Рішення № 136555485, 14.05.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/272/26

Справа № 356/189/26

РІШЕННЯ (ЗАОЧНЕ)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді Дудар Т.В.

за участю секретаря Харченко Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підписана представником позивача Тертицею Т.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1355-7153 (далі Кредитний договір).

Як зазначено в позові, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С5926 для підписання Кредитного договору № 1355-7153 від 27.02.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 1000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 21 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 2,50 % в день.

Представник позивача вказує, що позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

В подальшому, як стверджується в позові, відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 20.01.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить: 8500,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом: 1000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами: 7500,00 гривень.

В позові також зазначено, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 3 500,00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 5 000,00 гривень.

Отже, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1355-7153 від 27.02.2024 в розмірі 5000,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом: 1000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами: 4000,00 гривень. Судові витрати у розмірі 2662,40 гривень, пов`язані з розглядом цієї позовної заяви, у встановленому законодавством порядку покласти на відповідача та стягнути їх з неї в повному обсязі на користь позивача.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 05.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, частково задоволено клопотання представника позивача, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, до суду не направив свого представника (а.с. 56; 61).

Представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання, в якому просив розглянути цивільну справу за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 без участі представника позивача. Також вказав, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 43).

Відповідачу ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження у справі від 05.03.2026, судові повістки про виклик до суду, надсилалися судом на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця його проживання. Однак, конверти повернулися до суду з відміткою органів поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 57-58; 62-64).

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, відповідач є належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання в силу вимог ст. 128 ЦПК України.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, та не подав відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.

В силу приписів ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на те, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин такої неявки, не подав відзив, а позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність усіх умов для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими Главою 11 Розділу ІІІ ЦПК України (ч. 2 ст. 281 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилом частини першої ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

Судом встановлено, що матеріали справи містять копію Договору про відкриття кредитної лінії № 1355-7153 від 27.02.2024, сторонами якого зазначено: кредитодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та позичальник ОСОБА_1 (а.с. 11-14). Згідно з даним договором кредитодавець відкрив для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим Договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором (п. 2.1-2.2 Договору про відкриття кредитної лінії № 1355-7153 від 27.02.2024).

Згідно з п. 2.3-2.4 вказаного Договору дата видачі кредиту: 27.02.2024 р., останній календарний день першого базового періоду: 18.03.2024 р., сума кредиту: 1000,00 грн., нараховані проценти за користування кредитом: 525,00 грн., разом до сплати: 1525,00 грн. Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника.

Також, суд звертає увагу на те, що Договором про відкриття кредитної лінії № 1355-7153 від 27.02.2024 передбачена ідентифікація клієнта.

Так, відповідно до п. 3.4 Договору про відкриття кредитної лінії № 1355-7153 від 27.02.2024 за результатами розгляду наданої позичальником інформації, кредитодавець здійснює перевірку дійсності та достовірності зазначених позичальником особистих даних, у тому числі але не обмежуючись проводить автентифікацію банківської платіжної картки та/або банківського рахунку позичальника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем. Позичальник зобов`язаний вказати реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать особисто йому, для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за цим Договором. Кредитодавець має право вимагати від позичальника надання документів/копій документів, необхідних для здійснення належної перевірки позичальника (зокрема його ідентифікації та верифікації) визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та норм активно-правовими актами НБУ у сфері фінансового моніторингу, а також уживання інших заходів, які кредитодавець визнає необхідними для прийняття рішення про можливість укладання цього Договору. У разі якщо позичальник надав для перерахування суми кредиту реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належить третій особі, позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів такій третій особі. При цьому решта прав та обов`язків за цим Договором залишаються за позичальником. Така третя особа не є вигодонабувачем за цим Договором. Вигоду за кредитним Договором набуває виключно позичальник.

Згідно з п. 3.5 Договору про відкриття кредитної лінії № 1355-7153 від 27.02.2024 ідентифікація та верифікація позичальника здійснюється кредитодавцем згідно Правил та в один із способів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу.

Крім того, матеріали справи містять Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CREDOS» (а.с. 15-18), згідно з п. 4.13 яких, заходи з належної перевірки заявника здійснюються кредитодавцем відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та нормативно-правових актів Національного банку України у сфері фінансового моніторингу. Ідентифікація та верифікація заявника здійснюється кредитодавцем одним із способів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, а також уживаються інші заходи, які кредитодавець визнає необхідними для прийняття рішення про можливість надання кредиту (направлення оферти). Кредитодавець для ідентифікації та верифікації заявника має право використовувати один або декілька із наступних способів:

здійснення ідентифікації та верифікації клієнта за допомогою Системи BankID НБУ;

здійснення ідентифікації та верифікації клієнта за допомогою даних бюро кредитних історій та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразового ідентифікатора, надісланого Товариством на фінансовий номер телефону такої особи, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом;

здійснення ідентифікації та верифікації клієнта в режимі відеотрансляції (відеоверифікації);

здійснення ідентифікації та верифікації клієнта за допомогою співставлення на відповідність ідентифікаційних даних клієнта, отриманих за допомогою Системи BankID НБУ з ідентифікаційними даними, що містяться в копії ідентифікаційного документа, який надає клієнт з накладеним на нього власним кваліфікованим електронним підписом, та даними, що містяться в такому кваліфікованому електронному підписі клієнта. Підстави та порядок використання кредитодавцем вказаних способів ідентифікації та верифікації клієнта визначені внутрішніми документами кредитодавця з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до п. 4.7 вказаних Правил, за результатами заповнення Заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та автентифікація банківської платіжної картки та/або банківського рахунку заявника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем, у тому числі, але не виключно, шляхом блокування наперед невідомої заявнику довільної суми в розмірі від 1 копійки до 1 гривні. Заявник зобов`язаний вказати реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належить особисто йому, для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов`язань. Заявник несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних зазначених під час укладання Договору.

Згідно з п. 31 Додатоку 2 до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу (затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 107 від 28.07.2020), установа у разі дотримання одночасно всіх умов, визначених у пункті 32 додатка 2 до Положення, може здійснити верифікацію клієнта - фізичної особи шляхом використання будь-якого з таких способів:

1) отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа;

2) отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;

3) зчитування ідентифікаційних даних із безконтактного електронного носія, імплантованого до ID-картки, збереження протоколу проведеної автентифікації під час здійснення процедури зчитування (принаймні пасивної автентифікації відповідно до пункту 5.1 частини одинадцятої ІКАО Doc 9303) та збереження протоколу фіксації факту введення особою правильного персонального ідентифікаційного номера, призначеного для ідентифікації та авторизації доступу до безконтактного електронного носія (ПІН1), або здійснення фотофіксації особи з використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото;

4) отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Відповідно до п. 1, 11, 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних. Електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи. Ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Враховуючи вищезазначене, суд підкреслює, що позивачем на підтвердження верифікації та ідентифікації позичальника (відповідача) не було надано жодного документу, який би вказував на проведення вказаних дій позивачем.

Отже, суду не було надано доказів, що саме ОСОБА_1 уклав Договір про відкриття кредитної лінії № 1355-7153 від 27.02.2024 з ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Також судом досліджено: паспорт споживчого кредиту (а.с. 19-20); таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1355-7153 (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України (а.с.21); розрахунок заборгованості за договором № 1355-7153 від 27.02.2024, станом на 20.01.2026 (а.с. 24-32).

Щодо наданого розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс», то суд зазначає, що даний розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити викладену в ній інформацію.

На підтвердження надання відповідачу у порядку, встановленому Договором кредитних коштів, до позовної заяви долучено копію квитанції, в якій, зокрема, зазначено: 1) ID операції 2430712469, сума: 1000,00 гривень; дата та час операції: 27.02.2024, 07:03; призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1355-7153, 2024-02-27, номер платіжного інструменту отримувача 537541*91 (а.с. 22).

Разом з тим, надано копію довідки про перерахування суми кредиту № 1355-7153 від 27.02.2024, ОСОБА_1 , за підписом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Є. Резуєва, де зазначено про видачу кредитних коштів 27.02.2024 у розмірі 1000,00 грн. на карту НОМЕР_1 (а.с. 23).

Щодо наданої позивачем копії квитанції, то суд зазначає, що вона не містить повного номеру картки та імені отримувача, а тому не є належним підтвердженням перерахування відповідачу кредитних коштів.

З приводу наданої копії довідки про перерахування суми кредиту відповідачу, то остання не містить повного номеру картки, на яку здійснювався перерахунок коштів. Тому вказані документи не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансових операції щодо переказу коштів, адже окремі цифри номеру банківської карти зазначені символом «*», що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу коштів на картковий рахунок відповідача, оскільки незазначення шести цифр у картковому рахунку отримувача унеможливлює як здійснення фінансової операції, так і точну ідентифікацію власника рахунку, адже використовуючи найпростішу загальновідому формулу для розрахунку кількості цифрових комбінацій поза будь-яким сумнівом можна встановити, що кількість таких комбінацій дорівнює 1 000 000.

Відповідно до п. 3.4. Договору про відкриття кредитної лінії № 1355-7153 від 27.02.2024 кредитодавець повинен був провести в тому числі й автентифікацію банківської платіжної картки позичальника на її належність останньому особисто. Однак матеріали справи не містять підтвердження виконання кредитодавцем таких дій.

Отже, матеріалами справи не підтверджується належність вказаної картки відповідачу.

До позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами укладався Договір про відкриття кредитної лінії № 1355-7153 від 27.02.2024 та кредитор ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання за Договором виконало, надавши саме відповідачу кредитні кошти у розмірі та у спосіб, визначений договором, а саме: первинних бухгалтерських документів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» або документів, передбачених ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» у разі здійснення розрахунків у сфері електронної комерції відповідно до Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Зокрема, не надано платіжної інструкції, виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо, в яких би зазначалося про перерахування саме ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на картковий рахунок відповідача кредитних коштів 27.02.2024 у розмірі 1000,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В ухвалі про відкриття провадження у справі, серед іншого, було роз`яснено позивачу та відповідачу порядок та строки подачі доказів.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Суд звертає увагу на те, що позивач не звертався до суду із клопотаннями про витребування доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Отже, матеріалами справи не підтверджується факт існування у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1355-7153 від 27.02.2024.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріали справи не містять доказів передання грошових коштів у передбачений Договором про відкриття кредитної лінії № 1355-7153 від 27.02.2024 спосіб відповідачу.

При цьому, суд бере до уваги, що до позовної заяви, на виконання припису ч. 4 ст. 177 ЦПК України, представником позивача додано копію платіжної інструкції про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви, яка містить усі необхідні реквізити бухгалтерського документу, у тому числі відомості про призначення платежу: «101; 38548598; Судовий збір, за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс», Березанський міський суд Київської області», підпис та відмітку надавача платіжних послуг (а.с. 10).

З викладеного суд робить висновок, що представник позивача обізнаний, що документом, яким доводиться відповідна сплата коштів є платіжна інструкція, квитанція, яка заповнена у визначеному законом порядку та її виконання підтверджено надавачем платіжних послуг.

Отже, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази укладення Кредитного договору, належні первинні розрахункові документи, що позбавляє можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 2662,40 гривень (а.с. 10).

Отже, з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 15-16, 203, 205, 207, 509-510, 526, 611, 627, 638, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 141, 258-259, 268, 273, 274, 279, 354-356 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ: 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Т.В. Дудар