Ухвала суду № 136559332, 13.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про повернення позовної заяви

13 травня 2026 року м. Київ № 320/19355/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса Донецька область, м.Краматорськ, пл. Соборна, 3, 84300, ЄДРПОУ 13486010), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.12.2025 П/С №914550158142 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у:

ненарахуванні та невиплаті пенсії за період з 01.02.2014 по 12.07.2024;

ненарахуванні та невиплаті щомісячних страхових (регресних) виплат за період з 01.02.2014 по 12.07.2024;

- зобов`язати відповідача:

здійснити повне ретроспективне нарахування пенсії за період з 01.02.2014 по 12.07.2024, у тому числі за місяці, в яких нарахування не проводилось або проводилось не в повному обсязі провести ретроспективне нарахування щомісячних страхових (регресних) виплат за весь період їх незаконного припинення;

здійснити виплату позивачу як спадкоємиці всієї суми заборгованості, включно з уже нарахованими, але не виплаченими сумами.

- стягнути з відповідача на користь позивача:

суму недоотриманих пенсійних та страхових виплат, визначену за результатами проведеного нарахування;

інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України;

3% річних від суми заборгованості за весь період прострочення;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату всієї визначеної судом заборгованості одноразово у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши позовні вимоги позивача, суд вважає за необхідне повернути її позивачу, виходячи із наступного.

Згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Водночас у цій статті в частинах четвертій, п`ятій та шостій встановлено заборони об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких закон встановлює особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п`ята цієї статті).

Поряд з тим закон встановлює умову, за якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може (вправі) до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і тоді, коли розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 року по справі № 420/3956/20, від 02 березня 2023 року у справі №215/3640/22, постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі №383/27/22.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Позивачка, звернувшись до суду з позовною заявою, крім іншого, просить здійснити повне ретроспективне нарахування пенсії її покійному батьку ОСОБА_2 за період з 01.02.2014 по 12.07.2024, у тому числі за місяці, в яких нарахування не проводилось або проводилось не в повному обсязі провести ретроспективне нарахування щомісячних страхових (регресних) виплат за весь період їх незаконного припинення; здійснити виплату ОСОБА_1 , як спадкоємиці всієї суми заборгованості, включно з уже нарахованими, але не виплаченими сумами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є спадкоємицею ОСОБА_2 , який на час смерті був пенсіонером. За життя, до 2016 року, батько позивачки отримував пенсію, однак з жовтня 2016 року її виплату було припинено. Крім того, з березня 2015 було припинено виплату щомісячних страхових виплат.

Разом з тим, позивачка зазначила, що існує обґрунтована підстава припускати, що й за період з 01.02.2014 по 05.03.2022 особа не отримувала пенсію, або вона виплачувалася нерегулярно чи частково, що вимагає окремої перевірки та донарахування. Щомісячні страхові виплати не нараховувались з 01.04.2015 по 12.07.2024 та відсутні дані про страхові виплати за період з 01.02.2014 до 31.03.2015.

Припинення пенсійних виплат на адресу пенсіонера ОСОБА_2 , позивач вважає протиправним, також переконана що має право на визнання права власності в порядку спадкування на майнові права, які входять до спадкової маси після смерті її батька спадкодавця.

Відповідно до ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26.06.2019 у справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 08.04.2022 у справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30.11.2022 справа № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера).

Також спір про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування розглядався Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в справах №428/10113/20, №243/13575/19.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що частина позовних вимог подана з метою захисту спадкових прав позивача, оскільки предметом заявлених позовних вимог є визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на суму недоотриманої пенсії, яка не була нарахована та виплачена Пенсійним фондом України за період з 01.02.2014 по 05.03.2022, з обов`язковою перевіркою факту нарахування та виплати за цей період та на суму щомісячних страхових (регресних) виплат, які не були нараховані та виплачені за період з 01.02.2014 по 12.07.2024, з обов`язковою перевіркою та включенням цих сум до спадкової маси у разі підтвердження відсутності виплат.

Отже, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію померлого батька до пенсійного органу фактично направлені на поновлення порушеного відповідачем права позивача на отримання грошових коштів у порядку спадкування, а тому даний позов поданий на поновлення прав позивача у сфері цивільних правовідносин.

Суд наголошує, що відповідач, хоч і є суб`єктом владних повноважень, проте в цьому випадку він не здійснює відносно позивача публічно-владні управлінські функції, оскільки ці функції відповідач виконував щодо померлого батька позивача.

Отже, частково, між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога позивача як спадкоємця щодо визнання права на отримання грошових коштів, належних спадкодавцеві. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічні висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №808/1346/18, від 27.03.2019 у справі №286/3516/16, постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №0540/5860/18-а, від 21.09.2021 у справі №200/3913/21, від 16.04.2024 у справі № 160/10395/23.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 29.01.2024 у справі №521/5106/23 зазначив, що справи, в яких предметом оскарження є вимога про визнання права власності в порядку спадкування за законом на нараховані грошові кошти недоотриманої за життя пенсії померлого, не належать до юрисдикції адміністративних судів. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах (частина перша статті 19 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, суд дійшов висновку, що за наведених обставин зазначена частина позовних вимог не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Разом з цим, зі змісту позовних вимог вбачається, що іншими позовними вимогами є оскарження дій/бездіяльності відповідача що полягають у не нарахуванні та невиплаті спірних сум тощо.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, позовні вимоги в іншій частині підсудні окружному адміністративному суду.

Таким чином, позивачем у даній позовній заяві об`єднано позовні вимоги щодо яких закон встановлює особливості порядку їх розгляду, що у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом із зверненням до суду в частині позовних вимог, які підсудні адміністративній юрисдикції

У відповідності до п.6 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Суд зазначає, що підстави для застосування положень статті 172 КАС України відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Крім цього, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Ураховуючи зазначене, суд вважає за необхідне повернути позивачу судовий збір у розмірі 1331,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 17.02.2026 року №6370-1065-6263-4746.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 172, 241, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн, згідно з квитанцією від 17.02.2026 року №6370-1065-6263-4746.

3. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.