Рішення № 136560312, 14.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6161/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнати протиправним та скасувати рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 156050030823 від 14.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язати відповідача зарахувати до мого страхового стажу період роботи з 07.08.1990 по 26.10.1998 і призначити мені пенсію за віком з 02.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням йому відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи з 07.08.1990 по 26.10.1998, протягом якого позивач працював на підприємстві, що на момент прийняття на роботу мало назву «ОПО ПРЕССМАШ имени 60-ти летия Октября», а на момент звільнення «ВАТ ПРЕСМАШ», мотивуючи це відсутністю інформації про реорганізацію підприємства.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача зарахувати даний період до його страхового стажу з огляду на те, що зазначений період роботи підтверджується належним записом у трудовій книжці, який містить дату прийняття та дату звільнення, підпис посадової особи та відбиток печатки підприємства. При цьому, на думку позивача, отримання додаткових документів, які підтверджують реорганізацію підприємства, є об`єктивно неможливим, оскільки згідно з довідкою з Державного архіву Одеської області та Архіву Одеської міської ради, документи підприємства ВАТ «ПРЕСМАШ» до архівів не надходили і їх місце знаходження невідоме.

Вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою суду від 10.03.2026 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії заяви та усіх матеріалів щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, на підставі яких прийняте рішення № 156050030823 від 14.01.2026 року про відмову у призначені пенсії.

19.03.2026 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні.

Відповідач зазначає, що згідно документів, доданих до заяви про призначення пенсії, страховий стаж Позивача становить 31 рік 07 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 (32 роки). До страхового стажу Позивача не зараховано період роботи з 07.08.1990 по 26.10.1998, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства.

У своїх доводах відповідач посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 та Інструкцію №58, а саме пункт 2.15, відповідно до якого якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими нормами чинного законодавства, а відтак задоволенню не підлягають.

20.03.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав викладених у позові.

03.04.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме запиту до органу управління ОДА (департамент промисловості), запиту до Фонду держмайна, відповіді на запит до органу управління ОДА (департамент промисловості), відповіді на запит до органу управління ОДА (департамент промисловості)_МІНЮСТ.

10.04.2026 року до суду позивачем подано клопотання про долучення доказів, а саме заяви до ПФУ в Дніпропетровській області про перегляд відмови з урахуванням довідок з архівів, відповіді на заяву до ПФУ в Дніпропетровській області, заяви до ПФУ в Одеській області про перегляд відмови з урахуванням довідок з архівів, відповіді на заяву до ПФУ в Одеській області про перегляд відмови з урахуванням довідок з архівів.

17.04.2026 року позивачем подано копію відповіді Фонду державного майна України щодо реорганізації ВАТ «Пресмаш» для долучення до матеріалів справи.

Інші заяви по суті справи, додаткові докази та клопотання до суду не надходили.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню ним 60 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою від 06.01.2026 року про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, за результатом опрацювання якої прийнято рішення №156050030823 від 14.01.2026 року про відмову в призначенні пенсії. Підставою для відмови визначено відсутність необхідного страхового стажу 32 роки. Так, в оскаржуваному рішенні зазначено:

«Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, становить 32 роки.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року від 25 до 35 років.

У разі відсутності зазначеного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 років.

Страховий стаж заявника (ці) становить: 31 р. 07 м. 08 дн.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

1) до розрахунку страхового стажу не враховано періоди роботи з 07.08.1990 по 26.10.1998, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства.».

Не погодившись з відмовою у зарахуванні оскаржуваного періоду до страхового стажу при призначенні пенсії та відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Доводи позивача ґрунтуються на тому, що відсутність запису про перейменування підприємства є недоліком ведення трудової книжки роботодавцем і не може бути підставою для позбавлення працівника права на зарахування стажу роботи, а також на неможливості отримання ним додаткових документів, які підтверджують реорганізацію підприємства.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 20.06.1974 року № 162 у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 року № 252 зі змінами від 19.10.1990 року №412, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон № 1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до пп. 1.7, 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (надалі - Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Суд встановив, що 06.01.2026 року (по досягненню 60 років) позивач звернувся до Головного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області № 156050030823 від 14.01.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, відповідач посилається на те, що особа не має необхідного страхового стажу не менше 32 років для призначення пенсії.

Позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 07.08.1990 по 26.10.1998, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 вказаної статті Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Суд зазначає що положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі-Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи (довідки, виписки із наказів, особові рахунки).

Згідно із записами №№6-8 трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 07.08.1990 по 26.10.1998 працював на посаді інженера технолога в «ОПО ПРЕССМАШ имени 60-ти летия Октября». На печатці, що засвідчує запис про звільнення позивача 26.10.1998, зазначено ВАТ «ПРЕСМАШ».

Запис про реорганізацію підприємства відсутній.

Станом на час внесення записів щодо спірного періоду роботи позивача загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція № 162).

Згідно п.п. 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом трудової діяльності робітників та службовців.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Згідно пункту 2.3 Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються охайно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма N Т -2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторено точний запис із трудової книжки (вкладиша) (п.2.4. Інструкції №162).

У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції №162).

Якщо підприємства, що внесли неправильний або неточний запис, ліквідовані, виправлення здійснюються правонаступником, а за його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.(п.2.7. Інструкції №162).

Пунктом 2.10 Інструкції № 162 врегульовано, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по-батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по-батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

У відповідності до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

За приписами підрозділу в) Занесення відомостей про роботу пункту 2.13 у графі 3 розділу " Відомості про роботу " як заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначено в такий цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт та професій робітників; для службовців - відповідно до найменувань посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу. Зміни та доповнення, внесені в установленому порядку до зазначеного довідника, а також до Єдиної номенклатури посад службовців або штатного розкладу, доводяться до відома робітників та службовців, після чого до їх трудових книжок на підставі наказу (розпорядження) адміністрації вносяться відповідні зміни та доповнення. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому самому підприємстві оформляється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Згідно пункту 2.26. Інструкції №162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника виконується з дотриманням наступних правил: в графі 1 проставляється порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графе 4 вказується, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), з прийняттям якої Інструкція №162 не застосовується.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. (Постановою від 27.04.1993 №301 Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» затверджено зразок бланку трудової книжки). Отже законодавством продовжено використання бланку попереднього зразка та Інструкцією №58 припинено застосування Інструкції 162.

При цьому, суд звертає увагу, що в Інструкції №58 закріплені аналогічні вимоги, що були викладені у попередній Інструкції №162.

Аналіз наведених норм права доводить, що саме на роботодавця покладено обов`язок заповнення трудової книжки робітника.

Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 (справа №580/4012/19).

Зазначені відповідачем недоліки, такі як "відсутня інформація про реорганізацію підприємства", не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.

Суд зауважує, що спірний період роботи підтверджується належним записом у трудовій книжці позивача, який містить дату прийняття та дату звільнення, підпис відповідальної особи та відбиток печатки підприємства.

Як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Отже, з огляду на те, що з трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, вбачається, що позивач у період з 07.08.1990 по 26.10.1998 року працював на посаді інженера технолога у ВАТ «ПРЕСМАШ», суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно не зарахований до страхового стажу позивача вищевказаний період.

Встановивши протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 07.08.1990 року по 26.10.1998 року, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття вказаного рішення, з огляду на що воно є необґрунтованим та протиправним, а відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14 січня 2026 року № 156050030823 підлягає скасуванню.

При цьому суд не бере до уваги подані позивачем докази на підтвердження неможливості отримання додаткових документів щодо реорганізації підприємства, на якому він працював у спірний період, оскільки такі докази були отримані позивачем уже після прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому не могли бути предметом оцінки відповідачем під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Щодо позовної вимоги про зарахування стажу та призначення пенсії суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, враховуючи висновки суду про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 07.08.1990 року по 26.10.1998 року та віднесення законодавцем обрахунку страхового стажу до повноважень пенсійного органу, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи 07.08.1990 року по 26.10.1998 року та повторно розглянути заяву позивача від 06.01.2026 про призначення пенсії, з урахуванням зарахованих за рішенням суду періодів до страхового стажу та правових висновків, наданих судом у рішенні.

Висновки про те, що дії зобов`язального характеру щодо розгляду питання про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

У зв`язку із задоволенням основної позовної вимоги суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнати протиправним та скасувати рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14 січня 2026 року № 156050030823 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 07.08.1990 року по 26.10.1998 року та повторно розглянути заяву від 06.01.2026 про призначення пенсії, з урахуванням зарахованих за рішенням суду періодів до страхового стажу та правових висновків, наданих судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. та 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук