Рішення № 13656952, 10.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.11 Справа № 5/112

За позовом Закритого акціонерного товариства «Пологівський олійноекстрадиційний завод», м.Пологи Запорізької області

до Відкритого акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 4705,88 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –Бойко О.В. дов. №3145/04 від 17.11.2010

від відповідача –не прибув;

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Пологівський олійноекстрадиційний завод» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за порушення строків поставки продукцію у розмірі 4705 грн. 88 коп.

Ухвалою суду від 10.11.2010 суддя Мінська Т.М. порушила провадження по справі № 5/112.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 22.11.2010, у зв’язку з виходом судді Васильченко Т.В., яка знаходилась на лікарняному, справи №№ 5/111, 5/112, що призначені до розгляду суддею Мінською Т.В., передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Відповідач у справі в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив проте про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить запис представника відповідача про ознайомлення з оголошеною в судовому засіданні перервою з 09.12.2010 до 10.01.2011р. (а.с.65).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач в порушення вимог розділу 7 договору №606/02-2009 не направив йому замовлення на поставку продукції, в якому і визначалась дата поставки, а тому вважає, що будь-яких порушень строків поставки продукції не відбулось. При цьому, відповідач зазначив, що наявне в матеріалах справи замовлення не містить інформації щодо місця доставки продукції та даних договору на виконання умов якого воно направлялось.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

01.02.2009 року між відкритим акціонерним товариством «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»(продавець, відповідач) та закритим акціонерним товариством «Пологівський олійноекстрадиційний завод»(покупець, позивач) укладено договір №606/02-2009р., за умовами п. 1.1 якого продавець поставляє покупцю гофропродукцію (далі - продукція), у відповідності з узгодженими сторонами замовленнями, в порядку та на умовах, встановлених даним договором.

За умовами п. 1.2 договору поставка продукції здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість та строки поставки кожної партії продукції узгоджується сторонами щомісячно шляхом оформлення замовлень на поставку у відповідності з умовами даного договору. Під партією розуміється об’єм продукції, відвантажений в одному транспортному засобі.

Згідно з пунктом 1.3 договору замовлення на кожний наступний місяць надається покупцем не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів при поставці продукції автомобільним транспортом, а при відвантаженні залізничним транспортом –за 25 календарних днів, до кінця поточного місяця. У той же час, пунктом 3.2 Договору передбачено, що у випадку недотримання позивачем строків надання замовлення, передбачених пунктом 1.3, поставка продукції здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) робочого дня за умови, що відповідне замовлення було підтверджене відповідачем.

Як зазначає позивач ним було надіслано на адресу відповідача замовлення (лист № 1235/1/04 від 26 квітня 2010 року) щодо асортименту, кількості та строків поставки продукції у липні 2010 року, зокрема замовлення на поставку 28 липня 2010 року передбаченої умовами договору продукції (гофроящика бурого кольору, марки картону Т-22В, з нанесенням одноколірної печатки (зелений), під масло соняшникове рафіновано - дезодороване ТМ «СЛАВІЯ»1л з внутрішніми розмірами (400x240x272) у кількості 31 000 шт.). Позаяк, доказів направлення даного замовлення відповідачу не надано. Втім, в матеріалах справи міститься лист відповідача №4007 від 28.07.2010р. в якому, посилаючись саме на замовлення №1235/1/04 він повідомляв про неможливість поставити продукцію на адресу позивача 28.07.2010р., так як під час виконання попереднього замовлення відбулось зміщення графіку виконання наступних замовлень, тому просить розглянути можливість зміни дати доставки замовленої продукції з 28.07.2010р. на 30.07.2010р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач отримав направлене йому позивачем замовлення №1235/1/04, не відхилив його, а отже прийняв на себе зобов’язання поставити позивачу у визначені замовленням строки продукцію, зокрема 28.07.2010.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань прострочив виконання зобов’язання щодо поставки продукції. Так, з видаткової накладної №7363 вбачається, що поставка продукції відбулась 30.07.2010р.

При цьому, виходячи зі змісту листа відповідача №4007, належних доказів зміни сторонами строків поставки у встановленому законом порядку суду надано не було, а сам лист №4007 від 28.07.2010 з проханням розглянути питання щодо перенесення строку поставки продукції отриманий позивачем лише 29.07.2010, тобто вже після дати доставки продукції обумовленої в замовленні.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов’язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов’язання (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 5.13 договору сторони передбачили, що у разі порушення продавцем своїх обов’язків по поставці товару, а саме: несвоєчасної поставки чи загрузки товару (поставки чи загрузки товару з порушенням вказаних в договорі строків), продавець зобов’язаний на письмову вимогу покупця заплатити йому неустойку в розмірі 3% від ціни несвоєчасно поставленого чи відвантаженого йому товару, за кожний день прострочки.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

06.09.2010р. позивач направив відповідачу вимогу оплатити неустойку за порушення строків поставки продукції, що підтверджується описом вкладення в цінний лист з відміткою пошти про відправлення.

Втім дана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем строків поставки продукції підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, а також зважаючи на відсутність належних доказів узгодження сторонами зміни строку поставки, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення неустойки, яка виходячи зі змісту ст. 549 ЦК України, за своєю правовою природою є пенею.

Втім оскільки за розрахунком суду розміру неустойки (пені) складає 4705 грн. 87 коп. (78431,23 *3%/100*2), а не 4705 грн. 88 коп., як визначив позивач, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Заперечення відповідача щодо неотримання замовлення позивача на поставку продукції в липні 2010р. суд відхиляє як безпідставні, оскільки в своєму листі №4007 від 28.07.2010р., який направлений позивачу, відповідач посилається саме на замовлення №1235/1/04, яким і визначався асортимент, кількість та строки поставки, зокрема замовлення на поставку 28 липня 2010 року, що свідчить про отримання відповідачем відповідного замовлення.

Безпідставні посилання відповідача і на відсутність в заявці даних щодо адреси відповідача, на яку направлялось замовлення та реквізитів договору відповідно до умов якого позивачем здійснено замовлення, оскільки умови договору не містять вимоги щодо обов‘язкової наявності в замовленні зазначених даних.

Не спростовують обґрунтованості заявленого позову і доводи відповідача про те, що зі змісту заявки позивача не вбачається на який саме завод відповідач повинен був поставити в липні 2010р. продукцію, оскільки умовами п. 3.1 договору сторони визначили, що відповідач здійснює поставку продукції на умовах DDU, вул.. Ломоносова, 36, м. Пологи, Запорізької області, а згідно свідоцтва про державну реєстрацію це є юридична адреса саме позивача у справі.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються в порядку вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», м. Рубіжне, вул. Мендєлєєва, 67, код ЄДРПОУ 01882551 на користь Закритого акціонерного товариства «Пологівський олійноекстрадиційний завод», м. Пологи, вул. Ломоносова, 36 код ЄДРПОУ 00384147 неустойку у сумі 4705 грн. 87 коп., а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В.Васильченко