Рішення № 13656605, 04.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.11 Справа № 8/282

За позовом Луганської міської державної лікарні ветеринарної медицини, м. Луганськ,

до Управління ветеринарної медицини в місті Луганську, м. Луганськ, -

про стягнення 31102 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача Юркін В.І. в.о. начальника лікарні, - наказ № 47-к від 06.09.10 року, паспорт НОМЕР_1, вид. Біловодським РВ УМВСУ у Луганській обл. 16.04.96 року; Тимченко Н.М. - представник за довіреністю №б/н від 13.12.10 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 31102,00 грн., визначеної ним з посилання на безпідставне користування відповідачем упродовж 2008, 2009 років та у період з 01.01.10 року по 01.04.10 року 6 номерами телефонів мобільного стільникового звязку стандарту GSM-900 та GSM-1800.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13.12.10 року до 23.12.10 року та з 23.12.10 року до 04.01.11 року - у звязку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів.

До початку судового засідання 04.01.11 року позивачем заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, але звернувся до суду з клопотанням (вих. №329 від 22.12.10 року) про розгляд спору по суті за його відсутності.

Позивач не заперечив проти задоволення цього клопотання.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку позивача з цього приводу, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, суд, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

03.01.07 року між позивачем (абонент) та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем." (оператор) укладено договір №759/2004 про надання послуг стільникового звязку стандартів GSM-800 та GSM-1800, відповідно до якого оператор надає абоненту послуги стільникового звязку вказаних стандартів, а абонент користується цими послугами та своєчасно оплачує оператору їх вартість на умовах, викладених у договорі (п.2).

Зі змісту договору вбачається, що сторони врегулювали усі його істотні умови, у т.ч.: обовязок абонента щодо своєчасної сплати вартості послуг (п.3.2.1), належного використання та збереження SIM-карток (п.3.2.5); питання здійснення розрахунків за отримані послуги (п.4) та відповідальності сторін за порушення умов договору (п.5) (а.с.18-19).

До основного договору сторони уклали низку додаткових угод (а.с.20-23).

06.01.09 року оператор та абонент уклали угоду №3022974 про надання послуг мобільного звязку аналогічного змісту (а.с.24-25), до якого сторони уклали низку додаткових угод (а.с.26-27).

01.01.10 року оператор та абонент уклали угоду №3022974 про надання послуг стільникового мобільного звязку стандартів GSM-800 та GSM-1800, аналогічного вищезгаданим договорам змісту (а.с.28-29).

Як стверджує позивач, на підставі вказаних договорів він повинен був отримувати послуги мобільного звязку на 24 телефонні номери, вказані у відомості на отримання скретч-карток (а.с.15), однак фактично позивач як абонент користувався лише 18 телефонними номерами, оскільки без будь-яких законних підстав 6 телефонних номерів, а саме: 676217676, 676434052, 676434055, 676434053, 67622192 та 676422191, - були передані у користування Управління ветеринарної медицини в місті Луганську (тобто відповідача).

На підтвердження факту отримання послуг за 6-ма вищепереліченими телефонними номерами мобільного звязку відповідачем, оплату вартості яких здійснив позивач, останній надав до справи наступні відомості видатків на оплату мобільного звязку, сплачених Луганською міською державною лікарнею ветеринарної медицини, яким фактично користувалися працівники Управління ветеринарної медицини у місті Луганську:

за 2008 рік на суму 13570,00 грн. (а.с.37);

за 2009 рік - на суму 15799,00 грн. (а.с.35);

за період з 01.01.10 року по 01.04.10 року на суму 1733,00 грн. (а.с.16), - а разом на суму 31102,00 грн., яку позивач вважає за спричинені йому збитки, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Крім вищеназваних відомостей, факти безпідставного отримання відповідачем 6-ти вищезгаданих номерів мобільного телефонного звязку, оплати позивачем вартості послуг, наданих на них, а також суму спричинених цим збитків підтверджуються Актом №07-21/007 від 15.03.10 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Луганської міської державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.08 року по 31.12.09 року, складеного Контрольно-ревізійним управлінням у Луганській області Головного контрольно-ревізійного управління України (далі КРУ) (а.с.88-91), яке за наслідками перевірки спрямувало на адресу позивача Вимогу про усунення порушень (вих.№12-07-14-14/2716 від 26.03.10 року) (а.с.92-93).

Як вбачається за наданих позивачем доказів, на виконання цієї вимоги позивач 17.09.10 року спрямував на адресу відповідача лист-вимогу за вих. №121 та запропонував у 30-тиденний строк відшкодувати спричинені збитки (а.с.12), однак відповідач таких заходів не вжив (а.с.14).

На підставі матеріалів перевірки КРУ прокуратурою Луганської області 06.07.10 року порушено кримінальну справу щодо начальника Управління ветеринарної медицини у м. Луганську за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 191 Кримінального кодексу України (а.с.50-51).

Станом на час вирішення цього спору досудове слідство не завершено.

У звязку з невжиттям позивачем вичерпних заходів, спрямованих на виконання Вимоги про усунення порушень (вих.№12-07-14-14/2716 від 26.03.10 року) КРУ звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганської міської державної лікарні ветеринарної медицини - про зобовязання виконати окремі пункти вимоги, - на підставі якого суд 07.12.10 року порушив провадження у адміністративній справі №2а-9420/10/1270.

Станом на день вирішення цього спору (№8/282) адміністративний спір не вирішено по суті.

Як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач зі своїм ставленням до позову не визначився, не спростував та не оспорив його.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частині 1 статті 2 Закону України від 26.01.93 року №2939-ХІІ «Про контрольно-ревізійну службу в Україні»(далі ЗУ 2939-ХІІ) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Пунктом 7 ст. 10 цього Закону встановлено, що органи контрольно-ревізійної служби в Україні мають право предявляти керівникам та іншим службовим особам міністерств та інших органів виконавчої влади, державних фондів, бюджетних установ, а також підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, що ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пункт 10 тієї ж статті Закону надає контрольно-ревізійним органам право на звернення до суду в інтересах держави з позовом до підконтрольного закладу, установи, організації з вимогою забезпечити виконання вимог КРУ щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань зебереження і використання активів.

Частинами 1 та 2 статті 15 ЗУ №2939-ХІІ встановлено, що службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади.

Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обовязковими для виконання службовими особами обєктів, що ревізуються чи перевіряються.

З урахуванням вищевикладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством (ст.ст.32-34 ГПК України), довів наявність суму заявлених до стягнення збитків та наявність вини відповідача у їх спричиненні.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 22 ЦКУ встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Спричинивши позивачу збитки у заявленій до стягенення сумі, відповідач був зобовязаний вжити заходів щодо їх відшкодування, але не зробив цього.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦКУ).

По справі доведено, що відповідач припустився порушення вищезгаданого зобовязання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Виходячи з факту доведеності розміру спричинених позивачу збитків та вини у тому відповідача, суд при вирішенні спору керується приписами частини 1 ст. 1166 Цивільного кодексу, згідно якій майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст. ст. 16,22,509,530,610,611,614,623,624,1166 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,32-34,43,44,47-1,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Управління ветеринарної медицини у місті Луганську, ідентифікаційний код 26298557, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Шевченко, 47-б, - на користь Луганської міської державної лікарні ветеринарної медицини, ідентифікаційний код 00710539, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Шевченко, 47-б, - збитки у сумі 31102 (тридцять одна тисяча сто дві) грн. 00 коп., а також судові витрати, а саме: державне мито у сумі 311 (триста одинадцять) грн. 02 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 04.01.11 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 січня 2011 року.

Суддя А.П.Середа