Рішення № 136558881, 15.05.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Ужгород № 260/64/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВІС" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просить: 1) Скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2025/100444/2 про коригування митної вартості товарів від 10.11.2025 року; 2) Визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/003156 та скасувати її; 3) Скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2025/100446/2 про коригування митної вартості товарів від 10.11.2025 року; 4) Визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/003164 та скасувати її.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці № UA209000/2025/100444/2 про коригування митної вартості товарів від 10.11.2025 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/003156. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці № UA209000/2025/100446/2 про коригування митної вартості товарів від 10.11.2025 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/003164. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати у розмірі 13 312,00 грн.

06 травня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, згідно якої просить стягнути з відповідача Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВІС» судові витрати на правову допомогу у розмірі 14 000 грн. 00 коп.

07 травня 2026 року представником відповідача подано до суду заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, згідно якої просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВІС».

Розглянувши заяву представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 частини 1 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (стаття 134 частина 2 КАС України).

Відповідно до статті 134 частини 3 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із статтею 134 частиною 4 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до статті 134 частин 5-7 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 139 частиною 7 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВІС» було надано: договір про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 08.12.2023 року; акти про виконання робіт № 43/с/2025 та № 44/с/2025 від 05.05.2026 року; рахунки № 44/с/2025 та № 43/с/2025 від 02.12.2025 року.

З актів про виконання робіт № 43/с/2025 та № 44/с/2025 від 05.05.2026 року вбачається, що виконавець АБ «Литвин та Партнери» надав замовнику ТОВ «Рівіс» юридичні послуги на загальну суму 14 000,00 грн., з яких: послуги надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань 2000 грн; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру 4000 грн.; вартість послуг пов`язаних зі збором доказів 3000 грн; гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу 5000 грн.

Відповідно до статті 132 частини 1 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що з вказаного опису вбачається, що ряд послуг, які надавалися адвокатом не є доцільними та дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи, зокрема: послуги надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, вартість послуг пов`язаних зі збором доказів.

Такі види наданих послуг є подібними діями представника позивача, під час яких здійснюється формування позиції позивача щодо спірних правовідносин.

При цьому, суд зауважує, що представником позивача не було надано розрахунок правової допомоги з відображенням вартості години за певний вид послуги.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги у розмірі 14000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Разом з тим, суд зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати калькуляцію погодинної вартості правової допомоги, яка має бути передбачена договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем копії документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат на оплату гонорару представника позивача у заявленому розмірі 14000 грн. є неспівмірним зі складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у описі переліком.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат як витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., оскільки вважає її достатньою та співмірною і пропорційною до предмету спору.

Таким чином, заява представника позивача підлягає задоволенню частково.

Враховуючи, що при ухваленні рішення суду від 01 травня 2026 року у справі № 260/64/26, судом не вирішувалось питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 143, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, к. 58, код ЄДРПОУ 30242624) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).

3. В задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.

4. Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.Д. Маєцька