Рішення № 13656579, 04.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.11 Справа № 8/285

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіатоп", с. Ювілейне м. Луганськ, - про стягнення 10 954 грн. 68 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача Слободенюк Г.М. представник, - довіреність №б/н від 06.12.10 року;

від відповідача Черненко Д.С. директор, - наказ №1 від 29.08.07 року; паспорт НОМЕР_1, вид. Торезьким МВ УМВСУ у Донецькій обл. 10.04.96 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

заборгованості у сумі 2770,00 грн., пені у сумі 6880,25 грн., 3% річних у сумі 231,58 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1021,29 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання №1101/1, укладеного між сторонами 11.01.08 року .

витрат за відправлення позовної заяви та претензій у сумі 51,56 грн.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13.12.10 року до 04.01.11 року у звязку з неявкою сторін.

До початку судового засідання 04.01.11 року від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні 04.01.11 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих.№б/н від 04.01.11 року), згідно якій він просить стягнути з відповідача:

основний борг у сумі 1770,00 грн.;

пеню за період з 08.10.08 року по 04.01.11 року у сумі 1670,75 грн.;

інфляційні нарахування за період з жовтня 2008 року по листопад 2010 року у сумі 1043,45 грн.;

3% річних за період з жовтня 2008 року по 04.01.11 року у сумі 242,78 грн., - а всього 4726,98 грн., - мотивуючи зміну позовних вимог тим, що після звернення позивача з цим позовом до суду відповідач після його звернення з позовом до суду 24.11.10 року добровільно сплатив частку боргу у розмірі 1000,00 грн. (2770,00 грн. 1000,00 грн.); крім того, розрахунок суми пені, як стверджує позивач, він привів у відповідність до вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що ця заява не суперечить приписам ч.4 ст.22 ГПК України, судом її прийнято та взято до уваги при вирішенні спору по суті.

Відповідач у судовому засіданні визнав позов тільки в частині основного боргу; всупереч цьому 13.12.10 року він подав відзив на позов (№ б/н від 10.12.10), яким повністю заперечив проти позову, посилаючись на те, що згідно актам виконаних робіт від 08.12.10 року, складених за участю відповідача та субєктів господарювання, які не є стороною вищезгаданого договору та цього спору, відповідач виконав роботи з монтажу, введення в експлуатацію та переналагодження обладнання на обєктах фірмові магазини "Найк", "Адідас" та "Рібок" (усі знаходяться у місті Луганську та належать Дочірньому підприємству "Адідас" (м. Київ)) на загальну суму 2900,01 грн., з огляду на що, на його думку, позивач має перед ним невиконані грошові зобовязання на суму 1330,01 грн. (а.с.37-44).

Дослідивши у судовому засіданні документальні докази, надані відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову, а саме:

договір №49-С/07, укладений 13.11.07 року між ТОВ "Інтелпол" (продавець) та Дочірнім підприємством "Адідас-Україна" (покупець);

акт №34 здачі-приймання виконаних робіт від 19.11.07 року про монтаж системи захисту товарів від крадіжок у Торговому центрі "Сіті", магазин "Адідас" (м. Луганськ), складений сторонами вищезгаданого договору;

договір №50-С/07, укладений 13.11.07 року між ТОВ "Інтелпол" (продавець) та Дочірнім підприємством "Адідас-Україна" (покупець);

акт №35 здачі-приймання виконаних робіт від 19.11.07 року про монтаж системи захисту товарів від крадіжок у Торговому центрі "Сіті", магазин "Рібок" (м. Луганськ), складений сторонами вищезгаданого договору;

акт приймання виконаних робіт від 08.12.10 року, складений між ТОВ "Сіатоп" та фірмовим магазином "Адідас", який знаходиться у м. Луганську, Торговий центр "Луганськ-Сіті-Центр" (далі ТЦ "ЛСЦ"), 2 поверх, - про виконання ТОВ "Сіатоп" робіт по переналагодженню "антикрадіжного" обладнання на 1-3 поверхах "на інших підприємствах (магазинах)" у вересні-жовтні 2008 року та січні 2009 року (а.с.39);

акт приймання виконаних робіт від 08.12.10 року, складений між ТОВ "Сіатоп" та фірмовим магазином "Найк", який знаходиться у м. Луганську, ТЦ "ЛСЦ", 2 поверх, - про виконання ТОВ "Сіатоп" робіт по монтажу, введенню в експлуатацію та переналагодженню "антикрадіжного" обладнання на 1-3 поверхах (а.с.40);

акт приймання виконаних робіт від 08.12.10 року, складений між ТОВ "Сіатоп" та фірмовим магазином "Рібок", який знаходиться у м. Луганську, ТЦ "ЛСЦ", 2 поверх, - про виконання ТОВ "Сіатоп" робіт по переналагодженню "антикрадіжного" обладнання на 1-3 поверхах (а.с.41), - суд, керуючись ст. 34 ГПК України, не вважає їх за належні та допустимі докази, оскільки: жоден з названих у договорах та актах субєктів господарювання не є стороною за договором постачання №1101/1, укладеного між позивачем та відповідачем 11.01.08 року; учасники спору у справі №8/285 не надали жодного доказу з приводу того, що вони досягли згоди з приводу того, що вартість робіт, на яку посилається відповідач, має відношення до даного спору та може бути зарахована (або зарахована) у рахунок виконання відповідачем своїх зобовязань за згаданим договором.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

11.01.08 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір постачання №1101/1 (ділерський/представницький), відповідно до якого постачальник зобовязується постачати, а покупець приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору (п.1), при цьому предметом постачання є обладнання, перелічене у пунктах 1.2.1-1.2.7 договору.

Покупець сплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у додатку №1 до цього договору (п.7.2), у безготівковому порядку на умовах 100-відсоткової попередньої оплати (п.8.1), повідомивши постачальника про оплату рахунку не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання товару (п.8.2).

Договір укладено на період з моменту підписання та до 01.01.09 року (п.13.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п. 13.2 договору.

За порушення умов договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством.

У випадку невиконання оплати отриманого товару у терміни, передбачені п.8.2 договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день затримки платежу (п.14.3) (а.с.9-13).

На виконання умов договору позивач відпустив на користь відповідача товар в асортименті на загальну суму 8040,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною №РН-000127 від 08.10.08 року, з доказами його отримання відповідачем (а.с.14), а також довіреністю ЯПГ №065433 від 08.10.08 року на імя ОСОБА_1. (а.с.15).

З наявних у справі доказів вбачається, що покупець станом на 08.10.08 року частково - у сумі 4270,00 грн. сплатив вартість товару (а.с.16).

У звязку з несплатою покупцем залишку вартості отриманого товару у сумі 3770,00 грн. позивач 30.07.10 року за вих. №23 спрямував на його адресу лист-вимогу (якого відповідач отримав 03.08.10 року) (а.с.18) та запропонував йому до 15.08.10 року сплатити борг, - однак покупець у відведений термін не вчинив таких дій.

З огляду на цю обставину 06.09.10 року за вих. №26 постачальник спрямував на його адресу претензію з пропозицією у 10-денний термін сплатити зазначений основний борг, а також пеню у сумі 13157,30 грн., інфляційні нарахування у сумі 831,04 грн. та 3% річних у сумі 216,28 грн. (а.с.19-21).

06.10.10 року відповідач частково у сумі 1000,00 грн. сплатив основний борг (а.с.25).

Станом на 23.11.10 року (день звернення позивача до суду) (а.с.29) залишок основного боргу становив 2770,00 грн., на який, керуючись умовами укладеного договору та чинним законодавством, позивач (з урахуванням уточнення позовних вимог) нарахував:

пеню за період з 08.10.08 року по 04.01.11 року у сумі 1670,75 грн.;

інфляційні нарахування за період з жовтня 2008 року по листопад 2010 року у сумі 1043,45 грн.;

3% річних за період з жовтня 2008 року по 04.01.11 року у сумі 242,78 грн., а всього 4726,98 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов визнав лише в частині основного боргу.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обоязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки породжує для них права та зобовязання.

В силу ст. 627 ЦКУ відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі договору сторони набувають низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити його вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач вчинив такі дії не у повному обсязі, позивач правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, згідно якій у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За приписами частин 1-2 ст. 623 ЦКУ боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Так, згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

При вирішенні питання про стягнення пені суд виходить з того, що позивач невірно визначив суму пені, заявлену до стягнення, з огляду на наступне.

Згідно умовам п.14.3 договору у разі порушення відповідачем обовязку зі сплати вартості отриманого товару у строки, визначені п.8.2 договору (5 банківських днів), він зобовязаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми.

Отже, з огляду на те, що товар відповідач отримав 08.10.08 року та повинен був повідомити постачальника про сплату його вартості упродовж 5-ти банківських днів (тобто не пізніше 14.10.08 року), право на стягнення пені у позивача виникло з 14.10.08 року, оскільки саме такої згоди щодо початку терміну та підстав нарахування пені досягли сторони (пункти 8.2 та 14.3 договору).

