Рішення № 136557970, 14.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 травня 2026 р. Справа № 120/12217/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність рішення 61 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради від 15.07.2025 № 1522 "Про відмову у наданні земельної ділянки у користування громадянину ОСОБА_1 ".

Ухвалою від 03.09.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач вказав, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач знаходиться в межах села Зведенівка.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Отже, земельні ділянки в межах населених пунктів - це землі житлової та громадської забудови.

Відповідач звертає увагу, що позивач 11.12.2024 звертався до сільської ради з проханням допомогти у вирішенні спору щодо підписання технічної документації зі сторони його брата ОСОБА_2 . На розгляд звернення до ОСОБА_1 була направлена комісія, якою за результатами огляду земельної ділянки було складено Акт. Враховуючи, що ОСОБА_1 просить погодити земельну ділянку у його користування, яка необхідна для потреб села, а саме для протікання води, так як внизу земельної ділянки розміщена додаткова труба, комісією запропоновано переміряти земельну ділянку з залученням спеціаліста землевпорядника, що розробляв технічну документацію для ОСОБА_1 . З цієї ж підстави і не погоджував межу з ОСОБА_2 . Про такі факти ОСОБА_1 було повідомлено листом.

В травні 2025 року від ОСОБА_1 до голови Джуринської сільської ради було направлено заяву про затвердження акту комісії по встановленню меж вищевказаної земельної ділянки та встановити межі даної земельної ділянки згідно з Технічною документацією, виготовленою ФОП ОСОБА_3 . При виїзді на місце, комісією встановлено, що земельна ділянка, на яку вказав ОСОБА_1 займає орієнтовно площу 0,27 га. Але враховуючи, земельне законодавство, ОСОБА_1 виготовив документацію із землеустрою на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, залишивши частину земельної ділянки, що межує з дорогою в комунальній власності. Розміщення межі по горизонталі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погоджена між сусідами.

Також в документацію ввійшла земельна ділянка, яка фактично не використовується, заросла чагарниками, та по ній протікає дощова вода. Зазначена частина ділянки не може передаватися у власність, оскільки є необхідною в громаді для протікання води. Внизу біля дороги розміщена труба для протікання води. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності відповідно до Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

Враховуючи відсутність підстав надання ОСОБА_1 земельної ділянки, що прилягає по вертикалі до земельної ділянки ОСОБА_2 , запропоновано змінити розмір ділянки по технічній документації ОСОБА_1 , а саме: залишити частину ділянки в достатній кількості у комунальній власності для потреб села протікання води та звернути увагу кадастрового реєстратора на непогодження меж земельної ділянки на вищевказаних підставах.

Відповідач вважає, що спірне рішення про відмову в наданні у власність земельної ділянки в межах населеного пункту винесено на підставі норм чинного земельного законодавства - ст.ст.12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з врахуванням принципу моральності, справедливості до іншого населення.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзиву, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд зазначає, що у цій справі відбувся повторний автоматизований розподіл справи між суддями 17.03.2026, оскільки головуючий суддя у справі Томчук А.В. наказом від 27.02.2026 за № 003-К виключений зі штату суду, у зв`язку з призначенням на посаду судді апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 справу № 120/12217/25 передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришеній Р.М.

Ухвалою від 18.03.2026 адміністративну справу прийнято до провадження, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 10.07.2025 подав до Джуринської сільської ради заяву, у якій просив надати в користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 11).

Рішенням сільської ради 61 сесії 8 скликання від 15.07.2025 № 1522 відмовлено у наданні земельної ділянки у користування громадянину ОСОБА_1 , орієнтовною площею 0,0300 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки вказана земельна ділянка є необхідною для потреб села - протікання води.

Вказане рішення позивач вважає протиправним, тому з метою його скасування звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України врегульовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

За змістом статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до положень статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Суд зазначає, що на землях громадської забудови розташовуються будинки та споруди для задоволення громадських потреб, зокрема, приміщення адміністративних, торгівельних, культурно-побутових, наукових, а також інших установ та організацій.

За обставин справи, ОСОБА_1 10.07.2025 подав до Джуринської сільської ради заяву, у якій просив надати в користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 11).

Відповідач на 61 сесії 8 скликання прийняв рішення від 15.07.2025 № 1522 "Про відмову у наданні земельної ділянки у користування громадянину ОСОБА_1 ", у якому вирішив відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні в користування земельної ділянки орієнтовною площею 0,0300 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки вказана земельна ділянка є необхідною для потреб села - протікання води.

При прийнятті рішення відповідач керувався Актом про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо земельних ділянок. У вказаному Акті Комісія встановила, що земельна ділянка, на яку вказав ОСОБА_1 займає орієнтовно 0,27 га. Але враховуючи, земельне законодавство, ОСОБА_1 виготовив документацію із землеустрою на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, залишивши частину земельної ділянки, що межує з дорогою в комунальній власності. Розміщення межі по горизонталі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погоджена між сусідами. Також в документацію ввійшла земельна ділянка, яка фактично не використовується, заросла чагарниками, та по ній протікає дощова вода. Зазначена частина ділянки не може передаватися у власність, оскільки є необхідною в громаді для протікання води. Внизу біля дороги розміщена труба для протікання води. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності відповідно до Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

Враховуючи відсутність підстав надання ОСОБА_1 земельної ділянки що прилягає по вертикалі до земельної ділянки ОСОБА_2 , запропоновано змінити розмір ділянки по технічній документації ОСОБА_1 , а саме: залишити частину ділянки в достатній кількості у комунальній власності для потреб села - протікання води та звернути увагу кадастрового реєстратора на непогодження меж змельної ділянки по якій протікає вода та залишити її в комунальній власності (а.с. 31, 34-35).

Отже, Комісією встановлено, що земельна ділянка не може передаватися у власність, оскільки, оскільки її частина, є необхідною в громаді для протікання води.

Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що частина земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність належать до земель житлової та громадської забудови, тому надання такої земельної ділянки у власність порушить права інших осіб, оскільки є необхідною в громаді для протікання води.

Тому, суд доходить висновку про правомірність рішення 61 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради від 15.07.2025 № 1522 "Про відмову у наданні земельної ділянки у користування громадянину ОСОБА_1 ", а, отже, відсутні підстави для його скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на встановлені у справі обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів та доказів, наданих позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи, що у задоволенні вимог відмовлено, підстави для присудження судових витрат на користь позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Джуринська сільська рада Жмеринського району Вінницької області (вул. Заводська, 2, с. Джурин, Вінницька область, 23545, код ЄДРПОУ 04325489).

Повне судове рішення складено 14.05.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна