Рішення № 13656815, 10.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.11 Справа № 8/300пн

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛугаЛесТорг", м. Луганськ,

до Відкритого акціонерного товариства "Трест Свердловськшахтобуд", м. Свердловськ Луганської області, -

про визнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу та визнання права власності.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача Калашнікова І.О. представник, - довіреність №б/н від 04.01.11 року;

від відповідача Наумцов В.М. заступник голови правління, - довіреність №1 від 03.01.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання:

дійсним та укладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного у простій письмовій формі між продавцем - Відкритим акціонерним товариством "Трест Свердловськшахтобуд" (далі ВАТ "Трест "СШБ"") та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛугаЛесТорг" (далі ТОВ "ЛЛТ"), предметом якого є обєкт нерухомості, а саме: вбудовані приміщення другого поверху лабораторії площею 548,7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Косіора, 1-а, Луганської області;

за позивачем права власності на нерухоме майно, а саме: вбудовані приміщення другого поверху лабораторії площею 548,7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Косіора, 1-а Луганської області.

04.01.11 року від позивача надійшла заява (вих. №б/н від 04.01.11 року), згідно якій він просить суд визнати:

дійсним та укладеним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений у простій письмовій формі між продавцем - Відкритим акціонерним товариством "Трест Свердловськшахтобуд" та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛугаЛесТорг", предметом якого є обєкт нерухомості, а саме: вбудовані приміщення другого поверху лабораторії площею 548,7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Косіора, 1-а, Луганської області;

за позивачем право власності на нерухоме майно, а саме: вбудовані приміщення другого поверху лабораторії площею 548,7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Косіора, 1-Б Луганської області.

Уточнення позовних вимог мотивовано тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області від 21.12.10 року №436 "Про присвоєння юридичних адрес", яке додано до заяви, спірному обєкту нерухомості присвоєно юридичну адресу : місто Свердловськ, вул. Косіора, 1-Б.

Керуючись ст. 22 ГПК України, суд прийняв цю заяву.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 04.01.11 року було оголошено перерву до 10.01.11 року з метою надання позивачеві можливості подати докази доплати державного мита.

До початку судового засідання 10.01.11 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав (з урахуванням їх уточнення).

Відповідач позов визнав у повному обсязі, пославшись на відсутність у нього на час укладення спірного договору документальних доказів права власності на обєкт купівлі-продажу (відзив на позов за вих. №1 від 04.01.11 року).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Відкрите акціонерне товариство "Трест Свердловськшахтобуд" на підставі рішення господарського суду Луганської області від 09.12.10 року у справі №8/275пн, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, є власником обєкту нерухомого майна, а саме: 67/100 частини будівлі лабораторії літер. А-2 загальною площею 1074,9 кв.м, до його складу якої входять: ІІ (другий) поверх площею 548,7 кв.м та підвальне приміщення площею 526,2 кв.м, - що знаходиться за адресою: місто Свердловськ Луганської області, вул. Косіора, 1-"а" (один-"а") (а.с.60-64).

24.12.10 року право власності на вказаний обєкт нерухомості відповідно до чинного законодавства зареєстроване за відповідачем, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав за №28498161, виданим Комунальним підприємством "Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" (далі БТІ) 24.12.10 року, реєстраційний №32482836, запис №933, книга №3.

22.12.10 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого продавець зобовязується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця обєкт нерухомості, а саме: вбудовані приміщення другого поверху лабораторії площею 548,7 кв.м, який належить продавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду Луганської області від 09.12.10 року та знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Косіора, 1-а.

Вартість предмету договору становить 357821,00 грн., яку на момент укладення договору покупець сплатив у повному обсязі (розділ "Предмет договору").

Сторони домовилися, що передача майна продавцем покупцеві здійснюється у 3-денний термін після підписання договору та посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами (розділ "Передача майна").

Згідно п.4 розділу "Гарантії продавця" продавець підтверджує, що нотаріальне посвідчення договору відбудеться 22.12.10 року, о 15 год. 00 хв., у приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_1., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.58-59).

Здійснений судом правовий аналіз змісту укладеного договору показав, що сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов.

Позивач стверджує, що продавець (відповідач) порушив умови домовленостей, закріплених у п.4 розділу "Гарантії продавця" договору, а саме: 22.12.10 року, о 15 год. 00 хв., не прибув для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу обєкту нерухомості, вказаного у вищезгаданому договорі (лист позивача від 23.12.10 року за вих. №35) (а.с.58).

Відповідач підтвердив цей довод позивача, пославшись у відповіді на вищезгаданий лист на те, що нотаріальне посвідчення договору є неможливим, оскільки у нього як продавця на час укладення договору був відсутній правовстановлюючий документ на продане майно (лист від 23.12.10 року за вих. №257) (а.с.59).

Ця обставина стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання договору дійсним та укладеним.

Крім того, продавець як власник згадуваного у цьому рішенні обєкту нерухомого майна 20.12.10 року за вих. №252 звернувся до БТІ з заявою про державну реєстрацію за ним права власності на нежитлову будівлю лабораторії, що знаходиться у місті Свердловську, по вул. Косіора, 1-а, та належить йому на підставі рішення господарського суду Луганської області від 09.12.10 року (справа №8/275пн), однак БТІ листом від 20.12.10 року за вих. №2886 відмовило у реєстрації, пославшись на те, що за даною адресою уже зареєстроване інше нерухоме майно.

Як сказано вище у цьому рішенні, 21.12.10 року виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області прийнято рішення №436 "Про присвоєння юридичних адрес", згідно якому спірному обєкту нерухомості присвоєно юридичну адресу : місто Свердловськ, вул. Косіора, 1-Б, - замість колишньої м. Свердловськ, вул. Косіора, 1-а.

Вказана обставина стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання за ним права власності на обєкт нерухомого майна - будівлю лабораторії, що знаходиться у місті Свердловську, по вул. Косіора, 1-Б.

Відповідач позов в обох його складових частинах визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Статтею 203 Цивільного кодексу (частини 1-5) визначено наступні вимоги до правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1).

Згідно ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Стаття 208 Цивільного кодексу містить імперативну норму, згідно якій у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (п.1 ч. 1). Стаття 209 ЦКУ також містить загальну норму щодо випадків нотаріального посвідчення правочинів, а саме: правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу (частини 1-3). Законом (ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу) визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Різновидом правочину є договір. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ). Частиною 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 ЦКУ).

Згідно частин 1 ст. 638 названого Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як сказано у ч. 1 ст. 639 ЦКУ, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 640 ЦКУ встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Укладений між сторонами договір належить до договорів купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 657 Цивільного кодексу містить імперативний припис: договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Звідси, - спірний договір підлягає укладенню виключно у нотаріальній формі.

З обставин справи відомо, що сторони його уклали у простій письмовій формі, з зобовязанням укласти у нотаріальній формі, але продавець не дотримався цієї умови.

Наданими до справи доказами сторони підтвердили, що умови договору кожною з них частково виконані.

Так, позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством (ст.ст.4-3,32-34,36 ГПК України), документально довів факти:

повної сплати вартості предмету договору (платіжні документи) (а.с.21-24; 38-53);

поліпшення ним предмету купівлі-продажу за власні кошти та з відома і дозволу продавця (договори на виконання робіт та т.і.) (а.с.27-37).

Відповідач визнав факти повного розрахунку за обєкт купівлі-продажу та поліпшення його з боку покупця.

Статтею 220 Цивільного кодексу врегульовано правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, а саме: у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, позовні вимоги про визнання спірного договору дійсним та укладеним відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

При вирішенні спору у частині визнання за позивачем права власності на спірний обєкт нерухомості суд керується наступним.

Позивач документально довів, що БТІ відмовило йому у державній реєстрації права власності на спірний обєкт нерухомого майна.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Субєктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі субєкти права власності є рівними перед законом (ст. 318 ЦКУ).

Відповідно до частин 1-3 ст. 319 Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обовязків власник зобовязаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як сказано у частині 1 ст. 321 ЦКУ, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1-2 статті 325 Кодексу встановлено, що субєктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод. Право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦКУ).

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 ЦКУ).

Суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, документально довів, що він правомірно набув право власності на спірний обєкт.

Згідно частині 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності, а в силу ст. 392 ЦКУ власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання права власності є законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на позивача (відповідно до викладеної у судовому засіданні заяви).

На підставі викладеного, ст.ст. 316-321,328,331,386 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,12,22,32-34,36,43,33,44,47-1,49,82,83,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати дійсним та укладеним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений у простій письмовій формі 22.12.2010 року, у місті Свердловську Луганської області, між Відкритим акціонерним товариством "Трест Свердловськшахтобуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛугаЛесТорг" (покупець), предметом якого є обєкт нерухомості, а саме: вбудовані приміщення другого поверху лабораторії літ. А-2 площею 548,7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Косіора, 1-а (один-"а"), Луганської області.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

3.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛугаЛесТорг", ідентифікаційний код 36073665, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Челюскінців, 145/55, право власності на наступний обєкт нерухомого майна:

вбудовані приміщення другого поверху лабораторії літ. А-2 площею 548,7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Косіора, 1-Б (один-"Б"), Луганської області (колишня адреса: місто Свердловськ Луганської області, вул. Косіора, 1-"а" (один-"а").

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

4.Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 10.01.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 січня 2011 року.

Суддя А.П.Середа