.05.2026 представник позивача надав суду додаткові пояснення у справі, в яких прохав суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

06.05.2025 в судове засідання сторони не з`явилися, розгляд справи прохали провести за їх відсутності.

В порядку ст. 244 ЦПК України оголошення рішення суду призначено на 15.05.2026.

Суд, розглянувши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин, встановив обставини та дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 22.02.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідач (разом Сторони) уклали Кредитний договір № 637644884 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність.

Закон «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа. Правилами до Кредитного договору передбачено, що Позичальник у Заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.

За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел (Розділ 3 Правил).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV636ES. Зокрема, 22.02.2021 о 7:34:03 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису, Позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Згідно зі ст. 12 згаданого Закону, такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану Відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту.

З наданого Позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний суд у постанові від 02.11.2021 під час розгляду справи № 243/6552/20 зазначив, «що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Договір про надання кредиту підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора - належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Зокрема, без отримання листа на адресу електронної пошти та/ або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між Первісним кредитором та Відповідачем не був би укладений.

У вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, на суму 6000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.

Відразу після вчинених дій Відповідача, 22.02.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало шляхом ініціювання грошові кошти в сумі 6000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Зокрема, на підтвердження цієї інформації Позивачем також долучено документ, виданий та підписаний АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк, що здійснював платіж), з якого вбачається, що операція по перерахування коштів відбулась успішно та кошти зараховані на картковий рахунок Боржника

Також, витребуваними у банка-емітента АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відомостями підтверджено факт зарахування кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картку (рахунок) відповідача коштів на суму 6000,00 грн за період 22.02.2021-27.02.2021, якими ОСОБА_1 користувалася впродовж цього періоду (а.с. 66-69).

Кредит надався строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»). У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту (п. 1.2. Кредитного договору).

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 1.3. Кредитного договору).

Виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 1.4.1. Кредитного договору).

За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (п. 1.4.2. Кредитного договору).

У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду (п. 1.4.3. Кредитного договору).

З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 1.7.2. Кредитного договору).

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.3. Кредитного договору).

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В цій додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Тому, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 31.12.2024.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Зокрема, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №131 від 27.04.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 11 012,00 грн. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Реєстр прав вимог №131 від 27.04.2021 підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем 22.02.2021.

Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги Позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 637644884 від 22.02.2021 до ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Предметом цього Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 18602,00 грн.

Цей факт також підтверджується платіжною інструкцією № 4484 від 01.08.2023, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників.

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 18602,00 грн. Цей факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 та платіжними інструкціями № 113 від 26.12.2024, № 117 від 27.12.2024, які свідчить про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи наведене, Позивачем належним чином доведено факт отримання кредитних коштів Відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

Під час передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 637644884 від 22.02.2021 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 18 602,00 грн.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.

Враховуючи зазначене вище, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №637644884 від 22.02.2021, становить 18 602,00 грн., яка складається з:

6000,00 грн. - заборгованість по кредиту;

12602,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Вказана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період 26.12.2024- 06.02.2025.

Важливо зазначити, що згідно з матеріалами справи Відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування цього договору та визнавав його зобов`язання за ним.

Тому, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і , відповідно, щодо правомірності вимог Позивача за кредитним договором. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144це18) та від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц, а саме Судом зазначено: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу або суми санкцій є тією, яка свідчить про визнання боргу.

Відповідач не виконував умови Договору належним чином, не повністю сплачував платежі у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Відповідач не визнає позовні вимоги повністю, вважає їх безпідставними та такими, що не доведені належними і допустимими доказами, оскільки позивач не довів у сукупності:

1. факту укладення кредитного договору саме з відповідачем;

2. належного волевиявлення відповідача;

3. факту отримання відповідачем грошових коштів;

4. правомірності та розміру заявленої заборгованості;

5. належного переходу до позивача права вимоги.

1. Позивач посилається на електронний кредитний договір та нібито його підписання відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора (SMS-коду).

Однак подані матеріали не містять жодного технічного доказу, який би дозволяв суду встановити, що відповідні дії вчиняла саме відповідачка, а саме: відсутні IP-адреси, з яких нібито здійснювалося підписання; відсутні журнали подій (логи); відсутні дані про пристрій, браузер, час сесії; відсутні докази отримання SMS-повідомлення саме відповідачем.

Надана «довідка щодо дій позичальника» не підписана відповідачем та є виключно внутрішнім документом кредитора, що не може підтверджувати волевиявлення фізичної особи. Таким чином, належний електронний підпис у розумінні законодавства відсутній, а факт укладення договору не доведений.

1. Подані позивачем заявки на отримання коштів та паспорт споживчого кредиту:

- не містять кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису відповідачки;

- не підтверджують акцепту оферти;

- мають виключно інформаційний характер.

Вказані документи не є доказом укладення договору, а лише фіксують односторонні дії позивача.

Позивач надає платіжні документи та виписку з особового рахунку. Водночас: виписка з особового рахунку не містить підпису відповідальної особи та відбитка печатки, а отже не відповідає вимогам до банківських документів у платіжних документах відсутня ідентифікація власника карткового рахунку, на який нібито перераховані кошти; не надано договору банківського рахунку або іншого доказу належності картки відповідачу.

ОСОБА_1 вважає, що факт отримання грошових коштів саме нею не доведений, а платіжні документи підтверджують лише намір переказу, але не зарахування коштів конкретній особі.

Позивач подав декілька варіантів розрахунку заборгованості, зокрема від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Ці розрахунки: складені односторонньо; не підтверджені первинними бухгалтерськими документами; містять нарахування процентів поза строком первинного договору; не пояснюють правову підставу щоденного нарахування процентів у фіксованій сумі.

Розмір заявленої заборгованості є недоведеним. Позивач посилається на договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників, реєстр боржників та платіжні інструкції за факторингом.

а) Акт приймання-передачі реєстру боржників: не містить індивідуалізованих умов зобов`язання відповідача; підтверджує лише загальний факт передачі масиву боржників, але не доводить дійсність первісного зобов`язання

б) Реєстр боржників:

- складений самими сторонами факторингу;

- не містить підпису відповідача;

- не доводить ані укладення договору, ані отримання коштів.

Реєстр є внутрішнім документом факторингової операції і не може підтверджувати виникнення боргу у відповідача.

в) Надані платіжні інструкції підтверджують фінансування між юридичними особами, але не підтверджують існування дійсного боргу конкретної фізичної особи.

Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б однозначно підтверджували ідентифікацію особи підписанта електронного правочину та вчинення відповідних дій саме відповідачем. Надані документи є внутрішніми матеріалами позивача та не містять технічних даних, що дозволяли б суду перевірити автентичність «електронного підпису». Крім того, позивач не довів факт отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки відсутні банківські документи, які ідентифікують отримувача платежу. Подані квитанції не містять даних, що дозволяють встановити належність платіжного інструменту відповідачу. Часткова оплата не є визнанням боргу без доведення особи платника. Наявність картки та фінансового номеру не усуває сумнівів ідентифікації особи.

За таких обставин відповідач стверджує, що позовні вимоги є недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За частиною першою та другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», відюповідно статті 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8, ч. 7 ст. 11 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Отже судом установлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої обов`язки за кредитним договором, у той час як відповідач у порушення вимог кредитного договору належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості.

Факт отримання коштів та їх використання теж доведений в суді, що підтверджують матеріали справи.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть відповідне підтверджуватися іншими засобами доказування.

А отже укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором.

Оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором № 637644884 від 22.02.2021 року, а право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 18602,00 грн є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Тому з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до ч ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Представник позивача зазначив, що сума фактично понесених та сплачених судових витрат становить 6 000,00 грн ( а.с. 53-59).

Суд вважає, що заявлена сума гонорару за надану правову допомогу є співмірною з вимогами ст. 137 ЦПК України та відповідає складності цієї справи, оскільки представником позивача дійсно витрачено достатньо часу та опрацьована велика кількість законодавства України, про що свідчать матеріали справи.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджено матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 263, 264-265 ЦПК України, ст ст. 3, 11, 13, 15, 16, 525, 526, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», представник позивача Тараненко Артем Ігорович, до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Бердніченко Оксана Павлівна, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, Код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 637644884 від 22.02.2021 у розмірі 18 602,00 (вісімнадцять тисяч шістсот дві грн 00 коп) грн., яка складається з:

6000,00 грн. - заборгованості за кредитом;

12602,00 грн. - заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, Код ЄДРПОУ: 42986956) витрати зі сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп) грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 (шість тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

15.05.2026 складено повне судове рішення.

Суддя