Рішення № 136561681, 15.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 р. № 520/1556/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №203850003992 від 22.10.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи - з 21.11.1978 по 25.10.1980 рік, з 06.02.1983 по 01.09.1998 рік та повторно розглянути заяву від 23.09.2025 року про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 23.09.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №203850003992 від 22.10.2025 через відсутність необхідного страхового стажу. Так, позивач вважає, що факт його роботи підтверджується відомостями трудової книжки колгоспника від 10.02.1980 серії НОМЕР_1 та архівною довідкою №18.01-18/118 від 13.10.2025. Вважає, що формальні неточності у вказаних документах не можуть бути підставою для обмеження у реалізації його конституційного права на соціальний захист, а тому позивач вважає відмову в призначені пенсії протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надав до суду відзив, в якому вказав, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи у колгоспі ім. Чапаєва згідно з трудовою книжкою від 10.02.1980 серії НОМЕР_1 з 21.11.1978 по 25.10.1980, з 06.02.1983 по 01.09.1998, оскільки записи про трудову участь у колгоспі містять недоліки. Так, архівна довідка №18.01-18/118 від 13.10.2025 не містить належного ПІБ позивача (по батькові позивача зазначено скорочено), відтак ГУ ПФУ в Харківській області діяло правомірно, на підставі чинного законодавства, тому підстави для визнання протиправним та скасування рішення №203850003992 від 22.10.2025 відсутні.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, 23.09.2025 позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV ( далі- Закон №1058-ІV). На час звернення із заявою позивач досяг 63 років.

30.09.2025 рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №203850003992 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано згідно з трудовою книжкою від 10.02.1980 серії НОМЕР_1 періоди його роботи у колгоспі з 21.11.1978 (запис про звільнення відсутній) та період з 06.02.1983 по 01.09.1998, оскільки відомості про встановлений мінімум трудової діяльності у громадському господарстві та його виконання внесено в трудову книжку з порушенням вимог Загальних положень №310.

15.10.2025 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, додавши для додаткового підтвердження трудового стажу, довідку №18.01-18/118 від 13.10.2025, видану трудовим архівом Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області.

Поряд із тим, рішенням №203850003992 від 22.10.2025 відповідач повторно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Відмова мотивована тим, що до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи в колгоспі згідно з наданою довідкою №18.01-18/118 від 13.10.2025, починаючи з 1978 по 1993, оскільки в довідці зазначено не повністю ПІБ заявника.

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Харківській області №203850003992 від 22.10.2025 про відмову у призначенні йому пенсії за віком, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаєЗакон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(Закон № 1058-IV).

Згідно з ч. 1ст. 8 Закону № 1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Згідно з ч. 1ст. 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2ст. 24 Закону №1058-IV).

Частиною 4ст. 24 Закону №1058-IVпередбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ ( далі - Закону № 1788-ХІІ)передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так,ст.62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 , за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року за № 310 ( далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство у колгоспі : прийняття в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.02.1980 судом встановлено, що 21.11.1978 позивач був прийнятий у члени колгоспу ім. Чапаєва.

26.10.1980 позивача було призвано до лав Радянської армії.

З 06.02.1983 прийнято у члени колгоспу ім. Чапаєва та по 01.09.1998 ОСОБА_1 займав різні посади в означеному колгоспі.

Згідно з архівною довідкою №18.01-18/118 від 13.10.2025, виданої трудовим архівом Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області, у відомостях нарахування заробітної плати колгоспникам ім. Чапаєва с. Минківка Минківської сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_2 (зустрічається як ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ) за 1978-1998 роки та є відомості про відпрацьовані людинодні та заробітку плату (а.с.22-28).

Відповідно до першого рішення пенсійного органу №203850003992 від 30.09.2025 до загального страхового стажу позивача не зараховано згідно з трудовою книжкою періоди роботи у колгоспі ім. Чапаєва з 1978 по 1993, оскільки відомості про встановлений мінімум трудової діяльності у громадському господарстві та його виконання внесено в трудову книжку з порушенням вимог Загальних положень №310.

При повторному зверненні позивача до пенсійного органу, відповідачем було прийнято другу відмову (спірне рішення №203850003992 від 22.10.2025), відповідно до якого до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи в колгоспі згідно з наданою довідкою №18.01-18/118 від 13.10.2025, починаючи з 1978 по 1993, оскільки в довідці зазначено не повністю ПІБ заявника.

Згідно з пунктом 13 Основних Положень відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця.

Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Суд наголошує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2022 року у справі № 607/7638/17, від 30.09.2021 у справі №300/860/17

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, позивач не може нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки роботодавцем та на нього не можуть бути покладені негативні наслідки недотримання роботодавцем вимог щодо правильності заповнення трудової книжки та виправлення помилок у ній.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили про те, що позивач не має права на зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи, оскільки недоліки в трудовій книжці останнього, ще не є підставою вважати, що в цей період він не працював.

За наведених обставин, суд зазначає, що надана позивачем разом із заявою про призначення пенсії копія трудової книжки у достатній мірі підтверджує періоди його трудової діяльності в колгоспі ім. Чапаєва: з 21.11.1978 по 25.10.1980, з 06.02.1983 по 01.09.1998, що мали бути зараховані відповідачем до його страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Щодо тверджень відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи у колгоспі ім. Чапаєва з 01.01.1984 по 31.12.1987 через те, що ПІБ позивача зазначено скорочено в архівній довідці №18.01-18/118 від 13.10.2025 суд зазначає наступне.

Оцінюючи існуючу невідповідність написання даних позивача в архівних довідках та паспортних даних, суд вважає, що вказана довідка видана саме позивачеві та вважає надмірним формалізмом не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача з тих підстав, що в ній зазначено скорочено його ПІБ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та перерахунку пенсії.

Окрім того, суд зазначає, що частиною 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

До того ж і відповідно абзацу 3 п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1; далі за текстом - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Проте, у ході розгляду даної справи пенсійний орган не подав жодних доказів та не навів жодних аргументів на підтвердження правомірності дій з приводу нереалізації управлінської функції у порядку наведених норм.

У даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності спірних періодів, у зв`язку з відсутністю уточнених даних.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірне рішення відповідача №203850003992 від 22.10.2025 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню із зобов`язанням відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи - з 21.11.1978 по 25.10.1980 рік, з 06.02.1983 по 01.09.1998 рік та повторно розглянути заяву від 23.09.2025 року про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №203850003992 від 22.10.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи - з 21.11.1978 по 25.10.1980 рік, з 06.02.1983 по 01.09.1998 рік та повторно розглянути заяву від 23.09.2025 року про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА