Рішення № 136555660, 05.05.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/226/2026

Справа №359/13946/24

РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст позовних вимог.

Наприкінці грудня 2024 року виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної військової адміністрації, звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що рішенням Вишеньківської сільської ради Бориспільського району №1496-42-VІІ від 30 листопада 2018 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1474 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:0422 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в межах с. Вишеньки ради Бориспільського району. На підставі цього рішення було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Разом з цим, земельна ділянка площею 0,1474 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:0422 повністю накладається на землі лісогосподарського призначення кварталу №97 Вишеньківського лісництва ДП «Бориспільське лісове господарство». Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває в державній власності та належить до земель лісового фонду. З цих підстав Вишеньківська сільська рада Бориспільського району не мала повноважень на передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Тому виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури просив суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Бориспільської районної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 0,1474 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:0422, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташовується в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (а.с.65-66).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.163).

3. Ставлення учасників справи до позовних вимог.

Прокурор Бориспільської окружної прокуратури Шиленко Я.А. підтримала пред`явлений позов та наполягала на його задоволенні.

Відповідач направила до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала про те, що листом №591п від 06 вересня 2018 року Управління капітального будівництва та архітектури Бориспільської РДА погодило проект землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,1474 га, яка розташована в існуючих межах населеного пункту, передбачена генеральним планом та планом зонування території як землі житлової забудови. З цих підстав Бориспільська РДА є неналежним позивачем, оскільки прокурор звертаючись до суду в інтересах Бориспільської РДА, тобто до органу державної влади, який у 2018 році підтвердив, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової забудови. Крім цього, при зверненні з даним позовом пропущений строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні пред`явленого позову.

Представник Бориспільської районної державної (військової) адміністрації у судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник ДП «Ліси України» Олійник А.В. підтримала пред`явлений позов та просила суд його задовольнити.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що рішенням Вишеньківської сільської ради Бориспільського району №1496-42-VІІ від 30 листопада 2018 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1474 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташовується в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки (а.с.23).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13 серпня 2024 року (а.с.22) земельна ділянка площею 0,1474 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:0422 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташовується в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки, належить на праві власності ОСОБА_1 .

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі регулюються ЗК України та ЛК України, гл.29 «Захист права власності» розділу І «Право власності» книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України.

5. Норми права та судова практика, якими суд керується при вирішенні спору.

Згідно з ст.5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст.7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно з ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ст.9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

За правилом ч.4 ст.18 ЛК України довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно з ч.5 ст.27 ЛК України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до ст.80 ЗК України самостійним суб`єктом права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ст.84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ст.122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з п.5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України в редакції, чинній до 16 січня 2020 року, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №183/1617/16, від 23 жовтня 2019 року в справі №488/402/16-ц, Верховний Суд в постанові від 30 січня 2018 року в справі №707/2192/15-ц, від 13 червня 2018 року в справі №278/1735/15-ц планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

Згідно з ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Усталеним у практиці Верховного Суду є підхід до застосування правила ст.261 ЦК України, за яким початок відліку позовної давності у правовідносинах, що регулюються ст.388 ЦК України, пов`язується із моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року у справі №442/5872/21 (провадження №61-504св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18) зазначено, що: в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

На підставі рішення Вишеньківської сільської ради Бориспільського району №1496-42-VІІ від 30 листопада 2018 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1474 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:0422 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в межах с. Вишеньки ради Бориспільського району.

Тоді як з вказаним позовом до суду виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури звернувся 24 грудня 2024 року, що підтверджується реєстраційним штампом на позовній заяві №37774 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Зазначене, з доводів ОСОБА_1 , свідчить про те, що виконувачем обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури пропущений строк позовної давності більш ніж на два роки.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо початку відліку трирічного строку позовної давності з 30 листопада 2018 року, тобто з часу прийняття Вишньківською сільською радою Бориспільського району рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки. Перебіг цього строку підлягав закінченню 30 листопада 2021 року.

Разом з цим, в силу положення п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, строк позовної давності продовжений на строк дії карантину.

Згідно постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та постанови від 30 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» строк карантину тривав з 03 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Викладене свідчить про те, що виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури не пропустив строк позовної давності.

Тому судом критично оцінюються доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності як підстави для відмови в задоволенні пред`явленого позову.

Зі змісту листа ВО «Укрдержліспроект» №03-1027 від 16 жовтня 2023 року (а.с.24), Витягу з картографічної бази даних ДП «Бориспільський лісгосп» Вишеньківського лісництва кварталів №48 та №97 (а.с.25), листа ДП «Бориспільський лісгосп» №1486/20.23-2024 від 06 грудня 2004 року (а.с.26-30), викопіювання з планшету №4 Вишеньківського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» лісовпорядкування 2014 року (схема №7) (а.с.31) вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,1474 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:0422 повністю накладається на землі лісогосподарського призначення кварталу №97 Вишеньківського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство».

Разом з цим, листом №591п від 06 вересня 2018 року Управління капітального будівництва та архітектури Бориспільської РДА був погоджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зі змісту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, виготовленого ФОП ОСОБА_2 , на замовлення ОСОБА_1 (а.с.92-102) також вбачається, що цільове призначення спірної земельної ділянки визначено як для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). У пояснювальній записці проекту землеустрою Основні відомості про земельну ділянку вказано, що земельна ділянка має наступні характеристики: 1) категорія земель за основним цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови (код 200), 2) шифр рядка згідно форми 6-зем 22 (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01).

Згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданої відділом у Бориспільському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26 червня 2018 року №1575/166-18 (а.с.98) земельна ділянка, яка відводиться у власність ОСОБА_1 в с. Вишеньки Бориспільського району, відводиться за рахунок земель, які згідно державної статистичної звітності п формі 6-зем обліковується шифр рядка 22 (присадибні ділянки), графа 05 (рілля).

Таким чином, спірна земельна ділянка, яка відведена у власність ОСОБА_1 , згідно з генеральним планом населеного пункту та планом зонування території визначена як землі житлової забудови. Вказана обставина додатково підтверджується відомостями з Витягу з Державного земельного кадастру №ЗВ9967552522025 від 02 травня 2025 року.

Зазначені обставини підтверджують те, що земельна ділянка площею 0,1474 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:0422, яка розташовується в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки, не належала до земель лісогосподарського призначення, а також, що приватизація вказаної земельної ділянки відносилась до повноважень Вишеньківської сільської ради та була проведена з дотриманням лісового та земельного законодавства України.

З огляду на це, суд вважає необґрунтованою вказівку прокурора на судову практику Верховного Суду, зокрема стосовно того, що відповідач в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих характерних для земель лісогосподарського призначення (наявність багаторічної лісової рослинності), ознак спірної земельної ділянки знала або, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного, лісового законодавства і, за необхідності, отримавши правову допомогу перед набуттям прав на спірну земельну ділянку, повинна була знати про те, що ця ділянка повністю не може використовуватися як земля для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Оскільки, всі наявні в проекті землеустрою документи не свідчать про те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду, з цих міркувань ОСОБА_1 не могла бути обізнаною про незаконність вибуття земельної ділянки з державної власності.

Водночас, як станом на час відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , так і станом на час розгляду даного спору, фактично відсутній проект землеустрою щодо встановлення меж земель лісового фонду ДП «Бориспільський лісгосп». Тоді як відсутність чітких меж земель лісового фонду не може покладати негативних наслідків на особу, яка у встановленому законом порядку звернулась за набуттям у власність земельної ділянки. Будь-які негативні наслідки, що пов`язані з відсутністю чітких меж земель лісового фонду, у разі пред`явлення позову покладаються виключно на державу, внаслідок не приведення земель у належний стан та не проведення інвентаризації.

Крім того, суд також враховує, що відповідно до ст.9 Конституції України та Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року», міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, а позбавлення власності можливе лише в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року встановлено, що порушення прав з боку органу публічної влади не може бути підставою для позбавлення власності особи, яка не вчинила жодних порушень. У даній справі спірна земельна ділянка була вилучена лише з підстав порушень, вчинених органами державної влади, що становить непропорційне втручання у право на мирне володіння майном, порушуючи статтю 1 Першого протоколу Конвенції.

У цьому аспекті заслуговує на увагу рішення Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо необхідності додержання принципу належного урядування та порядку втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном. У пунктах 70-71 зазначеного рішення наголошено, що на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Потреба державного органу виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обовязків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що витребування у ОСОБА_1 як добросовісного набувача, спірної земельної ділянки, становитиме непропорційне втручання у мирне володіння цим майном та призведе до порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладе на неї надмірний індивідуальний тягар, спричинений втратою майна.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури слід відмовити.

7. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції №3143 від 25 жовтня 2024 року (а.с.21) вбачається, що при пред`явленні позову до суду Київською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 3691 гривень 59 копійок. Зважаючи на те, що у задоволенні пред`явлених нею позовних вимог відмовлено, тому підстави для відшкодування позивачу понесених судових витрат, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.256, ч.1 ст.257, ч.1 ст.261, ч.4 ст.267, ч.1 ст.387, ч.1 ст.388 ЦК України, ч.1 ст.57, ч.1 ст.58 ЛК України, ч.2 та ч.3 ст.152 ЗК України, ч.1 та ч.6 ст.81, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Бориспільської окружної прокуратури Київської області про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки 3220881301:01:001:0422 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду 14 травня 2026 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський