Вирок № 136565711, 13.05.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3731/25

Провадження № 1-кп/526/132/2026

В И Р О К

іменем України

13 травня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Гадяч кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025170560000578 відносно

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Великі Будища Гадяцького району Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, працюючого у Великобудищанському загоні МПО МПК пожежний рятувальник, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,-

встановив:

10 жовтня 2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовозобов`язаним та придатним до військової служби згідно довідки військово-лікарської комісії № 2025-0716-1449-1031-3 від 16.07.2025, перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1741/4402 від 01.10.2025, щодо організації призову та поставок військовозобов`язаних у складі команди до військової частини НОМЕР_1 , був викликаний для відправки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, 16.07.2025, особисто під розписку, відповідно до ч.9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_4 отримав повістку та був належним чином повідомлений про необхідність прибуття 10.10.2025 року о 21 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з метою відправки до військової частини НОМЕР_1 , за мобілізацією згідно указу Президента України №479/2025 від 14.07.2025.

Проте, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, тобто у повній мірі усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином попередженим про відповідальність за ухилення від мобілізації, за відсутності поважних причин, маючи об`єктивну можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10 жовтня 2025 року не прибув та про причини своєї неявки не повідомив, тим самим, як військовозобов`язаний, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період введення воєнного стану у державі.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, фактичні обставини не заперечував. Суду пояснив, що він дійсно не з`явився для відправки до військової частини, оскільки злякався, також не міг залишити двох дітей та дружину, яка не працює.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, та в судовому засіданні встановлена відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Дослідженням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 притягувався до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання.

Вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України, є умисним, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Судом також враховується і досудова доповідь, складена Миргородським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, згідно якої, ймовірність вчинення повторного правопорушення та ймовірність небезпеки для суспільства, у тому числі, для окремих осіб, оцінюється як середня.

За змістом ч.1 ст.314-1 КПК України досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.

Така доповідь для суду має рекомендаційний характер, не є вирішальним фактором у ході призначення покарання, вибору способу його виконання та з урахуванням усіх обставин, що підлягають оцінці при обранні заходу примусу в їх сукупності, не є мотивованою і достатньою підставою для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке хоча є і нетяжким злочином, але вчинення якого, яке полягає у відмові від захисту Батьківщини, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, та в умовах воєнного стану є неприпустимою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України.

Суд враховує характер та значний ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_4 діяння, що обумовлено нагальними потребами держави в захисті її суверенітету і територіальної цілісності у зв`язку відкритою військовою агресією, неможливістю боротьби з подальшим вчиненням таких кримінальних правопорушень іншими особами у випадку м`якості призначеного покарання, що призведе до свідомого та відвертого ігнорування особами, які підлягають мобілізації, отриманого письмового повідомлення про необхідність несення військової служби, що негативно вплине на стан укомплектованості військових частин, а отже і обороноздатності всієї країни.

На підставі викладеного вище, суд уважає, що застосування положень ст.75 КК України до ОСОБА_4 не сприятиме меті покарання - виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, і призведе до призначення останньому невиправдано м`якого заходу примусу, який не є справедливим і пропорційним ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого.

При цьому з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_4 умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації. (Постанова ВС колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 листопада 2023 року справа N 641/1067/23 провадження N 51-5308 км 23)

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні, цивільний позов не заявлено. Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд -

ухвалив :

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання обраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Гадяцький районний суд Полтавської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, в порядку, визначеному ст.376 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1