Рішення № 136559723, 15.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року справа №320/9771/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44116011) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу в міжнародних правовідносинах на користь Турецької Республіки,

встановив:

Представник Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в міжнародних правовідносинах на користь Турецької Республіки, у якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у міжнародних правовідносинах на користь Турецької Республіки сумі 1 536 468,65 гривень на банківський рахунок за такими реквізитами:

Назва банку утримувача рахунку: Gelir Odaresi Baskanligi Merkez Saymanlik Mudurlugu;

Банківський рахунок: TR 440000100100000859032060;

Назва банку: Central Bank of the Republic of Turkey;

SWIFT код: TCMBTR2A;

Призначення платежу (реквізити), які повинні використовуватись для переказу грошей:

vergi borcu/99251944744

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, увалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна податкова служба України отримала лист Адміністрації доходів Міністерства казначейства і фінансів Турецької Республіки від 12.06.2025 № Z-22246361-030.01[86-724.01.02/UA4]-51008 щодо стягнення з ОСОБА_1 податкової заборгованості у розмірі 1 562 245,70 турецьких лір, що еквівалентно 1 536 468,65 грн. Листом від 09.07.2025 № 17148/7/99-00-13-01-07 Державна податкова служба України направила до Головного управління ДПС у м. Києві документи, отримані від Адміністрації доходів Міністерства казначейства і фінансів Турецької Республіки, для їх вручення ОСОБА_1 та вжиття заходів щодо стягнення податкової заборгованості у межах чинного законодавства. Позивач посилається на пункт 104.2 статті 104 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючий орган після отримання документа іноземної держави, на підставі якого здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах, у тридцятиденний строк визначає відповідність такого документа міжнародним договорам України. У разі невідповідності документа міжнародним договорам України він повертається компетентному органу іноземної держави. Якщо ж документ визнано таким, що відповідає міжнародним договорам України, контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах у порядку, передбаченому статтею 42 Податкового кодексу України. Відповідно до відомостей з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 19.08.2025 Головне управління ДПС у м. Києві особисто вручило представнику відповідача Мусієнку М.В. податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах № Z-22246361-030.01[86-724.01.02/UA4]-51008 від 12.06.2025, що підтверджується підписом на копії зазначеного документа. Позивач також зазначає, що згідно з пунктом 104.3 статті 104 Податкового кодексу України податковий борг у міжнародних правовідносинах перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, визначеним Національним банком України на день надсилання платнику податків податкового повідомлення. Податковий борг відповідача у розмірі 1 562 245,70 турецьких лір, згідно з наданим позивачем розрахунком за курсом Національного банку України, становить 1 536 468,65 грн. Станом на 03.03.2026 за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , обліковується податкова заборгованість у розмірі 1 536 468,65 грн. Позивач вказує, що, незважаючи на конституційний обов`язок щодо сплати податків і зборів, на момент звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 1 536 468,65 грн, що є підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи міститься супровідний лист Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2026, яким підтверджується направлення копії ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі на адресу відповідача.

Як вбачається з копії трекінгу АТ «УКРПОШТА», що міститься у матеріалах справи, поштове відправлення було повернене 13.04.2026 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від ОСОБА_1 не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.

Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

У разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

Державна податкова служба України отримала лист Адміністрації доходів Міністерства казначейства і фінансів Турецької Республіки від 12.06.2025 № Z-22246361-030.01[86-724.01.02/UA4]-51008 щодо стягнення з ОСОБА_1 податкової заборгованості у розмірі 1 562 245,70 турецьких лір, що еквівалентно 1 536 468,65 грн.

Листом від 09.07.2025 № 17148/7/99-00-13-01-07 Державна податкова служба України направила до Головного управління ДПС у місті Києві документи, отримані від Адміністрації доходів Міністерства казначейства і фінансів Турецької Республіки, для їх вручення ОСОБА_1 та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості у межах чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

19.08.2025 Головним управлінням ДПС у м. Києві особисто вручено представнику відповідача Мусієнку М.В. податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах № Z-22246361-030.01[86-724.01.02/UA4]-51008 від 12.06.2025, що підтверджується підписом на копії зазначеного документа.

Податковий борг відповідача у розмірі 1 562 245,70 турецьких лір відповідно до наданого позивачем розрахунку за курсом Національного банку України становить 1 536 468,65 грн.

Враховуючи, що податковий борг не погашений, представник позивача звернувся із позовом, який просить задовольнити у повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим кодексом та іншими законами України.

За приписами підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підп. 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

За пунктами 95.1.-95.4. ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов`язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання є податковим боргом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 11 Конвенції, на прохання запитуючої держави запитувана держава з урахуванням положень статей 14 й 15 вживає необхідних заходів для стягнення податкової заборгованості, належної до сплати першій державі, ніби ця заборгованість, виникла в запитуваній державі.

Положення пункту 1 застосовуються лише до податкової заборгованості, яка є предметом документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі, та, якщо відповідні Сторони не домовилися про інше, яка не оспорюється.

Відповідно до статті 13 Конвенції до прохання про надання адміністративної допомоги згідно із цим розділом додаються:

a) заява про те, що заборгованість стосується податку, до якого застосовується ця Конвенція, та, у випадку стягнення, про те, що з урахуванням пункту 2 статті 11 заборгованість не оспорюється або не може оспорюватися;

b) офіційна копія документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі;

c) будь-який інший документ, необхідний для здійснення стягнення чи заходів зі збереження суми податків.

Відповідно до частини 1 статті 14 Конвенції, питання стосовно будь-якого періоду, після закінчення якого заборгованість не може примусово стягуватися, регулюються законодавством запитуючої держави. У проханні про надання допомоги наводиться конкретна інформація про цей період.

Частиною 1 статті 17 Конвенції визначено, що на прохання запитуючої держави запитувана держава вручає адресату документи, зокрема ті, які стосуються судових рішень, що надсилаються запитуючою державою та стосуються податку, до якого застосовується ця Конвенція.

Згідно підпункту а частини 2 статті 17 Конвенції, запитувана держава здійснює вручення документів у спосіб, установлений її внутрішнім законодавством для вручення документів суттєво подібного характеру.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конвенції, коли документ вручається відповідно до цієї статті, додання його перекладу не є обов`язковим.

Згідно підпункту 14.1.53 пункту 14.1 статті 14 ПК України документ іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах - рішення компетентного органу іноземної держави про нарахування податкового боргу до бюджету такої держави, що на запит зазначеного компетентного органу відповідно до міжнародного договору України підлягає виконанню на території України.

За приписами пункту 104.2 статті 104 ПК України контролюючий орган після отримання документа іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах, у тридцятиденний строк визначає відповідність такого документа міжнародним договорам України. У разі невідповідності такого документа повертає його компетентному органу іноземної держави. Якщо зазначений документ визнано таким, що відповідає міжнародним договорам України, контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах у порядку, передбаченому статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.158 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах - письмове повідомлення контролюючого органу про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену документом іноземної держави, за яким здійснюється погашення такої суми грошового зобов`язання відповідно до міжнародного договору України.

Підпунктами 14.1.38, 14.1.154 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання в міжнародних правовідносинах - зобов`язання платника податків сплатити до бюджету іноземної держави відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені законодавством такої іноземної держави; податковий борг в міжнародних правовідносинах - грошове зобов`язання з урахуванням штрафних санкцій, пені за їх наявності та витрат, пов`язаних з його стягненням, несплачене в установлений строк, що на підставі відповідного документа іноземної держави є предметом стягнення, яке може бути звернуто відповідно до міжнародного договору України.

Головне управління ДПС у м. Києві з урахуванням положень статті 104 Податкового кодексу України здійснило вручення представнику відповідача податкового повідомлення в міжнародних правовідносинах № Z-22246361-030.01[86-724.01.02/UA4]-51008 від 12.06.2025, сформованого на підставі листа Адміністрації доходів Міністерства казначейства і фінансів Турецької Республіки щодо стягнення податкової заборгованості.

Судом встановлено, що 19.08.2025 Головним управлінням ДПС у м. Києві особисто вручено представнику відповідача Мусієнку М.В. податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах № Z-22246361-030.01[86-724.01.02/UA4]-51008 від 12.06.2025, що підтверджується підписом на копії зазначеного документа.

Як передбачено пунктом 105.1 статті 105 ПК України, у разі якщо платник податків вважає, що податковий борг в міжнародних правовідносинах, визначений контролюючим органом на підставі документа іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу, не відповідає дійсності, такий платник податків має право протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення в міжнародних правовідносинах про визначення податкового боргу в міжнародних правовідносинах, подати через контролюючий орган компетентному органу іноземної держави скаргу про перегляд такого рішення.

Відповідно до пункту 105.2 статті 105 ПК України у період оскарження суми грошового зобов`язання в міжнародних правовідносинах таке зобов`язання не може бути податковим боргом до отримання від компетентного органу іноземної держави остаточного документа про нарахування податкового боргу в міжнародних правовідносинах.

Такий документ надсилається контролюючим органом платнику податків разом з податковим повідомленням в міжнародних правовідносинах у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Таке податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах не підлягає адміністративному оскарженню.

Пунктом 104.3 статті 104 ПК України визначено, що податковий борг в міжнародних правовідносинах перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, визначеним Національним банком України на день надсилання такому платнику податків податкового повідомлення.

Як установлено пунктом 107.1 ПК статті 107 ПК України, контролюючий орган самостійно перераховує у гривні суму податкового боргу в міжнародних правовідносинах та здійснює заходи щодо стягнення суми податкового боргу платника податку не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податку і збору в іноземній державі, зазначеного у документі компетентного органу іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах. Граничний строк стягнення податкового боргу в міжнародних правовідносинах визначається відповідно до пункту 102.4 статті 102 цього Кодексу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Податковий борг відповідача у розмірі 1 562 245,70 турецьких лір, згідно з наданим позивачем розрахунком за курсом Національного банку України, становить 1 536 468,65 грн.

Згідно з підпунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Виходячи із системного аналізу наведених положень ПК України та долучених матеріалів до позовної заяви, беручи до уваги ту обставину, що грошове зобов`язання відповідача у сумі 1 536 468,65 в міжнародних правовідносинах є узгодженими, оскільки, податковий борг перед іноземною державою - Турецької Республіки несплачений відповідачем самостійно (щодо його розміру не подано доказів оскарження такого, як і не надано доказів сплати заборгованості), відтак суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у міжнародних правовідносинах на користь Турецької Республіки сумі 1 536 468,65 гривень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи, що позивач є відокремленим підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, а предметом позову є стягнення податкового боргу, то відповідно є звільненим від сплати судового збору, відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44116011) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу в міжнародних правовідносинах на користь Турецької Республіки задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у міжнародних правовідносинах на користь Турецької Республіки сумі 1 536 468,65 гривень (Один мільйон п`ятсот тридцять шість тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 65 копійок) на банківський рахунок за такими реквізитами:

Назва банку утримувача рахунку: Gelir Odaresi Baskanligi Merkez Saymanlik Mudurlugu;

Банківський рахунок: TR 440000100100000859032060;

Назва банку: Central Bank of the Republic of Turkey;

SWIFT код: TCMBTR2A;

Призначення платежу (реквізити), які повинні використовуватись для переказу грошей: vergi borcu/99251944744

Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.