Ухвала суду № 136566666, 13.05.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/814/26

Провадження № 1-кс/541/438/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 рокум.Миргород

Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м.Миргороді клопотання старшого слідчого слідчого відділення Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170550000185 від 07 березня 2026 року, щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фергана, Узбекистан, громадянина України, з професійно-технічної освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , працює у КНП «Миргородська ЛІЛ» Миргородської міської ради, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, -

Встановив:

11 травня 2026 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .

З клопотання та наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що у провадженні СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170550000185 від 07 березня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у середині травня 2025 року, більш точну дату та час у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , перебували в кімнаті будинку за місцем проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, з використанням своїх геніталій, без добровільної згоди потерпілої (зґвалтування). Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 , із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, достовірно знаючи, що вчиняє дії сексуального характеру щодо малолітньої особи, якій не виповнилось чотирнадцяти років, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, користуючись відсутністю специфічного життєвого досвіду у ОСОБА_7 в інтимних питаннях, рівнем її інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, а також фізичною перевагою над нею, усвідомлюючи можливість настання тяжких наслідків у вигляді психологічних травм, без добровільної згоди, із застосуванням сили, а саме тримаючи руки малолітньої ОСОБА_7 , роздягнув її та вступив у статеві зносини, шляхом вагінального проникнення геніталіями в її тіло, внаслідок чого зґвалтував. У результаті злочинних дій ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_7 завагітніла та 07.03.2026 у пологовому відділенні КНП «Миргородська ЛІЛ» Миргородської міської ради народила дитину ОСОБА_8 . Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/117-26/4490-БД від 10.03.2026, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якої являється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність даної події становить не менше 99,99999999%. Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.152 КК України, а саме у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, які вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити та продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки досудове розслідування кримінального провадження не завершено, а ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу, продовжують існувати.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання, вважав, що ризики, зазначені в клопотанні є недоведеними та перебільшеними. Зазначив, що його підзахисний має міцні соціальні зв`язки, родину, був працевлаштований, та не має наміру ухилятися від органів досудового розслідування чи суду. Просив застосувати до ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації з застосуванням засобів електронного контролю.

Підозрюваний підтримав позицію захисника, просив застосувати до нього цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши думку прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання з наступних підстав.

З клопотання та наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що у провадженні СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170550000185 від 07 березня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.152 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у середині травня 2025 року, більш точну дату та час у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , перебували в кімнаті будинку за місцем проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, з використанням своїх геніталій, без добровільної згоди потерпілої (зґвалтування). Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 , із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, достовірно знаючи, що вчиняє дії сексуального характеру щодо малолітньої особи, якій не виповнилось чотирнадцяти років, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, користуючись відсутністю специфічного життєвого досвіду у ОСОБА_7 в інтимних питаннях, рівнем її інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, а також фізичною перевагою над нею, усвідомлюючи можливість настання тяжких наслідків у вигляді психологічних травм, без добровільної згоди, із застосуванням сили, а саме тримаючи руки малолітньої ОСОБА_7 , роздягнув її та вступив у статеві зносини, шляхом вагінального проникнення геніталіями в її тіло, внаслідок чого зґвалтував. У результаті злочинних дій ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_7 завагітніла та 07.03.2026 у пологовому відділенні КНП «Миргородська ЛІЛ» Миргородської міської ради народила дитину ОСОБА_8 . Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-26/4490-БД від 10.03.2026, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якої являється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Ймовірність даної події становить не менше 99,99999999%.

18.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду від 18.03.2026 стосовно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 18 березня 2026 року до 16 травня 2026 року включно.

Постановою керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області від 13.05.2026 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026170550000185 від 07 березня 2026 року до 3 (трьох) місяців, а саме, до 18 червня 2026 року.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, у скоєнні якого йому повідомлено про підозру.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, передбаченого ч. .4 ст.152 КК України, та обґрунтованість підозри доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами: рапортом щодо реєстрації повідомлення про скоєне кримінальне правопорушення від 07.03.2026 ЄО №2555 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 07.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 07.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 11.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 10.03.2026; протоколом відібрання зразків букального епітелію у ОСОБА_5 від 07.03.2026; протоколом відібрання зразків букального епітелію у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від 07.03.2026; висновком експерта № СЕ-19/117-26/4490-БД від 10.03.2026; висновком експерта №СЕ-19/117-26/4490-БД від 10.03.2026; показами отриманими в ході допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_7 в порядку ст.225 КПК України; протоколами допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від 09.03.2026; іншими доказами отриманими в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).

Досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено. На даний час на етапі виконання перебуває ряд постанов про призначення судових експертизи, на яких ґрунтуються важливі докази сторони обвинувачення та результати яких слідчий, прокурор зобов`язані надати для ознайомлення стороні захисту на відповідній стадії кримінального процесу. Не надання доступу до таких матеріалів в подальшому може призвести до визнання їх недопустимими на етапі судового розгляду. Адже згідно ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Проведення вказаних дій потребує додаткового процесуального строку.

Стосовно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 травня 2026 року включно.

Звертаючись з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий посилається на наявність ризиків передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити або спотворити докази, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, та для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім.

Слідчий суддя приймає до уваги наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, тому відчуваючи незворотність покарання у разі доведення винуватості, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням особи підозрюваного та встановлених ризиків, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено існування обставин, що є підставою для застосування саме такого виду запобіжного заходу стосовно підозрюваного.

Також суд звертає увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики не зменшилися, оскільки будь-яких даних на підтвердження цього суду надано не було.

Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_5 в умовах ізоляції, зокрема, за станом здоров`я, під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належного запобігання настанню вказаних ризиків, отже необхідно клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_5 термін дії запобіжного заходу в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 196, 198, 199, 205 КПК України, слідчий суддя -

Ухвалив:

Клопотання старшого слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування по кримінальному провадженню за № 12026170550000185 від 07 березня 2026 року, а саме, до 18 червня 2026 року включно.

Копію цієї ухвали для виконання негайно направити до Миргородського РВП ГУНП України в Полтавській області.

Копію цієї ухвали для відому вручити прокурору, захиснику, підозрюваному та слідчому, яким ініційовано розгляд відповідного клопотання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, проте відповідно до положень ст. 205 КПК України дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

СуддяОСОБА_1