Рішення № 13655555, 26.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.11 р. Справа № 15/259

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства “Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька” (код ЄДРПОУ 35729969)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Гармония” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31770704)

про стягнення заборгованості в сумі 4284,19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Уліч І.В. за довіреністю № 27 від 10.01.2011 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комунального підприємства “Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька” до товариства з обмеженою відповідальністю “Гармония” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 4284,19 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/259, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 26.11.2010 р., 16.12.2010 р., 11.01.2011 р. відповідач в судові засідання не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи та відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/5985 від 07.12.2010 р., з якої вбачається, що ТОВ „Гармония”, ідентифікаційний код 31770704, зареєстровано за адресою: 83045, м. Донецьк, пр. Ленінський, буд. 7. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 89 на участь у відшкодуванні витрат на утримання будинку та прибудинкової території від 01.03.2008 р., згідно якого балансоутримувач (позивач) забезпечує експлуатацію та обслуговування житлового будинку, надання комунальних послуг та утримання прибудинкової території за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, буд. 7, а співвласник (відповідач) приймає участь у відшкодуванні витрат на утримання будинку та прибудинкової території у загальних витратах, пов’язаних з експлуатацією житлового фонду. Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що на виконання договору № 89 від 01.03.2008 р. ним були понесені витрати по утриманню будинку та прибудинкової території за період з січня 2009 р. по серпень 2010 р. Відповідач відшкодування витрат не здійснив, в результаті чого на думку позивача у відповідача утворилася заборгованість на суму 4284,19 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла в результаті неоплати відшкодування витрат по експлуатації та обслуговуванню житлового будинку, утриманню прибудинкової території за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, буд. 7. Підставою позову є виконання сторонами взятих на себе зобов’язань за договором № 89 на участь у відшкодуванні витрат на утримання будинку та прибудинкової території від 01.03.2008 р.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що балансоутримувач зобов’язаний забезпечити: обслуговування житлового будинку, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем, які забезпечують нормальну експлуатацію житлового будинку у відповідності з Правилами та нормами технічної експлуатації житлових будинків; прочищення димоходів, вентканалів, дезінфекцію та дератизацію приміщення будинку; аварійне обслуговування домобудівництва; у випадку відсутності власної тари для накопичення ТПВ у співвласника, балансоутримувач надає тару під ТПВ за окрему плату.

Згідно п. 2.2.9 договору співвласник зобов’язаний щомісячно здійснювати оплату за утримання будинків та прибудинкової території згідно пред’явленого балансоутримувачем рахунку до 25 числа поточного місяця. За користування тарою для складування ТПВ співвласник здійснює оплату самостійно згідно норм, вказаних в договорі на вивезення ТПВ або факту вивезення, виходячи з вартості експлуатації контейнеру за 1 куб.м накопичення 3,29 грн. в ті ж строки. У випадку несвоєчасного внесення плати співвласник зобов’язаний сплачувати пеню в розмірі 1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за утримання будинків та прибудинкової території, а також експлуатацію тари здійснюються шляхом переводу суми платежів на розрахунковий рахунок балансоутримувача в строки, передбачені п. 2.2.9 даного договору.

В даному випадку при заявленому позові про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території відповідачем позивачу доведенню підлягає сам факт понесення позивачем таких витрат, доказами чого є первісні документи (договори, акти виконаних робіт, платіжні доручення, банківські виписки тощо).

Ухвалами від 26.11.2010 р., від 16.12.2010 р., від 11.01.2011 р. суд зобов’язував позивача надати завірені копії: документів, що підтверджують право власності відповідача на спірне нежитлове приміщення; договору з відповідачем на вивіз ТПВ; банківських виписок з відміткою банку по фактам часткової оплати відповідачем відшкодування витрат; докази виставлення відповідачу рахунків на оплату у спірному періоді; довести належними доказами здійснення позивачем фактичних витрат у спірному періоді, пов’язаних з утриманням та експлуатацією спірного будинку (договори, акти виконаних робіт; платіжні документи, розрахунок загальних витрат позивача по кожному місяцю у спірний період щодо будинку).

На виконання вимог ухвал суду позивач надав до суду розрахунки експлуатаційних витрат за 2008 рік (10 місяців), за 2009 рік, за січень–вересень 2010 року на підставі Порядку, затвердженого рішенням Міської ради від 29.10.2003 р. № 464 по КП “Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька”, рахунки на оплату, виставлені відповідачу, за період з січня 2009 р. по серпень 2010 р., банківські виписки по фактам часткової оплати відповідачем відшкодування витрат за період з 08.01.2009 р. по 07.05.2009 р. Також позивач надав до суду письмові пояснення від 25.01.2011 р., в яких вказує про відсутність можливості представити документи, що підтверджують право власності відповідача на спірне нежитлове приміщення, та договору з відповідачем на вивезення ТПВ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У даній справі позивач не довів належними доказами факт понесення ним матеріальних витрат на утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2009 р. по серпень 2010 р., бухгалтерські розрахунки позивача щодо цих витрат не можуть замінити первісні документи, які суд вимагав позивача надати ухвалами від 26.11.2010 р., від 16.12.2010 р., від 11.01.2011 р. Безпідставними є вимоги про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території за наявності обставин не доведення належними доказами самого факту понесення позивачем таких витрат.

Крім того, ухвалами суд вимагав позивача надати письмові пояснення щодо строку дії спірного договору № 89 від 11.03.2008 р. на 2009-2010 р., в т.ч. з врахуванням звернення відповідача до позивача з листом № 1031 від 21.07.2009 р. про розірвання цього договору.

Позивач надав до суду лист відповідача (вх. № 457 від 10.03.2010 р.), в якому останній повідомляв наступне: відповідач не є власником вбудованого нежитлового приміщення площею 194,6 кв.м, розташованого в житловому будинку за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, буд. 7. Діяльність підприємства в цьому приміщенні здійснювалася на умовах оренди. З 21.03.2009 р. така діяльність відповідача була припинена, а договір оренди анульований. У зв’язку з викладеним відповідач просив позивача розірвати договір № 89 від 11.03.2008 р. на участь у відшкодуванні витрат на утримання будинку та прибудинкової території та не здійснювати нарахування за спірним договором з 21.03.2009 р. Також позивач надав до суду лист відповідача (зареєстрований у позивача за вх. № 1031 від 21.07.2009 р.), в якому відповідач повторно просить позивача розірвати договір № 89 від 11.03.2008 р. Завірені копії вказаних листів містяться в матеріалах справи.

Пунктами 8.1, 8.2 договору передбачено, що даний договір вступив в силу з моменту підписання його представниками обох сторін та діяв до 31.12.2008 р. Договір вважається пролонгованим на той же строк, якщо жодна зі сторін не подала письмову заяву про розірвання договору за 1 місяць до закінчення дії договору.

Відповідно до ст. 179 ч. 7 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 ч. 1 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір № 89 від 11.03.2008 р. був укладений в формі єдиного письмового документа за підписами уповноважених представників обох сторін, тому й зміни до цього договору повинні бути оформлені як єдиний письмовий документ (наприклад, додаткова угода до договору).

Протягом строку дії спірного договору до 31.12.2008 р. жодна зі сторін не подала письмову заяву про його розірвання, у зв’язку з чим відбулася автоматична пролонгація дії договору. Відповідач направив позивачу лист № 1031 від 21.07.2009 р. про розірвання спірного договору, який суд приймає до уваги як повідомлення відповідача про небажання подальшої дії або пролонгації цього договору. Загальними нормами чинного законодавства не передбачено розірвання договору за заявою однієї сторони, якщо це не передбачено самим договором або законом. В даному випадку позивач не дав згоду на дострокове розірвання договору, але подальша пролонгація цього договору на умовах п. 8.2 договору неможлива за наявності заяви іншої сторони про розірвання договору.

Враховуючи те, що сторонами не підписувалися додаткові угоди до спірного договору про продовження його дії, строк чинності договору припинився 31.10.2009 р. Вже з 01.11.2009 р. у сторін були відсутні зобов’язання, на яких позивач засновує позовні вимоги.

Аналіз вказаних обставин у їх сукупності дає підстави суду вважати, що позовні вимоги необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 26.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.01.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Богатир К.В.