Рішення № 136549749, 24.04.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18099/25

2/760/6553/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді -Букіної О.М.

при секретарі -Павліченко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ "СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ" про визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із позовною заявою до ТОВ "СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ" про визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ІПН НОМЕР_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» код ЄДРПОУ 34817336 було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири від 28.04.2014, посвідчений приватним нотаріусом Басенко К.О., зареєстрований в реєстрі за №778.

Відповідно до умов Договору ТОВ «СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» зобов`язалось укласти договір купівлі-продажу (Основний договір) квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зобов`язалася прийняти та належним чином оплатити її вартість.

Відповідно до п.1.4 Сторони зобов`язуються укласти Основний договір протягом 2 кварталу 2015 року, але в будь-якому разі не раніше отримання Стороною - 1 правовстановлюючих документів на Об`єкт - надання Державною реєстраційною службою України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення Основного договору.

Сторони встановили, що Основний договір укладається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Стороною -2 відповідного повідомлення від Сторони-1, яке надсилається поштою рекомендованим листом або іншим способом, який Сторони оберуть за взаємним погодженням.

Відповідно до п. 1.2. Попереднього договору Сторони встановили, що виконання зобов`язання щодо укладання та нотаріального посвідчення Основного договору, яке встановлене п. 1.1 розділу 1 Попереднього договору повинне бути забезпечене.

Вид та порядок забезпечення виконання вказаного зобов`язання Сторони визначають в окремому Договорі про забезпечення виконання зобов`язань Зазначений Договір про забезпечення виконання зобов`язань Сторони укладають у простій письмовій формі та підписують одночасно з укладанням та нотаріальним посвідчення Попереднього договору.

На виконання даного пункту, Сторонами підписано Договір про забезпечення виконання зобов`язань №СС/Д1/250-262 від 28.04.2014. Сума договору складає 699796,80грн.

ОСОБА_2 повністю сплачено суму за договором в сумі 699796,80грн.

Договором від 02.07.2014 про внесення змін та доповнень до Попереднього договору посвідченого 28 квітня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О., за реєстровим №778 місто Київ, змінено об`єкт на Квартиру АДРЕСА_2 , кількість кімнат 3, загальна площа 130,73кв.м.

Договором від 02.07.2014 про внесення змін до Договору про забезпечення виконання зобов`язань №СС/Д1/250-269 від 28.04.2014 було визначено доплату в розмірі 201375,88 грн.

Договором про відступлення права вимоги від 06.06.2018 права за договором відступлено на користь ОСОБА_1 .

Так, п.4.1. визначено, що Сторона-1 підтверджує свою згоду на передачу прав та обов`язків Стороною-2 на користь Сторони-3, щодо придбання у майбутньому на умовах визначених Попереднім договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та підтверджує, що Сторона-2 в повному обсязі виконала свої зобов`язання за Договором про забезпечення виконання зобов`язань №СС/Д1/250-262 укладеному 28 квітня 2014 року та Договором про внесення змін до Договору про внесення змін до Договору про забезпечення виконання зобов`язань №СС/Д1/250-269 від 02 липня 2014 року, між Стороною-1 та Стороною-2 на підтвердження зобов`язань, що виникли у Сторін згідно з Попереднім договором.

Таким чином, за квартиру АДРЕСА_3 повністю проведено розрахунки.

Загальна вартість майнових прав складає 901172,68грн.

Проте, пропозиції щодо укладання Основного договору від ТОВ «СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» станом на момент складання даної позовної заяви не надійшло.

Між ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ІПН НОМЕР_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» код ЄДРПОУ 34817336 Продавець (далі за текстом - Відповідач) уклали Договір №СС/Д1/П2/162-263 від 28.04.2013 купівлі продажу майнових прав.

Об`єкт капітального будівництва - Житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:337:0009, право на спорудження якого виникло у Продавця на підставі Договору, укладеного з ТОВ «КІЙЖИТЛО» №01-19/07-12 про часткову участь у будівництві від 19.07.2012 та Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 05.03.2013 за КВ 083130640135.

Сторони домовились, що Об`єктом нерухомості, Майнові права на який передаються за даним Договором, є об`єктом нерухомості, розташований в Об`єкті будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_5 , з наступними характеристиками: Паркінг №162, рівень (паркінг) 2, загальна площа 14кв.м.

ОСОБА_2 повністю оплачено майнові права за договором в сумі 85000грн.

Відповідно до Угоди від 06.06.2018 про переведення прав та обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав №СС/Д1/П2/162-263-МП від 28.04.2013 здійснено переуступку на ОСОБА_1 .

Так, відповідно до пункту 2.1. Угоди, з дня підписання цієї Угоди кошти, внесені Покупцем 1 в сумі 85000грн вважати зарахованими в рахунок оплати Покупця 2, як сплата 100% по Основному Договору.

Загальна вартість майнових прав складає 85000,00грн.

Між ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ІПН НОМЕР_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» код ЄДРПОУ 34817336 Продавець (далі за текстом - Відповідач) уклали Договір №СС/Д1/П2/160-264 від 28.04.2013 купівлі продажу майнових прав.

Об`єкт капітального будівництва - Житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:337:0009, право на спорудження якого виникло у Продавця на підставі Договору, укладеного з ТОВ «КІЙЖИТЛО» №01-19/07-12 про часткову участь у будівництві від 19.07.2012 та Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 05.03.2013 за КВ 083130640135.

Сторони домовились, що Об`єктом нерухомості, Майнові права на який передаються за даним Договором, є об`єктом нерухомості, розташований в Об`єкті будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_5 , з наступними характеристиками: Паркінг №160, рівень (паркінг) 2, загальна площа 14кв.м.

ОСОБА_2 повністю оплачено майнові права за договором в сумі 85000грн.

Відповідно до Угоди від 06.06.2018 про переведення прав та обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав №СС/Д1/П2/160-264-МП від 28.04.2013 здійснено переуступку на ОСОБА_1 .

Так, відповідно до пункту 2.1. Угоди, з дня підписання цієї Угоди кошти, внесені Покупцем 1 в сумі 85000грн. вважати зарахованими в рахунок оплати Покупця 2, як сплата 100% по Основному Договору.

Загальна вартість майнових прав складає 85000,00грн.

Будинок станом на момент подання позову в експлуатацію не введено, що підтверджується відповіддю ДІАМ.

Позивач вчасно не отримав те, на що розраховував укладаючи Договір,у зв`язку з чим вимушений звернутися ло суду за захистом порушених прав.

Просить позов задовольнити.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України., що підтверджується зворотнім повідомленням.

Про причину неявки суд до відома не поставив. Відзив на позов у становленому законом порядку також не подав.

Судова повістка, що направлялась на його адресу за зареєстрованим місцем знаходження, не була отримана останнім.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.

Встановлено, що між ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ІПН НОМЕР_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» код ЄДРПОУ 34817336 було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири від 28.04.2014, посвідчений приватним нотаріусом Басенко К.О., зареєстрований в реєстрі за №778.

Відповідно до умов Договору ТОВ «СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» зобов`язалось укласти договір купівлі-продажу (Основний договір) квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зобов`язалася прийняти та належним чином оплатити її вартість.

Відповідно до п.1.4 Сторони зобов`язуються укласти Основний договір протягом 2 кварталу 2015 року, але в будь-якому разі не раніше отримання Стороною - 1 правовстановлюючих документів на Об`єкт - надання Державною реєстраційною службою України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення Основного договору.

Сторони встановили, що Основний договір укладається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Стороною -2 відповідного повідомлення від Сторони-1, яке надсилається поштою рекомендованим листом або іншим способом, який Сторони оберуть за взаємним погодженням.

Відповідно до п. 1.2. Попереднього договору Сторони встановили, що виконання зобов`язання щодо укладання та нотаріального посвідчення Основного договору, яке встановлене п. 1.1 розділу 1 Попереднього договору повинне бути забезпечене. Вид та порядок забезпечення виконання вказаного зобов`язання Сторони визначають в окремому Договорі про забезпечення виконання зобов`язань Зазначений Договір про забезпечення виконання зобов`язань Сторони укладають у простій письмовій формі та підписують одночасно з укладанням та нотаріальним посвідчення Попереднього договору.

