Рішення № 136567684, 15.05.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/12723/25

Провадження № 2/204/1286/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Чапали Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Азарян Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим у її інтересах представником адвокатом Харламовим Дмитром Вікторовичем до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, -

УСТАНОВИВ:

У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра за допомогою системи «Електронний суд» від представника позивача адвоката Харламова Дмитра Вікторовича, надійшла позовна заява ОСОБА_1 , відповідно до якої позивач просила стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2024 по 05.05.2025 року, який складає 83 694,00 грн, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 47 329,87 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила про те, що вона перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова». З підприємства звільнилась 04.11.2024 року за власним бажанням. З метою захисту своїх прав позивач 18.11.2024 року звернулася до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 204/11148/24 вказані вимоги було задоволено. В порядку примусового виконання вказаного рішення в межах виконавчого провадження №77055993 заборгованість була погашена лише 06.11.2025 року. Оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, позивач вважає, що в даному випадку стягненню на її користь підлягає компенсація втрати частини грошових доходів. Окрім того, період нарахування середнього заробітку за весь час затримки позивачем визначається з 05.11.2024 року, як наступний день після звільнення, що є першим днем прострочення, та по 05.05.2025 року, тобто протягом шести місяців з дати звільнення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2024 по 05.05.2025 року, який складає 83 694,00 грн, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 47 329,87 грн., у зв`язку із чим звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

12 лютого 2026 року від представника відповідача Гряник О.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що причиною несвоєчасної виплати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» перебувало та перебуває зараз в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні, розірванням контрактів, які складали питому вагу замовлень продукції, несе великі фінансові збитки. Звернув увагу, що протягом 2019-2023 рр. та на даний час підприємство працює в одноденному режимі роботи, що підтверджується наказом по підприємству про режим роботи. З 28.02.2022 року і до 01.09.2023 та з березня 2025 року підприємство знаходилось на простої, що підтверджується відповідними наказами. Щодо стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати зазначив, що розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проведено не у відповідності до вимог законодавства, оскільки в розрахункових листах на ім`я позивача при нарахуванні заробітної плати окремим рядком визначається розмір такої компенсації (код 329), який буде виплачений робітнику одночасно з виплатою заробітної плати. У зв`язку з наведеним просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

17 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Харламова Д.В. надійшла відповідь на відзив. У поданому документі представник позивача зазначив, що заперечення відповідача стосовно неправильності розрахунку компенсації втрати частини доходів є необґрунтованими, оскільки ним не зазначено, які саме норми законодавства були порушені при здійсненні такого розрахунку. Натомість розрахунок позивача проведений відповідно до вимог чинного законодавства. Посилання відповідача на окремі рішення суду не свідчить про відсутність у позивача права на стягнення відповідної компенсації та не спростовує належності обраного способу захисту. Крім того, надані відповідачем розрахункові листи не підтверджують фактичне нарахування компенсації, оскільки формуються під час нарахування заробітної плати, а не при її фактичній виплаті. Заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн. є безпідставними, оскільки самі лише заперечення не можуть бути підставою для їх зменшення. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу покладається саме на сторону, яка заявляє відповідні заперечення. Таким чином, вказані аргументи відповідача є безпідставними та такими, що не звільняють його від обов`язку здійснити відповідні виплати. В відзиві відповідач зазначає, що розрахунок суми компенсації у зв`язку із порушенням строків її виплати проведено з порушенням законодавства. Однак, відповідач не зазначає та не обґрунтовує яке саме порушення законодавства було допущено під час здійснення розрахунку компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Позивач зазначив, що розрахунок компенсації здійснювався виключно до норм чинного законодавства, на яке зокрема посилається відповідач.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 у період з 10.08.2009 року по 04.11.2024 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 204/11148/24 (а.с. 12-13).

Згідно вказаного рішення з Державного підприємства виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова, на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 221 939,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб й інших обов`язкових платежів (а.с. 12-13).

В межах виконавчого провадження ВП №77055993 на виконання вказаного рішення стягнуто заборгованість у сумі 170 933,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 48466 від 06.11.2025 року (а.с. 17-18), інша частина заборгованості була раніше погашена добровільно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.

Стаття 34 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Згідно із вимогами п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок компенсації саме у порядку визначеному вимогами вимог п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що наданий позивачем розрахунок компенсації є арифметично вірним, а відповідачем не спростовано, тому суд приймає його до уваги.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У постанові КАС ВС від 11.08.2023 року у справі № 380/103/22 суд вчергове наголосив, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів.

При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року у справі № 140/1547/19, від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19, від 11 серпня 2023 року у справі № 380/103/22.

Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2024 року по справі № 204/11148/24, стягнуто з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі у сумі 221 939,00 грн. (а. с. 13 та на звороті).

Вказане рішення суду було виконано відповідачем в рамках відкритого виконавчого провадження, 06 листопада 2025 року на рахунок позивачки було перераховано 170 933,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку останньої (а. с. 18).

Таким чином, позивачка має право на стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за період з жовтня 2021 року по листопад 2025 року, оскільки заборгованість по заробітній платі, яка була стягнута на підставі рішення суду, була фактично виплачена лише 06 листопада 2025 року.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка просить стягнути компенсацію у розмірі 47 329,87 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 9-10 та на звороті), у зв`язку з чим суд перевіривши розрахунок, доходить до висновку, що стягненню підлягає компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за період з жовтня 2021 року по листопад 2025 року в розмірі 47 329,87 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відносно позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд має відзначити наступне.

Позивач, посилаючись на положення ст. 117 КЗпП України, просить стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2024 по 05.05.2025 року, у розмірі 83 694,00 грн., тобто за період протягом 6 місяців з дати звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Позивач дійсно має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 05 листопада 2024 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У той же час суд звертає увагу позивача, що 23 січня 2025 року набрало законної сили рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2024 року по справі № 204/11148/24, яким було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та стягнуто з Державного підприємства «Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі (а.с. 13).

Оскільки вказане рішення набрало законної сили 23 січня 2025 року, відповідно з цього моменту правовідносини з виплати заборгованості по заробітній платі перед позивачем з площини зобов`язань підприємства перед своїм працівником перейшли у площину виконання судового рішення. Як наслідок, з цього моменту (23 січня 2025 року) механізм відповідальності, передбачений статтею 117 КЗпП України не підлягає застосуванню.

Тобто таким чином позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 05 листопада 2024 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 22 січня 2025 року включно.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки № 129/31 від 03 березня 2025 року, виданої Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 643,80 грн. (а.с. 19 на звороті).

Загальна кількість робочих днів з 05.11.2024 року по 22.01.2025 року 57 робочих днів.

Отже оскільки у період з 05.11.2024 року по 22.01.2025 року було 57 робочих днів, а тому загальна сума компенсації складає 643,80 х 57 днів = 36 696,60 грн. середнього заробітку за весь час затримки.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 36 696,60 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Харламов Д.В., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 17.11.2025 року № Т7/23 (а.с. 20)

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

17 листопада 2025 року між позивачем, як замовником, та ОСОБА_2 , як виконавцем, було підписано Акт виконаних та підготовлених до виконання послуг на суму 3 000,00 грн. (а.с. 20 на звороті).

Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Харламова Д.В., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 3 000,00 грн. є об`єктивної та розумною, та відповідає змісту та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, які було заявлено на загальну суму 131 023,87 грн., а задоволено на суму 84 026,47 грн. суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1 923,90 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду передбачених ст. 233 КЗпП України, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-7/2024(337/24), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Ухвалюючи вказане рішення, Конституційний Суд України зазначив, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Також, оскільки позовні вимоги майнового характеру в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволені частково на загальну суму 36 696,60 грн., а позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., то з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 530,99 грн.

На підставі ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2024 року по 22.01.2025 року у розмірі 36 696,60 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з жовтня 2021 року по листопад 2025 року в розмірі 47 329,87 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 923,90 грн. Суми зазначені без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 530,99 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя