Рішення № 136566833, 12.05.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/262/26

2/543/346/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Гришка О.Я., за участі секретаря судового засідання Федорини А.А., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» (далі ТОВ «ФК «Сіті колект») 30.03.2026 звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.03.2026).

У позовній заяві вказано, що 29.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено договір №8226934 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач вказує, що підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У позовній заяві вказано, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином і в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на банківську картку останнього. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав.

25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Сіті колект» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за кредитним договором № 8226934.

Позивач вказує, що станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором складається з: тіла кредиту - 4995,00 грн. комісії за надання кредиту - 5110,00 грн., штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання - 6000,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач ТОВ «ФК «Сіті колект» просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №8226934 від 29.06.2025 у розмірі 25486,74 грн., стягнути сплачений судовий збір, витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн. та судові витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику у розмірі 381,74 грн.

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 31.03.2026 було відкрито провадження у даній справі та справа була призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що позивач не надав належного, допустимого та достовірного розрахунку заборгованості, зокрема, відсутній чіткий розподіл сум (тіло кредиту, відсотки, штрафи), не зазначені періоди нарахування, не підтверджено правові підстави для нарахувань. Відповідач вказує, що заявлена сума відсотків, пені та штрафів є явно завищеною та не співмірною із сумою основного боргу. Відповідач вважає, що позивач не довів належним чином факт переходу до нього права вимоги та наявність правових підстав для звернення до суду. Таким чином, на думку відповідача, заявлена сума є недоведеною.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судовому засіданні визнав факт отримання спірного кредиту, однак, висловив незгоду з розміром відсотків за користування кредитом та з розміром штрафних санкцій, які йому нарахував позивач.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №8226934, згідно з яким відповідач отримав у користування кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. строком на 360 дні. Договором передбачений порядок нарахування та сплати відсотків, процентна ставка становить 0,001 відсотків річних від фактичного залишку кредиту. Комісія за надання кредиту становить 15,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,30% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту за кожний розрахунковий період. Умовами договору визначено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (згідно графіку платежів) він зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф (а.с. 10-21).

З відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ТОВ «Мілоан» нараховував відповідачу комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту, штрафи. Відповідачем частково було сплачено штраф за порушення зобов`язання в сумі 1000,00 грн., комісію за обслуговування кредиту в сумі 730,00 грн., тіло кредиту в сумі 5,00 грн. та нараховану комісію за надання кредиту в сумі 15,00 грн. (а.с. 16).

25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Сіті колект» був укладений договір факторингу № ДО-20251125 (а.с. 21-25).

У витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 вказано, що до TOB «ФК «Сіті колект» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8226934 в розмірі 16105,00 грн., з яких: 4995,00 грн. сума основного боргу за кредитом, 5110,00 грн. сума комісій, 6000,00 грн. сума штрафних санкцій (а.с. 26).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до норм статей 610, 612, 625, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та з урахуванням доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку що позивачем належним чином доведені обставини виникнення між сторонами правовідносин та обґрунтованість позовних вимог, за таких обставин є підстави для задоволення позову ТОВ «ФК «Сіті колект» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №8226934 від 29.06.2025 у розмірі 4995,00 грн., що складається із суми основного боргу за кредитом.

Щодо стягнення заборгованості за штрафами у розмірі 6000,00 грн., суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений в період дії воєнного стану 29.06.2025, розрахунок штрафу в розмірі 6000,00 грн. здійснено, як вказав у позовній заяві позивач, станом на час пред`явлення позову до суду (28.03.2026). Враховуючи, що пеня за кредитним договором нарахована в період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, тому вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача неустойки не підлягає задоволенню.

Зі змісту позовної заяви та додатків до неї вбачається, що до загального розміру заборгованості включено заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 5110,00 грн.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Умови кредитного договору не містять посилань, за які саме послуги фінансової установи беруться вказані кошти.

Оскільки позичальнику встановлено плату за послуги фінансової установи, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались відповідачу частіше одного разу на місяць, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково в загальній сумі 4995,00 грн., тобто 19,60%, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в сумі 521,83 грн.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).

Судом досліджено договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026 (а.с. 30-31), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 31 зворот, прайс-лист адвоката Богомолова В.В. (а.с. 31 зворот), заявку про надання правничої допомоги № 338 від 10.02.2026 (а.с. 32), витяг з акту 338 про надання юридичної допомоги від 10.02.2026 (а.с. 32), платіжну інструкцію №418 (а.с. 32 зворот).

Зміст вказаних документів не суперечить вимогам законодавства до їх оформлення.

З урахуванням вищевикладеного, обсягу наданої правової допомоги, розрахунку цієї правової допомоги, зважаючи на характер даної категорії справи, загальний обсяг наданих адвокатом правничих послуг за відповідний період, компенсації підлягають кошти в сумі 1764,00 грн., що відповідатиме об`єктивному та співмірному обсягу наданої правової допомоги стороні позивача, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи розподіл судових витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику, судом досліджено договір № ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, датований 30.10.2025 (а.с. 32-33), додаток № 3 до договору № ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, датований 28.01.2026 (а.с. 34 зворот).

При цьому суд приходить до висновку, що суду не надано жодних належних та допустимих доказі того, що кошти, які були перераховані від ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» до ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» в сумі 381,74 грн стосуються справи, що розглядається, а не іншої справи. За таких обставин вказані витрати не підлягають до стягнення з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 512, 514, 610, 612, 625, 629, 1049, 1054, 1077, 1082, 1081 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» (місцезнаходження: вул. Соборності, 30А, приміщення 321, м. Київ, код ЄДРПОУ 43950742) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» (місцезнаходження: вул. Соборності, 30А, приміщення 321, м. Київ, код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість за кредитним договором №8226934 від 29.06.2025 в розмірі 4995 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» (місцезнаходження: вул. Соборності, 30А, приміщення 321, м. Київ, код ЄДРПОУ 43950742) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 521 (п`ятсот двадцять одна) гривня 83 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» (місцезнаходження: вул. Соборності, 30А, приміщення 321, м. Київ, код ЄДРПОУ 43950742) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 1764 (одна тисяча сімсот шістдесят чотири) гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 14.05.2026.

Суддя