Ухвала суду № 136549478, 13.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2882/26 6/760/293/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., за участі представника стягувача Долгополової Я.С., розглянувши подання головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Черкасова Є.В. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В :

Головний державний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Черкасов Є.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 46843212 з примусового виконання виконавчого листа № 1-2609/754/12, виданого 08.11.2012 Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Трикотажник-2» заборгованості в сумі 216 120,40 грн. та понесених судових витрат. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на викладене, обмеження боржника у праві виїзду за межі України є мірою, яка змусить останню виконати свої зобов`язання по виконанню судового рішення, яке фактично не виконується, починаючи з моменту його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

В судовому засіданні представник стягувача ЖБК «Трикотажник-2» подання підтримала, просила задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 46843212 з примусового виконання виконавчого листа № 1-2609/754/12 виданого 08.11.2012 Солом?янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь ЖБК «Трикотажник-2» борг у розмірі 216120,40 грн.

12.03.2015 державним виконавцем Черкасовим Є.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

21.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

15.11.2016 державним виконавцем винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження.

23.11.2017 на адресу боржника направлено виклик на прийом до державного виконавця, виклик повернуто з відміткою Укрпошти - «за зазначеною адресою не проживає». Вказаний виклик направлявся за адресою АДРЕСА_1 .

22.04.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника.

27.04.2023 на адресу боржника направлено виклик на прийом до державного виконавця на 28.04.2023, докази направлення та отримання вказаного виклику матеріали подання не містять. Державним виконавцем в клопотанні зазначено, що боржник на призначений час не з`явився.

10.05.2023 керуючись ст. 56 Закону винесено постанову про арешт коштів боржника.

З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем неодноразово направлені запити до Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України та МВС у м. Києві запити з метою встановлення джерел отримання доходів боржником та відкритих рахунках, а саме: 29.09.2017, 23.11.2017, 23.11.2019, 25.10.2019, 22.12.2019, 03.06.2021, 02.08.2022, 05.05.2023, 22.09.2023, 03.11.2023, 25.03.2024, 23.04.2024, 26.11.2025.

Згідно відповіді ПФУ - боржник на обліку не перебуває.

Згідно отриманої відповіді ДПСУ - за боржником обліковуються рахунки в ПАТ "УКРСОЦБАНК" який ліквідовано.

Згідно відповіді МВС транспортні засоби за боржником не зареєстровано.

Згідно відповіді ПСУ боржник отримує доходи в ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ "СИГНАЛ-1".

15.06.2023 державним виконавцем керуючись статтями 10, 68, 69, 70 Закону винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, копію постанови направлено для виконання до ОК "СИГНАЛ-1".

07.07.2023 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

3 метою отримання інформації про відкриті рахунки боржником, державним виконавцем неодноразово направлено запити на отримання інформації, що становить банківську таємницю до Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Акціонерне товариство "Універсал Банк", Акціонерне товариство "АЛЬТБАНК", Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний», АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО, "УКРСИББАНК", Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", "Акціонерне товариство "ТАСкомбанк", Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", Акціонерне товариство "Банк 3/4", Акціонерне товариство "СКАЙ БАНК", Публічне акціонерне товариство "Банк Восток".

Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» за боржником обліковуються два відкриті рахунки.

22.05.2023 державним виконавцем з метою примусового списання коштів з рахунків боржника направлено платіжні інструкції до АТКБ «Приватбанк». На депозитний рахунок Відділу надійшли кошти в сумі 36 662,82 грн., які за розпорядженням державного виконавця розподілено та перераховано для погашення витрат виконавчого провадження в сумі 1050,00 грн., часткового погашення виконавчого збору в сумі 3237,53 грн. та 32375,29 грн. перераховано в рахунок погашення боргу.

З метою перевірки актуальної інформації про місце отримання доходів боржником 18.11.2025 направлено запит до ПФУ. Згідно отриманої відповіді боржник отримує доходи в ОК "СИГНАЛ-1".

18.11.2025 державним виконавцем керуючись статтями 10, 68, 69, 70 Закону винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, копію постанови направлено повторно для виконання до ОК "СИГНАЛ-1".

Державним виконавцем з метою примусового списання коштів з рахунків боржника 18.11.2025 направлено платіжні інструкції до АТКБ «Приватбанк». Станом на 11.12.2025 кошти на депозитний рахунок Відділу не надходили.

З метою отримання інформації про відкриті рахунки боржником, державним виконавцем 26.11.2025 направлено запити на отримання інформації, що становить банківську таємницю до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Акціонерного товариства "Універсал Банк", Акціонерного товариства "АЛЬТБАНК", Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний», Акціонерного товариства "Кредобанк", Акціонерного товариства "УКРСИББАНК", Акціонерного товариства "Файненс енд Кредит Банк", Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", "Акціонерного товариства "ТАСкомбанк", Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", Акціонерного товариства "Банк 3/4", Акціонерного товариства "СКАЙ БАНК", Акціонерного товариства "ВСТ Банк", Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Акціонерного товариства "Акцент Банк".

Божником рішення не виконано.

Виходом державного виконавця від 25.11.2025 року за адресою АДРЕСА_1 боржника не виявлено, про що складено Акт державного виконавця за формою №30.

11.12.2025 на адресу боржника направлено виклик на прийом до державного виконавця на 17.12.2025, докази отримання вказаного виклику матеріали подання не містять.

В поданні державний виконавець зазначає, що перевіркою інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за боржником нерухоме майно не зареєстровано. Наявні обтяження за постановою про арешт майна № 46843212 від 21.04.2015 номер запису про обтяження: 50729826 та за № 13276849 внесеним при першому пред`явленні виконавчого документа до виконання за постановою № 35151167 від 12.11.2012.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ у встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Слід зазначити, що у поданні приватного виконавцем не вказано доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України або робить це з метою ухилення від виконання судового рішення. Наявність лише самого зобов`язання не наділяє правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме приватний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Судом не встановлено фактів, що ставлять під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребують тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України.

В справі також відсутні докази про вжиття приватним виконавцем будь-яких інших заходів та вчинення додаткових дій у разі якщо боржник без поважних причин не з`являвся за викликом виконавця.

Будь-яких інших доказів перешкоджання боржником у вчиненні виконавчих дій виконавцем також не надано.

Виходячи з аналізу вказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на злісне ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто, законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Так, у справі Гочев проти Болгарії (Gochevv.Bulgaria від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою Луордо проти Італії (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії , § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Таким чином, обмеження боржника в праві виїзду за межі України виникає у виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного злісного ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

Доводи приватного виконавця про те, що боржник обізнана про відкрите виконавче провадження і на вимогу виконавця не з`являється, не підтверджуються матеріалами подання, а отже, не свідчать про умисне ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань. Доказів, які б свідчили про доцільність обмеження боржнику у праві виїзду за кордон, матеріли подання не містять.

Як свідчать матеріали подання, всі три виклики боржника у виконавчому провадженні, відкритому з 2015 року, направлялись в 2017, 2023, 2025 боржнику за адресою АДРЕСА_1 , хоча боржник була зареєстрована з 18.02.2016 року і до 29.07.2020 року за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 01.12.2025. За вказаною адресою державним виконавцем не було направлено відповідних викликів та постанов, винесених в рамках виконавчого провадження.

Щодо адреси АДРЕСА_1 , то згідно матеріалів подання, станом на 26.05.2016 року згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру ресових прав на нерухоме майно №59994949, ОСОБА_2 була власником 1/4 частини вказаної квартири. Доказів саме проживання її за вказаною адресою матеріали виконавчого провадження не містять. Також чи перебуває станом на 2026 рік у боржника у власності 1/4 частини квартири, державним виконавцем не встановлено.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі дії боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо).

В матеріалах справи відсутні докази наявності у боржника майна, коштів чи транспортних засобів, за рахунок яких і можливо виконати рішення суду.

В справі немає доказів того, що маючи майно чи грошові кошти боржник приховує їх з метою ухилення від виконання рішення суду.

Також не надано доказів вчинення боржником дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань.

Відсутність такого майна у боржника визнається і в поданні, в якому зазначається про те, що будь-якого майна боржника, за рахунок якого можна виконати рішення суду виконавцем не виявлено, у боржника наявні два рахунки в банках, з яких проведено погашення витрат виконавчого провадження в сумі 1050,00 грн., часткового погашення виконавчого збору в сумі 3237,53 грн. та 32375,29 грн. перераховано в рахунок погашення боргу.

Транспортних засобів, які би належали боржнику не виявлено. Разом з тим, як вбачається з матеріалів подання,

Іншого рухомого або такого, що належить боржнику майна також немає.

Також слід зауважити, що в поданні не обґрунтовано відсутність можливості виконання рішення суду без застосування до боржника заходів обмеження у праві виїзду за межі України.

Обмеження права виїзду боржника за межі України є крайнім заходом, який застосовується у випадку коли боржник має реальну можливість виконати рішення суду, але за рахунок саме виїзду за межі України не виконує його чи має намір не виконати його.

Проте, подання не містить належного обґрунтування, а також доказів стосовно того, що такий захід, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України є єдиним дієвим заходом за рахунок якого можливо виконати рішення суду.

Відповідно приватним виконавцем не доведено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника реально забезпечить виконання рішення суду.

В свою чергу, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року по справі № 331/8536/17-ц.

Достатні та беззаперечні підстави для застосування судом саме такого виключного заходу в даному конкретному випадку відсутні.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Суд враховує, що відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Водночас, суд враховує, що Указом Президента України №64/2022, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який продовжено.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд приймає до уваги зазначені обставини, а також положення Конституції України та зауважує, що виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути необхідним з метою евакуації та/або виїзду на лікування, тобто, таким, що спрямований на збереження життя і здоров`я людини.

Враховуючи викладене, а також те, що належних та беззаперечних доказів про те, що боржник ухиляється від явки до виконавця, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань виконавцем не надано, тому суд вважає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника необґрунтованим та передчасним, а відтак не підлягає задоволенню.

З урахуванням зазначеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 260, 441 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні подання головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Черкасова Є.В. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя І.В. Верещінська