Рішення № 13655677, 20.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.01.11 р. Справа № 9/202

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг”, м.Синельникове Дніпропетровська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріком ІЛД”, м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в розмірі 1 874грн.18коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Грачов А.С. – представник (за довіреністю б/н від 27.12.2010р.);

від відповідача: Зозуля В.І. – представник (за довіреністю б/н від 14.12.2010р.);

від ТОВ „Торговий дім „Арда”: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг”, м.Синельникове Дніпропетровська область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Сотта-Плюс”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 1 874грн.18коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 787грн.85коп., пені в розмірі 73грн.25коп. та 3% річних в розмірі 13грн.08коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №425-МАР від 14.01.2010р. з протоколом розбіжностей від 14.01.2010р., договір відступлення вимоги від 30.08.2010р., лист вих.№16 від 30.08.2010р., видаткові накладні №786270410 від 27.04.2010р., №746060510 від 06.05.2010р., №745120510 від 12.05.2010р., №779140510 від 14.05.2010р., №752190510 від 19.05.2010р., податкові накладні №786270410 від 27.04.2010р., №746060510 від 06.05.2010р., №745120510 від 12.05.2010р., №779140510 від 14.05.2010р., №752190510 від 19.05.2010р., банківські виписки за 29.06.2010р., 05.08.2010р.

Ухвалою від 07.12.2010р. господарський суд Донецької області замінив відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Сотта-Плюс”, м.Маріуполь на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю „Маріком ІЛД”, м.Маріуполь на підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію суду 21.12.2010р. від відповідача надійшли письмові пояснення вих.№414 від 16.12.2010р., відповідно до яких останній зазначив, що згідно видаткових накладних №786270410 від 27.04.2010р., №746060510 від 06.05.2010р., №745120510 від 12.05.2010р., №779140510 від 14.05.2010р., №752190510 від 19.05.2010р. товарно-матеріальні цінності були отримані представниками ТОВ „Сотта-Плюс”.

12.01.2011р. від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву б/н від 06.12.2010р., відповідно до яких останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість позову.

20.01.2011р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання б/н та дати про залишення позовної заяви без розгляду, яке залишено судом без задоволення, як безпідставне.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

14.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сотта-Плюс”, м.Маріуполь, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Маріком ІЛД”, м.Маріуполь, укладений договір поставки №425-МАР з протоколом розбіжностей від 14.01.2010р., відповідно до п.2.1 якого постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, м.Дніпропетровськ) зобов`язується передавати у власність покупця (відповідача), а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.8.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2011р.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №425-МАР від 14.01.2010р.

Згідно п.2.2 договору, поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2000).

В розпорядженні суду відсутні письмові замовлення відповідача згідно договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної оцінки факту передачі продукції.

За твердженням позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, м.Дніпропетровськ на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 11 553грн.53коп., що підтверджується видатковими накладними №786270410 від 27.04.2010р., №746060510 від 06.05.2010р., №745120510 від 12.05.2010р., №779140510 від 14.05.2010р., №752190510 від 19.05.2010р., податковими накладними №786270410 від 27.04.2010р., №746060510 від 06.05.2010р., №745120510 від 12.05.2010р., №779140510 від 14.05.2010р., №752190510 від 19.05.2010р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Належність наведених накладних до предмету спору перевірена судом.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 22.11.2010р., 07.12.2010р. зобов’язав відповідача надати належним чином засвідчену копію генеральної довіреності від 22.01.2010р., надати письмові пояснення стосовно осіб, якими отримані товарно-матеріальні цінності за видатковими накладними №786270410 від 27.04.2010р., №746060510 від 06.05.2010р., №745120510 від 12.05.2010р., №779140510 від 14.05.2010р., №752190510 від 19.05.2010р. та ухвалою від 21.12.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно факту отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними №786270410 від 27.04.2010р., №746060510 від 06.05.2010р., №745120510 від 12.05.2010р., №779140510 від 14.05.2010р., №752190510 від 19.05.2010р. на підставі договору №425-МАР від 14.01.2010р., надати письмові пояснення стосовно наявності всіх правовідносин між сторонами.

Як зазначено вище, через канцелярію суду 21.12.2010р. від відповідача надійшли письмові пояснення вих.№414 від 16.12.2010р., відповідно до яких останній зазначив, що згідно видаткових накладних №786270410 від 27.04.2010р., №746060510 від 06.05.2010р., №745120510 від 12.05.2010р., №779140510 від 14.05.2010р., №752190510 від 19.05.2010р. товарно-матеріальні цінності були отримані представниками ТОВ „Сотта-Плюс”.

Також відповідач зазначив, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей при поставці товару віддаються постачальнику.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №786270410 від 27.04.2010р., №746060510 від 06.05.2010р., №745120510 від 12.05.2010р., №779140510 від 14.05.2010р., №752190510 від 19.05.2010р. на підставі договору поставки №425-МАР від 14.01.2010р. підтверджується підписом представника відповідача, штампом відповідача на вищезазначених накладних та письмовими поясненнями відповідача вих.№414 від 16.12.2010р., а отже прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, у матеріалах справи відсутні довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей за вищенаведеними накладними, проте суд вважає, що товарно-матеріальні цінності за видатковими накладними №786270410 від 27.04.2010р., №746060510 від 06.05.2010р., №745120510 від 12.05.2010р., №779140510 від 14.05.2010р., №752190510 від 19.05.2010р. отримані відповідачем, оскільки, як зазначено вище, у наданих відповідачем письмових поясненнях останній визнав факт отримання продукції за спірними накладними.

Пунктом 4.2 договору з урахуванням протоколу розбіжностей від 14.01.2010р. сторони передбачили, що покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки. У разі порушення покупцем строків оплати за товар більш ніж 60 днів, постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 календарних днів.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого товару відповідачем за кожною видатковою накладною є:

За видатковою накладною №786270410 від 27.04.2010р. – 27.05.2010р.;

За видатковою накладною №746060510 від 06.05.2010р. – 05.06.2010р.;

За видатковою накладною №745120510 від 12.05.2010р. – 11.06.2010р.;

За видатковою накладною №779140510 від 14.05.2010р. – 13.06.2010р.;

За видатковою накладною №752190510 від 19.05.2010р. – 18.06.2010р.

30.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг”, м.Синельникове Дніпропетровська область укладений договір відступлення вимоги, згідно п.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, м.Дніпропетровськ) передає новому кредитору (позивачу), а новий кредитор набуває право вимоги у розмірі 1 874грн.18коп., належне первісному кредитору на підставі договору поставки №425-МАР від 14.01.2010р. укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сотта-Плюс”, м.Маріуполь (боржником).

Відповідно до п.1 ч.1 та ч.3 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 10.9 договору поставки №425-МАР від 14.01.2010р. встановлено, що постачальник має право уступати, продавати, передавати у заставу право вимоги за цим договором.

З огляду на норми чинного законодавства з урахуванням п.10.9 договору поставки №425-МАР від 14.01.2010р. суд вважає, що договір відступлення вимоги від 30.08.2010р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг”, м.Синельникове Дніпропетровська область правомірно.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з п.п.2, 4 договору відступлення вимоги від 30.08.2010р. сторони визначили, що за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання його зобов’язань за договором поставки №425-МАР від 14.01.2010р. До нового кредитора переходять права, які забезпечують зобов’язання боржника.

Позивач 03.09.2010р. направив відповідачу лист вих.№16 від 30.08.2010р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг” повідомило відповідача про заміну первісного кредитора та висунуло вимогу щодо оплати заборгованості за договором поставки №425-МАР від 14.01.2010р. на користь позивача (докази направлення наведеного листа наявні у матеріалах справи).

Таким чином, у відповідача виник обов’язок перед позивачем щодо сплати заборгованості за договором поставки №425-МАР від 14.01.2010р.

Заперечення відповідача щодо неотримання письмового повідомлення про заміну кредитора судом не приймаються, оскільки належних доказів в обґрунтування своїх заперечень відповідачем не представлено, в свою чергу, в матеріалах справи наявні фіскальний чек поштового відділення зв’язку №4319 від 03.09.2010р. та опис вкладення від 03.09.2010р., засвідчений штампом поштового відділення зв’язку, які свідчать про направлення на адресу відповідача листа-повідомлення про передачу права вимоги та копії договору уступки вимоги.

Стосовно посилання відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” порушило п.6.9 договору поставки №425-МАР від 14.01.2010р., а саме останній поставив товар, промаркований з порушенням норми законодавства щодо маркування товару та не надав доказів законної передачі марок акцизного збору від імпортера ТОВ „Астон” суд зазначає наступне:

Пунктом 6.9 договору поставки №425-МАР від 14.01.2010р. з урахуванням протоколу розбіжностей від 14.01.2010р. визначено, що постачальник компенсує покупцю всі витрати, понесені у зв’язку зі сплатою штрафних санкцій, накладених державними органами, за умови якщо накладення таких санкцій сталося з вини постачальника, вина є доведеною та сплата штрафних санкцій покупцем підтверджена документально. Постачальник несе відповідальність за умови якщо покупець у письмовій формі повідомить постачальника про результати перевірки державними органами, внаслідок якої може бути накладене стягнення у строк, що не перевищує трьох робочих днів, з дати перевірки. Сторони погоджуються, що у постачальника не виникає зобов’язання компенсувати збитки, пов’язані з накладенням будь-яких штрафних санкцій з боку контролюючих державних органів, якщо такі санкції були накладені з порушенням норм діючого законодавства.

Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора (ч.1 ст.518 Цивільного кодексу України).

У підтвердження свої доводів відповідач надав акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами №407/413/24642157 від 18.05.2010р. з додатком №1 до нього, з яких вбачається, що співробітниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області зроблений опис марок акцизного збору для їх подальшого аналізу.

Листом вих.№171 від 19.05.2010р. відповідач повідомив, зокрема, первісного кредитора про опис співробітниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області марок акцизного збору для їх подальшого аналізу та відповідно до листа вих.№207 від 28.06.2010р., відповідач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” з вимогою компенсувати штраф в розмірі 1 700грн.00коп., виставлений Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області згідно рішення про застосування фінансових санкцій від 16.06.2010р., за зберігання на складі відповідача алкогольного напою Текила „Сауза Хорнитос” 0,7л., поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” у 2007р. з акцизною маркою, яка не видавалась імпортеру.

Наразі, наведені твердження позивача, щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” п.6.9 договору поставки №425-МАР від 14.01.2010р. є недоведеними та необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи відсутнє рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області про застосування фінансових санкцій до відповідача, відповідачем не доведено, що товар, який не відповідає законодавству щодо маркування алкогольної продукції, поставлений саме Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”.

Також, виходячи з листа відповідача вих.№207 від 28.06.2010р. спірний товар поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” у 2007р., що не може свідчити про постачання продукції з порушенням норм чинного законодавства щодо маркування алкогольної продукції за договором поставки №425-МАР від 14.01.2010р.

Крім того, п.5.6 договору поставки №425-МАР від 14.01.2010р. передбачено, що, зокрема, претензії по кількості, асортименту товару приймаються в момент приймання товару; по упаковці, маркуванню, зовнішнім дефектам – на протязі 3-х робочих днів з моменту поставки. Претензії заявлені з порушенням строку вказаному у цьому договорі, не розглядатимуться, а зобов’язання по поставці товару буде вважатися таким, що виконано належним чином.

Приймання товару за кількістю та якістю відбувається на складі покупця представником покупця у відповідності з чинним в Україні законодавством, в тому числі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1965р. №П-7 (п.5.5 договору поставки №425-МАР від 14.01.2010р.).

Згідно п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні та супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 даної Інструкції), одержувач припиняє подальше приймання продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішання з іншою однорідною продукцією.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що поставлена Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” за договором поставки №425-МАР від 14.01.2010р. продукція відповідає вимогам, визначеним чинним законодавством для даного виду товару.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, частково оплатив вартість отриманого товару, що підтверджує банківськими виписками за 29.06.2010р., 05.08.2010р. та наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 787грн.85коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість за договором поставки №425-МАР від 14.01.2010р. в розмірі 1 787грн.85коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 1 787грн.85коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг”, м.Синельникове Дніпропетровська область в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 787грн.85коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 73грн.25коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту п.6.6 договору поставки №425-МАР від 14.01.2010р. з урахуванням протоколу розбіжностей від 14.01.2010р. сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків, визначених п.4.2 договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня за договором поставки №425-МАР від 14.01.2010р. в розмірі 73грн.25коп. за період прострочення з 19.06.2010р. по 15.09.2010р.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає, що належний до стягнення розмір пені становить 73грн.08коп. за період прострочення з 19.06.2010р. по 15.09.2010р., у зв’язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 73грн.25коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 73грн.08коп.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 13грн.08коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 13грн.08коп. за період прострочення з 19.06.2010р. по 15.09.2010р.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних, суд зазначає, що її розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 13грн.08коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, ст.ст. 509, 512, 514, 518, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 688, 690, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг”, м.Синельникове Дніпропетровська область до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріком ІЛД”, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 1 874грн.18коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 787грн.85коп., пені в розмірі 73грн.25коп. та 3% річних в розмірі 13грн.08коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріком ІЛД” (за адресою: вул.Таганрозька, б.4, м. Маріуполь, Донецька область, 87505, ЄДРПОУ 24642157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг” (за адресою: вул.Миру, б.29, кв.28, м.Синельникове, Дніпропетровська область, 52500, вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083, код ЄДРПОУ 37029549) суму основного боргу в розмірі 1 787грн.85коп., пеню в розмірі 73грн.08коп., 3% річних в розмірі 13грн.08коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 101грн.99коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.98коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 20.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 25.01.2011р.