Рішення № 136569134, 14.05.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/88/26

Провадження № 2/288/317/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач 1) та ОСОБА_4 (далі - позивач 2) звернулись до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, в якому вказують, що 12 квітня 2025 року на залізничному перегоні «Фастів-Житомир» 23 км. пікет № 5, поблизу с. Мохначка, Корнинська ТГ, Житомирського району, Житомирської області рухомим складом залізничної машини для ремонту «Duomatic-09» № 3377 було смертельно травмовано ОСОБА_5 .

Внаслідок смерті ОСОБА_5 його синам (позивачам) було завдано моральну шкоду. Моральна шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від наявності вини. Обставини смерті ОСОБА_5 встановлені в ході досудового розслідування та відображені в постанові про закриття кримінального провадження.

Смертю батька було зруйновано звичне коло спілкування позивачів, коло близьких людей з якими можна розділити будь-які події в житті і які можуть надавати безумовну та безкорисну підтримку. В кожної людини є невелике коло найближчих людей, яке неможливо замінити і втрата людини з цього кола завдає непоправних втрат. Смерть батька спричиняє страждання для позивачів і, як і для будь-якої людини, не може не спричиняти зміну в психоемоційному стані. Біль та страждання позивачів посилюються тим, що рідна людина померла не природньою смертю в спокої, а страшною смертю в ДТП та, можливо, відчував біль та страх перед смертю.

Попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Емоції пов`язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть батька стала різкою психотравматичною подією для позивачів. Особливу увагу заслуговує те, що страждання, пов`язані зі смертю, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата є непоправною подією.

Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З урахуванням наведеного, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивачі оцінюють розмір грошового відшкодування завданої смертю батька моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 300 000 грн. Такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.

Позивачі просять стягнути з відповідача по 300 000 гривень кожному в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з?явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з?явився, про дату , час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд неповідомив.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечує щодо їх задоволення.

Від представника відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. /а.с. 53-58/

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ./а.с.23-24/

З наявних у матеріалах справи копій постанови про закриття кримінального провадження від 23.0.2025 року, висновку експерта № 71 від 12.04.2025 року та інших, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 загинув внаслідок зіткнення із рухомим складом залізничної машини «Duomatic-09» № 3377, отримавши тілесні ушкодження у вигляді травми голови, які не є сумісними із життям, та помер на місці пригоди./а.с.6-8, 21-22/

Факт смерті ОСОБА_5 підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 770 від 14.04.2025 року, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим 23.05.2025 року Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та довідкою про причину смерті від 14.04.2025 року./а.с.9, 14, 25/

Згідно висновку експерта № 71 від 12.04.2025 року у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: саден (7-ми) та синців (4-х) чола, скальпової рани лівої скронево-тім?яно-потиличної ділянки, саден (7-ми) чола, багатоуламкового перелому кісток черепа, розтрощення оболонок та речовини головного мозку, крововиливів під м?яку мозкову оболонку. Дані тілесні ушкодження складають черепно-мозкову травму, утворились одномоментно чи в короткий проміжок часу в швидкій послідовності одне за одним, в результаті дії масивних тупих предметів з великою кінетичною енергією, якими могли бути виступаючі частини рухомого залізничного транспорту, в межах 20-40 хвилин до часу настання смерті, мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті, згідно пункту 4.8 наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року є смертельними. /а.с. 6-8/

12.04.2025 року за фактом настання указаної події внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зареєстроване кримінальне провадження № 12025060660000037 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 276 Кримінального кодексу України, та розпочато досудове розслідування.

Постановою слідчого СВ ВП № 1 Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області Скоробагатого Р.В. від 23 липня 2025 року закрито кримінальне провадження № 12025060660000037 у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Як слідує зі змісту постанови, громадянин ОСОБА_5 , нехтуючи загальними правилами, а саме: (при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід; ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів) не дотримуючись правил ходіння по коліях, вийшов на залізничну колію, де зіткнувся із рухомим складом залізничної машини «Duomatic-09» № 3377, отримав тілесні ушкодження у вигляді травми голови, які не є сумісними із життям, та помер на місці пригоди. /а.с. 21-22/

Згідно листа Філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» №ЦРЕКМ-28/485 від 09.02.2026 року зазначено наступне: - залізнично-будівельна машина Виправно-підбивно-рихтувальна машина Dynamic 09-ЗХ №3377, 2009 року випуску, обліковується на балансі виробничого структурного підрозділу «Київського центру механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» (ВСП КЦМКР) за інвентарним номером 63 90412000201; - ОСОБА_6 , який з 09.07.2008 дійсно працює в ВСП КЦМКР і обіймає посаду машиніста 7 розряду Виправно-підбивно- рихтувальної машини Dynamic 09-ЗХ №3377. До того 12.04.2025 ремонтна бригада, приблизно о 10:30 год. відправилися на машині «ВПР- 3377» «Duomatic-09-ЗХ» від станції Корнин проводити ремонт колії. Під час руху машини машиніст ОСОБА_6 помітив тіло людини по правій стороні колії в напрямку станції Фастів на 23 км. пікет № 5. Після зупинки машини, працівники підійшли до чоловіка, якого оглянули та про дану подію повідомили чергового по станції Корнин та викликали швидку медичну допомогу. За результатами досудового розслідування слідчим СВ майором Русланом Скоробагатим в постанові про закриття кримінального провадження від 23.07.2025 року зроблено передчасний висновок, що громадянин ОСОБА_5 , зіткнувся із рухомим складом залізничної машини «Duomatic-09» № 3377. Скарга щодо неналежного проведення досудового розслідування направлена до Житомирської обласної прокуратури. /а.с. 106/

В судовому засіданні оглядалось кримінальне провадження № 12025060660000037 по факту смерті ОСОБА_5 за ч.3 ст.276 КК України.

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частин першої, другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

За частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу глави 82 ЦК України видно, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц, від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17, від 16 грудня 2020 року в справі № № 161/3557/19.

Судом встановлено, що залізнично-будівельна Виправно-підбивно-рихтувальна машина Dynamic 09-ЗХ №3377, 2009 року випуску, обліковується на балансі виробничого структурного підрозділу «Київського центру механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» (ВСП КЦМКР) за інвентарним номером 63 90412000201; ОСОБА_6 , який з 09.07.2008 року дійсно працює в ВСП КЦМКР і обіймає посаду машиніста 7 розряду Виправно-підбивно- рихтувальної машини Dynamic 09-ЗХ №3377.

Отже, АТ «Українська залізниця» має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд дійшов висновку, що відповідач має нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини. При цьому, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення його від відповідальності у зв`язку із тим, що завдання шкоди сталося внаслідок обставин непереборної сили або умислу потерпілого.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, наданих у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Аналогічна позиція міститься в Листі ВССУ від 01.02.2012 «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках», відповідно до якого головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об`єкта буде зобов`язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Судом встановлено, що причиною смерті батька позивачів стали травми, завдані внаслідок зіткнення з залізнично-будівельною Виправно-підбивно-рихтувальною машиною Dynamic 09-ЗХ №3377, тобто були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останньою та грубою необережністю ОСОБА_5 , яка сприяла виникненню шкоди.

У зв`язку з вищевикладеним відповідач несе обов`язок по відшкодуванню шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, власником якого він є.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до статті 23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою, зокрема щодо членів сім?ї.

Згідно частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, суд вбачає наявність підстав для відшкодування позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральної шкоди, завданої загибеллю їх батька.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості, а також ураховує глибину фізичних та душевних страждань позивачів через передчасну смерть їх батька, порушення у зв`язку із цим укладу життя позивачів та, поміж іншим, суд зважує і на факт особистої необережності потерпілого, викликаної невиконанням ним вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, що призвело до нещасного випадку. Завдана позивачам моральна шкода спричинила та буде спричиняти протягом усього їх подальшого життя душевні страждання, а відновити становище, яке існувало до смерті рідної у житті позивачів людини, фізично неможливо.

Таким чином, суд, встановивши належним чином дійсні обставини справи на підставі наявних доказів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивачів грошового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із загибеллю батька у розмірі 100 000,00 гривень кожному із позивачів.

При вирішенні даного спору суд, керуючись вимогами ч. 4 ст. 263 ЦК України, враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 травня 2023 року у справі № 453/989/21 (провадження № 61-6952св22).

Щодо доводів представника в частині вимоги про відшкодування відповідного розміру моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.164.2.14 «а» статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому моральної шкоди.

Таким чином, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

За таких обставин, підлягає до стягнення розмір моральної шкоди без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 000 гривень за подання позову, від сплати якого відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільнені при зверненні до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 212, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 100 000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю без врахування податків, зборів та інших обов?язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) - 100 000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю без врахування податків, зборів та інших обов?язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ: 40075815) в дохід держави судовий збір в сумі 2 000 гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М.І. Рудник