Рішення № 136549490, 14.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.05.2026

Справа № 334/1797/26

Провадження № 2/334/2043/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Нагорних О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Водоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання та водовідведення.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за воду та послуги водовідведення здійснюють не в повному обсязі, у зв`язку з чим, за період з 01.12.2013 року по 31.12.2025 року утворилась заборгованість у сумі 24 552 грн. 37 коп., яку позивач просить стягнути з відповідачів, а також стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 23 березня 2026 року, було відкрито провадження у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання та водовідведення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не надали, із заявою про розгляд справи у їх відсутності до суду не зверталася, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення рекомендованого листа на адресу реєстрації місця проживання. Згідно Довідки про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст. 280 ЦПК України, за відсутності відповідачів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №2422895 з Єдиного державного демографічного реєстру від 05.03.2026 року. Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 06.03.2026 року, яка надійшла 11.03.2026 року.

Відповідно до наданого позивачем Розрахунку заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, на ім`я відповідачки квартиронаймачки ОСОБА_1 та зареєстрованого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким КП «Водоканал» здійснювало нарахування за надані послуги за вказаною адресою. Так, згідно вказаного розрахунку, заборгованість відповідачів перед КП «Водоканал» за період з 01.12.2013 року по 31.12.2025 становить 25 058,61 грн.

Вказана заборгованість підтверджується також долученою до позову Довідкою фахівці КП «Водоканал» - ОСОБА_3 .

Однак, відповідачі не є власниками вказаної квартири, що підтверджується відповідями № 2738362 від 14.05.2026 року та № 2738332 від 14.05.2026 року.

Згідно з ч1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон № 1875-IV), який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ч1 ст. 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У ст.1 Закону № 1875-IV зазначено, що для цілей цього закону власником є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Аналогічні норми містить ст.1 Закону № 2189-VIII.

Відповідно до п.22 ст.1 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника;

Згідно зі ст.13 Закону № 1875-IV, ст. 5 Закону № 2189-VIII позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до Статуту Комунального підприємства «Водоканал», затвердженого розпорядженням міського голови від 26.09.2019 № 276р, основним видом діяльності позивача є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям м. Запоріжжя й області питної води та водовідведення, тому заявник в силу закону є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення.

Відповідно до ст. 67, 68 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця у встановлені строки.

Відповідно до ст. 162 ЖК УРСР та ч.3 ст.815 ЦК України наймач зобов`язаний самостійно та своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону № 1875-IV, п.5 ч.2 ст.7 Закону № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд встановив, що матеріали позову не містять доказів того, що відповідачі мають якесь відношення до заборгованості, яка виникла перед КП «Водоканал» за адресою: АДРЕСА_1 з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення заборгованості, її розміру та вини особи, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Так, долучена до позову копія Довідки по особовому рахунку станом на 31.12.2025 по АДРЕСА_1 , не містить доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на день вказаної події проживали чи були власниками за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, само вказана копія документу не містить даних того, що відповідачі були користувачами послуг КП «Водоканал».

Крім того, не є належним доказом того, що відповідачі проживали та були користувачами послуг, які надавались КП «Водоканал» за адресою: АДРЕСА_1 і долучена до позову копія Розрахунку заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

Позивачем не надано жодного належного доказу того, що відповідачі за період з 01.12.2013 року по 31.12.2025 дійсно були користувачами послуг, які надавалися КП «Водоканал» за вищевказаною адресою.

Навпаки, матеріали справи містять докази того, що відповідачі фактично зареєстровані, а відтак проживають за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 .

Позивачем не спростовано вказаного факту, як і не надано доказів того, що за вказаною адресою проживає (зареєстрована) інша особа.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не доведено позовні вимоги, в зв`язку з чим вони не підлягають задоволенню в повному обсязі. Інші доводи позивача на висновки суду не впливають та підстав для задоволення позову повністю або частково не дають.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, то судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Водоканал» - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач Комунальне підприємство «Водоканал», місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ: 03327121. р/р НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ».

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Баруліна Т. Є.