Рішення № 136568917, 14.05.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/269/26

РІШЕННЯ

іменем України

"14" травня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, учасники справи не з`явилися, розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в селищі Ємільчине справу за позовом ОСОБА_1 до Ємільчинської селищної ради Житомирської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

До Ємільчинського районного суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Ємільчинської селищної ради Житомирської області, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Вимогу мотивує тим, що вказаний житловий будинок був побудований у 1987 році, однак кому він належав їй невідомо. Позивачу не було де проживати, а тому вона заселилася в даний будинок зі своєю сім`єю 11.05.1993 та з 12.05.1993 позивач зареєстрована в ньому, згідно по господарській книги рахується його власником. Під час проживання в будинку привела його до ладу. Також укладено договір на постачання електроенергії.

За наведених обставин позивач вважає, що вона добросовісно, безтитульно володіє нерухомим майном, яке не має власника і продовжує відкрито, безперервно володіти будинком з господарськими будівлями та спорудами, поводячись як власник, починаюси з 1993 року, тобто більше десяти років та набула право власності на це майно за набувальною давністю, на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Ухвалою суду від 09.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.04.2026.

Ухвалою суду від 10.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.05.2026.

Позивач в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Згідно поданої заяви позов підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити. Крім того, просила судові витрати залишити за позивачем.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до початку судового засідання подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позову не заперечує.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, враховуючи заяви учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно витягу з Реєстру територіальної громади №2023/006831405 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.05.1993 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.02.2026 № 464682999 стверджується, що відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо будинку АДРЕСА_1 , відсутні (а.с. 14).

Відповідно до довідки КП «Звягельське міжміське бюро технічної інвентаризації» №510 від 08.12.2025 року станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 13).

На замовлення ОСОБА_1 03.11.202525 року ПП «Приват-Інвеста» було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки Березниківського старостинського округу Ємільчинської селищної ради Житомирської області №361 від 16.10.2025, зокрема, вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі №1, номер об`єкта погосподарського обліку 0010-1, житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 належить гр. ОСОБА_1 , яка проживає в даному будинку з 11.05.1993 року (а.с. 12).

Таким чином матеріалами справи встановлено, що позивач добросовісно, безтитульно заволоділа спірним нерухомим майном, яке не має власника і продовжує відкрито, безперервно ним володіти.

Отже, право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями, станом на час розгляду справи не належить жодній особі, в тому числі і територіальній громаді.

Згідно до ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способомзахисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно положення, передбаченого ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, якого дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18), правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Він ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 Цивільного кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Згідно постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.);

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна (відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник);

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України)

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

Із огляду на викладене за набувальною давністю може бути визнане право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26.05.2021 у справі №214/3083/18 (провадження № 61-4186св21), від 24.06.2021 у справі №219/49/20 (провадження №61-2924св21), від 23.09.2021 у справі №206/1759/20 (провадження №61-9602св21).

Відповідно до п. 13 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнішньому володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи, що позивачем доведено наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме її добросовісне, відкрите, безтитульне та безперервне володіння спірним житловим будинком з господарськими спорудами, на даний час більше тринадцяти років, що підтверджується матеріалами справи, спірне нерухоме майно не має власника, доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію № 2.556990439.1 від 04.03.2026, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 1331,20 грн. Разом з цим, позивач просила не стягувати з відповідача судовий збір, а відтак, враховуючи позицію позивача та виходячи з закріпленого у ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності, суд дійшов висновку про можливість покладення судового збору на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ємільчинської селищної ради Житомирської області про визнання права власності за набувальною давністю- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за набувальною давністю право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Ємільчинська селищна рада Житомирської області, адреса: вул. Соборна, 18 А, селище Ємільчине, Звягельський район, Житомирська область, ЄДРПОУ: 04347605.

Повне судове рішення складено 14 травня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун