Рішення № 13655121, 10.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.01.11 р. Справа № 9/218пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Демонтос”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк

про визнання договору купівлі-продажу від 03.09.2010р. недійсним.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства „Демонтос”, м.Донецьк

про визнання права власності

За участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): не зявився;

від відповідача (за первісним позовом): не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Демонтос”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк про визнання договору купівлі-продажу від 03.09.2010р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу від 03.09.2010р. укладений всупереч вимогам діючого законодавства України, зокрема ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, а саме відповідач не зареєстрував право власності на майно, яке є предметом спірного договору, та зазначений договір був укладений сторонами з порушенням вимог закону щодо форми договору в розумінні ст.657 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзиву на позов не представив, проте у судовому засіданні 14.12.2010р. проти позову заперечував, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7754238 Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 07.12.2010р. зареєстровано як юридична особа.

15.12.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою б/н та дати до Приватного підприємства „Демонтос”, м.Донецьк про визнання права власності на будівлю складу літ.А-1 з прибудовою літ.А'-1 загальною площею 204,3 кв.м., будівлю складу літ.Т-1 загальною площею 2039,8 кв.м., приміщення сторожки літ.Х, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Московська, 1.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги відповідач посилається на те, що останній є власником будівлі літ.А на підставі свідоцтва про право власності, цільове призначення якої було самовільно змінено, а також є власником іншого спірного майна, оскільки останнє було побудовано Товариством з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк господарським способом за власні кошти.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.12.2010р. зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк прийнято до розгляду спільно із первісним позовом.

Позивач (за первісним позовом) відзив на зустрічний позов не надав, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача (за первісним позовом) було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача (за первісним позовом) у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

03.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк та Приватним підприємством „Демонтос”, м.Донецьк укладений договір купівлі-продажу без номеру.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Частиною 2 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, відповідно до п.1 вказаного договору продавець (відповідач (за первісним позовом)) передає, а покупець (позивач (за первісним позовом)) приймає у власність будівлю складу літ.А-1 з прибудовою літ.А'-1 загальною площею 204,3 кв.м., будівлю складу літ.Т-1 загальною площею 2039,8 кв.м., приміщення сторожки літ.Х, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Московська, 1, та сплачує продавцю грошову суму, встановлену у п.2 договору.

Пунктом 2 договору визначено ціну договору, а саме: продаж нежитлових приміщень здійснюється за ціною 125000грн.00коп., які покупець зобовязаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця на протязі двох місяців з моменту підпису сторонами даного договору.

Згідно п.15 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами обовязків за даним договором.

Таким чином, в договорі купівлі-продажу від 03.09.2010р. сторонами погоджено предмет, ціну та строк дії даного договору.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За твердженням позивача (за первісним позовом), договір купівлі-продажу від 03.09.2010р. укладений з порушенням приписів чинного законодавства України, зокрема ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, а саме відповідач не зареєстрував право власності на майно, яке є предметом спірного договору, та зазначений договір був укладений сторонами з порушенням вимог закону щодо форми договору в розумінні ст.657 Цивільного кодексу України, що є підставою недійсності правочину, у зв`язку з чим звернувся до господарського суду із відповідними вимогами про визнання договору купівлі-продажу від 03.09.2010р. недійсним.

За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:

-зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

-особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

-правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги приписи ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України та обставини, наведені позивачем у якості підстави для визнання правочину недійсним, суд дійшов висновку, що вказані твердження позивача не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного:

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.5 ст.656 Цивільного кодексу України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись законом.

Стаття 657 Цивільного кодексу України встановлює, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частина 3 ст. 640 Цивільного кодексу України закріплює, що договір, який підлягає нотаріальному 3посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. (ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Момент вчинення правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації відповідно до ст.ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Виходячи з чого, оскільки спірний договір нотаріально не посвідчений, і не пройшов державної реєстрації, договір купівлі-продажу від 03.09.2010р. є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України).

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1).

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що договір купівлі-продажу від 03.09.2010р. є нікчемний з моменту його вчинення провадження у справі підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмета спору.

На ряду з викладеним, як було зазначено вище, відповідач (за первісним позовом) звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на будівлю складу літ.А-1 з прибудовою літ.А'-1 загальною площею 204,3 кв.м., будівлю складу літ.Т-1 загальною площею 2039,8 кв.м., приміщення сторожки літ.Х, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Московська, 1.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає зустрічні позовні вимоги відповідача (за первісним позовом) про визнання права власності на будівлю складу літ.А-1 з прибудовою літ.А'-1 загальною площею 204,3 кв.м., будівлю складу літ.Т-1 загальною площею 2039,8 кв.м., приміщення сторожки літ.Х, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Московська, 1 такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке:

19.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк та виконавчим комітетом Донецької міської ради на підставі, зокрема, рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 19.02.2007р. №838/4 „Про передачу земельної ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „ТІДВ” для експлуатації існуючих будівель та споруд (в тому числі:самочинно збудованих) по вул.Московська, 1 в Калінінському районі” був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136600:00:024:0543) площею 1,1792га, по вулиці Московська, 1 у Калінінському районі м.Донецька з терміном дії до 19.12.2012р., який засвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1. в реєстрі за №714.

Згідно наявних у матеріалах справи копій свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.08.2005р., виданого Управлінням комунального господарства Донецької міської ради, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8085634 від 17.08.2005р., виданого Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк є власником об'єкту (адміністративно-побутова будівля літ.А-1, будівля овочесховища літ.В-1, приміщення 1-го поверху будівлі овочесховища літ.Г-1, площею 693,2кв.м., будівля складу літ.Д-1 з господарськими спорудами загальною площею 1759,0кв.м.), що знаходяться за адресою: Донецька область, м.Донецьк, вул.Московська, буд.1.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії інвентаризаційної справи №1/94901 по вулиці Московська, буд.1 у 2010 році позивачем (за зустрічним позовом) самочинно збудовано наступні об'єкти нерухомості: літ.А'-1 прибудова до будівлі складу літ.А-1 загальною площею 204,3 кв.м., будівлю складу літ.Т-1 загальною площею 2039,8 кв.м., приміщення сторожки літ.Х, та змінено цільове призначення будівлі складу літ.А-1, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Московська, 1.

Частиною 1 ст.316 Цивільного кодексу України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Виходячи з технічного висновку з обстеження конструкцій будівель складу літер „А-1” з прибудовою літер „А'-1”, складу літер „Т-1”, сторожки літер „Х” по вул.Московській, 1 у м.Донецьку Акціонерного товариства закритого типу „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція” стан основних несучих конструкцій будівель складу літер „А-1” з прибудовою літер „А'-1”, складу літер „Т-1”, сторожки літер „Х” нормальне; будівлі складів літер „А-1” з прибудовою літер „А'-1”, „Т-1” відповідають вимогам Сніп 2.11.01-85х (Складські будівлі); будівлі складів літер „А-1” з прибудовою літер „А'-1”, „Т-1”, сторожки літер „Х” по вул.Московській, 1 у м.Донецьку до подальшої експлуатації придатні.

Довідкою б/н та дати Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк визначило остаточну вартість спірного майна, яка станом на 14.12.2010р. складає 500020грн.00коп.

Таким чином, позивач (за зустрічним позовом) є власником новоствореної речі (спірного майна) в порядку статей 328 та 331 Цивільного кодексу України, причому презумпція правомірності зазначеного речового права визначена законом, зокрема, ст.328 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

З огляду на наведене, означене право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк на спірне новостворене нерухоме майно виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача (за первісним позовом) права власності на спірну нерухомість. Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 Цивільного кодексу України, за висновком суду є властивим будівлі складу літ.А-1 з прибудовою літ.А'-1 загальною площею 204,3 кв.м., будівлі складу літ.Т-1 загальною площею 2039,8 кв.м., приміщенню сторожки літ.Х, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Московська, 1, оскільки за матеріалами справи наведене вище майно розташоване на земельній ділянці, виділеній під означені цілі, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення. Наявності заперечень з боку третіх осіб відносно спорудження означеного майна відповідач всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не довів належними та допустимими доказами.

У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси субєктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

У відповідності до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

Таким чином, враховуючи, що з боку позивача (за первісним позовом) оспорюється та не визнається право власності відповідача (за первісним позовом) на спірний обєкт нерухомості, приймаючи до уваги висновки суду щодо правомірності набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічним позовами підлягають віднесенню на позивача (за первісним позовом).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,16, 181, 202, 203, 204, 210, 215, 220, 236, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 353, 392, 509, 640, 655, 656, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 174, 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 60, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі №9/218пд за позовом Приватного підприємства „Демонтос”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк, про визнання договору купівлі-продажу від 03.09.2010р. недійсним.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк до Приватного підприємства „Демонтос”, м.Донецьк про визнання права власності - задовольнити.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ” (за адресою: вул.Московська, 1, м.Донецьк, 83003, код ЄДРПОУ 25582227) на будівлю складу літ.А-1 з прибудовою літ.А'-1 загальною площею 204,3 кв.м., будівлю складу літ.Т-1 загальною площею 2039,8 кв.м., приміщення сторожки літ.Х, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Московська, 1.

Стягнути з Приватного підприємства „Демонтос” (за адресою: вул. Солідарності, 2, м.Донецьк, 83025, ЄДРПОУ 3625227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ” (за адресою: вул.Московська, 1, м.Донецьк, 83003, код ЄДРПОУ 25582227) витрати по сплаті державного мита в сумі 5000грн.20коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 10.01.2011р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Марченко О.А.