Рішення № 13656508, 12.01.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2011 р.

Справа № 25/57

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП УКРАЇНА"

(бульвар Івана Лепсе, 55, Солом'янський район, м. Київ, 03065; вул. Васильківська, 34, м. Київ, 03022)

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (с. Черемхів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78236)

про стягнення 479 231,33 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Ізмайлов Д.Л. - юрисконсульт (довіреність № 9 від 02.08.10);

від відповідача: Капітан Р.М. - представник (довіреність №02/2010 від 15.12.10),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП УКРАЇНА" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" про стягнення 356 517,01 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу насіння №9НК014/КВІЮ від 17.02.09.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.12.2010 р.

У судовому засіданні 21.12.10 представник позивача подав суду заяву (вх. № 9735 від 20.12.10) про збільшення позовних вимог від 20.12.10 №1025 (а.с. №№30-32), в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням пені, втрат від інфляції та 3% річних, на загальну суму 479 231,33 грн., а саме:

- 356 517,01 грн. основного боргу;

- 73 720,89 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару;

- 37 096,51 грн. збитків від інфляції;

- 11 896,92 грн. трьох відсотки річних.

Враховуючи диспозитивний характер ст. 22 ГПК України, яка передбачає право позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вбачає в наявності правові підстави для розгляду справи відповідно до змінених позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги у справі становлять стягнення 479 231,33 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.10 розгляд справи відкладено на 12.01.11.

У судовому засіданні 12.01.11 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, а також подав суду заяву (вх.№203/11-с вх від 12.01.11; а.с. №48), в якій повідомив суд, що під час розгляду справи (20.12.10) відповідач частково сплатив основний борг на суму 9 970,00 грн.

Представник відповідача проти позовних вимог не заперечував та подав суду клопотання від 12.01.2011 р. б/н (вх. № 225/11-с вх від 12.01.2011 р.; а.с. №51), в якому просить зменшити розмір пені, нарахованої за несвоєчасну оплату поставленого товару, на 30%.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

17.02.09 між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП УКРАЇНА" (далі - продавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Джерело" (далі - покупець), укладено договір купівлі-продажу насіння №9НК014/КВІЮ (далі - Договір) (а.с. №№9-12), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця належні продавцю товари згідно специфікацій, визначених у додатку до договору, який є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його згідно умов договору (п. 1.1 цього Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору поставка товару за даним договором може здійснюється партіями. Замовлення на партію товару вважається прийнятим продавцем при умові здійснення попередньої оплати, якщо така передбачена. Після надходження оплати за товар покупець зобов'язаний надати довіреність на отримання відповідного товару та протягом 14-ти днів оформити документи на отримання товару.

У пункті 2.1 Договору сторонами погоджено, що ціна, загальна вартість, найменування товару, вид обробки, одиниця виміру зазначаються у додатку(ах).

Ціна товару може бути змінена продавцем в односторонньому порядку у випадку зростання міжбанківського курсу придбання долара США до валюти України, діючого на дату кожного платежу (п. 2.2 Договору).

Однак, згідно із письмовими поясненнями позивача від 21.12.10 (а.с. №43) коригування ціни в порядку п. 2.2 Договору не проводилося, а ціна та загальна вартість отриманого відповідачем товару вказана в Додатку №1 до Договору (а.с. №13) та видаткових накладних (а.с. №№14,16).

Відповідно до п. 2.3 Договору покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 40 % вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в додатку до договору або замовленні покупця. Решта вартості товару виплачується покупцем, згідно такого графіку платежів:

- до 30 жовтня 2009 р. - 60 % вартості партії товару отриманої покупцем (що наростаючим підсумком складає 100 % вартості партії товару).

При цьому, повний розрахунок за товар здійснюється не пізніше 30 жовтня 2009 року.

Факт продажу товару (насіння кукурудзи) на загальну суму 677 528,36 грн. та отримання його відповідачем підтверджується видатковою накладною № АТ-0000076 від 10.04.2009 р. та довіреністю № 64 від 09.04.2009 р., видатковою накладною № АТ-0000121 від 16.04.2009 р. та довіреністю № 67 від 16.04.2009 р. (а.с. №№14-17).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 321 011,35 грн., про що свідчать витяги з банківських виписок позивача (а.с. №№18-20), а саме:

- 09.04.09 на суму 203 258,51 грн.;

- 13.04.09 на суму 67 752,84 грн.;

- 15.12.09 на суму 50 000,00 грн.

Отже, на час подання позову (17.11.10) заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару за Договором становила суму у розмірі 356 517,01 грн.

На виконання вимог ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.10 позивач та відповідач 08.12.10 провели звірку взаєморозрахунків, що становлять предмет позову, відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін акта звірки взаєморозрахунків (а.с. №29), відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед позивачем на суму 356 517,01 грн.

Однак, під час розгляду справи судом (20.12.10) відповідачем частково сплачено заборгованість за поставлений товар на суму 9 970,00 грн., про що свідчить заява позивача від 11.01.11 №5 (а.с. №48) та витяг з банківської виписки позивача (а.с. №№49-50).

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов’язання згідно з укладеним Договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 346 547,01 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а провадження у справі в частині стягнення 9 970,00 грн. основного боргу, які сплачені відповідачем під час розгляду справи, підлягає припиненню відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що відповідач за несвоєчасний або неповний розрахунок за товар сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повної оплати.

У положеннях ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Інше передбачено п. 6.7 Договору, в якому сторони погодили, що нарахування пені не припиняється через 6 місяців і здійснюється до моменту повного погашення заборгованості відповідача перед позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку суми пені (а.с. №№30-31) позивачем за період з 31.10.09 по 10.12.10 нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату поставленого товару, правильність розрахунку якої перевірено судом, на суму 73 720,89 грн.

Разом з тим, представником відповідача заявлено клопотання від 12.01.11 б/н (вх.№225/11-свх від 12.01.11), відповідно до якого він просить у зв'язку з важким фінансово-господарським станом у сільському господарстві України та, зокрема, в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Джерело", зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату поставленого товару на 30 % від нарахованої. Проти заявленого клопотання представник позивача не заперечує (а.с. №51).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства має здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт (ч. 5 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а також часткове виконання зобов'язань відповідачем як до, так і під час розгляду справи та беручи до уваги те, що позивачем нараховано пеню на строк понад 6 місяців, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача, проти якого також не заперечує позивач, та зменшити неустойку (штраф, пеню) на 30%.

У зв’язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню на суму 51 604,62 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань з оплати поставленого товару, та з огляду на те, що заявлена до стягнення сума втрат від інфляції за період з 01.01.10 по 30.11.10 та сума 3% річних за період з 31.10.09 по 10.12.10 (а.с. №№31-32), не перевищують відповідних сум, розрахованих судом, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37 096,51 грн. втрат від інфляції та 11 896,92 грн. грн. суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача, оскільки спір доведено до судового розгляду внаслідок його неправомірних дій.

При цьому суд враховує те, що відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито з заяв майнового характеру справляється виходячи з одного відсотка ціни позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 625, 629, 655, 691 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230 - 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 43, 49, 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП УКРАЇНА" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" про стягнення 479 231,33 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (с. Черемхів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78236; ідентифікаційний код 03751988) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП УКРАЇНА" (бульвар Івана Лепсе, 55, Солом'янський район, м. Київ, 03065; вул. Васильківська, 34, м. Київ, 03022; ідентифікаційний код 32154038) 346 547,01 грн. (триста сорок шість тисяч п'ятсот сорок сім гривень одну копійку) основної заборгованості, 51 604,62 грн. (п'ятдесят одну тисячу шістсот чотири гривні шістдесят дві копійки) пені за несвоєчасну оплату поставленого товару, 37 096,51 грн. (тридцять сім тисяч дев'яносто шість гривень п'ятдесят одну копійку) збитків від інфляції, 11 896,92 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень дев'яносто дві копійки) трьох відсотків річних, 4 792,31 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто дві гривні тридцять одну копійку) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог на суму 9 970,00 грн. основної заборгованості.

У задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення 22 116,27 грн. пені) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.Е. Валєєва

повне рішення складено 03.02.11