Ухвала суду № 136559812, 15.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

15 травня 2026 року 320/19108/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ІНОВЕЙШН КОМПАНІ» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ІНОВЕЙШН КОМПАНІ» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ІНОВЕЙШН КОМПАНІ» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 3, оф. 10, код ЄДРПОУ 40536733) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8А, код ЄДРПОУ 43997555), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Державної митної служби України від 20 квітня 2026 року № UA100360/2026/000001/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної митної служби України від 21 квітня 2026 року № UA100360/2026/000138;

- зобов`язати Київську митницю Державної митної служби України після набрання рішенням суду законної сили вчинити передбачені законом дії для оформлення наслідків скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20 квітня 2026 року № UA100360/2026/000001/2 та врахування митної вартості товарів, заявленої Позивачем за першим методом у митній декларації № 26UA100360802694U0 від 14 квітня 2026 року;

- зобов`язати Київську митницю Державної митної служби України вчинити передбачені статтею 301 МКУ та Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, дії щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ІНОВЕЙШН КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 40536733, п/р НОМЕР_1 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», надміру сплачених митних платежів у розмірі 268 553,81 грн, а саме підготувати, сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (електронний висновок) про повернення цієї суми з Державного бюджету України.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа № 320/19108/26 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

14.05.2026 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- заборонити Київській митниці Державної митної служби України вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію (стягнення, списання, зарахування у дохід бюджету) фінансової гарантії у сумі 268 553,81 грн (двісті шістдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривні 81 копійка), наданої Позивачем згідно з графою 52 митної декларації від 21.04.2026 № 26UA100360802856U4 (термін гарантії 20.07.2026) на забезпечення сплати митних платежів за рішенням про коригування митної вартості товарів від 20.04.2026 № UA100360/2026/000001/2, до набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі;

- зупинити дію рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 20 квітня 2026 року № UA100360/2026/000001/2 на час розгляду цієї адміністративної справи до набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що важливою обставиною, яка визначає необхідність застосування заходів забезпечення позову саме у цей момент, є правова природа суми 268 553,81 грн та обмежений строк її утримання у режимі гарантії. Із змісту нової митної декларації, поданої позивачем з урахуванням оскаржуваного рішення (МД № 26UA100360802856U4), вбачається таке: графа 48 «Відстрочення платежу»: 20.07.2026 (тобто 90 днів з моменту випуску товару у вільний обіг); графа 52 «Гарантія не дійсна для» / поле гарантії: 268 553,81 грн (саме у такому розмірі надано забезпечення сплати митних платежів за оскаржуваним рішенням); у підрозділі розрахунків МД виділено саме різницю, що в сумі дає 268 553,81 грн додаткове митне навантаження, яке виникло виключно внаслідок коригування митної вартості.

Таким чином, сума 268 553,81 грн не є сплаченою до Державного бюджету України митними платежами. Це діюча фінансова гарантія у розумінні розділу X Митного кодексу України (зокрема, статті 305, 308, 310 МКУ), надана за рахунок зарезервування коштів з авансового платежу позивача (передоплати в сумі 291 000,00 грн, внесеної 21.04.2026 платіжною інструкцією № 987054, АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК»). На сьогодні товар фактично випущено у вільний обіг саме під цю гарантію, а самі кошти ще не перейшли до бюджету і обліковуються як забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

На переконання позивача, юридичним наслідком вказаного є те, що до 20.07.2026, тобто протягом 90 денного строку дії гарантії, у відповідача об`єктивно існує можливість вчинити дії з її реалізації (зарахування/списання/стягнення коштів гарантії в дохід бюджету як митних платежів за оскаржуваним рішенням). Така реалізація гарантії може відбутися автоматично за самим лише фактом закінчення строку дії гарантії і не залежить від ходу судового процесу у цій справі. Невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить, а в окремих частинах унеможливить, ефективний захист прав позивача.

Окрім цього, позивач посилається на очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення, які підтверджуються самим його змістом.

Розглянувши подану заяву суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Таким чином, обов`язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд зважає на обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.

Щодо можливості застосування заходів забезпечення позову у даній справі, з урахуванням доводів позивача, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пункту 4 частини 4 статті 54 МК України у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган зобов`язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються, за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Правовими нормами пункту 1 частини 1 статті 308 розділу Х МК України визначено, що способами забезпечення сплати митних платежів є: 1) грошова застава; 2) індивідуальна гарантія; 3) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "використання загальної гарантії"; 4) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "використання загальної гарантії із зменшенням розміру забезпечення референтної суми до 50 відсотків"; 5) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "використання загальної гарантії із зменшенням розміру забезпечення референтної суми до 30 відсотків"; 6) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "використання звільнення від гарантії".

Відповідно до частини 1 статті 310 МК України гарантія є зобов`язанням гаранта виплатити на вимогу митного органу суму коштів у межах розміру гарантії та в порядку і строки, встановлені цим Кодексом, у разі невиконання особою обов`язку із сплати митних платежів.

Згідно правових норм частини 1 та 3 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Вказане свідчить, що у випадку скасування судом рішення про коригування митної вартості у зв`язку з його необґрунтованістю та протиправністю, а також підтвердження судом правильності обчислення митної вартості товару у поданій митному органу митній декларації, останнє дає право декларанту повернути собі надміру сплачену (списану) у формі гарантії різницю між сумою митних платежів, визначеною ним, та сумою митних платежів, обчисленою митним органом, якщо така станом на дату ухвалення рішення буде сплачена.

Згідно з пунктом 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844, затверджений Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Цей Порядок визначає процедури під час повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині шостій статті 244, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Так, розділом ІІІ Порядку №643 визначено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

Отже, законодавством визначено чіткий механізм повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, що спростовує доводи позивача про те, що у випадку задоволення пред`явленого ним позову, повернення ним коштів (у разі їх сплати (списання) після закінчення терміну гарантії 20.07.2026 року) істотно буде ускладнено.

Можливе зарахування до державного бюджету коштів у розмірі 268 553,81 грн не є тією обставиною, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Поряд з цим суд враховує, що однією з позовних вимог позовної заяви є зобов`язання відповідача вчинити передбачені статтею 301 МКУ та Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, дії щодо повернення позивачу надміру сплачених митних платежів у розмірі 268 553,81 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначає, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Таким чином, застосування визначеного позивачем заходу забезпечення позову фактично нівелює/підміняє заявлену позивачем позовну вимогу вказану вище.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2023 року (справа №140/17441/20) зазначив, що заходи забезпечення мають вживатися лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватися поважними підставами й підтверджуватися належними доказами.

Також, Верховний Суд вказав, що розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода в такому виконанні, а також в очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

На переконання суду обставини правомірності/протиправності оскаржуваних рішень, у даному випадку, можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем так і відповідачем у даній справі.

Факт наявності порушення прав позивача, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153 155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ІНОВЕЙШН КОМПАНІ» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ІНОВЕЙШН КОМПАНІ» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Парненко В.С.