Рішення № 13656899, 10.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.11 Справа № 13/11

За позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Луганське обласне управління, м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Стренг Мега-Строй», м. Алчевськ

про стягнення 2234958 грн. 58 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

Від позивача

Лукіна О.О. дов. № 1483 від 05.07.2010 р.

Від відповідача

не прибув

У засіданні брали участь:

секретар судового засідання Скрипник М.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення 1800000 грн. - заборгованості за кредитом, 337 000 грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитною лінією, 9000 грн. 00 коп. –заборгованості зі сплати комісійної винагороди за видачу кредиту, 88958 грн. 58 коп. –заборгованості з сплати пені.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що 10 вересня 2008 року між сторонами по справі був укладений договір кредитної лінії № 35, за яким позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом 1800 000 грн. 00 коп., остаточним терміном повернення 09 вересня 2011 року.

Згідно п. 2.4. договору відповідач зобов’язаний повернути кожний окремий транш кредиту не пізніше 12 місяців з дня його видачі.

Згідно п. 2.7.4., 2.7.5. договору відповідач за користування кредитом зобов’язаний сплатити 21,5 % річних не пізніше останнього числа звітного місяця.

Відповідно до п. 2.10 за надання банківських послуг відповідач зобов’язався сплачувати позивачу щорічно комісійну винагороду в сумі 9000 грн. 00 коп.

Згідно п. 7.1.1. договору у разі порушення строків повернення кредиту, відсотків за його користування, комісійних винагород, відповідач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

27.01.2009 р. та 29.01.2010 р. сторонами були укладені додаткові угоди до кредитного договору якими вони відстрочили строк сплати відсотків за користування кредитом за графіком, до 30 червня 2010 р. включно.

На виконання зобов’язань за договором позивач в серпні-вересні 2009 р. надав відповідачу кредит в сумі 1800 000 грн. 00 коп. Зазначені кошти у встановлений термін –серпень, вересень 2010 р. відповідач не повернув.

В наслідок неналежної сплати відсотків за користування кредитом у період з 2008 р. по 2010 р. включно виникла заборгованість з сплати відсотків в сумі 337000 грн. 00 коп.

Також відповідачем не була сплачена комісійна винагорода за 2010 р. в сумі 9000 грн. 00 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 1800000 грн. - заборгованості за кредитом, 337 000 грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитною лінією, 9000 грн. 00 коп. –заборгованості зі сплати комісійної винагороди за видачу кредиту, 88958 грн. 58 коп. –заборгованості з сплати пені нарахованої по 01.12.2010 р.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів виконання зобов’язань суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов’язань за договором кредитної лінії № 35 від 10.09.2008 р., а саме неповернення 1800000 грн. - заборгованості за кредитом, 337 000 грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитною лінією, 9000 грн. 00 коп. –заборгованості зі сплати комісійної винагороди за видачу кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1800000 грн. - заборгованості за кредитом, 337 000 грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитною лінією, 9000 грн. 00 коп. –заборгованості зі сплати комісійної винагороди за видачу кредиту є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 88958 грн. 58 коп. –заборгованості з сплати пені нарахованої по 01.12.2010 р.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з п. 7.1.1. договору сторони не встановлювали інший строк нарахування пені.

Згідно розрахунку наданого позивачем вбачається, що в двох випадках, а саме при нарахуванні пені за прострочення сплати процентів в сумі 32868 грн. 50 коп. строк сплати 01.04.2010 р., та 64676 грн. 71 коп., строк сплати 05.05.2010 р. пеня була нарахована по 01.12.2010 р. тобто за строк більш ніж шість місяців з дня прострочення.

За розрахунком суду, по першому випадку обґрунтований розмір пені становить 2995 грн. 08 коп. замість заявлених до стягнення 3851 грн. 02 коп., у другому випадку 5619 грн. 78 коп. замість 6342 грн. 75 коп. відповідно.

За таких обставин вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, в сумі 87379 грн. 67 коп., в решті слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –22333 грн. 79 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 грн. 83 коп., в решті на позивача.

При подачі позову позивачем за меморіальним ордером № 3008 від 01.12.2010 р. була сплачене державне мито в сумі 23576 грн. 68 коп., замість 22349 грн. 58 коп. Таким чином, позивач надмірно сплатив державне мито в сумі 1227 грн. 10 коп., яке підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст. 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Мега-Строй», Луганська область, м. Алчевськ, пров. Краснооктябрський, буд. 20а, ідентифікаційний код 34166286, на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Луганське обласне управління, м. Луганськ, вул. Шевченко Т.Г., б. 1, ідентифікаційний код 09304612, 1800000 грн. - заборгованості за кредитом, 337 000 грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитною лінією, 9000 грн. 00 коп. –заборгованості зі сплати комісійної винагороди, 87379 грн. 67 коп. пені, державне мито у сумі –22333 грн. 79 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 грн. 83 коп. Наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України відкритому акціонерному товариству «Державний ощадний банк України»в особі філії –Луганське обласне управління, м. Луганськ, вул. Шевченко Т.Г., б. 1, ідентифікаційний код 09304612, надмірне сплачене державне мито за меморіальним ордером № 3008 від 01.12.2010 р. в сумі 1227 грн. 10 коп.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

13 січня 2011 року