Рішення № 136568754, 06.05.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 161/16256/25

Номер провадження 2/167/31/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю:

секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

представника третьої особи виконавчого комітету Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області Дубчук Ж. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей Луцької міської ради, виконавчий комітет Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей Луцької міської ради, виконавчий комітет Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову посилається на те, що з липня 2012 року по грудень 2016 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку її матері. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_4 . З грудня 2016 року разом з відповідачем не проживають, спільного господарства не ведуть, він має іншу сім`ю. Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_3 самоусунувся від виховання малолітньої дитини та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Це виражається у тому, що він не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчання та підготовку до самостійного життя. Зокрема, відповідач не забезпечує дитину необхідним харчуванням і медичним доглядом, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для здобуття освіти та не надає фінансової допомоги. Зазначає, що рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 26 лютого 2018 року ухвалено стягувати з відповідача аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 746 грн щомісячно. Однак, відповідно до розрахунку заборгованості жодного платежу останнім здійснено не було, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України. Згідно з інформацією ліцею батько жодного разу не відвідував навчальний заклад та не контактував з класним керівником. Вказує, що дочка знає батька в обличчя лише на фотографіях, будь-яких перешкод для виконання батьківських обов`язків відповідачу не чинила.

Ураховуючи вищенаведене просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_5 .

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Позиція учасників в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що з 2016 року не проживає разом з відповідачем і останній на контакт практично не виходить. Зазначила, що придбала будинок і хотіла в ньому зареєструватися разом з дітьми, ураховуючи спільну доньку, а оскільки потрібна заява на це і відповідача, то зателефонувала до нього з проханням подати таку заяву, проте останній повідомив, що не має на це часу і займатись цим не бажає. Зауважила, що дитина не бачила батька дуже довго, знає лише що є батько, оскільки бачила на фотографіях. Зауважила, що жодних перешкод відповідачу у спілкуванні не чинила, він має нову сім`ю і їхньою спільною дитиною не цікавиться зовсім, свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові та надав пояснення близькі за змістом до обґрунтувань позову. Зауважив, що відповідач з 2016 року самостійно самоусунувся від виконання батьківських прав, жодного інтересу до життя доньки не проявлє. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, 06 травня 2026 року подав суду заяву в якій позовні вимоги визнав, не заперечив щодо позбавлення його батьківських прав та просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача служба у справах дітей Луцької міської ради будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв/клопотань не подавали.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - виконавчого комітету Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Пояснила, що вони неодноразово спілкувалися з відповідачем і запрошували (орієнтовно три рази) на засідання комісії з питань захисту прав дитини і виконкому. Відповідач обіцяв прийти, однак так і ні разу не з`явився. Зазначила, що в телефонному режимі ОСОБА_3 повідомив, що не може усіх дітей утримувати так як має інших дітей. Вказала, що під час спілкування з дитиною вона повідомила, що батька не знає, бачила лише на фотографіях. Зазначила, що саме в інтересах дитини буде позбавлення батьківських права ОСОБА_3 щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 .

Позиція дитини.

Заслухана в судовому засіданні дитина ОСОБА_5 повідомила, що проживає разом з мамою, татом ОСОБА_7 та сестрами ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Пояснила, що зі слів матері відомо, що її батьком є ОСОБА_3 , вона вже не пам`ятає, як він виглядає, і не знає, чи впізнала б його сьогодні. Вона має фотографії з батьком, де їй три-чотири роки.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Луцької міської ради про позбавлення батьківських прав за територіальною підсудністю передано на розгляд до Рожищенського районного суду Волинської області.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 16 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 04 листопада 2025 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, як орган опіки та піклування.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 13 листопада 2025 року задоволено заяву представника позивача про його участь в судових засіданнях по вказаній справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 05 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Дубище Рожищенського району Волинської області, батько - ОСОБА_3 , мати ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05 червня 2015 року виконавчим комітетом Дубищенської селищної ради Рожищенського району Волинської області.

Згідно витягів з Реєстру територіальної громади - Рожищенської територіальної громади № 2024/007141947 від 19 червня 2024 року, № 2025/014156818 від 26 вересня 2025 року місце проживання ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Дитина ОСОБА_5 з 01 вересня 2021 року по 10 червня 2025 року дійсно навчалася в КЗЗСО «Дубищенський ліцей» Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області. За вказаний період батько ліцей не відвідував, з класним керівником не контактував, що підтверджується довідкою виданою 28 липня 2025 року директором КЗЗСО «Дубищенський ліцей» Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області.

Згідно виконавчого листа, виданого 27 березня 2018 року Рожищенським районним судом Волинської області стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_10 аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 746 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 січня 2018 року до досягнення дитиною повноліття з врахуванням індексації відповідно до закону.

Постановою державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Дячок О. Р. від 16 травня 2018 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 167/38/18 від 27 березня 2018 року, виданого Рожищенським районним судом Волинської області.

Станом на 16 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_3 по сплаті адіментів становить 67140 грн. З січня 2018 року по червень 2025 року жодного платежу останнім здійснено не було.

03 липня 2025 року за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 12025035590000120 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, за фактом ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 встановлено, що 31 травня 2025 року Луцьким відділенням державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_12 .

З акту оцінки потреб сім`ї/особи - дитини ОСОБА_4 встановлено, що під час виїзду дитина була охайно одягнута в чистий одяг, за словами дитини вона харчується нормально та регулярно, за словами матері дитина навчається на достатньому рівні. Під час візиту дитина поводила себе спокійно, врівноважено відповідала на запитання, спостерігалися доброзичливі взаємовідносини між дитиною та матір`ю. Зі слів дитини навички самообслуговування відповідно до віку. Біологічним батьком дитини є ОСОБА_3 , зі слів матері вихованням дитини не займається.

З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його малолітньої дочки ОСОБА_5 встановлено, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Рожищенської міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням виконавчого комітету Рожищенської міської ради від 18 грудня 2025 року № 13/29 вказаний висновок органу опіки і піклування затверджено.

З акту обстеження умов проживання від 10 грудня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що житловий будинок складається з 3 кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати. Є надвірні споруди, земельна ділянка. Умови проживання хороші, в будинку тепло, чисто та затишно, є усі необхідні меблі та побутова техніка. Дитина має окрему кімнату, облаштовану усім необхідним для повноцінного життя та розвитку. Забезпечена одягом, взуттям по сезону, особистими речами, продуктами харчування. Під час бесіди мама ОСОБА_1 повідомила, що батько дитини ОСОБА_3 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, участі у вихованні не бере, матеріально не допомагає. Зі слів ОСОБА_4 тато з нею не спілкується, не відвідує її та бачила його лише на фотографіях. Також додала, що на день народження тато ніколи її не вітає, коштів та подарунків не надсилав.

Згідно пояснень від 11 грудня 2025 року дитина ОСОБА_5 повідомила, що свого тата ОСОБА_3 не знає, оскільки не бачила його багато років. Він ніколи їй нічого не дарував, не купував і ніколи не дзвонив, а тому вона не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно неї. Пояснення написані в присутності начальника служби у справах дітей Дубчук Ж. В.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Частинами 1 та 2 ст. 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, в якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_3 свідомо не виконує своїх батьківських обов`язків стосовно дитини ОСОБА_4 , самоусунувся від виховання та утримання дитини, її долею та життям не цікавиться впродовж значного періоду.

Таке відношення стверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності та власноручно поданою заявою про визнання позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Встановлено, що дитина не має жодного зв`язку з батьком, вихованням та утриманням дитини ОСОБА_4 займається лише мама ОСОБА_1 . Відповідача ОСОБА_3 дитина знає лише за фотокартками, вона ніколи не отримувала від нього подарунків, він своїй дочці ніколи не телефонував, а тому вона повністю підтримує та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, про що зазначила у своїх поясненнях.

Поруч з цим, суд враховує висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

Існування певних об`єктивних чинників, які б не залежали від волі відповідача і унеможливлювали виконання ним своїх батьківських обов`язків, по справі не встановлено.

На підставі досліджених доказів, пояснень учасників справи, судом встановлено, що відповідач не турбується з власної ініціативи вихованням, утриманням, фізичним, психічним, соціальним та духовним розвитку дочки, не піклується про її зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги та любові, що в сукупності створює негативний вплив на дитину і призводить до шкідливих наслідків для її психіки, здоров`я та духовного розвитку, що не відповідає принципам Конвенції ООН про права дитини та вимогам ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

За таких обставин справи та відповідно до вищенаведених норм матеріального і міжнародного права, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, а також враховуючи характер спірних правовідносин, суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини ОСОБА_5 у зв`язку з умисним ухиленням від виконання батьківських обов`язків по її вихованню та свідомим нехтуванням своїми обов`язками.

Крім цього, у розглядуваному випадку втручання у гарантоване відповідачу ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до його сімейного життя здійснено згідно із законом, таке втручання не суперечить законним цілям, переліченим у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Суд підкреслює, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою як для батька (матері), так і для дитини серйозні правові наслідки, однак, водночас, зауважує, що за певних обставин це є єдиним способом забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Враховуючи, що в цій справі відсутній факт примусового відібрання дитини від батька і роз`єднання сім`ї, оскільки відповідач самостійно самоусунувся від виховання дитини, то суд вважає, що вказане втручання по відношенню до відповідача є виправданим у демократичному суспільстві.

Суд вважає за необхідне також звернути увагу відповідача, що у разі зміни обставин, що слугували підставами для позбавлення його батьківських прав, він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, який необхідно стягнути з відповідача на її користь.

Керуючись ст. 10, 12, 27, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей Луцької міської ради, виконавчий комітет Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 15 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей Луцької міської ради, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 19, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 04051327.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача служби у справах дітей Луцької міської ради: ОСОБА_13 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: виконавчий комітет Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 60, м. Рожище, Волинська область, код ЄДРПОУ 04333268.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача виконавчого комітету Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_6 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай