Ухвала суду № 136562484, 14.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10988/25

Провадження № 1-кп/638/1012/26

УХВАЛА

Іменем України

14 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харків кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020001357 від 08.07.2023 року, за № 42024222030000046 від 29.02.2024 року, № 62025170020006946 від 27.05.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 383, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст 263, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст 368, ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні 08.05.2026 прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів без можливості внесення застави, яке було долучено до матеріалів справи та вручено іншим учасникам справи. Стороні захисту ОСОБА_6 було надано час для підготовки до розгляду даного клопотання, у зв`язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.05.2026.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні протягом 2022-2024 років ряду кримінальних правопорушень. 18.06.2024 ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 307 КК України. 18.06.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 19.05.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 255; ч. 2 ст. 307; ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368; ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 146; ч. 2 ст. 383; ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 20.03.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 18.05.2026 року включно.

Прокурор у клопотанні послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні службових злочинів, умисних корисливих кримінальних правопорушень, проти життя особи, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, а також у вчиненні кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, які є тяжкими та особливо тяжкими, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна. Розуміючи можливість призначеного йому покарання ОСОБА_6 може вчиняти дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду. Вказані обставини, в сукупності з його негативним способом життя, що виразився у вчиненні злочину в умовах воєнного стану введеного на території України, порушенні присяги працівника поліції, підтверджує можливість ОСОБА_6 вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів з використанням наданого службового становища, тобто, які він вчинив будучи співробітником правоохоронного органу, основне завдання якого запобігати правопорушенням. Така поведінка ОСОБА_6 порочить звання поліцейського та свідчить про нехтування наданої йому народної довіри. Також, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, які він вчинив під час виконання покладених на нього своїх службових повноважень, що надані йому державою для захисту інтересів суспільства. Однак ОСОБА_6 використав їх у власних інтересах, в протиправних цілях. Тож вказані обставини в сукупності дають підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_6 може продовжити вчиняти інші злочини. Крім того, та обставина, що ОСОБА_6 був працівником правоохоронного органу, становить окремий ризик щодо його можливості впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження. Так, внаслідок тривалого перебування на посаді поліцейського, ОСОБА_6 представляв інтереси держави та користується її авторитетом, що обумовлює його можливість шляхом обману та корупційних зв`язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Також, ОСОБА_6 внаслідок тривалого перебування на посаді має знайомих та друзів в правоохоронній системі, тому може здійснити спроби щодо використання вказаних зав`язків з метою перешкоджанню кримінальному провадженню. Встановлено, що ОСОБА_6 не має хронічних або важких захворювань, має закордонний паспорт, є звільненим з органів Національної поліції України, що в сукупності з його фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене йому покарання, він може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зав`язків), а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Також, прокурор звертає увагу, що ОСОБА_6 під час вчинення злочину носив жетон та посвідчення працівника поліції і не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може викликати суспільний резонанс та недовіру суспільства до правоохоронної системи в цілому. Подальша протиправна поведінка ОСОБА_6 може завдати шкоди інтересам держави та суспільства, а також слугувати прикладом вседозволеності та безкарності за злочинні дії для інших працівників правоохоронних органів. Злочинна діяльність обвинуваченого носила систематичний характер та тривала більше 2 років, та могла тривати і далі, якби не була припинена спіробітниками правоохоронних органів.

Прокурор вважає, що обрання більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Враховуючи наявність обгрунтованої підозри у вчиненні злочинів проти життя особи та особливо тяжких злочинів, кількість та характер існуючих ризиків, а також характер наслідків злочину: спричинення матеріальної шкоди, застава, на думку прокурора, у розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні 14.05.2026 підтримав подане клопотання.

Захисник ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_4 , у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що непослідовна та суперечлива поведінка прокурора порушує принцип недопустимості суперечливої поведінки, який також застосувється і в кримінальному судочинстві. Так, 08.04.2026 у судовому засіданні прокурор погодився із доводами клопотання сторони захисту та підтримав зміну запобіжного заходу, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.04.2026. Більш того, 24.04.2026 сторона обвинувачення подала до Шевченківського районного суду м. Харкова клопотання про скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для проходження ними військової служби. В судовому засіданні 08.05.2026 прокурор публічно підтвердив, що не вбачає підстав для продовження запобіжного заходу, що також підтверджується технічним записом та протоколом судового засідання. Існування ризиків, про які заявляє сторона обвинувачення в даному клопотанні, є припущенням, бо не підтверджується відповідними доказами. Прокурор лише дублює доводи з раніше поданих клопотань, при цьому не наводячи нових доводів про те, що ризики не зменшились, тому клопотання сторони обвинувачення не відповідає вимогам п.1 ч.3 ст.199 КПК України. Захисник просить відмовити у задоволенні клопотання та, у разі наявності підстав для застосування запобіжного заходу, застосувати домашній арешт. У разі, якщо ж суд дійде висновку про наявність підстав для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити розмір застави відповідно до вимог ст.182 та ст.183 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.

Інші учасники кримінального провадження підтримали позицію захисника ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Суд, заслухавши доводи прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

18.06.2024 ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208, 615 КПК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 20.03.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 18.05.2026 року включно.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.04.2026 у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.05.2026 у задоволенні клопотання процесуального керівника прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та/або військової служби за конктрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу відмовлено.

Звертаючись з даним клопотанням про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, прокурор в його обгрунтування посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно зі статтею 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї (надалі Конвенція) є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Положеннями ст. ст. 5, 18 Конвенції передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати на час розгляду вказаного клопотання і полягають у можливості обвинуваченого переховуватися від суду; впливати на свідків, потерпілих та експертів; вчиняти інші кримінальні правопорушення, з огляду на наступне.

Підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також наявність ризиків та обставин, що їх обумовлюють, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити зазначені вище дії.

На наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів (ч.3 ст.255, ч.3 ст.307 та ч.4 ст.189 КК України), за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 13 та до 12 років відповідно з конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у даному кримінальному правопорушенні, може сприяти переховуванню обвинуваченим від суду.

Суд також враховує характер вчинених кримінальних правопорушень, їх систематичність та тривалість протягом значного часу, підвищений суспільний інтерес, службове становище ОСОБА_6 , яке він займав під час вчинення інкримінуємих йому злочинів, відсутність у обвинуваченого постійного джерела доходів та міцних соціальних зв`язків, що в сукупності свідчать про можливість ОСОБА_6 переховування від суду та не виконання ним процесуальних обов`язків, а також про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень чи продовження правопорушень, в яких він обвинувачується. Крум того, суд враховує, що станом на час розгляду клопотання обвинувачений не визначився зі своєю позицією щодо визнаня або невизнання вини у вчиненнні злочинів.

Справа розглядається на час розгляду даного клопотання у судовому засіданні, проте свідки та потерпілі, експерти ще не допитані, тому існує ризик того, що обвинувачений буде мати можливість незаконно вплинути на потерпілих або свідків з метою зміни показань, що не сприятиме об`єктивному розгляду справи.

Разом з тим, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Прокурор у клопотанні зазначає, що ОСОБА_6 з метою перешкоджання кримінальному провадженню може здійснити спроби щодо використання зв`язків в правоохоронній системі. Також, шляхом обману та корупційних зв`язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Такі доводи суд не може взяти до уваги в обгрунтування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки прокурор конкретно не зазначив, яким саме чином ОСОБА_6 такими діями може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Інших доводів та конкретних відомостей в обгрунтування даного ризику прокурором не наведено.

З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не здатний запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому. Обставини, що свідчать про те, що ризики не зменшились, виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту, які викладені у письмових запереченнях до клопотання, суд вважає за необхідне частково погодитись з ними в частині не дотримання прокурором послідовності в реалізації стороною обвинувачення своїх процесуальних прав, рівність яких закріплюється в одному із принципів кримінального провадження, що ставить іншу сторону в невигідне становище, яка вимушена захищатися від правової невизначеності процесуальної поведінки іншої сторони. Інші доводи сторони захисту не спростовують встановлених судом обставин, які унеможливлюють на даному етапі розгляду справи застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Приписами ч.4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Зважаючи на вищенаведене і встановлені судом під час розгляду клопотання підстави та обставини, суд не визначає розмір застави ОСОБА_6 , оскільки він обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.255 КК України та ч.3 ст.307 КК України.

Крім того, у судовому засіданні 08.05.2026 прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів без можливості внесення застави, яке було долучено до матеріалів справи та вручено іншим учасникам справи. Стороні захисту ОСОБА_7 було надано час для підготовки до розгляду даного клопотання, у зв`язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.05.2026.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні протягом 2022-2024 років ряду кримінальних правопорушень. 18.06.2024 ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 19.05.2025 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.368, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.4 ст.28 ч.3 ст.368, ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч.3 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.1 ст.263 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 20.03.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 18.05.2026 року включно.

Прокурор у клопотанні послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні службових злочинів, умисних корисливих кримінальних правопорушень, проти життя особи, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, а також у вчиненні кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, які є тяжкими та особливо тяжкими, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна. Розуміючи можливість призначеного йому покарання ОСОБА_14 може вчиняти дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду. Вказані обставини, в сукупності з його негативним способом життя, що виразився у вчиненні злочину в умовах воєнного стану введеного на території України, порушенні присяги працівника поліції, підтверджує можливість ОСОБА_14 вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні злочинів з використанням наданого службового становища, тобто, які він вчинив будучи співробітником правоохоронного органу, основне завдання якого запобігати правопорушенням. Така поведінка ОСОБА_14 порочить звання поліцейського та свідчить про нехтування наданої йому народної довіри. Також, ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні злочинів, які він вчинив під час виконання покладених на нього своїх службових повноважень, що надані йому державою для захисту інтересів суспільства. Однак ОСОБА_14 використав їх у власних інтересах, в протиправних цілях. Тож вказані обставини в сукупності дають підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_14 може продовжити вчиняти інші злочини. Крім того, та обставина, що ОСОБА_14 був працівником правоохоронного органу, становить окремий ризик щодо його можливості впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження. Так, внаслідок тривалого перебування на посаді поліцейського, ОСОБА_14 представляв інтереси держави та користується її авторитетом, що обумовлює його можливість шляхом обману та корупційних зв`язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Також, ОСОБА_14 внаслідок тривалого перебування на посаді має знайомих та друзів в правоохоронній системі, тому може здійснити спроби щодо використання вказаних зав`язків з метою перешкоджанню кримінальному провадженню. Встановлено, що ОСОБА_14 не має хронічних або важких захворювань, має закордонний паспорт, є звільненим з органів Національної поліції України, що в сукупності з його фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене йому покарання, він може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зав`язків), а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Також, прокурор звертає увагу, що ОСОБА_14 під час вчинення злочину носив жетон та посвідчення працівника поліції і не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може викликати суспільний резонанс та недовіру суспільства до правоохоронної системи в цілому. Подальша протиправна поведінка ОСОБА_14 може завдати шкоди інтересам держави та суспільства, а також слугувати прикладом вседозволеності та безкарності за злочинні дії для інших працівників правоохоронних органів. Злочинна діяльність обвинуваченого носила систематичний характер та тривала більше 2 років, та могла тривати і далі, якби не була припинена спіробітниками правоохоронних органів.

Прокурор вважає, що обрання більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Враховуючи наявність обгрунтованої підозри у вчиненні злочинів проти життя особи та особливо тяжких злочинів, кількість та характер існуючих ризиків, а також характер наслідків злочину: спричинення матеріальної шкоди, застава, на думку прокурора, у розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні 14.05.2026 підтримав подане клопотання.

Захисник ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_4 , у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що непослідовна та суперечлива поведінка прокурора порушує принцип недопустимості суперечливої поведінки, який також застосувється і в кримінальному судочинстві. Так, 08.04.2026 у судовому засіданні прокурор погодився із доводами клопотання сторони захисту та підтримав зміну запобіжного заходу, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.04.2026. Більш того, 24.04.2026 сторона обвинувачення подала до Шевченківського районного суду м. Харкова клопотання про скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для проходження ними військової служби. В судовому засіданні 08.05.2026 прокурор публічно підтвердив, що не вбачає підстав для продовження запобіжного заходу, що також підтверджується технічним записом та протоколом судового засідання. Існування ризиків, про які заявляє сторона обвинувачення в даному клопотанні, є припущенням, бо не підтверджується відповідними доказами. Прокурор лише дублює доводи з раніше поданих клопотань, при цьому не наводячи нових доводів про те, що ризики не зменшились, тому клопотання сторони обвинувачення не відповідає вимогам п.1 ч.3 ст.199 КПК України. Захисник просить відмовити у задоволенні клопотання та, у разі наявності підстав для застосування запобіжного заходу, застосувати домашній арешт. У разі, якщо ж суд дійде висновку про наявність підстав для застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити розмір застави відповідно до вимог ст.182 та ст.183 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.

Інші учасники кримінального провадження підтримали позицію захисника ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Суд, заслухавши доводи прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18.06.2024 ОСОБА_7 затримано у порядку ст.208, 615 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 20.03.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 18.05.2026 року включно.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.04.2026 у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.05.2026 у задоволенні клопотання процесуального керівника прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та/або військової служби за конктрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу відмовлено.

Звертаючись з даним клопотанням про продовження ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, прокурор в його обгрунтування посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно зі статтею 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї (надалі Конвенція) є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Положеннями ст. ст. 5, 18 Конвенції передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати на час розгляду вказаного клопотання і полягають у можливості обвинуваченого переховуватися від суду; впливати на свідків, потерпілих та експертів; вчиняти інші кримінальні правопорушення, з огляду на наступне.

Підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також наявність ризиків та обставин, що їх обумовлюють, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити зазначені вище дії.

На наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів (ч.3 ст.255, ч.3 ст.307 та ч.4 ст.189 КК України), за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 13 та до 12 років відповідно з конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у даному кримінальному правопорушенні, може сприяти переховуванню обвинуваченим від суду.

Суд також враховує характер вчинених кримінальних правопорушень, їх систематичність та тривалість протягом значного часу, підвищений суспільний інтерес, службове становище ОСОБА_7 , яке він займав під час вчинення інкримінуємих йому злочинів, відсутність у обвинуваченого постійного джерела доходів та міцних соціальних зв`язків, що в сукупності свідчать про можливість ОСОБА_7 переховування від суду та не виконання ним процесуальних обов`язків, а також про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень чи продовження правопорушень, в яких він обвинувачується. Крім того, суд враховує, що станом на час розгляду клопотання обвинувачений не визначився зі своєю позицією щодо визнаня або невизнання вини у вчиненнні злочинів.

Справа розглядається на час розгляду даного клопотання у судовому засіданні, проте свідки та потерпілі, експерти ще не допитані, тому існує ризик того, що обвинувачений буде мати можливість незаконно вплинути на потерпілих або свідків з метою зміни показань, що не сприятиме об`єктивному розгляду справи.

Разом з тим, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Прокурор у клопотанні зазначає, що ОСОБА_7 з метою перешкоджання кримінальному провадженню може здійснити спроби щодо використання зв`язків в правоохоронній системі. Також, шляхом обману та корупційних зв`язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Такі доводи суд не може взяти до уваги в обгрунтування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки прокурор конкретно не зазначив, яким саме чином ОСОБА_7 такими діями може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Інших доводів та конкретних відомостей в обгрунтування даного ризику прокурором не наведено.

З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не здатний запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому. Обставини, що свідчать про те, що ризики не зменшились, виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту, які викладені у письмових запереченнях до клопотання, суд вважає за необхідне частково погодитись з ними в частині не дотримання прокурором послідовності в реалізації стороною обвинувачення своїх процесуальних прав, рівність яких закріплюється в одному із принципів кримінального провадження, що ставить іншу сторону в невигідне становище, яка вимушена захищатися від правової невизначеності процесуальної поведінки іншої сторони. Інші доводи сторони захисту не спростовують встановлених судом обставин, які унеможливлюють на даному етапі розгляду справи застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Приписами ч.4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Зважаючи на вищенаведене і встановлені судом під час розгляду клопотання підстави та обставини, суд не визначає розмір застави ОСОБА_7 , оскільки він обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.255 КК України та ч.3 ст.307 КК України.

Керуючись ст.ст. 22, 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 372, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання процесуального керівника прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 14 травня 2026 року до 12 липня 2026 року включно без права внесення застави.

Клопотання процесуального керівника прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 14 травня 2026 року до 12 липня 2026 року включно без права внесення застави.

Строк дії ухвали визначити до 12 липня 2026 року включно.

Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими - в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, іншим учасникам судового провадження та направити Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» для відома і виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали складений 15.05.2026 року.

Суддя ОСОБА_1