Рішення № 136559628, 14.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року м. Київ справа №320/62231/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі по тексту також відповідач, ЦВЛК), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене постановою від 28.10.2025;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути питання про затвердження постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про непридатність ОСОБА_1 до військової служби, оформленої свідоцтвом про хворобу №93/15/1618.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що 07.05.2024 військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами медичного огляду позивача прийняла постанову про його непридатність до військової служби на підставі статті 22а графи ІІ Розкладу хвороб, оформивши таку постанову свідоцтвом про хворобу №93/15/1618.

Позивач зазначає, що висновок ВЛК був підтверджений медичними документами, зокрема результатами полісомнографічних досліджень від 17.02.2024 та 19.02.2024, якими встановлено синдром обструктивного апное сну тяжкої форми та нічну гіпоксемію з показниками, що, на його думку, відповідали пункту «а» статті 22 Розкладу хвороб у редакції, чинній на час первинного медичного огляду.

На переконання позивача, ЦВЛК без достатнього правового та фактичного обґрунтування не затвердила постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вказує, що оскаржувана постанова містить загальні зауваження щодо оформлення медичної документації, однак не пояснює, чому надані медичні документи не підтверджують встановлений діагноз та його відповідність статті 22 Розкладу хвороб.

Позивач також посилається на те, що відповідач мав можливість витребувати додаткові документи, надати роз`яснення щодо оформлення постанови ВЛК або конкретно визначити, яких саме відомостей не вистачає для затвердження постанови. Натомість, за твердженням позивача, відповідач фактично переклав на нього наслідки можливих недоліків оформлення документів та зобов`язав проходити контрольне обстеження в іншій ВЛК.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний, про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг з додатку «Резерв+».

15.04.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видано направлення №1036 на проведення медичного огляду позивача з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

07.05.2024 військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 провела медичний огляд ОСОБА_1 та оформила свідоцтво про хворобу №93/15/1618. У цьому свідоцтві зазначено, що позивач за статтею 22а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

У свідоцтві про хворобу відображено, що з 2015 року у позивача з`явилися напади засинання протягом дня; у 2015 році він був обстежений у медичній компанії «Кардіо», де встановлено діагноз: інсомнія, синдром обструктивного апное сну, тяжка форма, із перебуванням на СРАР-терапії.

У розділі спеціальних досліджень свідоцтва про хворобу зазначено результат полісомнографії від 19.02.2024: синдром обструктивного апное сну тяжкої форми, індекс апное-гіпопное - 54,7 за годину; хронічна нічна гіпоксемія тяжкої форми, SIT90% - 30,2%; мінімальна сатурація SpO2 - 79%, середня сатурація SpO2 - 91%, час з SpO2 менше 90% - 1 година 46 хвилин, що у свідоцтві визначено як такий, що відповідає тяжкому ступеню порушення газообміну.

З консультативного заключення полісомнографії ТОВ «Медична компанія «Кардіо» від 20.02.2024 вбачається, що за результатами дослідження 19.02.2024-20.02.2024 у позивача встановлено інсомнію, синдром обструктивного апное сну тяжкої форми, індекс апное-гіпопное 54,7, хронічну нічну гіпоксемію тяжкої форми, SIT90% - 30,2%, змішаного генезу; також зазначено, що позивач перебуває на СРАР-терапії з 14.03.2015.

Амбулаторна полісомнографія, проведена 17.02.2024, містить дані про індекс апное-гіпопное 58,9 за годину, мінімальну сатурацію 80%, середню сатурацію 90%, час SpO2 менше 90% - 171,0 хвилини. У висновку за цим дослідженням зазначено синдром обструктивного апное сну тяжкої форми та хронічну нічну гіпоксемію середньої форми.

Консультативне заключення КНП Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» від 01.05.2024 також містить відомості про інсомнію, синдром обструктивного апное сну тяжкої форми, індекс апное-гіпопное 54,7, хронічну нічну гіпоксемію тяжкої форми, SIT90% - 30,2%, а також перебування позивача на СРАР-терапії з 14.03.2015.

Постановою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 28.10.2025 постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 не затверджено.

В якості підстави означеного рішення відповідач зазначив таке:

- не виконано постанову ЦВЛК ЗС України від 31.03.2025 №3502;

- встановлений діагноз, зазначений у свідоцтві про хворобу не повний, не обґрунтований відповідно наданої медичної документації та вимог пункту «а» статті 22 Розкладу хвороб;

- діагноз апное сну встановлюється на підставі скарг хворого на підвищену денну сонливість, яка не може бути пояснена іншими факторами, або наявністю двох з наступних симптомів, які також не можуть бути пояснені іншими факторами: епізоди зупинки дихання (яхуди) у сні, періодичні пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, денна втома, порушення концентрації уваги;

- пункти 8, 10, 11 свідоцтва не повні та малоінформативні, не надана медична документація, яка підтверджує етапність та прогресування важкості захворювання;

- не надані підтверджуючі дані звернень в профільні медичні заклади охорони здоров`я України, що підтверджують встановлений діагноз;

- пункт 12 не повний, а саме: не винесені всі клінічні діагнози відповідно наданої медичної на розгляд комісії ЦВЛК ЗС України;

- свідоцтво про хворобу оформлено з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та Методичних рекомендацій щодо організації роботи військово-лікарських комісій та проведення військово-лікарської експертизи в особливий період. Пункти свідоцтва про хворобу оформлено не належно. Відсутній належний опис пульмоногічного статусу.

Пунктом 10 постанови ЦВЛК ЗС України від 28.10.2025 визначено, що ОСОБА_1 підлягає контрольному обстеженню та медичному огляду у ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 із належним оформленням медичної документації та наданням медичних документів, що підтверджують встановлений діагноз.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про непідтвердження висновку ВЛК, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту також - Закон №2232-XII), відповідно до частин першої та третьої статті 1 якого захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Стаття 70 Основ законодавства України про охорону здоров`я визначає, що військово-лікарська експертиза встановлює придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2002 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту також - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу ІІ Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

За приписами підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема:

- оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

- перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;

- запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);

- запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності);

- розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Відповідно до підпункту 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), не пізніше п`ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 . Електронний документ, яким оформлена постанова (свідоцтво про хворобу або довідка ВЛК), направляється в цей же строк на перевірку через ІКС. Перевірка здійснюється у п`ятиденний строк з дня надходження всіх документів.

За результатами перевірки та у разі виявлення помилок або відсутності необхідних підтверджуючих документів ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 відправляють засобами ІКС документи на доопрацювання до ВЛК районних, міських ТЦК та СП, з яких вони надійшли. ВЛК районних, міських ТЦК та СП доопрацьовують та повторно відправляють документи на повторну перевірку у п`ятиденний строк з дня повернення.

Після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про тимчасову непридатність до військової служби передаються з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Інші документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду у паперовій формі (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) направляються до районних (міських) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаних на обліку не пізніше наступного дня після закінчення перевірки.

Після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про непридатність до військової служби направляються через ІКС до штатних ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. Інші документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) направляються до відповідних штатних ВЛК не пізніше наступного дня після закінчення перевірки.

Після затвердження постанови, протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження. Дві паперові копії протоколу засідання штатної ВЛК засвідчуються її печаткою, та надсилаються разом з документами про результати проходження медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) до ТЦК та СП за місцем обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду.

Паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку. Паперова копія такого документа засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд (у разі звернення до закладу охорони здоров`я), або ТЦК та СП (у разі звернення до ТЦК та СП), та видається особі, що пройшла медичний огляд, з її підписом про ознайомлення та датою. Паперова копія документа з постановою, що потребує затвердження штатною ВЛК, видається за запитом особи, що пройшла медичний огляд, у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку у день звернення після отримання ТЦК та СП протоколу засідання штатної ВЛК. Паперова копія документа з постановою засвідчується печаткою ТЦК та СП та видається особі з її підписом про ознайомлення та датою разом з паперовою копією електронного протоколу засідання штатної ВЛК, засвідченою печаткою штатної ВЛК.

Судом встановлено, що до статті 22 Розкладу хвороб у редакції Положення №402, чинній на 07.05.2024, включено: епізодичні та пароксизмальні розлади G40 - G47 (епілепсія та епілептичні синдроми, епілептичний статус, мігрень, розлади сну, в тому числі апное сну):

а) епілепсія за наявності частих епілептичних нападів або виражених психічних розладів - непридатні до військової служби;

б) епілепсія з поодинокими і рідкими (судомними і безсудомними) епілептичними нападами без психічних порушень - придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони;

в) інші епізодичні та пароксизмальні розлади з незначними порушеннями функцій органів і систем - придатні.

Виключено: транзиторні церебральні ішемічні напади G45 (включено до статті 41).

Відповідно до Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, які є додатком 2 до Положення №402, визначено, що стаття 22 передбачає, що діагноз апное сну встановлюється на підставі скарг хворого на підвищену денну сонливість, яка не може бути пояснена іншими факторами, або наявністю двох з наступних симптомів, які також не можуть бути пояснені іншими факторами: епізоди зупинки дихання (ядухи) у сні, періодичні пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, денна втома, порушення концентрації уваги.

Діагноз апное сну обов`язково підтверджується об`єктивними дослідженнями: кардіо-респіраторний моніторинг (запис каналів пульсоксиметрії, повітряного потоку з носу чи/та роту та інші показники) або полісомнографія (бажано, золотий стандарт).

Епізод апное/гіпопное діагностується при зниженні амплітуди потоку повітря при моніторуванні нижче 50 % протягом більше ніж 10 с., яке супроводжуєтья десатурацією на 3 % та більше. Відповідно до частоти виникнення епізодів апное/гіпопное підраховується індекс апное/гіпопное (АНІ): кількість апное/гіпопное, що виникають протягом години. Наявність апное сну підтверджується при АНІ ?5/год. За значеннями індексу апное/гіпопное (АНІ) встановлюють також тяжкість обструктивного апное сну (важкого ступеня - АНІ ??30/год; апное сну середнього ступеня важкості - АНІ 15 - 29/год; апное сну легкого ступеня важкості АНІ = 5 - 14/год).

Ступінь придатності визначається за пунктами «а», «б» або «в» в залежності від тяжкості нічної гіпоксемії, яка оцінюється за відсотком часу проведеного з сатурацією кисню

4) до пункту «а» належить нічна гіпоксемія важкого ступеня (SIT90 % >25 %), підтверджена як мінімум двома послідовними дослідженнями.

5) до пункту «б» належить нічна гіпоксемія середнього ступеня важкості (SIT90 % = 15 - 25 %).

6) до пункту «в» належить нічна гіпоксемія легкого ступеня важкості (SIT90 % = 5 - 14 %).

Тобто, стаття 22 Розкладу хвороб в редакції, чинній на 07.05.2024, охоплювала епізодичні та пароксизмальні розлади G40-G47, у тому числі розлади сну та апное сну. Пояснення до статті 22 передбачали, що діагноз апное сну підтверджується кардіо-респіраторним моніторингом або полісомнографією, а до пункту «а» належить нічна гіпоксемія важкого ступеня (SIT90% >25%), підтверджена як мінімум двома послідовними дослідженнями.

Суд зауважує, що редакція статті 22 Розкладу хвороб Положення №402, чинна на час прийняття оскаржуваної постанови ЦВЛК у жовтні 2025 року, була змінена.

За змістом поточної редакції Пояснень до статті 22 Розкладу хвороб Положення №402, до пункту «в» належать розлади сну внаслідок органічної патології ЦНС, пароксизмальні розлади, що суттєво не впливають на функції органів та систем, а також різні форми мігрені з частими (2 та більше на місяць) і довготривалими (доба та більше) нападами.

Наявність нападу повинна бути підтверджена лікарськими спостереженнями. В окремих випадках беруться до уваги акти, підписані офіційними особами немедичного складу, результати опитування очевидців лікуючим лікарем, якщо зазначений напад та післянападний стан можна вважати епілептичним. У сумнівних випадках слід запитувати дані з місця проживання, навчання, роботи, служби. У тих випадках, коли єдиним помітним проявом хвороби є слабо виражені та рідко виникаючі малі напади або специфічні настрої, питання про придатність до військової служби тих, хто оглядається, вирішується після стаціонарного обстеження. Особи з епілептичною хворобою без психічних розладів, яка розвинулася внаслідок перенесеного органічного захворювання, оглядаються за пунктом «а» або «б» цієї статті залежно від частоти нападів. Якщо документами закладу охорони здоров`я (установи) підтверджуються епілептичні напади в анамнезі та під час обстеження в стаціонарі в період направлення для проходження базової військової служби за даними ЕЕГ виявлено патологічні зміни, то призовники оглядаються за пунктом «б». Діагноз епілепсії обов`язково повинен бути підтверджений результатами ЕЕГ.

Діагноз апное сну встановлюється на підставі скарг хворого на підвищену денну сонливість, яка не може бути пояснена іншими факторами, або наявністю двох з наступних симптомів, які також не можуть бути пояснені іншими факторами: епізоди зупинки дихання (ядухи) у сні, періодичні пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, денна втома, порушення концентрації уваги.

Діагноз апное сну обов`язково підтверджується об`єктивними дослідженнями: кардіо-респіраторний моніторинг (запис каналів пульсоксиметрії, повітряного потоку з носу чи/та роту та інші показники) або полісомнографія (бажано, золотий стандарт).

Епізод апное/гіпопное діагностується при зниженні амплітуди потоку повітря при моніторуванні нижче 50 % протягом більше ніж 10 с., яке супроводжуєтья десатурацією на 3 % та більше. Відповідно до частоти виникнення епізодів апное/гіпопное підраховується індекс апное/гіпопное (АНІ): кількість апное/гіпопное, що виникають протягом години. Наявність апное сну підтверджується при АНІ ?5/год. За значеннями індексу апное/гіпопное (АНІ) встановлюють також тяжкість обструктивного апное сну (важкого ступеня - АНІ ??30/год; апное сну середнього ступеня важкості - АНІ 15 - 29/год; апное сну легкого ступеня важкості АНІ = 5 - 14/год).

Ступінь придатності визначається за пунктами «б» або «в» в залежності від тяжкості нічної гіпоксемії, яка оцінюється за відсотком часу проведеного з сатурацією кисню

До пункту «б» належить нічна гіпоксемія важкого ступеня (SIT90 % > 25 %), підтверджена як мінімум двома послідовними дослідженнями.

До пункту «в» належить нічна гіпоксемія середнього та легкого ступеня важкості (SIT90 % = 5 - 25 %).

Тобто, ступінь придатності при апное сну визначається за пунктами «б» або «в», а нічна гіпоксемія важкого ступеня (SIT90% >25%) віднесена до пункту «б».

Означена обставина, на переконання суду, має значення для мотивування рішення ЦВЛК, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен чітко вказати, яку саме редакцію нормативного регулювання він застосовує при перевірці постанови, прийнятої у попередній редакції Положення №402.

Суд зауважує, що обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що було проаналізовано усі подані документи і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався орган пенсійного фонду при прийнятті такого рішення.

Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про прийняття негативного для особи рішення з огляду на наслідки, які це потягне.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Такий висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №822/1878/18, від 18.03.2021 у справі №280/4057/19.

З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Досліджуючи спірну постанову на предмет відповідності її означеним критеріям, суд зазначає таке.

В оскаржуваній постанові пунктом 2 вказано, що не виконана постанова ЦВЛК ЗС України від 31.03.2025 №3502. Проте, зміст означеної постанови відсутній по тексту оскаржуваної постанови ЦВЛК від 28.10.2025.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою суду від 29.01.2026 було витребувано від відповідача усі документи, які слугували підставою для прийняття спірної постанови.

Проте, відповідач вимоги ухвал суду не виконав витребувані докази, зокрема, постанову ЦВЛК від 31.05.2025 №3502, суду не надав та про причини її ненадання суду не повідомив. Наведене, у свою чергу, позбавляє суд можливість перевірити правомірність доводів щодо невиконання постанови ЦВЛК ЗСУ від 31.03.2025 №3502, зазначених у пункті 2 оскаржуваної постанови.

Натомість Кодекс адміністративного судочинства України закріплює відповідні наслідки такої бездіяльності суб`єкта владних повноважень у вигляді невиконання без поважних причин вимог суду про надання доказів.

Так, згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Пунктом 3 оскаржуваної постанови визначено, що встановлений діагноз, зазначений у свідоцтві про хворобу, не повний, необґрунтований відповідно наданої медичної документації та вимог пункту «а» статті 22 Розкладу хвороб. Проте, суд наголошує на відсутності жодного обґрунтування означених тверджень ЦВЛК, зокрема, не наведено аналізу конкретних медичних документів, які були надані на розгляд комісії, не вказано, у чому саме полягає неповнота діагнозу.

Щодо зазначення у пунктах 6, 8 оскаржуваної постанови про неповноту та малоінформативність пунктів 8, 10, 11 свідоцтва про хворобу, а також про те, що пункт 12 не містить усіх клінічних діагнозів, суд зазначає, що відповідачем не конкретизовано, у чому саме полягає така «неповнота» та «малоінформативність».

Наведені у спірній постанові мотиви мають переважно загальний характер і не розкривають, у чому саме полягає невідповідність наданих медичних документів вимогам пункту «а» статті 22 Розкладу хвороб. ЦВЛК фактично констатувала неповноту діагнозу та медичної документації, однак не навела порівняльного аналізу між критеріями відповідної статті Розкладу хвороб і конкретними медичними показниками, які містяться в матеріалах, поданих щодо позивача.

Зокрема, постанова ЦВЛК не містить окремої оцінки результатів полісомнографічних досліджень від 17.02.2024 та 19.02.2024, хоча саме ці дослідження, за доводами позивача та змістом наданих медичних документів, підтверджують наявність у нього синдрому обструктивного апное сну та нічної гіпоксемії.

Відповідачем не зазначено, чи враховувала ЦВЛК показники індексу апное/гіпопное, рівень сатурації, показник часу перебування із сатурацією нижче 90 %, висновки лікарів щодо тяжкості стану, а також відомості про тривалу CPAP-терапію.

У постанові також не пояснено, чому такі дані не можуть бути прийняті як належне підтвердження відповідного діагнозу або чому вони є недостатніми для затвердження постанови первинної ВЛК.

Суд звертає увагу, що ЦВЛК у своїй постанові навела окремі положення щодо діагностичних критеріїв апное сну, однак не застосувала ці критерії до конкретних обставин справи. Цитування нормативних або медико-експертних положень без співвіднесення їх з фактичними даними медичних документів не може вважатися належним мотивуванням індивідуального акта. Для визнання такого рішення обґрунтованим у ньому має бути зрозуміло, які саме медичні дані ЦВЛК прийняла до уваги, які відхилила, з яких причин та яким чином це вплинуло на кінцевий висновок про незатвердження постанови ВЛК.

Посилання ЦВЛК на неповноту пунктів свідоцтва про хворобу саме по собі не є достатнім для висновку про правомірність оскаржуваної постанови. Якщо відповідач вважав, що окремі розділи свідоцтва про хворобу оформлені неналежно або не містять усіх необхідних клінічних даних, він мав конкретизувати, які саме відомості відсутні, яке значення вони мають для вирішення питання про придатність позивача до військової служби, чому без цих відомостей неможливо затвердити постанову ВЛК, а також чи можуть такі недоліки бути усунуті шляхом витребування додаткових документів або надання роз`яснень відповідній ВЛК.

Водночас оскаржувана постанова не містить висновку про те, що подані медичні документи є недостовірними, суперечливими або такими, що не стосуються позивача. Так само ЦВЛК не зазначила, що надані полісомнографічні дослідження проведені неналежним суб`єктом, не відповідають вимогам до такого виду дослідження або не можуть використовуватися у межах військово-лікарської експертизи. За таких обставин загальне твердження про неповноту документації без аналізу її змісту не дає можливості встановити, чи дійсно ЦВЛК повно і всебічно перевірила матеріали, які стали підставою для складання постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, суд зауважує про законодавчо визначене надання відповідачу повноважень самостійно запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, необхідні для прийняття постанови.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів вчинення відповідачем дій, направлених на повне з`ясування обставин наявності чи відсутності підстав визнання позивача непридатним до військової служби.

Твердження відповідача, викладені у пункті 7 спірної постанови, про відсутність підтверджуючих даних звернень до профільних закладів охорони здоров`я України не узгоджується з наявними у справі документами, які містять відомості про звернення та обстеження позивача у медичних закладах і установах, зокрема у ТОВ «Медична компанія «Кардіо», медичній мережі «Добробут», а також КНП Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня». На переконання суду, у випадку, якщо відповідач вважав ці документи неналежними або недостатніми, він мав би зазначити конкретні причини такого висновку.

Твердження відповідача про порушення вимог Положення №402 та Методичних рекомендацій щодо організації роботи ВЛК і проведення військово-лікарської експертизи в особливий період без конкретизації порушених норм, на переконання суду, також не відповідають критеріям обґрунтованості та вмотивованості як такі, що не дають можливості зрозуміти дійсні причини несприятливого для особи рішення суб`єкта владних повноважень, а суду - перевірити, чи був висновок відповідача зроблений на підставі належних правових критеріїв.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що наявність у ЦВЛК повноважень направляти особу на контрольне обстеження не означає можливості реалізовувати це повноваження без наведення належного мотивування. Таке направлення, на переконання суду, є втручанням у правову визначеність становища особи, яка вже пройшла медичний огляд і відносно якої ВЛК прийняла постанову. Тому рішення про контрольне обстеження повинно містити не лише формальне посилання на повноваження ЦВЛК, а й конкретне обґрунтування, чому без такого обстеження неможливо вирішити питання щодо затвердження або незатвердження постанови первинної ВЛК.

У цій справі ЦВЛК, не затверджуючи постанову первинної ВЛК, фактично поставила під сумнів належність і достатність медичного обґрунтування висновку про непридатність позивача. Проте відповідач не навів переконливих мотивів, чому наявні у справі медичні документи, включаючи результати полісомнографічних досліджень, консультативні висновки та відомості про проведене лікування, не підтверджують відповідного стану здоров`я.

За відсутності такого аналізу суд позбавлений можливості перевірити, чи постанова ЦВЛК є результатом реальної оцінки медичної документації, чи лише формального контролю за оформленням свідоцтва про хворобу.

Окремо слід зазначити, що виявлення ЦВЛК недоліків в оформленні свідоцтва про хворобу не може автоматично покладати на позивача обов`язок повторного проходження медичного огляду без з`ясування, чи могли такі недоліки бути усунуті іншим, менш обтяжливим способом.

З огляду на повноваження ЦВЛК щодо витребування документів, перевірки роботи підпорядкованих ВЛК та надання роз`яснень щодо формулювання постанов ВЛК, відповідач мав обрати такий спосіб реагування, який забезпечував би належну перевірку медичних даних і водночас не створював би для особи невиправданого процесуального та фактичного тягаря.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, розсудливості та пропорційності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання її протиправною та скасування як таких, що підтверджені документально та нормативно.

Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: повторно розглянути питання про затвердження постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 про непридатність позивача до військової служби, оформленої свідоцтвом про хворобу №93/15/1618, з урахуванням висновків суду, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у його дискреційні повноваження.

При цьому, судом враховуються правові висновки Верховного Суду щодо відсутності у суду повноважень надавати оцінку професійним діям лікарів-членів ВЛК при застосуванні методів огляду, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та їх відповідності конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі, викладені, зокрема, у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16.

У постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 Верховний Суд також вказав, що оцінка діагнозу на предмет його відповідності статтям Розкладу хвороб виходить за межі судового розгляду.

Оцінюючи доводи сторін та надані докази у сукупності, суд виходить з того, що предметом цього спору є не самостійне встановлення судом ступеня придатності позивача до військової служби, а перевірка правомірності постанови ЦВЛК, якою не затверджено постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено позивача на контрольне обстеження.

Суд не підміняє військово-лікарську комісію та не вирішує питання, чи є конкретний діагноз таким, що сам по собі зумовлює непридатність особи до військової служби. Визначення діагнозу, оцінка медичних показників і встановлення їх відповідності певному пункту Розкладу хвороб потребують спеціальних медичних знань та належать до компетенції ВЛК. Водночас це не звільняє відповідача від обов`язку приймати індивідуальне рішення із дотриманням процедури, на підставі повного дослідження наданих документів та з наведенням зрозумілих мотивів.

У постанові від 25.04.2025 у справі №620/11008/24 Верховний Суд вказав, що невтручання суду у власне медичну оцінку не позбавляє суд обов`язку перевірити, чи дотримано процедуру прийняття рішення ВЛК, зокрема чи надано оцінку всім обставинам, медичним документам та іншим доказам.

Саме у цій площині судом надано правову оцінку спірній постанові ЦВЛК.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що направлення на контрольне обстеження в будь-якому випадку є неправомірним за наявності двох полісомнографій з огляду на те, що питання достатності медичних досліджень і необхідності контрольного обстеження належить до компетенції ЦВЛК.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 10.12.2025 №3925-4591-3702-5573.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ЦВЛК.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене постановою від 28.10.2025.

3. Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути питання про затвердження постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про непридатність ОСОБА_1 до військової служби, оформленої свідоцтвом про хворобу №93/15/1618.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (ідентифікаційний код 08356179, місцезнаходження: 01153, м. Київ, вул. Госпітальна, 16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.