Рішення № 13654966, 18.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.11 р. Справа № 38/237

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко

при секретарі судового засідання О.М. Якименко

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ

до відповідача комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк

про стягнення 657 796грн.29коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Бережний Р.В. – головний юрисконсульт (довіреність № 132/10 від 23.12.2010);

від відповідача: Вієт О.М. – начальник юридичного відділу (довіреність № б/н від 07.09.2010),

Чеверда Г.О. – заст. головного бухгалтера (довіреність № б/н від 01.01.2010)

Позивач – дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк про стягнення 657796грн.29коп., у тому числі пеня в сумі 231759грн.47коп., індекс інфляції в сумі 386981грн.23коп., 3% річних в сумі 39055грн.59коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок боргу, договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1171 ТЕ-7 від 29.09.2008, додаткову угоду № 1 від 05.11.2008 до договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1171 ТЕ-7 від 29.09.2008, акти передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.12.2008 за грудень 2008р., від 30.11.2008 за листопад 2008р., від 31.10.2008 за жовтень 2008р.

У відзиві на позовну заяву (вих. №1732 від 21.08.2009) відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на наступне. По-перше, нарахування пені суперечить ЗУ „Про тимчасову заборону стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”. По-друге, позивач при розрахунку індексу інфляції та 3% річних незаконно включив суму 2% цільової надбавки, яка не є складовою ціни на природний газ. По-третє, у відповідності з ЗУ „Про заходи, направлені на забезпечення постійного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” між позивачем та відповідачем були укладені договори про організацію взаєморозрахунків згідно з постановою КМУ № 440 від 25.04.2008, обов’язковою умовою яких є зобов’язання сторін до проведення взаєморозрахунків не здійснювати дій по погашенню заборгованості, яку пропонується погасити відповідно до цих договорів. Отже, позивач повинен був здійснити нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних з урахуванням вказаних Законів та умов укладених договорів.

В запереченнях на відзив (вих. № 860/03 від 26.10.2009) позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначивши про те, що у відповідача існує зобов’язання по сплаті вартості газу в цілому, а не окремо тільки по ціні газу. Постанови КМУ № 440 та № 193 регулюють бюджетні відносини та відносини, пов’язані з погашенням заборгованості в різниці в тарифах. Тому, ані ці постанови, ані договори, укладені на виконання цих постанов, не змінюють умов і порядку виконання зобов’язань за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1171 ТЕ-7 від 29.09.2008.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.03.2010 по справі № 38/237 (Лейба М.О., Сгара Е.В., Левшина Г.В.) позовні вимоги дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до комунального підприємства „Тепломережа” про стягнення 657 796,29грн., з яких 231 759,47 грн. – сума пені; 386 981,23 грн. – сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів; 39 055,59грн. – сума 3% річних, задоволені частково; стягнуто з комунального підприємства „Тепломережа” на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 221 444,37 грн. – суму пені; 32 399,40 грн. – суму 3% річних; 179 685,50 грн. – суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів; 4 335,32 грн. – держмито; 77,77 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 липня 2010 року (судді Геза Т.Д., Акулова Н.В., Скакун О.А.) рішення місцевого господарського суду від 30.03.2010 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2010р. по справі № 38/237 рішення господарського суду Донецької області від 30 березня 2010 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 12 липня 2010 року у справі № 38/237 були скасовані в частині відмови у позові, та справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

30.11.2010р. справа № 38/237 надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 30.11.2010 суд (суддя Бойко І.А.) прийняв справу № 38/237 до свого провадження.

В поясненнях (вих. № 31/10-159 від 11.01.2011) позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наголосив на тому, що ані постанова КМУ від 25.04.2008 № 440, ані договори про організацію взаєморозрахунків згідно з постановою КМУ № 440 від 25.04.2008 не змінюють умов і порядку виконання зобов’язань за договором поставки газу № 06/08-1171 ТЕ-7 від 29.09.2008, та не звільняють від відповідальності за його невиконання.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи приписи ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язковості вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2010р. у справі № 38/237, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

29.09.2008 між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерного компанії „Нафтогаз України” (Постачальник) та комунальним підприємством „Тепломережа” (Покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1171 ТЕ-7, відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язався прийняти від Постачальника та оплати природний газ в обсязі, узгодженому в договорі (стаття 2 договору).

Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК „Нафтогаз України” та Постачальником (п. 1.2. договору).

Згідно п. п. 4.2., 4.4. договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

05.11.2008 Сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1171 ТЕ-7 від 29.09.2008, відповідно до якої внесли зміни та доповнення до основного договору.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду жовтень 2008р. –грудень 2008р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 13 219 486грн.75коп.

Факт отримання відповідачем природного газу на вказану суму підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.12.2008 за грудень 2008р., від 30.11.2008 за листопад 2008р., від 31.10.2008 за жовтень 2008р.

Вказані акти передачі-приймання природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень, та погоджені газорозподільною організацією.

У відповідності з п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов’язання по оплаті переданого та отриманого природного газу в установлені договором строки не виконав, борг за отриманий газ оплачував несвоєчасно; повністю розрахувався за спожитий природний газ лише 30.06.2009.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи несвоєчасність оплати відповідачем за отриманий природний газ, позивач з посиланням на п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 231759грн.47коп. за період з 23.01.2009 по 30.06.2009 (за 158 днів). Пеня розрахована виходячи з загальної суми заборгованості в розмірі 2253965,28грн., яка склалася на 23.01.2009 по актам передачі-приймання природного газу за період жовтень – грудень 2008р.

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, розмір пені на правильність розрахунку судом перевірений.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період листопад 2008р. – травень 2009р. та 3% річних за період з 11.11.2008 по 30.06.2009 (за 231 день).

Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 386981грн.23коп., 3% річних – 39055грн.59коп.

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції, викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, дія нормативно-правових актів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, надання або ненадання субвенції з державного бюджету не звільняє останнє від уплати індексу інфляції та 3% річних, сплата яких визначена ст. 625 ЦК України, та пені, сплата якої за неналежне виконання зобов’язань передбачена умовами договору.

Посилання відповідача на те, що цільова надбавка до тарифу на природний газ є бюджетним збором, тому її розмір не повинен враховуватися до суми боргу при нарахуванні пені, індексу інфляції та 3% річних, є необґрунтованим, тому як за умовами договору Сторони визначились з ціною на газ, яка включає до себе складові, зокрема, цільову надбавку.

Таким чином, у відповідача існувало зобов’язання щодо сплати вартості природного газу в цілому, а не окремо тільки по ціні газу.

Отже, у випадку несвоєчасної оплати, заборгованість розраховується, виходячи з узгодженої Сторонами ціни на газ. Тому, нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних на суму заборгованості є правомірним.

Стосовно укладених між сторонами по справі та Головним управлінням Державного казначейства України у Донецькій області, Головним фінансовим управлінням Донецької облдержадміністрації, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" договорів № 1024/440 від 24.11.2008, № 1150/440 від 08.12.2008, № 3/193 від 22.06.2009 про організацію взаєморозрахунків, то дані договори були укладені на виконання постанови КМУ від 25.04.2008 р. № 440.

Постановою КМУ від 25.04.2008 р. № 440 відповідно до ст. 54 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органам місцевого самоврядування.

Отже, дана постанова та договори, укладені на її виконання, регулюють відносини з погашення заборгованості з різниці в тарифах, не змінюють умов і порядку виконання зобов’язань за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1171 ТЕ-7 від 29.09.2008 та не відносяться до порядку розрахунку за отриманий природний газ за договором № 06/08-1171 ТЕ-7 від 29.09.2008.

А відтак, ані постанова КМУ № 440, ані договори про організацію взаєморозрахунків не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання умов договору від 29.09.2008 №06/08-1171-ТЕ-7.

Відповідач при первісному розгляді справи (головуючий суддя Лейба М.О.) звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру пені на 99% (вих. № б/н від 16.02.2010) та з клопотанням про надання відстрочки виконання рішення суду на 3 роки (вих. № б/н від 16.02.2010).

Позивач проти заявлених клопотань позивача заперечував (заперечення вх. № 02-41/13975 від 30.03.2010).

В задоволенні зазначених клопотань відповідачу було відмовлено у зв’язку з ненаданням доказів в їх обґрунтування та доказів того, що у відповідача з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк. До того ж, той факт, що відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані не є безумовною підставою для зменшення розміру пені.

Під час перегляду справи в іншому складі суду відповідач документів та безперечних доказів в обґрунтування клопотань про зменшення розміру пені та надання відстрочки виконання рішення суду не представив, виняткових обставин, з яких можливо вбачити неможливість виконати рішення суду у встановлений строк не навів, що є підставою для залишення цих клопотань без задоволення.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ до комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк про стягнення 657796грн.29коп., у тому числі пеня в сумі 231759грн.47коп., індекс інфляції в сумі 386981грн.23коп., 3% річних в сумі 39055грн.59коп., задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства „Тепломережа” (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, код ЄДРПОУ 05473192) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) пеню в сумі 231759грн.47коп., індекс інфляції в сумі 386981грн.23коп., 3% річних в сумі 39055грн.59коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 6577грн.96коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315грн.00коп.

Повний текст рішення по справі № 38/237 оголошений суддею у судовому засіданні 18.01.2011.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бойко І.А.

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27