Ухвала суду № 136560768, 15.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 травня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/7719/25Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача та його представника про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 08 серпня 2025 року у справі №440/7719/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі №440/7719/25 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат за період з 23.10.2022 по 19.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат ОСОБА_1 за період з 23.10.2022 по 31.12.2022 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови №704 та здійснити виплату ОСОБА_1 різниці з урахуванням фактично сплачених сум та із утриманням належних податків та зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

23 лютого 2026 року до суду надійшла заява позивача та його представника про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 08 серпня 2025 року у справі №440/7719/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії разом з доказами направлення її відповідачу.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано судді Ясиновському І.Г. 23.02.2026.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною п`ятою статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідач надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що враховуючи набрання законної сили вищезазначеним рішенням військовою частиною НОМЕР_1 було проведено перерахунок складових грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. Відповідно до копії розрахунку потреби в коштах за КЕКВ 2800 на листопад 2025 року (додається) військова частина НОМЕР_1 сформувала та направила до забезпечувального фінансового органу заявку на фінансування. Джерелом фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 , утримання та забезпечення її діяльності аналогічно до утримання і забезпечення діяльності суду - є Державний бюджет України. Відповідно до підпункту 9 пункту 2.6 Глави 2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 12.03.2012 №333 за кодом 2800 „Інші поточні видатки здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі для виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), а також для відшкодування судових витрат. Згідно з рахунком військової частини НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 фінансування з Державного бюджету України є недостатнім для виконання усіх рішень, котрі у свою чергу виконуються в порядку черговості, тому виконання відповідного рішення тимчасово унеможливлюється через відсутність належного фінансування з Державного бюджету України /а.с. 83-84/.

Відповідно до заперечень на заяву про виконання ухвали суду та додаткових письмових пояснень позивач наголошував на безпідставності доводів відповідача /а.с.88-89, 90-91, 103-104/.

Окремо суд наголошує на помилковості твердження позивача, викладеному у додаткових письмових поясненнях від 17.04.2026, про розгляду судом питання про встановлення судового контролю (ст.382 КАС України), оскільки ним 23 лютого 2026 року до суду подано заяву в порядку ст.383 КАС України (тобто про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду).

Вирішуючи подану заяву з урахуванням доданих до неї матеріалів, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено, крім іншого, й приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень з приводу виконання рішення суду зобов`язального характеру.

Як вже з`ясував суд, на виконання рішення суду у цій справі відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат ОСОБА_1 за період з 23.10.2022 по 31.12.2022 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови №704 та здійснити виплату ОСОБА_1 різниці з урахуванням фактично сплачених сум та із утриманням належних податків та зборів. За результатами вказаних перерахунків відповідач нарахував різницю у відповідних виплатах у розмірі 71645 грн.

Тож звинувачення позивача щодо невиконання відповідачем судового рішення є безпідставними з огляду на здійсненні дії щодо перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення суду.

Що стосується здійснення виплати вказаної суми, то суд звертає увагу заявника, що як з`ясовано судом з наданих позивачем матеріалів, 24.11.2025 державний виконавець вказаного Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №7918206 з примусового виконання рішення суду у справі №440/7719/25.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Зокрема, частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною третьою цієї ж статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а за частиною четвертою - вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Крім того, відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення підлягає виконанню, але в разі відкриття виконавчого провадження контроль за виконанням здійснюється державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про те, що виконавче провадження триває, державний виконавець вчиняє виконавчі дії з примусового виконання судового рішення. Водночас заявник не надав доказів того, що державний виконавець вичерпав усі заходи примусового виконання або що бездіяльність відповідача є остаточною та невиправною.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви позивача та його представника про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 08 серпня 2025 року у справі №440/7719/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у зв`язку з чим залишає її без задоволення.

З огляду на відсутність підстав для задоволення заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, відсутні й підстави для постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 293, 294, 370, 383 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача та його представника про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 08 серпня 2025 року у справі №440/7719/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Г.Ясиновський