Рішення № 136561020, 15.05.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2026 року м. Рівне№460/20586/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2020, 2021, 2022, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115 та не зарахування до загального страхового стажу періодів її роботи: з 13.03.1991 по 05.12.1991 в Березнівському РК ЛКСМ України; з 06.12.1991 по 01.05.1994 в районній організації СМР;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 09.05.2025 (в межах строку звернення до суду) у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2020, 2021, 2022, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115, зарахувавши до загального страхового стажу періоди її роботи: з 13.03.1991 по 05.12.1991 в Березнівському РК ЛКСМ України; з 06.12.1991 по 01.05.1994 в районній організації СМР.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 20.05.2023 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, що призначена їй зі зменшенням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої визначено згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії за віком позивачу застосовано середню заробітну плату по країні за 2020, 2021, 2022 роки 12236,71 грн відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У серпні 2025 року позивачем було з`ясовано, що відповідач всупереч положенням чинного законодавства та правовій практиці Верховного Суду не здійснює індексацію пенсії ОСОБА_1 у встановлений законом спосіб. Відповідач листом від 14.08.2025 №1700-0202-8/60872 на адвокатський запит представника позивача повідомив, що позивачу призначено пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки 12236,71 грн, то підстав для індексації пенсії шляхом збільшення на відповідні коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, яка врахована для призначення пенсії з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, немає. Також, відповідач зазначив, що на виконання вимог вищевказаної постанови Уряду до пенсії ОСОБА_1 встановлено підвищення: 100,00 грн з 01.03.2024. Разом з тим, відповідач у листі вказав, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 позивачу з 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (12236,71 грн), на коефіцієнт 1,0345 (12236,71 грн х 1,0345 = 12658,88 грн), а не 1,115. Крім того, з листа відповідача від 21.08.2025 №1700-0202-8/62496 встановлено, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 13.03.1991 по 01.05.1994, оскільки відомості, зазначені у записах №15 (звільнення), №16 (прийняття) трудової книжки НОМЕР_1 не містять записів у графі №4 на основі чого внесений запис (документ, його дата та номер). Позивач вважає таку поведінку відповідача протиправною, і такою, що не відповідає чинному законодавству та правовій практиці Верховного Суду, оскільки вона порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення у розмірі, відповідному заробітній платі та стажу, порядок врахування яких чітко визначений чинним законодавством. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 12.11.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження), встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.05.2023 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену їй зі зменшенням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої визначено згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні пенсії за віком позивачу застосовано середню заробітну плату по країні за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020, 2021, 2022 роки 12236,71 грн відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У серпні 2025 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача щодо надання інформації та документів про порядок обчислення пенсії, на який відповідач листом від 14.08.2025 №1700-0202-8/60872 повідомив, що позивачу призначено пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки 12236,71 грн, у зв`язку з чим підстав для індексації пенсії шляхом збільшення на відповідні коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, яка врахована для призначення пенсії з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, немає. Також, відповідач зазначив, що на виконання вимог вищевказаної постанови Уряду до пенсії ОСОБА_1 встановлено підвищення: 100,00 грн з 01.03.2024.

Разом з тим, відповідач у листі вказав, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 позивачу з 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (12236,71 грн), на коефіцієнт 1,0345 (12236,71 грн х 1,0345 = 12658,88 грн), а не 1,115.

Крім того, листом відповідача від 21.08.2025 №1700-0202-8/62496 повідомлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 13.03.1991 по 01.05.1994 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 16.12.1985, оскільки відомості, зазначені у записах №15 (звільнення), №16 (прийняття) не містять записів у графі №4 на основі чого внесений запис (документ, його дата та номер).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;

Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + … + Кзn);

К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії.

Індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина п`ята статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (далі Порядок №124).

При цьому суд звертає увагу на те, що хоча вказаний Порядок і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проте враховуючи пункт 1 Порядку №124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.

Відповідно до абзаців першого і другого пункту 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, механізм індексації пенсій, визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV та Порядком №124, зводиться до збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за правилами, визначеними абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, на відповідний коефіцієнт.

При цьому для цілей індексації показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, обчислюється відповідно до пункту 4 Порядку №124.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом №1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Перерахунки раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, для забезпечення індексації пенсії, пенсійним органом проводились:

з 01.03.2024 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;

з 01.03.2025 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

Пунктом 1 Постанови №185 та пунктом 1 Постанови №209 встановлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, відповідно:

з 1 березня 2024 року у розмірі 1,0796;

з 1 березня 2025 року у розмірі 1,115.

Таким чином, індексація пенсій у подальшому відповідно до Постанов №185, №209, проводиться згідно з Порядком №124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 01.10.2017 на відповідні коефіцієнти.

Положення Порядку №124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону №1058-IV);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (за приписами Порядку №124).

Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розміру внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

В іншому випадку, відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках згідно з Законом №1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону №1058-IV. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 №185, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25.02.2025 №209.

Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV положень пункту 5 Порядку №124 є протиправним.

З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №200/422/24, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, від 13.02.2025 у справі №280/3296/24, від 18.02.2025 у справі №400/5696/24, від 18.02.2025 у справі №160/15379/24, від 25.02.2025 у справі №160/14043/24, від 12.03.2025 у справі №620/8157/24, від 12.03.2025 у справі №280/4794/24, від 12.03.2025 у справі №340/4007/24, від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд констатує, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі ч. 2 ст. 42 Закону №1058-IV, встановивши їй щомісячну доплату до пенсії у розмірі 100,00 грн з 01.03.2024 та застосувавши з 01.03.2025 коефіцієнт збільшення 1,0345 замість 1,115 (з 01.03.2024 коефіцієнт збільшення 1,0796 взагалі не застосовувався) відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періодів роботи: з 13.03.1991 по 05.12.1991 в Березнівському РК ЛКСМ України; з 06.12.1991 по 01.05.1994 в районній організації СМР, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набув чинності з 01.01.2004, відтак, всі періоди трудової діяльності до цієї дати зараховуються відповідно до раніше чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

В силу вимог ст. 62 Закону №1788-XII, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до записів її трудової книжки Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 16.12.1985:

Запис №14 від 13.03.1991 прийнята на посаду секретар-друкарки Березнівського РК ЛКСМ України на період декретної відпустки (наказ від 13.03.1991 №2);

Запис №15 від 05.12.1991 звільнена з посади секретар-друкарки Березнівського РК ЛКСМ України у зв`язку з ліквідацією організації;

Запис №16 від 06.12.1991 прийнята на посаду зав. сектором обліку та фінансів районної організації СМР на період декретної відпустки;

Запис №17 від 01.05.1994 звільнена з посади зав. сектором обліку та фінансів районної організації СМР за власним бажанням згідно поданої заяви за ст. 38 КЗпП УРСР (наказ від 01.05.1994 №8).

Суд встановив, що Пенсійний орган не зарахував вказані вище періоди роботи позивача, оскільки відомості, зазначені у записах №15 (звільнення), №16 (прийняття), не містять записів у графі №4 на основі чого внесений запис (документ, його дата та номер).

Суд оцінює критично та відхиляє вказані доводи відповідача, враховуючи наступне.

Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і лише за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Окрім цього, суд враховує, що ані Законом №1058-IV, ані Порядком №637 не встановлено критеріїв оцінки оформлення трудової книжки при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком. Встановлення такого критерію відповідачем у даному випадку не обумовлено жодним нормативно-правовим актом, а тому Пенсійний орган діяв поза межами правового регулювання, що суперечить ст. 19 Конституції України.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника (прізвище, ім`я та по батькові, дата народження); про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.3 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції №58, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4 Інструкції №58).

Суд зазначає, що відомості про спірні періоди роботи позивача, які Пенсійний орган не зараховував до стажу, внесені з дотриманням вимог Інструкції №58: відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печатками організації та підписами уповноважених осіб. З таких даних можна цілком точно та достовірно встановити місце, посаду та періоди роботи позивача. При цьому, дата прийняття на роботу 13.03.1991 (запис №14) підтверджується посиланням на наказ від 13.03.1991 №2, а дата звільнення 01.05.1994 (запис №17) посиланням на наказ від 01.05.1994 №8. Відсутність у графі 4 записів №15 та №16 посилання на конкретний наказ не може спростувати самого факту трудових відносин позивача у спірний період, оскільки початок та кінець цього періоду документально підтверджені.

Таким чином, доводи Пенсійного органу щодо відсутності у графі 4 записів №15 та №16 трудової книжки позивача посилання на документ, його дату та номер, є необґрунтованими та безпідставними.

Також суд зазначає, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаних періодів роботи Пенсійним органом не надавалось. Обов`язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця.

Суд вказує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації організації не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 23.04.2019 у справі №593/1452/16-а, від 30.08.2021 у справі №300/860/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач дійсно працювала у періоди:

з 13.03.1991 по 05.12.1991 в Березнівському РК ЛКСМ України;

з 06.12.1991 по 01.05.1994 в районній організації СМР.

Також суд вказує, що частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV унормовано, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону №1058-IV встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву у наданих для призначення пенсії документах, відповідач має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, суд вважає, що належним способом відновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 09.05.2025 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2020, 2021, 2022, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115, зарахувавши до загального страхового стажу періоди її роботи: з 13.03.1991 по 05.12.1991 в Березнівському РК ЛКСМ України; з 06.12.1991 по 01.05.1994 в районній організації СМР.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак заявлений позов належить задовольнити у повному обсязі.

Згідно з приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови здійснити з 09.05.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки та не зарахування до загального страхового стажу періодів її роботи: з 13.03.1991 по 05.12.1991 в Березнівському РК ЛКСМ України; з 06.12.1991 по 01.05.1994 в районній організації СМР.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за роки, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії з 09.05.2025, та зарахувавши до загального страхового стажу періоди її роботи: з 13.03.1991 по 05.12.1991 в Березнівському РК ЛКСМ України; з 06.12.1991 по 01.05.1994 в районній організації СМР.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 травня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя У.М. Нор