Постанова № 136562521, 14.05.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/444/26

провадження № 3/631/251/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшли адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 травня 2026 року на підставі статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення об`єднані в одне провадження.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 623631, складеного 25 березня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Багліковим Богданом Сергійовичем, убачається, що 25 березня 2026 року о 10 годині 22 хвилин в Харківській області, Харківський район, село Рокитне, по вулиці Центральній, поблизу будинок № 137, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електричним мопедом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звуженні зіниці, тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку у медичному закладі водій відмовився під відеозапис. ОСОБА_1 від керування відсторонений.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632027, складеного 04 квітня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, убачається, що 04 квітня 2026 року о 17 годині 01 хвилини в Харківській області, Харківський район, село Рокитне, по вулиці Озерянській, поблизу будинок № 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом, без номерного знаку, не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не маючи посвідчення водія відповідної категорії А1. Правопорушення вчинене повторно протягом року, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6902024 від 25 березня 2026 року за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення вимог пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, вчинено повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632009, складеного 04 квітня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, убачається, що 04 квітня 2026 року о 17 годині 01 хвилини в Харківській області, Харківський район, село Рокитне, по вулиці Озерянській, поблизу будинок № 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом, без номерного знаку, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку у медичному закладі водій відмовився під відеозапис. ОСОБА_1 від керування відсторонений.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 вкотре не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом надіслання судових повісток на адресу місця проживання, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення. Судові повістки про виклик ОСОБА_1 у судові засідання були повернуті на адресу суду з відміткою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРПОШТА» «адресат відсутній»

Також, ОСОБА_1 викликався у судові засідання шляхом направлення судових повісток в електронному вигляді за допомогою sms-повідомлень на номер мобільного телефону, який вказаний у протоколах про адміністративне правопорушення та у заявах на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень, які останній згідно довідок про доставку sms-повідомлень отримував завчасно.

Даний факт вказує про обізнаність ОСОБА_1 щодо перебування на розгляді у суді справ про притягнення його до адміністративної відповідальність за частиною 5 статті 126 та за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та свідчить про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, оскільки ОСОБА_1 жодного разу до суду не з`явився, ніяких пояснень або будь-яких клопотань по суті справи від останнього на адресу суду не надходило.

З цього приводу суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 6 статті 38 Кодексу України про адміністративні визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить один рік з дня вчинення правопорушення.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було достовірно відомо про дату, час та місце проведення судового засідання, а також про те, що відносно нього складені протоколи про адміністративне правопорушення, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.

У даній справі суддя виходить з того, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на власний розсуд використано процесуальні права. Також ОСОБА_1 не повідомляв суд будь-яким способом про бажання брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

При цьому суддя зауважує, що безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки вважає за можливе здійснити розгляд справи у її відсутність, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи за відсутності указаної сторони здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, а забезпечить оперативний і об`єктивний судовий контроль в умовах воєнного стану на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення за статтями 126 та 130 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 2.1 «А» Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано:

мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) особам, які досягли 16-річного віку;

автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, особам, які досягли 18-річного віку;

автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE, C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, особам, які досягли 19-річного віку;

автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T), особам, які досягли 21-річного віку.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобам встановлена у статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як убачається із змісту диспозиції частини 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає в повторному протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (частина 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (частина 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (частина 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

З матеріалів справи убачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632027 від 04 квітня 2026 року, складений за повторне протягом року вчинення порушення, передбачених частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме керування транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.

Тобто, ОСОБА_1 не маючи посвідчення водія відповідної категорії повторно протягом року вчинив аналогічне адміністративне правопорушення.

Слід також зауважити, що будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі серії ЕПР1 № 632027 від 04 квітня 2026 року, ОСОБА_1 ані в протоколі, ані в окремих поясненнях не зазначив; останній не висловлював те, що не згоден із встановленим відносно нього факту керування транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством. Дії особи, яка його складала, ОСОБА_1 не оскаржувалися, а саме: позовної заяви до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, заяв до правоохоронних органів в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, останній не подавав.

Так, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується наступними доказами, шо були дослідженні у судовому засіданні:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632027, складеного 04 квітня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, у якому зафіксовано, що 04 квітня 2026 року о 17 годині 01 хвилини в Харківській області, Харківський район, село Рокитне, по вулиці Озерянській, поблизу будинок № 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом, без номерного знаку, не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не маючи посвідчення водія відповідної категорії А1. Правопорушення вчинене повторно протягом року, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6902024 від 25 березня 2026 року за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від підпису вказаного протоколу та наданні пояснень ОСОБА_1 відмовився;

- рапортом інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Тетяни Токар, складеного 04 квітня 2026 року на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції Юрія Юрченка, з якого вбачається, що 04 квітня 2026 року о 17 годині 01 хвилину при патрулюванні території Нововодолазької об`єднаної територіальної громади, а саме вулиці Озерянська, поблизу будинку № 6, села Рокитне, було виявлено мопед, водій якого керував ним у незастебнутому шоломі. В ході зупинки даного транспортного засобу та в ході спілкування було встановлено особу водія, яким виявився громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . За порушення пункту 2.3 «г» Правил дорожнього руху України відносно водія ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії ЕНА № 6967339. Особу водія та посвідчення водія встановлено згідно бази Інформаційно-комунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України», так як водій не мав при собі жодних документів. Також встановлено, що водій не має права керування даним видом транспортного засобу та вже притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно до постанови серії ЕНА № 6902024 від 25 березня 2026 року, тому відносно водія складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 632027 від 04 квітня 2026 року. В ході подальшого спілкування було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 керував мопедом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Водієві в установленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на встановлення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що останній відмовився під відеозапис;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6902024, прийнятою 25 березня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Сокол Луізою Георгіївною, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладанням штрафу у розмірі 3400 гривень 00 копійок. Зі змісту вказаної постанови убачається, що 25 березня 2026 року о 10 годині 34 хвилини в Харківській області, Харківський район, село Рокитне, по вулиці Центральна, поблизу будинок № 137, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електричним мопедом, не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не маючи посвідчення водія відповідної категорії;

- копію витягу з ІПНП «ІП ГСЦ «Посвідчення водія», згідно якої посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , видане 11 червня 2002 року, категорія «В», здано на зберігання до центру ДАІ 6302;

- відеозаписом з місця події, на якому відображено, як 04 квітня 2026 року о 17 годині 01 хвилину назустріч автомобілю патрульної поліції їде мопед білого кольору. Працівники поліції розвертаються та їдуть за ними. Після зупинки транспортного засобу на узбіччі, працівник полії підходить до водія, представляється, повідомляє про здійснення відеофіксації та запитує у чоловіка посвідчення водія відповідної категорії. Водій повідомляє, що посвідчення водія не має та представляється як ОСОБА_1 . Працівник поліції перевіряє особу водія згідно бази Інформаційно-комунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України» та сайту Судової влади України й повідомляє, що ніякої інформації відносно нього не має, окрім того, що останній не має посвідчення водія, у тому числі категорії А1. Також працівники поліції встановили, що посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було раніше здано не зберігання та нового останній не отримував. Крім того, працівники поліції встановили, що 25 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії.

Беручи до уваги вищенаведені дані, які містяться в матеріалах справи, з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.

Доказів на спростування даних, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення судді не надано.

Крім того, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «А» Правил дорожнього руху).

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, частина 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз вищенаведеної норми права свідчить про те, що її диспозиція містить кілька окремих складів адміністративного правопорушення, які є самостійними і відрізняються за своєю об`єктивною стороною, тобто за характером вчинених особою дій, за які цю особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Такі дії зокрема можуть виражатися у керуванні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, або відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння.

При цьому, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена положеннями статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, а також «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 № 1103.

Частинами 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 5 та 6 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Згідно положень пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункт 4 розділу І Інструкції).

Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Як визначено у пунктах 2, 3, 4, 6, 7 та 8 розділу ІІІ Інструкції, огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо) (за наявності). Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Згідно з пунктами 15, 16, 19 та 20 розділу ІІІ Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Кожний випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5).

При цьому як визначено у пункті 7 розділу І Інструкції, разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Отже, у розумінні вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Також відповідно до положень пунктів 2 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

У відповідності до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи убачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 623631 від 25 березня 2026 року та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632009 від 04 квітня 2026 року, складені саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Вказані протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженими державою особами і в порядку передбаченому чинним законодавством.

Так, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння підтверджується сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 623631, складеного 25 березня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Багліковим Богданом Сергійовичем, у якому зафіксовано, що 25 березня 2026 року о 10 годині 22 хвилин в Харківській області, Харківський район, село Рокитне, по вулиці Центральній, поблизу будинок № 137, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електричним мопедом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звуженні зіниці, тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку у медичному закладі водій відмовився під відеозапис. ОСОБА_1 від керування відсторонений. Від підпису вказаного протоколу ОСОБА_1 відмовився, про що міститься відповідна відмітка;

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632009, складеного 04 квітня 2026 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, у якому зафіксовано, що 04 квітня 2026 року о 17 годині 01 хвилини в Харківській області, Харківський район, село Рокитне, по вулиці Озерянській, поблизу будинок № 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом, без номерного знаку, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку у медичному закладі водій відмовився під відеозапис. ОСОБА_1 від керування відсторонений. Від підпису вказаного протоколу ОСОБА_1 відмовився, про що міститься відповідна відмітка;

- рапортом інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції Луізи Сокол, складеного 25 березня 2026 року на ім`я начальника відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції Юрія Юрченка, з якого вбачається, що 25 березня 2026 року о 10 годині 22 хвилини при патрулюванні території Нововодолазької об`єднаної територіальної громади, а саме вулиці Центральна, поблизу будинку № 137, села Рокитне, було виявлено електричний мопед, водій якого керував ним без шолому. В ході зупинки даного транспортного засобу та спілкування було встановлено особу водія, яким виявився громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . За порушення пункту 2.3 «г» Правил дорожнього руху України відносно водія ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Особу водія та посвідчення водія встановлено згідно бази Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України». В ході подальшого спілкування було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. На пропозицію пройти освідування в установленому законом порядку у медичному закладі, а саме у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» міста Харкова, останній відмовився під відеозапис. Відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 25 березня 2026 року за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення України. Останнього було відсторонено від керування транспортним засобом під відеозапис;

- рапортом інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Тетяни Токар, складеного 04 квітня 2026 року на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції Юрія Юрченка, з якого вбачається, що 04 квітня 2026 року о 17 годині 01 хвилину при патрулюванні території Нововодолазької об`єднаної територіальної громади, а саме вулиці Озерянська, поблизу будинку № 6, села Рокитне, було виявлено мопед, водій якого керував ним у незастебнутому шоломі. В ході зупинки даного транспортного засобу та в ході спілкування було встановлено особу водія, яким виявився громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . За порушення пункту 2.3 «г» Правил дорожнього руху України відносно водія ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії ЕНА № 6967339. Особу водія та посвідчення водія встановлено згідно бази Інформаційно-комунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України», так як водій не мав при собі жодних документів. Також встановлено, що водій не має права керування даним видом транспортного засобу та вже притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно до постанови серії ЕНА № 6902024 від 25 березня 2026 року, тому відносно водія складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 632027 від 04 квітня 2026 року. В ході подальшого спілкування було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 керував мопедом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Водієві в установленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на встановлення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що останній відмовився під відеозапис. Відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 25 березня 2026 року за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення України. Останнього було відсторонено від керування транспортним засобом під відеозапис;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ) з якого убачається, що 25 березня 2026 року о 10 голині 30 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами виявленими ознаками сп`яніння: звужені зіниці ока, які не реагують на зміну освітлення, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» міста Харкова відмовився;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ) з якого убачається, що 04 квітня 2026 року о 17 годині 08 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами виявленими ознаками сп`яніння: звужені зіниці очей, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у Комунальному некомерційному підприємстві «Нововодолазька центральна лікарня» відмовився;

Крім того, у судовому засіданні були відтворені та досліджені відеозаписи, зроблені працівниками поліції, а саме диски, на яких мається відеофайли з портативного відеореєстратора ТЕСSAR BDC-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-2, з портативного відеореєстратора ТЕСSAR BDC-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-6, автомобільного відеореєстратора 70 mai DashCam ProPlus A500 інвентаризаційний номер 1113057442-9, з портативного відеореєстратора ТЕСSAR BDC-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-8(1), портативного відеореєстратора CammPro 1826R2.332, інвентаризаційний номер 1014014559-2, портативного відеореєстратора ТЕСSAR BDC-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-8 (2), на яких відображено перебіг подій, що мали місце 25 березня 2026 року та 04 квітня 2026 року у селі Рокитне Харківського району Харківської області за участю водія ОСОБА_1 .

Так, із досліджених відеозаписів встановлено, що 25 березня 2026 року о 10 годині 22 хвилини працівники поліції на патрульній машині прямують за електромопедом білого кольору, водій якого керує ним без мотошолома. На вимогу працівників поліції про зупинку, водій транспортного засобу зупиняється, працівники поліції представляються, повідомляють про здійснення відеофіксації та причину зупинки, а саме керування мопедом без одягнутого мотошолому, й просять надати посвідчення водія відповідної категорії. Водій повідомляє, що посвідчення водія та взагалі будь-яких документів, у тому числі на транспортний засіб, при собі не має й представляється як ОСОБА_1 , 1959 року народження. Особу водія працівник поліції встановлює за допомогою бази даних Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України». Під час спілкування з водієм о 10 годині 24 хвилини працівник поліції запитує, чи вживав останній наркотичні засоби, оскільки зіниці його очей звужені, та пропонує пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовляється, оскільки нічого не вживав, на що останньому інспектори повідомляють, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. О 10 годині 26 хвилин до працівників поліції підходить чоловік, який не представляється, та запитує у чому проблеми, на що працівники поліції повідомляють про причину зупинки, про пропозицію пройти у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Чоловік починає переконувати працівників поліції, що ОСОБА_1 не вживає ані наркотичних засобів, ані алкогольних напоїв та звертається до ОСОБА_1 , щоб той проїхав до медичного закладу та потім він його забере. Після чого чоловік вступає у дискусію з працівниками поліції щодо того, що мопед, яким керував ОСОБА_1 не є механічним транспортним засобом та відповідно для керуванням ним не потрібне посвідчення водія. О 10 годині 37 хвилин чоловік повторно звертається до ОСОБА_1 , щоб той поїхав з працівниками поліції до медичного закладу та працівники поліції повторно пропонують водієві пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, роз`яснюючи, що відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Незважаючи на пропозиції працівників поліції пройти огляд у встановленому законом порядку на визначення стану наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 категорично відмовляється. Після чого працівники поліції, роз`яснюють ОСОБА_1 його права, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення та розпочинають процес розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Після чого зачитують вголос відповідну постанову, роз`яснюють порядок її оскарження та починають складати протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час якого зачитують вголос ОСОБА_1 його права, передбачені Конституцією України та Кодексом про адміністративні правопорушення. Копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальність за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 отримав під короткий особистий підпис, проте від підпису протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні, останній відмовився, як й відмовився від підпису будь-яких інших документів. Також на відеозаписах зафіксовано, як працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 , що від керування транспортним засобом він відсторонений.

Також, із досліджених відеозаписів встановлено, як 04 квітня 2026 року о 17 годині 01 хвилину назустріч автомобілю патрульної поліції їде мопед білого кольору. Працівники поліції розвертаються та їдуть за ними. Після зупинки транспортного засобу на узбіччі, працівник полії підходить до водія, представляється, повідомляє про здійснення відеофіксації та запитує у чоловіка посвідчення водія відповідної категорії. Водій повідомляє, що посвідчення водія не має та представляється як ОСОБА_1 . Працівник поліції перевіряє особу водія згідно бази Інформаційно-комунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України» та сайту Судової влади України й повідомляє, що ніякої інформації відносно нього не має, окрім того, що останній не має посвідчення водія, у тому числі категорії А1. Також працівники поліції встановили, що посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було раніше здано не зберігання та нового останній не отримував. Крім того, працівники поліції встановили, що 25 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії. В ході подальшого спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції повідомила, що у неї є підозра, що останній перебуває у стані наркотичного сп`яніння, оскільки у нього звужені зіниці очей. ОСОБА_1 заперечував факт вживання наркотичних засобів та повідомив, що має захворювання очей. О 17 годині 08 хвилин працівники поліції пропонують водієві пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відмовився та сказав «пишіть, що хочете». Працівники поліції повідомляють, що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння також передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повторно пропонують пройти огляд у встановленому законом порядку у медичному закладі, оскільки у нього є ознаки наркотичного сп`яніння у вигляді звуження зіниць очей, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. О 17 годині 11 хвилин ОСОБА_1 ще раз повідомляє, що нікуди не поїде, оскільки йому шкода свого часу. При цьому, інспектор поліції ще раз наголошує, що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на що водій повторює «пишіть, що хочете». Також на відеозаписах зафіксовано, як працівник поліції зачитує вголос ОСОБА_1 його права, передбачені Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, запитує, чи оскаржував він постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на що водій повідомляє, що оскаржує, але коли та де вона оскаржується не знає. Після чого працівники поліції розпочинають складати протоколи про адміністративні правопорушення за частиною 5 статті 126 та частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але від їх підпису ОСОБА_1 відмовився, як й відмовився від отримання їх копій. О 17 годині 57 хвилин працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що він керування транспортним засобом той відсторонений, на що останній відповів, що повезе мопед у руках.

Відтак, із досліджених у судовому засіданні відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно 25 березня 2026 року та 04 квітня 2026 року керував транспортним засобом електромопедом невідомої марки, без номерних знаків, з ознаками наркотичного сп`яніння, при цьому від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі, відмовився.

При цьому, як убачається із досліджених відеозаписів ніякого фізичного чи психологічного тиску з боку працівників поліції до ОСОБА_1 застосовано не було.

Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчинених адміністративних правопорушень та збирання доказів, судом не встановлено. Відеозаписи працівниками поліції вілися безперервно. Підстав уважати, що відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, є змонтовані з метою неправомірного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у суду немає та останнім не доведено. Ознак фальсифікації вказані записи не містять. До того ж, на відеозаписах чітко зафіксовані обставини справи згідно викладених у протоколах суті правопорушень, а саме: підтвердження факту відмови водія, який керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі та керування транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, вчинене повторно протягом року.

Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавались заяви у порядку, передбаченим чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративних матеріалів відносно нього. Як й не надано доказів того, що ОСОБА_1 звертався до суду в порядку, передбаченому нормами Кодексу адміністративного судочинства України, щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції.

В цілому протоколи про адміністративне правопорушення складені з дотриманням вимог статей 254 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містять всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при їх складанні не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколах, сумнівів не викликають, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколів.

Також, з огляду на те, зазначені події були зафіксовані поліцейськими за допомогою технічних засобів відеозаписів, і відеозаписи були долучені до протоколів про адміністративне правопорушення, суд вважає, що проведення огляду та складання протоколів про адміністративні правопорушення відбулося з дотриманням вимог закону, у тому числі статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас, суд звертає увагу на те, що досліджені у судовому засіданні відеозаписи є об`єктивними доказами, оскільки містить у собі фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керуванням таким транспортним засобом, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння

В цілому, протоколи про адміністративне правопорушення не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, порушень вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не встановлено.

Беручи до уваги, що суду не було надано будь-яких фактичних відомостей на підтвердження того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а також щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду водія на стан наркотичного сп`яніння й складення ними протоколів та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних доказів, суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності.

Також слід зазначити, що вирішуючи справу суд має приймати інформоване рішення, тобто робити свої висновки щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, виходячи з усієї релевантної інформації, яку сторонам вдалося отримати і надати суду.

Правила недопустимості доказів становлять собою обмеження цього загального принципу, дозволяючи або зобов`язуючи виключати з процесу доказування інформацію, яка потенційно може мати істотне, а іноді й вирішальне значення для справи.

Тому виключення потенційно важливих відомостей, тобто визнання їх недопустимими незалежно від їх стосунку до справи і доказового значення, є крайнім заходом, до якого слід звертатися у разі, якщо іншими засобами неможливо забезпечити справедливого судового розгляду.

В основі створення правил про недопустимість доказів лежать кілька міркувань.

Насамперед це виключення потенційно недостовірних доказів або доказів, достовірність яких неможливо перевірити.

Також запровадження правил про недопустимість доказів має за мету створити стримуючий ефект для державних органів. Загроза виключення доказів, отриманих внаслідок істотного порушення фундаментальних прав і свобод людини, знеохочує органи правопорядку вдаватися до таких порушень.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи отримання доказів за допомогою катувань і поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та права на допомогу захисника, відвертого порушення права на недоторканість або тих чи інших аспектів приватного життя тощо не може бути терпимим у правосудді.

Тому концепція, що лежить в основі правил щодо допустимості доказів, на переконання суду, виходить з розуміння, що в центрі уваги суду, який вирішує питання про допустимість доказу, мають знаходитися права особи і виправданість їх обмеження державою, незалежно від того, яким саме представником держави ці права обмежуються.

Водночас, порушення численних формальностей, які регулюють порядок складання процесуальних документів чи окремих процесуальних дій, але жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті порушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2020 року у справі з єдиним унікальним № 318/292/18 зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи».

Суд в цій справі вважає такий підхід, сформований Верховним Судом, правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та/або заперечити цю інформацію.

Як вже зазначалося, проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.

Разом з тим в цій справі не установлено факту істотного порушення указаних положень щодо алгоритму дій працівників поліції та фундаментальних прав і свобод порушника.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що як вже зазначалось вище відповідно до статті 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху зазначається, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Відтак, з указаних термінів слідує, що поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому транспортний засіб, у тому числі і електромопед, й у вузькому механічний транспортний засіб.

У статті 1 Закону України від 24 лютого 2023 року № 2956-ХІ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» міститься визначення, що електричний колісний транспортний засіб дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії; легкий персональний електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Таким чином електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Крім того, з правових висновків, викладених Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду у своїх постановах, слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 (провадження № 61-10553св22) вказав, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

На те, що будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів вказав Верховний Суд у постанові від 01 березня 2018 року у справі №278/3362/15-к (провадження № 51-877км18).

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, шо коли електроскутер або мопед, у тому числі саморобний, служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Суд звертає увагу на те, що усі водії транспортних засобів, у тому числі й водії транспортних засобів з електричними двигунами є повноцінними учасниками дорожнього руху, які без виключення, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, мають дотримуватися Правил дорожнього руху України.

Як вже зазначалось, частина 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктами правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є водії транспортних засобів та судноводії.

Відтак, вказана норма права встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Тобто, для притягнення особи водія до адміністративної відповідальності за порушення приписів статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не має значення яким саме видом транспортного засобу (механічним, немеханічним, електричним тощо) вона керувала, в даному випадку ключове значення має те, чи перебував водій у стані сп`яніння.

При розгляді даної справи суд також приймає до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року та як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, доведеними, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», заяви № 15809/02 і № 25624/02), яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що відповідно до статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у судовому засіданні не встановлено. Майнової шкоди проступком не заподіяно.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша репресивно-каральна («штрафна») полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція запобіжно-виховна тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Статтею 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєних адміністративних правопорушень, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції частини 5 статті 126 та частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, з урахуванням вимог статей 34, 35 та 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 4695-IX від 03 грудня 2025 року «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3328 гривень 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 , судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 665 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статями 7, 9 11, 23, 24, 33 36, частинами 2 та 6 статті 38, статтею 40-1, частиною 5 статті 126 , частиною 1 статті 130, статями 245, 246, 249 252, частиною 1 статті 255, статтею 266, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статями 280, 283 285, частиною 2 статті 287, статями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення:

за частиною 5 статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40800 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу,

за частиною 1 статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити з урахуванням положень статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк П`ЯТЬ років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 81600 гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя Т. М. Трояновська