Рішення № 136561018, 15.05.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2026 року м. Рівне№460/6656/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення з 23 лютого 2026 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати з 23 лютого 2026 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років у відповідності зі ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України протиправно відмовлено їй у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідачем не враховано періоди її навчання у Володимирецькій середній школі та Українському інституті інженерів водного господарства як періоди проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Позивачка вважає свої права порушеними, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 20.04.2026 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 22.02.2026 позивачці виповнилося 55 років. Позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 4, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 25.11.1992.

02.03.2026 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням відповідача від 10.03.2026 №172050008399 у призначенні пенсії позивачці відмовлено. Підставою для відмови зазначено відсутність необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю для зниження пенсійного віку на 5 років, оскільки відповідачем не враховано періоди навчання позивачки у Володимирецькій середній школі з 26.04.1986 по 17.06.1988 та в Українському інституті інженерів водного господарства у місті Рівному з 01.09.1989 по 01.06.1990 у зв`язку з відсутністю інформації про місце її проживання у зазначені періоди.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка звернулася до суду з даним позовом, вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-XII.

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше чотирьох років, - категорія 4.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачкою подано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, серії НОМЕР_1 , а також довідку Володимирецької селищної ради Рівненської області №441 від 25.05.2026, відповідно до якої позивачка була зареєстрована у селищі Володимирець Рівненської області, яке відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія), у періоди з 22.06.1988 по 23.08.1988, з 06.07.1990 по 29.08.1990 та з 17.09.1990 по теперішній час, що загалом становить 2 роки 7 місяців 11 днів проживання станом на 01.01.1993.

Також позивачкою подано трудову книжку серії НОМЕР_2 , згідно із записами №1-3 якої вона працювала у період з 18.01.1989 по 22.08.1989 на заводі «Ситал», розташованому у селищі Володимирець Рівненської області. Зазначені обставини додатково підтверджуються довідкою №7 від 12.02.2026. Вказані періоди проживання та роботи були враховані відповідачем і не є спірними між сторонами.

Разом з тим, відповідачем не зараховано до періоду проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю час навчання позивачки у Володимирецькій середній школі з 26.04.1986 по 17.06.1988 та період навчання в Українському інституті інженерів водного господарства у місті Рівному з 01.09.1989 по 01.06.1990, з підстав відсутності відомостей щодо місця проживання позивачки у зазначені періоди.

Суд зазначає, що позивачкою подано довідку Володимирецького ліцею №1 №16 від 26.02.2026, відповідно до якої вона навчалася у Володимирецькій середній школі Володимирецького району Рівненської області у період з 01.09.1978 по 17.06.1988. На момент навчання у школі позивачка була неповнолітньою особою та перебувала на утриманні батьків, що підтверджується записом у будинковій книзі, де вона зазначена як «утриманець», а також свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що період навчання позивачки у Володимирецькій середній школі підлягає зарахуванню до періоду проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки у цей час позивачка фактично перебувала на території відповідної зони та зазнавала впливу радіоактивного забруднення.

При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23 та від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, відповідно до яких право на зниження пенсійного віку пов`язується із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з проживанням, роботою або навчанням у такій місцевості. Верховний Суд зазначив, що період навчання особи у навчальному закладі, розташованому на території радіоактивного забруднення, є періодом фактичного перебування особи у такій зоні, а тому підлягає зарахуванню до строку проживання чи роботи при визначенні права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Суд також враховує, що положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядку №22-1 прямо не врегульовують питання підтвердження перебування неповнолітньої особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з навчанням у загальноосвітньому навчальному закладі. Водночас наявність такої прогалини у правовому регулюванні не може бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист.

Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини, а за відсутності такого виходить із конституційних принципів і загальних засад права.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що станом на 01.01.1993 позивачка прожила, працювала та навчалася у зоні посиленого радіоекологічного контролю понад 5 років 4 місяці 9 днів, а загальний період її проживання у зазначеній зоні до 31.12.2014 перевищує 27 років, у зв`язку з чим вона має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

Крім того, суд враховує положення статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за призначенням пенсії відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення такого віку. Оскільки позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії у межах тримісячного строку після досягнення відповідного віку, пенсія підлягає призначенню з 23.02.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат визначені відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо непризначення ОСОБА_1 з 23 лютого 2026 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 23 лютого 2026 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років у відповідності зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 травня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А,м. Кропивницький,Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25001, ЄДРПОУ/РНОКПП 20632802)

Суддя Н.В. Друзенко