На виконання даного пункту, Сторонами підписано Договір про забезпечення виконання зобов`язань №СС/Д1/250-262 від 28.04.2014. Сума договору складає 699796,80грн.

ОСОБА_2 повністю сплачено суму за договором в сумі 699796,80грн.

Договором від 02.07.2014 про внесення змін та доповнень до Попереднього договору посвідченого 28 квітня 2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О., за реєстровим №778 місто Київ, змінено об`єкт на Квартиру АДРЕСА_2 , кількість кімнат 3, загальна площа 130,73кв.м.

Договором від 02.07.2014 про внесення змін до Договору про забезпечення виконання зобов`язань №СС/Д1/250-269 від 28.04.2014 було визначено доплату в розмірі 201375,88грн.

Договором про відступлення права вимоги від 06.06.2018 права за договором відступлено на користь ОСОБА_1 .

Так, п.4.1. визначено, що Сторона-1 підтверджує свою згоду на передачу прав та обов`язків Стороною-2 на користь Сторони-3, щодо придбання у майбутньому на умовах визначених Попереднім договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та підтверджує, що Сторона-2 в повному обсязі виконала свої зобов`язання за Договором про забезпечення виконання зобов`язань №СС/Д1/250-262 укладеному 28 квітня 2014 року та Договором про внесення змін до Договору про внесення змін до Договору про забезпечення виконання зобов`язань №СС/Д1/250-269 від 02 липня 2014 року, між Стороною-1 та Стороною-2 на підтвердження зобов`язань, що виникли у Сторін згідно з Попереднім договором.

Таким чином, за квартиру АДРЕСА_3 повністю проведено розрахунки.

Загальна вартість майнових прав складає 901172,68грн.

Проте, пропозиції щодо укладання Основного договору від ТОВ «СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» станом на момент складання даної позовної заяви не надійшло.

Між ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ІПН НОМЕР_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» код ЄДРПОУ 34817336 Продавець (далі за текстом - Відповідач) уклали Договір №СС/Д1/П2/162-263 від 28.04.2013 купівлі продажу майнових прав.

Об`єкт капітального будівництва - Житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:337:0009, право на спорудження якого виникло у Продавця на підставі Договору, укладеного з ТОВ «КІЙЖИТЛО» №01-19/07-12 про часткову участь у будівництві від 19.07.2012 та Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 05.03.2013 за КВ 083130640135.

Сторони домовились, що Об`єктом нерухомості, Майнові права на який передаються за даним Договором, є об`єктом нерухомості, розташований в Об`єкті будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_5 , з наступними характеристиками: Паркінг №162, рівень (паркінг) 2, загальна площа 14кв.м.

ОСОБА_2 повністю оплачено майнові права за договором в сумі 85000грн.

Відповідно до Угоди від 06.06.2018 про переведення прав та обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав №СС/Д1/П2/162-263-МП від 28.04.2013 здійснено переуступку на ОСОБА_1 .

Так, відповідно до пункту 2.1. Угоди, з дня підписання цієї Угоди кошти, внесені Покупцем 1 в сумі 85000грн. вважати зарахованими в рахунок оплати Покупця 2, як сплата 100% по Основному Договору.

Загальна вартість майнових прав складає 85000,00грн.

Між ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ІПН НОМЕР_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» код ЄДРПОУ 34817336 Продавець (далі за текстом - Відповідач) уклали Договір №СС/Д1/П2/160-264 від 28.04.2013 купівлі продажу майнових прав.

Об`єкт капітального будівництва - Житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:337:0009, право на спорудження якого виникло у Продавця на підставі Договору, укладеного з ТОВ «КІЙЖИТЛО» №01-19/07-12 про часткову участь у будівництві від 19.07.2012р. та Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 05.03.2013 за КВ 083130640135.

