Рішення № 136565452, 15.05.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9189/24

Провадження № 2/369/1444/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дебт Форс до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення збитків,

встановив:

У травні року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ВАТ Родовід Банк 26.02.2008 був укладений кредитний договір №77.1/АК-00522.08.2, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 29362,55 дол. США зі сплатою 9 %. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2013 року по справі №369/8469/13-ц, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №77.1/АК-00522.08.2 та судовий збір. На день подання позову вказане судове рішення залишається невиконанним.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.03.2020 стягувача у справі №369/8469/13-ц було замінено на ТОВ Вердикт Капітал.

22.03.2023 укладено договір про відступлення прав вимоги №22-02/23 відповідно до якого ТОВ Вердикт Капітал відступило на користь ТОВ КАМПСІЛ ЛІГАЛ право вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором №77.1/АК-00522.08.2 .

22.05.2023 укладено договір про відступлення прав вимоги №22-05/23 відповідно до якого ТОВ КАМПСІЛ ЛІГАЛ відступило на користь ТОВ Дебт Форс права вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором №77.1/АК-00522.08.2 . Таким чином, ТОВ Дебт Форс набуло право грошової вимоги до Відповідачів. Враховуючи те, що Позичальником після набрання законного рішення суду в день набрання їм законної сили не було виконано, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Просить суд стягнути солідарно з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ Дебт Форс 3% річних та інфляційних збитків у розмірі 87 926,75 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.06.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи.

У судове засідання позивач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Просив слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду не заперечував.

У судове засідання відповідачі не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. У судове засідання відповідачі викликались і шляхом направлення смс-повідомлень, розміщенням оголошенням про виклик на сайті суду. Жодних клопотань, письмового відзиву або пояснень відповідачі до суду не подли. Ухвала про відкриття, позовна заява з додатками направлена відповідачам на зареєстроване місце проживання, конверти повертались з відмітками «адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Статтями 12, 13, 81, 89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2013 року по справі №369/8469/13-ц, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №77.1/АК-00522.08.2 та судовий збір.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У матеріалах справи відсутні докази оскарження даного рішення.

Також відсутні докази його виконання у добровільному порядку, виконання його у примусовому порядку.

22.03.2023 укладено договір про відступлення прав вимоги №22-02/23 відповідно до якого ТОВ Вердикт Капітал відступило на користь ТОВ КАМПСІЛ ЛІГАЛ право вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором №77.1/АК-00522.08.2 .

22.05.2023 укладено договір про відступлення прав вимоги №22-05/23 відповідно до якого ТОВ КАМПСІЛ ЛІГАЛ відступило на користь ТОВ Дебт Форс права вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором №77.1/АК-00522.08.2 .

Таким чином, ТОВ Дебт Форс набуло право грошової вимоги до Відповідачів.

За загальним правилом визначеному у ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі №758/1303/15-ц зазначено, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року (справа № 902/417/18) вкотре звернула увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У п. 22, 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що «за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц».

У пунктах 44 та 45 постанови Верховного Суді у справі у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення».

Відповідно до п. 23 постанови Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19 у кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за час невиконання відповідачем грошового зобов`язання за період 01.05.2021-23.02.2022 у розмірі 87 926,75 грн., з яких 20 540,08 грн. 3% річних та 67386,67 грн. інфляційних збитків.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних збитків та 3 % річних, який було здійснено позивачем.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір у рівних частинах з кожного.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 263-268, 280-282, 354-355 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дебт Форс до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ Дебт Форс 3% річних та інфляційних збитків у розмірі 87 926,75 грн. (вісімдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять шість гривень 75 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Дебт Форс судовий збір у розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ Дебт Форс судовий збір у розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.).

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Дебт Форс, код ЄДРПОУ 43577608, адреса: 02121, м.Київ, Харківське шосе, буд.201/203, літ. 2А, офіс 602.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2 : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлений 15 травня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