Рішення № 13656767, 10.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.11 Справа № 8/290

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПТ-Цитрон", м. Харків,

до Приватного підприємства "Профіт-Річ", м. Луганськ, -

про стягнення 7012 грн. 50 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з’явився;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у сумі 7012,50 грн. 50 коп., нарахованої ним з посиланням на неналежне ставлення з боку відповідача до сплати повної вартості отриманої продукції.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 20.12.10 року до 10.01.11 року –у зв’язку з неявкою сторін.

До судового засідання, призначеного на 10.01.11 року, сторони не з’явилися.

Позивач станом на час вирішення спору по суті не звернувся до суду з заявою про відмову, зменшення, зміну або про відмову від позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;33;42 та ін.), у т.ч. письмовим повідомленням оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача: 10.12.10 року - ухвали суду про порушення провадження у справі (а.с.33) та 23.12.10 року –ухвали суду про відкладення розгляду справи.

Від здійснення взаємозвірки відповідач ухилився.

За таких обставин у суду відповідно до приписів ч.1 ст. 64 ГПК України є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про призначення справи до слухання.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини купівлі-продажу між сторонами спору на підставі усної домовленості виникли з 14.03.08 року та існували до 06.05.09 року (а.с.9-18), але не оформлені шляхом укладення відповідного договору.

За період з 14.03.08 року по 06.05.09 року позивач відпустив на користь відповідача товар –цитроміск-1 - на загальну суму 7225,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, наданими до справи (кожна з них містить застереження про попередню оплату товару):

№РН-0000220 від 14.03.08 року на суму 722,50 грн.;

№РН-0000708 від 23.09.08 року на суму 850,00 грн.;

№РН-0000857 від 26.11.08 року на суму 425,00 грн.;

№РН-0000881 від 04.12.08 року на суму 425,00 грн.;

№РН-0000898 від 10.12.08 року на суму 425,00 грн.;

№РН-0000914 від 18.12.08 року на суму 425,00 грн.;

№РН-0000030 від 29.01.09 року на суму 658,75 грн.;

№РН-0000067 від 20.02.09 року на суму 658,75 грн.;

№РН-0000103 від 12.03.09 року на суму 1317,50 грн.;

№РН-0000183 від 06.05.09 року на суму 1317,50 грн.(а.с.9-18).

Факт отримання товару, зазначеного у накладних, підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача на кожній з них, а також довіреностями на ім’я Массальд Т.І. (кожна): НАТ №226324 від 14.03.08 року, НАТ №226368 від 23.09.08 року, НАТ №226379 від 18.12.08 року, НАТ №226374 від 26.12.08 року, НАТ №226391 від 29.01.09 року, НАТ №226399 від 20.02.09 року та ЯПИ №150117 від 06.05.09 року (а.с.19-25).

Дослідивши вишеперелічені докази, суд дійшов висновку, що позивач у позовній заяві (а.с.2) невірно вказав загальну суму вартості товару, відпущеного ним на користь відповідача, у розмірі 80903,75 грн., оскільки наданими до справи видатковими накладними підтвердив факт відпуску товару лише на загальну суму 7225,00 грн., а тому суд при вирішенні спору керується саме нею.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином поставився до обов’язку про повну сплату вартості отриманого товару, сплативши лише частину у розмірі 1891,25 грн., що підтверджується наданими до справи доказами (а.с.26-30).

У зв’язку з неповною сплатою ним вартості отриманого товару позивач 13.09.10 року за вих. №13-09/01 спрямував на адресу покупця листа "Про погашення заборгованості у сумі 7012,50 грн." та запропонував йому упродовж 10-ти банківських днів сплатити його (а.с.8).

Як вбачається з наявних у справі доказів, отримавши цього листа, покупець не вжив заходів до погашення боргу, а тому його сума станом на 01.11.10 року склала 5333,75 грн. (7225,00 грн. –1891,00 грн.); даний факт став підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Судом взято до уваги вищеописану помилку, припущену позивачем при визначенні суми позову.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Однією з засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ)).

Статтею 6 ЦКУ встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1-2 ст. 202 ЦКУ).

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦКУ визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинним ЦКУ встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

А згідно частинам 1-2 ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Укладення усного договору за обставин, які мають місце по цій справі, не суперечить правилу пункту 1 ст. 208 Цивільного кодексу, згідно якому у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Таким чином, з обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що сторони за цим спором НЕ порушили вищеперелічені вимоги чинного законодавства, уклавши усний договір, тобто у спосіб, ними обраний, встановили між собою правовідносини купівлі-продажу, які є предметом розгляду по цій справі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ), - тобто, уклавши його в усній формі, сторони набули низку прав та зобов’язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно наявним доказам, сторони встановлювали терміни сплати відповідачем вартості отриманого товару по кожній з накладних (відповідно –25.11.08 року та 27.11.08 року), але відповідач не вжив заходів до належного виконання цієї домовленості.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у семиденний строк з дня отримання письмової вимоги позивача оплатити його вартість, однак в частині спірного залишку боргу не зробив цього.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу вказану у видаткових документах кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися вимог вищецитованої статті.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також договором. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язання).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов’язку щодо сплати вартості отриманого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

В силу ст. 625 Цивільного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач ставить вимогу про стягнення лише основного боргу, що є його правом.

Таким чином, вимоги позивача узгоджуються з чинним законодавством та частково підтверджені належними та допустимими доказами.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог як на сторону, яка порушила досягнуті домовленості та вимоги чинного законодавства, а саме:

державне мито у сумі –77,58 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –у сумі 179,50 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,43,44,47-1, ч. 2 ст. 49, ст.ст.75,78, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Профіт-Річ", ідентифікаційний код 35024816, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Переяславська, 13, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПТ-Цитрон", ідентифікаційний код 32353510, яке знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Клочківська, 309, - основний борг у сумі 5333 (п’ять тисяч триста тридцять три) грн. 75 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 77 (сімдесят сім) грн. 58 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 179 (сто сімдесят дев’ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 10.01.11 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 12 січня 2011 року.

Суддя А.П.Середа