Сторони домовились, що Об`єктом нерухомості, Майнові права на який передаються за даним Договором, є об`єктом нерухомості, розташований в Об`єкті будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_5 , з наступними характеристиками: Паркінг №160, рівень (паркінг) 2, загальна площа 14кв.м.

ОСОБА_2 повністю оплачено майнові права за договором в сумі 85000грн.

Відповідно до Угоди від 06.06.2018 про переведення прав та обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав №СС/Д1/П2/160-264-МП від 28.04.2013 здійснено переуступку на ОСОБА_1 .

Так, відповідно до пункту 2.1. Угоди, з дня підписання цієї Угоди кошти, внесені Покупцем 1 в сумі 85000грн вважати зарахованими в рахунок оплати Покупця 2, як сплата 100% по Основному Договору.

Загальна вартість майнових прав складає 85000,00грн.

Будинок станом на момент подання позову в експлуатацію не введено, що підтверджується відповіддю ДІАМ.

Як свідчать наявні в матеріалах справи платіжні документи, позивачка повністю виконала умови укладених між сторонами договорів, сплачено зазначену суму коштів за вказані квадратні метри у них та повному обсязі, у встановлений договорами строк.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, порядок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначений законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі N 755/8933/18 (провадження N 61-4251св19).

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року № 761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти "право очікування", що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка обрала такий спосіб захисту порушеного права, який, на її думку, є ефективним і не заборонений законом.

Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивачка не могла. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція "майна" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі "Броньовські проти Польщі" (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України", заява № 10972/05). У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила висновок, що установивши під час розгляду справи, що відповідач не виконав належним чином узятих за договором зобов`язань, не визнає майнових прав позивачки на спірне нерухоме майно, хоч вона і сплатила пайові внески в повному обсязі, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачкою майнових прав на спірну квартиру. При цьому суди правильно вважали, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав є ефективним, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом вона не може захистити свої права.

Частинами другою-третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до положень статей 626-629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Між сторонами виникли відносини на підставі Попереднього договору купівлі-продажу квартири, а також Договору про забезпечення виконання зобов`язань, предметом договірного зобов`язання за цим договором є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів, а після завершення будівництва передання об`єкту нерухомості. Матеріальними об`єктами договірних зобов`язань є наприкінці майно і гроші, що їх сторони мають передати одна одній, саме вони є предметом виконання за договором, з урахуванням інтересу кожної зі сторін та відповідної мети договору.

Верховний Суд у своїй практиці визначає майнове право як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно у майбутньому.

Отже, майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав та підлягають захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Майнові права визначаються як суб`єктивні права учасників цивільних правовідносин, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну речей, робіт, послуг.

Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених ЦК України, іншими актами законодавства. За будь-яким договором про передавання речі боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги передавання такої речі, яке є майновим.

Як передбачено статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтями 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статей 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорах строк, що підтверджується належним чином завіреними копіями відповідних квитанцій. Отже, відповідні договори набули чинності, вважаються укладеним та діють до повного виконання сторонами взятих за себе зобов`язань.

Виконання грошових зобов`язань за договором, а саме повна сплата вартості майнових прав об`єкта нерухомості, підтверджує вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на цей об`єкт нерухомості, отримання від відповідача об`єкта нерухомості за актом прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об`єкт будівництва.

Таким чином, фактично склалась ситуація, за якої позивач має підтвердження оплати ним 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, однак відсутнє належне підтвердження переходу цих прав від відповідача до позивача, та відповідно належне оформлення набуття останнім права власності на майнові права щодо об`єктів нерухомості.

Як стверджує позивач, у вказаний в договорах строк об`єкт будівництва в експлуатацію введений не був, будівництво не завершене та на даний час не ведеться, приміщення у власність позивачу не передане, а дата введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію не відома.

Таким чином, відповідач порушив встановлений договором строк введення будинку в експлуатацію, внаслідок чого позбавив позивача того на що він розраховував, укладаючи відповідні договори, а саме, що відповідач у встановлений термін здійснить введення будинку в експлуатацію і відповідно позивач матиме можливість набути право власності на квартиру у ІІI кварталі 2019 року.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами стало підставою для звернення позивача до суду з позовом для визнання за ним майнових прав.

В постанові від 24.10.2018р. справа № 344/8552/16-ц провадження № 61-22334св18, Верховний суд України визначив:

«Таким чином, незважаючи на те, що укладений між сторонами договір має назву попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, цей договір не є попереднім, оскільки у цьому договорі викладені всі істотні умови, що притаманні договору купівлі-продажу майнових прав (інвестиційний договір), оскільки предмет цього договору є нежитлове приміщення, яке відповідно до пункту 1.1 буде створене у майбутньому».

В своїй Постанові Київський апеляційний суд від 04.10.2023р. Справа №752/15741/21 зазначив:

«Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не правильно обрав спосіб захисту, колегія суддів відхиляє, оскільки якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом».

Так, в Постанові від 14.12.2021р. справа №344/16879/15-ц, провадження № 14-31цс20 Верховний Суд зазначив:

«Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, крім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про пайову участь, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено».

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ухвалюючи відповідне рішення суд також ураховує відсутність на державному рівні будь-яких реєстрів, у яких би в повній мірі відображались та реєструвались майнові права, що сприяло би запобіганню порушенню таких прав, недопущенню реалізації недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб, тому права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов`язань в частині передачі покупцю права власності на об`єкт нерухомості, що є предметом договору, при цьому суд враховує, що на даний час запланований термін будівництва та здачі об`єкту капітального будівництва в експлуатацію, який погоджений сторонами (ІІІ квартал 2019 року), сплинув, додаткових угод, які передбачали зміну умов договорів, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено, ці обставини не спростовано відповідачем ТОВ "СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ", який не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог і підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а ціна позу становить 1 071 172,68 грн.тому враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10711,72грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 316, 317, 319, 328, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 626-629, 638, 655, 656 ЦК України, статтями 9, 41 Конституції України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ "СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ" про визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) майнові права на:

ТРИКІМНАТНУ КВАРТИРУ №297/298, ЗАГАЛЬНОЮ ПЛОЩЕЮ 130,73 КВ.М., НА 25 ПОВЕРСІ У ЖИТЛОВОМУ БУДИНКУ ПІД БУДІВЕЛЬНИМ №70, СЕКЦІЯ 1, ПО ВУЛИЦІ ВОЛОДИМИРА БРОЖКА У МІСТІ КИЄВІ НА ЗЕМЕЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ ПІД КАДАСТРОВИМ НОМЕРОМ 8000000000:72:337:0009;

ПАРКІНГ №162, ЗАГАЛЬНОЮ ПЛОЩЕЮ 14КВ.М., РІВЕНЬ (ПАРКІНГ) У ЖИТЛОВОМУ БУДИНКУ ПІД БУДІВЕЛЬНИМ №70, СЕКЦІЯ 1, ПО ВУЛИЦІ ВОЛОДИМИРА БРОЖКА У МІСТІ КИЄВІ НА ЗЕМЕЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ ПІД КАДАСТРОВИМ НОМЕРОМ 8000000000:72:337:0009;

ПАРКІНГ №160, ЗАГАЛЬНОЮ ПЛОЩЕЮ 14КВ.М., РІВЕНЬ (ПАРКІНГ) У ЖИТЛОВОМУ БУДИНКУ ПІД БУДІВЕЛЬНИМ №70, СЕКЦІЯ 1, ПО ВУЛИЦІ ВОЛОДИМИРА БРОЖКА У МІСТІ КИЄВІ НА ЗЕМЕЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ ПІД КАДАСТРОВИМ НОМЕРОМ 8000000000:72:337:0009.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (адреса місця знаходження:м.Київ, вул. Володимира Брожка,70, код ЄДРПОУ 34817336) на користь держави судовий збір у розмірі 10711,72 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.05.2026.

Суддя О.М.Букіна