Відповідно до умов п.14.3 договору, приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також ст. 3 Закону України від 22.11.96 року №543/96-ВР, згідно якій розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, - позивач мав право з суми основного боргу в 3770,00 грн. нарахувати пеню за період з 14.10.08 року по 14.04.09 року у сумі 450,63 грн., - хоча фактично нарахував її (згідно первісним позовним вимогам) з вказаної суми основного боргу за період з 07.10.08 року по 07.10.09 року, керуючись при цьому ставкою пені, передбаченою п.14.3 договору (0,5%), у сумі 6880,25 грн. (а.с.2-5), - що суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Крім того, в силу п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України для стягнення пені встановлено річний термін позовної давності, який скінчився 14.10.09 року.

З огляду на викладене позивач, починаючи з 15.04.09 року, втратив право на нарахування пені з суми боргу в 3770,00 грн.

06.10.10 року відповідач, визнаючи наявність несплаченого боргу у сумі 3770,00грн., на підставі платіжного доручення №240 від 06.10.10 року, сплатив частку боргу у розмірі 1000,00 грн., внаслідок чого його залишок склав 2770,00 грн., - тобто відбулися зміни у зобовязанні відповідача та з вказаної дати (ст. 264 Цивільного кодексу) у нього виникло право на нарахування пені з суми боргу в 2770,00 грн. за період з 06.10.10 року по 04.01.11 року (кінцева дата нарахування пені - згідно розрахунку пені, доданому до заяви про уточнення позовних вимог від 04.01.11 року за вих. №б/н) у сумі 105,87 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково - у вищеназваній сумі.

Що стосується стягнення інфляційних нарахувань та статтею 625 ЦКУ встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ та ст. 20 ГКУ.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що в цілому позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача:

основного боргу у сумі 1770,00 грн.;

пені за період з 06.10.10 року по 04.01.11 року у сумі 105,87 грн.;

інфляційних нарахувань за період з жовтня 2008 року по листопад 2010 року у сумі 1043,45 грн.;

3% річних за період з жовтня 2008 року по 04.01.11 року у сумі 242,78 грн., - а разом 3162,10 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат у сумі 491,14 грн., понесених ним у звязку зі зверненням до суду з цим позовом (витрати на проїзд представника позивача до суду у сумі 304,14 грн. (130,77 грн. + 173,37 грн.) та поштові витрати у загальній сумі 187,00 грн., - то відповідно до ст. 44 ГПК України та ст.ст.22 та 1166 Цивільного кодексу України вони підлягають стягненню з відповідача частково у сумі 187,00 грн., - тобто в частині поштових витрат.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 31,62 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 68,12 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

У судовому засіданні 04.01.11 року було оголошено вступну та резолютивну частини цього рішення, при цьому у пункті 2 резолютивної частини вказано, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: основний борг у сумі 1770,00 грн., пеня у сумі 699,54 грн., інфляційні нарахування у сумі 1043,45 грн., 3% річних у сумі 242,78 грн., витрати позивача, понесені у звязку зі зверненням з цим позовом до суду, у сумі 187,00 грн., а також судові витрати: державне мито у сумі 87,08 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 196,85 грн.

Судом встановлено, що під час компютерної верстки тексту вступної та резолютивної частин рішення припущена описка, яка полягає у тому що сума пені повинна бути вказана у розмірі 105,87 грн., а судові витрати у сумі (відповідно): державне мито 31,62 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 68,12 грн.

Відповідно до ст. 89 ГПК України описка підлягає виправленню шляхом відповідної зміни редакції пункту 2 резолютивної частини цього рішення.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,258,264,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75,82,84,85 та 89 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіатоп", ідентифікаційний код 35307560, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, смт Ювілейне, вул. Котовського, 7, кв. 54, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол", ідентифікаційний код 21504182, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Мартиросяна, 19, - основний борг у сумі 1770 (одна тисяча сімсот сімдесят) грн. 00 коп., пеню у сумі 105 (сто пять) грн. 87 коп., 3% річних у сумі 242 (двісті сорок дві) грн. 78 коп., інфляційні нарахування у сумі 1043 (одна тисяча сорок три) грн. 45 коп., а також судові витрати: по сплаті державного мита у сумі 31 (тридцять одна) грн. 62 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 68 (шістдесят вісім) грн. 12 коп. та поштові витрати у сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

На підставі ст.. 85 ГПК України у судовому засіданні 04.01.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 січня 2011 року.

Суддя А.П.Середа