Рішення № 13655477, 25.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.11 р. Справа № 37/256пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ, ідентифікаційний код 34832663

до Відповідача: Приватного підприємства „Мак-Ост”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 31688180

про: розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р.; зобов’язання повернути предмет лізингу за договором №0559-вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, шасі Y6D38132795L70017, державний номер AA9224ІА вартістю 62932,78грн.; стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 31322,01грн., додаткової винагороди (комісія) в розмірі 39625,05грн., пені в розмірі 1463,32грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Дворник Н.І. (за довіреністю б/н від 04.01.2011р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 10.01.2011р. на 25.01.2011р.

У судовому засіданні 25.01.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Мак-Ост”, м. Макіївка (далі – Відповідач) про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р.; зобов’язання повернути предмет лізингу за договором №0559-вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, шасі Y6D38132795L70017, державний номер AA9224ІА вартістю 62932,78грн.; стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 31322,01грн., додаткової винагороди (комісія) в розмірі 39625,05грн., пені в розмірі 1463,32грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на систематичне порушення грошових зобов’язань за договором фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р. зі сплати лізингових платежів, у зв’язку з чим виникли підстави для стягнення наявної заборгованості, нарахування пені та розірвання означеного договору із поверненням предмету лізингу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок заборгованості, договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р. з додатками та додатковими угодами, технічний паспорт, рахунки з доказами відправлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1,54, 55, 56, 57, 61, 64, 69, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Позивач на вимогу ухвали суду надав витребувані судом документи (а.с.а.с.140-148 т.1, а.с.а.с. т.2 2-5).

Відповідач у судові засідання без пояснення причин жодного разу не з’явився, доказів сплати стягуваних платежів та повернення предмету лізингу або відсутності відповідних грошових зобов’язань не надав, своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.141-142 т.1), достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України „про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Представник Позивача у судовому засіданні 25.01.2011р. наполягав на задоволені позовних вимог за наявними документами, вказуючи, що спірним договором сторони узгодили строк повернення майна тривалістю 5 календарних днів.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами справи, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації заявлених вимог і неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів в контексті приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може розцінюватися у якості підстави для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання здійснювати свої процесуальні права та від зловживання ними.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лiзингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу транспортного засобу №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ (а.с.13 т.1), згідно умов п. 3 якого Лізингодавець придбає у власність предмет лізингу, найменування і технічні характеристики якого вказані у специфікації (а.с.18 т.1), і надає його Лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння та користування на умовах даного договору і Загальних правил фінансового лізингу (а.с.а.с.14-17 т.1).

У специфікації сторони визначили предметом лізингу вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, 2008 року виготовлення, двигун 697ТС55LFRZ832011, шасі 38132795L700178, номер кузова Y6D38132795L70018, визначивши в п. 4 договору фінансового лізингу його постачальником АФ „ТДЦ-Авто”.

Положеннями пунктів 5.1., 5.2. та 5.6 договору сторони узгодили, що ціна договору формується і вказується в національній валюті України та становить 195250,71грн., у тому числі – 25000грн. авансовий платіж та 167750,71грн. загальний розмір періодичних лізингових платежів, і всі платежі здійснюються в гривні відповідно до Графіка лізингових платежів.

Строк лізингу в п. 5.7. договору сторонами визначений тривалістю в 48 місяців з дати акту прийому-передачі предмету лізингу в лізинг.

Відповідно до п. 3.1.6 Загальних правил фінансового лізингу вчасна сплата Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів Додаток №3 до договору фінансового лізингу транспортних засобів віднесена до обов’язків Лізингоодержувача.

За умовами п. 3.3.3. Загальних правил Лізингодавець вправі переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів (ціну договору лізингу) у випадку:

- коли курс гривні до долара США, встановлений постановою НБУ буде перевищувати більш ніж на 2% значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00 (п.3.3.3.1.);

- зміни відсотків за користування кредитом, залученим Лізингодавцем, в разі зміни кредитної політики згідно з рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, НБУ, обслуговуючих комерційних банків (п.3.3.3.2.);

- переоцінки предмету лізингу (п.3.3.3.3.);

- внесення до законодавства України змін, які можуть спричинити додаткові витрати для Лізингодавця, пов’язані з Предметом лізингу (п.3.3.3.4.);

- у випадку зміни лізингового платежу, згідно п. 3.3.3., Лізингоотримувач зобов’язаний у складі наступного лізингового платежу, крім поточного лізингового платежу, передбаченого додатком №3 , додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі рахунку-фактури, який підлягає оплаті на протязі 3-х днів з дати виставлення (п.3.3.3.5.).

У разі прострочення сплати платежів за договором п. 5.1. Загальних правил встановлена відповідальність Лізингоодержувача у вигляді пені у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Розділом 8 Загальних правил фінансового лізингу сторони визначили підстави для його достроково розірвання, серед яких – несплата Лiзингоодержувачем лізингового платежу (частково або в повному обсягу), якщо прострочення становить більше 30 днів з дня настання терміну платежу (п.8.2.4), встановивши наслідком розірвання обов’язок Лізингоодержувача протягом 5-ти календарних днів доставити предмет лізингу в робочому стані з урахуванням нормального зносу, до визначного Лізингодавцем місця. (п. 8.5.)

10.10.2008р. Позивач (Покупець) уклав з Акціонерним товариством „Українська автомобільна корпорація” АФ „ТДЦАВТО” (Продавець) договір №314206-118 (а.с.а.с.143-146 т.1) на придбання визначеного з Відповідачем предмету лізингу, за яким було отримано відповідну довідку-рахунок (а.с.148 т.1), 18.11.2008р. (а.с.22 т.1) Позивачем було отримане свідоцтво про реєстрацію означеного транспортного засобу з державним номером АА9224ІА

26.11.2008р. визначений специфікацією предмет лізингу був переданий Відповідачу, про що сторона складено та підписано відповідний акт прийому-передачі (а.с.20 т.1).

В перебігу лізингових правовідносин задля забезпечення виконання грошових зобов’язань Лізингодавцем виписувалися рахунки-фактури та розрахунки додаткової винагороди у з урахуванням валютного коригування (а.с.а.с.23-64 т.1):

ЭЛ/Рах-0559/ВК_27_04_2009 від 25 червня 2009 року на суму 1784,03грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_05_2009 від 25 червня 2009 року на суму 1723,46грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_03_2009 від 16 квітня 2009 року на суму 1786,84грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_07_2010 від 26 липня 2010 року на суму 1914,97грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_08_2010 від 26 серпня 2010 року на суму 1910,87грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_12_2008 від 26 грудня 2008 року на суму 1857,11грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_01_2009 від 26 січня 2009 року на суму 1792,32грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_08_2009 від 7 вересня 2009 року на суму 1961,07грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_06_2009 від 3 серпня 2009 року на суму 1731,77грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_27_07_2009 від 3 серпня 2009 року на суму 1755,40грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_10_2009 від 29 жовтня 2009 року на суму 1984,84грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_11_2009 від 18 січня 2010 року на суму 1975,94грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_28_12_2009 від 18 квітня 2010 року на суму 1962,58грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_28_09_2009 від 29 жовтня 2009 року на суму 1990,87грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_01_2010 від 24 березня 2010 року на суму 1991,69грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_02_2010 від 24 березня 2010 року на суму 1979,36грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_03_2010 від 16 травня 2010 року на суму 1938,95грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_04_2010 від 17 травня 2010 року на суму 1935,39грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_05_2010 від 19 липня 2010 року на суму 1935,18грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_06_2010 від 19 липня 2010 року на суму 1922,79грн. з ПДВ;

ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_02_2009 від 26 лютого 2009 року на суму 1789,62грн. з ПДВ - всього на загальну суму 39635,05грн., які надсилалися поштою (а.с.а.с.65-131 т.1)

У зв’язку із несплатою цих рахунків Лізингоодержувачем Позивач, нарахувавши додатково додаткову винагороду (комісія) в розмірі 39625,05грн. та пеню в сумі 1463,32грн., звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.а.с.4,5 т. 2), складеного та надісланого (а.с.а.с.2,3 т.2) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором лізингу), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому, зважаючи на передбачену ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд також враховує позицію Вищого господарського суду України, викладену в п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. №01-8/482, відносно можливості висування в межах однією позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором та застосування наслідків невиконання зазначених зобов’язань у вигляді сплати пені, а також - припинення правовідносин шляхом розірвання договору та повернення предмету лізингу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення лізингових платежів згідно із графіком, визначеним додатком №3 до договору фінансового лізингу (а.с. 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України будь-яких доказів іншого не надано, Лізингоодержувачем не виконувалися грошові зобов’язанні зі сплати лізингових платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість, на стягненні якої наполягає Позивач.

Таке невиконання грошових зобов’язань з боку Відповідача кваліфікується судом як їх порушення у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - є таким, що прострочив у розумінні ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання перед Лізингодавцем.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність арифметичного розрахунку заявлених вимог щодо сплати заборгованості зі сплати лізингових платежів та додаткової винагороди (комісії), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, у зв’язку із чим вони задовольняються у повному обсягу: 31220,01грн. – заборгованість зі сплати лізингових платежів; 39625,05грн. – заборгованості з додаткової винагороди (комісії).

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобов’язання, що мають бути встановлені договором або законом, є сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення сплати лізингових платежів сформульована безпосередньо у п. 5.9. Загальних правил фінансового лізингу, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Здійснивши арифметичний перерахунок пені за допомогою відповідної програми інформаційної бази „Законодавство”, суд встановивши використання Позивачем при розрахунку ставки пені, що не перевищує граничних розмірів, визначених положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, та періоду стягнення визначеного із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо пені у заявленій сумі 1463,32грн.

Стосовно заявлених Позивачем вимог про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р. та зобов’язання повернути предмет лізингу за договором №0559-вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, шасі Y6D38132795L70017, державний номер AA9224ІА суд зазначає наступне.

Виходячи з підстави позовної вимоги про розірвання спірного договору, у розумінні її (підстави) визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення Відповідачем грошових зобов’язань за таким договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди, нормативні положення щодо якого застосовуються у розглядуваному випадку в силу ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов’язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору, а на Відповідача – обов’язок із спростування зазначених підстав.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв’язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У світлі наведених вище приписів, які запроваджують необхідність сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу у якості кваліфікуючої ознаки такого виду договорів, умова про сплату лізингових платежів відноситься до істотних умов договору спірного договору у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Дотримання умов щодо внесення таких платежів є обов’язковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору, як на наслідку порушення, передбаченому ст. 611 Цивільного кодексу України, що, також, випливає і із змісту п.8.2.1. Загальних правил фінансового лізингу.

Як було встановлено судом при оцінки обґрунтованості вимоги щодо стягнення заборгованості, Відповідачем систематично порушував свої грошові зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої, належний до отримання Позивачу, був визначений судом вище. Викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої підстави для дострокового розірвання спірного договору фінансового лізингу, оскільки саме із можливості своєчасного отримання лізингових платежів виходив Лізингодавець, укладаючи такий договір.

Відносно дотримання порядку розірвання, передбаченого ст. 188 Господарського кодексу України, суд зазначає, що у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини його (порядку) дотримання/недотримання взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

За таких обставин, вимоги Позивача про розірвання спірного договору підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов’язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов’язків його учасників, припинення зобов’язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема – для подальшого користування Відповідачем предметом лізингу, отриманим за спірним договором.

Положення щодо обов’язку повернення майна у разі припинення безпосередньо закріплені в п. 8.5. Загальних умов фінансового лізингу із встановленням 5-ти денного строку для такого повернення. Відтак, позовні вимоги про зобов’язання Відповідача повернути предмет лізингу – вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, шасі Y6D38132795L70017, державний номер AA9224ІА також підлягають задоволенню у повному обсягу.

Зважаючи на приписи абз. 1 ч. 2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності встановлення строку для виконання певних дій згідно рішення суду та положення п. 8.5. Загальних умов, суд вважає за можливе встановити строк тривалістю 5-ть календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили для здійснення повернення майна Лізингоодержувачу.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) до Приватного підприємства „Мак-Ост”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 31688180) про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р.; зобов’язання повернути предмет лізингу вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, державний номер AA9224ІА вартістю 62932,78грн.; стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 31322,01грн., додаткової винагороди (комісія) в розмірі 39625,05грн., пені в розмірі 1463,32грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Мак-Ост”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 31688180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) заборгованість в розмірі 31322,01грн., додаткову винагороду (комісія) в розмірі 39625,05грн., пеню в розмірі 1463,32грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Розірвати договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) та Приватним підприємством „Мак-Ост”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 31688180).

4. Зобов’язати Приватне підприємство „Мак-Ост”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 31688180) протягом 5-ти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) предмет лізингу – вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, державний номер AA9224ІА.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Стягнути з Приватного підприємства „Мак-Ост”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 31688180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) витрати по сплаті державного мита в сумі 1438,43грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.01.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2011р.

Суддя Попков Д.О.